Юлія Солоха, експертка з питань захисту громадського здоров’я, для «Детектора медіа».

Наше занепокоєння викликали пропозиції народних депутатів, які під виглядом імплементації Євродирективи подали власні поправки, яких немає у Євродирективі. Ними окремі народні депутати хочуть дозволити рекламувати алкогольні напої не лише у традиційних ЗМІ, але й в інтернеті, зокрема в соціальних мережах. Народні депутати на чолі з головою комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики Микитою Потураєвим, намагаючись послабити чинне законодавство, що обмежує рекламу та спонсорство алкогольних напоїв, говорять про необхідність підтримати медійну галузь, аби вона могла розвиватися й отримувати прибутки в «такі складні для країни часи». І все б нічого, якби депутати, дбаючи про інтереси великого бізнесу, не ставили під загрозу життя та здоров’я українців та, можливо, не лобіювали, поряд з інтересами медійної галузі, ще й інтереси виробників алкоголю.

Євродирективи: імператив чи програма-мінімум

Перелік узятих Україною зобов’язань перед Європейським Союзом міститься в Угоді про Асоціацію. Хоча в Угоді і йдеться про Директиву Європейського парламенту та Ради 2010/13/ЄС про аудіовізуальні медіапослуги від 10 березня 2010 року, проте сама директива навіть зі змінами, внесеними Директивою ЄС 2018/1808 від 14 листопада 2018 року, не містить жодних вимог послабити чинне законодавство нашої держави у сфері реклами алкоголю, як це намагаються зробити нардепи своїми поправками №204 та 205.

Слід також наголосити, що директиви ЄС є програмою-мінімум, орієнтиром для країн, але вони жодним чином не можуть і не повинні послаблювати чинне законодавство в країнах, які їх імплементують.

Отже, ані зобов’язань дозволити рекламу та спонсорство алкоголю на ТБ чи радіо, в інтернеті, у соцмережах, на платформах спільного доступу до медіа та спільного доступу до інформації, ані будь-яким іншим чином послабити чинне законодавство у сфері реклами алкоголю не існує. Від нас цього ніхто з європейських колег не вимагав і не вимагає, і ми цього нікому не обіцяли.

Частина 4 статті 22 Закону України «Про рекламу» чітко визначає перелік заходів, де дозволене алкогольне спонсорство. Це означає, що у всіх інших місцях спонсорування алкогольними компаніями заборонене. Очевидно, депутатів-лобістів це не влаштовує, тому вони пішли далі й розширили перелік таких місць.

Якщо пропозиції №204 та №205 буде прийнято, це відкриє скриньку Пандори, коли виробники всіх алкогольних виробів під виглядом спонсорства безконтрольно й повсюдно рекламуватимуть свій товар в інтернеті, соцмережах, на платформах від тіктоку до ютубу. Парламентарі не пропонують жодних дієвих інструментів, які дозволили б ефективніше регулювати присутність такого контенту на зазначених платформах, натомість хочуть дозволити алкогольним компаніям під виглядом спонсорства залучати нових споживачів, серед яких багато неповнолітніх.

Тому депутати мають сказати чесно: законопроєктом №9206 вони прагнуть імплементувати Європейську директиву чи пролобіювати інтереси медійної та алкогольної галузей, свідомо заплющуючи очі на шкоду, якої вони завдадуть українцям?

Чи справді в Україні багато п’ють

На жаль, моніторинг споживання алкоголю та різні супутні дослідження проводяться не так часто, як потрібно було б. Тому ми оперуватимемо даними, що містяться у Глобальній інформаційній системі щодо алкоголю та здоров’я Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Система містить дані моніторингу споживання алкоголю в різних країнах із 2000 до 2019 року та включає осіб віком 15 і більше років. За даними цієї системи, в Україні рівень споживання чистого спирту на душу населення становить 8,7 л (у 2010-му цей показник був значно вищим — 11,7 л). А ось показники країн, де діють більш лояльні законодавчі обмеження регулювання виробництва, обігу алкоголю та його маркетингу: Румунія — 17 л, Чехія — 13,3 л, Латвія — 13,1 л, Німеччина — 12,2 л, Австрія — 12 л, Польща — 11,6 л, Естонія — 11,3 л тощо. Як бачимо, Україна є далеко не найбільш питущою країною Європи. Звісно, цей показник чим нижчий, тим кращий. Однак ми вже можемо побачити певну закономірність, коли у країнах зі слабким законодавчим регулюванням маркетингу алкогольних виробів рівень споживання алкоголю на душу населення є вищим у порівнянні з тими країнами, де діють сильніші законодавчі обмеження. А це означає, що рівень захворюваності та смертності від хвороб, пов’язаних зі зловживанням алкоголем, є також вищим.

