Про початок фестивалю, програму й стрічки читайте тут, тут, тут, тут, тут і тут.

Організаторам вдалося скласти масштабну програму, попри перепони й біди, спричинені війною: загалом можна подивитися 62 картини з 34 країн світу. У програмі — 19 українських стрічок: 10 національних прем’єр і 9 світових. Також глядачі/-ки побачать мистецькі інсталяції та відвідають актуальні дискусії. Docudays UA зібрав понад 150 учасників і учасниць, із яких 25 — гості з-за кордону. Гасло 21-го Docudays UA — «10 років триденної війни, яка триває три сторіччя» — за тему рефлексії має історичну пам’ять.

Щодня ми розповідаємо про найцікавіші, на нашу думку, події фестивалю.

Останній день Docudays UA був почасти забарвлений у тони жалоби.

Так, фільм закриття фестивалю «Місія 200» (режисер Володимир Сидько, Україна) оповідає про успішну підприємицю, яка призупинила свій туристичний бізнес, купила машину-рефрижератор і почала транспортувати тіла загиблих військових. Долаючи тисячі кілометрів без зупинок чи сну, вона повертає полеглих героїв їхнім родинам.

«Місія 200»

Але таке повернення може тривати й десятиліттями. «Для матері, що не поховала своїх синів, війна не завершилася», — каже героїня швейцарської картини «ДНК гідності» (режисер Ян Баумґартнер, основна тематична програма). Сини жінки, яка з тих пір не має спокою, загинули під час балканських воєн на початку 1990-х. Окрім неї, героями фільму є волонтери, що шукають таємні поховання, видобувають рештки жертв, проводять реконструкцію скелетів і аналізи ДНК, аби встановити родичів. Це та робота, що чекає і на нас, і триватиме вона десятиліттями після перемоги.

 «ДНК гідності»

А цю перемогу наближають хоробрі хлопці й дівчата на передовій. В останній день фестивалю відбулася прем’єра нового проєкту ініціативи «Архів війни» у співпраці з Медіацентром ЗСУ — альманаху короткометражок, знятих на передовій.

У збірку увійшли три роботи: «Хочеш літати — копай», «Плем’я Апача» і «Бадабум», які показують фронтове життя з цілковито різних сторін. «Хочеш літати — копай» — це присипана військовим гумором замальовка про облаштування позиції для операторів БПЛА. Важка фізична робота в сполученні з високими технологіями дає чудові результати. «Плем’я Апача» — про один день із життя танкового екіпажу — споряджання машини, виїзд та бойове хрещення навідника, який ще недавно був цивільним. А «Бадабум» — правдивий фронтовий трилер про підготовку та проведення саперної операції, що паралізувала кілька ворожих позицій.

Колаж: Микола Шиманський, «Детектор медіа»