«Це не пропаганда, фільм приємно дивитися», — сказав представник ГУР МО Андрій Юсов, представляючи новий документальний фільм циклу «Воєнна розвідка України» з дещо довгою назвою «Морський бій. Епоха дронів». І окремо пояснив: робота проведена дуже складна, адже знімальна група мала справу зі специфічним матеріалом.

Цей коментар має трохи ширший контекст. Бо автор циклу та презентованої стрічки Артем Шевченко розповів: дуже хотів побачити її саме на широкому кіноекрані. Можливість надав кінотеатр «Жовтень», де відбувся допрем’єрний показ. Власне прем’єра пройшла 8 травня в ефірі ICTV2. Присутній на показі заступник міністра культури та стратегічних комунікацій України Андрій Наджос натякнув: МКСК підтримує ініціативи створювати подібне кіно, адже Держкіно вкотре від часу свого існування повернулося під крило міністерства. І збиття українським морським дроном російського літака — подія знакова, про яку треба знімати фільми. Отже, незабаром там будуть приймати не лише ідеологічні, а й фінансові рішення про запуск не лише документального, а й ігрового кіно військово-пригодницького жанру.

Задумів, як і написаних на папері проєктів, є чимало, про це знаю особисто. Звичайно, до втілення бодай одного довго або дуже довго. Але жанровий сегмент зрозумілий. Якщо за основу беруться матеріали воєнної розвідки, саме слово «розвідка» відсилає до пригодницького жанру. Відразу починаються розмови про брак в українській популярній культурі аналогів Джеймса Бонда, Джейсона Борна й Ітана Ганта. Якщо перших двох грали різні актори, то третього вже скоро як тридцять років системно втілює на екрані Том Круз, виконуючи чергову нездійснену місію.

Франшизу «Місія: неможлива» згадую не дарма. Адже в сьомому фільмі циклу Ітан і його команда протистоять штучному інтелекту. А частина дії наступного, восьмого фільму буде відбуватися в космосі. Штучний інтелект і загалом найновіші технології можуть бути також і противниками Джеймса Бонда, коли «бондіану» перезапустять уже з новим виконавцем головної ролі. Але в космосі агент 007 уже був — його запустили туди в одинадцятому фільмі франшизи «Місячний гонщик».

Усе перераховане суголосне словам Андрія Юсова про складну роботу і специфічний матеріал. Бо — і в «Морському бої» це підкреслюється, серед інших, головою ГУР Кирилом Будановим, — українська воєнна розвідка розробила, опанувала й успішно застосовує новітні воєнні технології першою у світі. Ще два роки тому про морські дрони не знав ніхто. Нині ж технологічні й, що важливо, відносно недорогі у виробництві технічні новинки — у стрічках новин на чільних місцях. І, що теж показово, наш ворог намагається скопіювати такі розробки. Звісно, в росіян завжди найкраще вдавалося красти й копіювати.

Повертаючись до нового фільму, варто найперше відзначити реальну складність пропонованого матеріалу для розуміння пересічною аудиторією. Глядач бачить результат роботи — знищення морськими дронами «Магура» не лише російського винищувача, а й великих ворожих військових кораблів і десантних катерів. Побачене коментують фахівець із морських операцій із позивним «Хантер» і командир підрозділу морських ударних безпілотників Group 13 із позивним «Тринадцятий». Обличчя героїв приховані, голоси змінені, все як належить у пригодницькому фільмі. Компетентність цих та інших фахівців, задіяних у фільмі, поза сумнівом. Лишається зрозуміти, як із направду складним матеріалом працювати далі.

Адже морські дрони — десь такі самі технологічні інновації як ШІ. А війна в космосі — навряд вигадка творців «Зоряних воєн». Автори «Морського бою» демонструють, по суті, війну майбутнього та її засоби, яка ведеться тут і тепер. Не вигадана, не змодельована, не розроблена для розваг чи змагань геймерів і не сюжет для фантастики в стилі кіберпанк. Почалася ця війна з успішного застосування у червні 2022 року двох українських ракет «Нептун», котрі потопили потужний крейсер «Москва». Проте цієї інформації не досить: автори залучили спеціаліста з кораблебудування. Екскорабел Петро Петрущенко пояснює: наші ракети не просто підбили російське воєнне судно. Вони вдарили в енергетично вразливі місця корабля. Далі починається підкріплена ЗD-графікою невеличка лекція про характеристики потопленого судна, й Артем Шевченко впевнено заходить на територію технотрилера. Власне, ось так напевне виглядатиме згадане паном Наджосом воєнне кіно майбутнього. Принаймні, один із його потенційних жанрових сегментів.

Що таке технотрилер? Вікіпедія подає його як жанр, котрий показує та досліджує взаємодію людини з реальними технологіями. У ньому використовуються військова й пригодницька теми, також — засоби, притаманні трилерам, які повинні викликати у глядачів або читачів тривожне очікування. А ще згадується наукова фантастика, проте, як зазначалося вище, більш правильно казати — наука, завдяки якій фантастика перестає нею бути й стає реальністю.

Тож друга частина назви фільму — «Епоха дронів», — на виході стає першою. Та являє собою домінанту, формує та впроваджує основну сюжетну лінію. Де кілька історій про українські перемоги в Чорному морі, — ще одна фантастика, яка стала реальністю, у нас майже нема флоту, а ми ведемо морські бої! — насправді є однією великою історією успішного застосування дронів як новітніх технологій. Ще більше наближає стрічку до технотрилера складна підводна зйомка, до якої залучили технодайвера — не просто водолаза, а фахівця з дуже рідкісної спеціалізації. Так зняли кадри, які дозволяють розгледіти дрон не на графіці, а безпосередньо, наживо, коли він на воді.

Сьомий фільм циклу «Воєнна розвідка України» вийшов і найбільш технологічно насиченим. З огляду на різні причини, серед яких головна — безпека, облич розробників технологій та операцій не показують. Без них не було б результату, наголошує ближче до фіналу Кирило Буданов. Проте все ж складається враження: у війні майбутнього, яка за логікою парадокса, триває тут і тепер, люди, котрі розробили технології, лишаються за кадром і навіть за лаштунками сюжетів та історій. Уже нема батальних сцен, бо успіх боїв залежить від вправності й досвідченості тих, хто керує дронами й створює той самий технологічний екшн. Тому «Морський бій. Епоха дронів» цілком собі може стати начерком, конспектом, дороговказом для тих, хто планує в якійсь перспективі втілювати українські переможні історії для великих чи малих екранів.