В Україні законодавчі обмеження на рекламу та спонсорство алкоголю допомогли зменшити споживання алкоголю у порівнянні, наприклад, із 2010 роком. Тому дорікання деяких народних депутатів, що в Україні діють буцімто «дуже суворі обмеження на рекламу алкоголю — а як пили, так і п’ють» спростовуються статистикою.

Звісно, є країни з більш суворим законодавчим регулюванням у сфері маркетингу. Так, наприклад, у Норвегії (споживання 6,8 л чистого спирту на душу населення — одне з найнижчих у Європі), Хорватії (8,5 л чистого спирту на душу населення), Швеції (9,2 л чистого спирту на душу населення) повністю заборонена реклама алкоголю на телебаченні й радіо. Спонсорство спортивних заходів повністю заборонено у Франції, Литві, Норвегії, Хорватії. Загалом 15 із 53 держав — членкинь Європейського регіону ВООЗ (28%) встановили повну законодавчу заборону на весь алкогольний маркетинг (пиво, вино та спиртовмісні напої) на телебаченні, радіо, в друкованих ЗМІ й у точках продажу; 22 держави-членкині (42%) мають лише часткові законодавчі обмеження; а 16 (30%) мають лише добровільну угоду, саморегулювання чи жодних нормативних актів взагалі (ВООЗ, 2019).

Україна належить до країн із частковими обмеженнями. Наша практика маркетингових обмежень відповідає практиці 70% країн Європейського регіону ВООЗ, які запровадили повне або часткове регулювання. Понад те, нам є над чим працювати, щоби прибрати лазівки в чинному законодавстві, якими алкогольні компанії користуються, аби залучати неповнолітніх і дорослих, зокрема і в інтернеті, соціальних мережах тощо.

Чому не можна послаблювати чинне рекламне законодавство

Поправки від народних депутатів до законопроєкту №9206 Микити Потураєва (№178) та Олександра Абдулліна (№179) передбачають дозвіл рекламувати пиво, вино, сидр і перрі з 22:00 до 6:00 у лінійних і нелінійних аудіовізуальних медіа. Понад те, передбачається дозволити рекламувати зазначені напої на радіо з 20:00 до 7:00 ранку. Чинне українське законодавство дозволяє це робити з 23:00 до 6:00 ранку для всіх алкогольних напоїв.

Очевидно, що політики лобіюють й інтереси медійного бізнесу, абсолютно нівелюючи необхідність захисту громадського здоров’я, убезпечення дітей від раннього споживання алкоголю та скорочення його споживання загалом. На жаль, наших народних депутатів це не турбує. А дарма.

За результатами дослідження 2019 року, виконаного в рамках міжнародного проєкту «Європейське опитування учнів щодо вживання алкоголю та інших наркотичних речовин — ESPAD», 85,7% українських підлітків вживають алкоголь (82,7% серед хлопців і 88,4% серед дівчат). Кількість тих, хто вживав алкоголь у своєму житті десять разів і більше, становить 46,3%, тобто майже половина опитаних.

Вино — найпоширеніший алкогольний напій серед підлітків — вживають 42% опитаних. На другому місці — слабоалкогольні напої та коктейлі (37,2% опитаних), на третьому — шампанське (32,8% опитаних), на четвертому місці — пиво (31,2% опитаних).

Причому дівчата в Україні починають споживати алкоголь з вина (49% опитаних), далі йдуть слабоалкогольні напої (39,6%), шампанське (38,9%), пиво (31,2%); а хлопці — з пива (36,2% опитаних), далі йде вино (34,8%), слабоалкогольні напої (34,6%), шампанське (26,2%).

ВООЗ вважає, що заборона або всебічне обмеження реклами алкоголю, зокрема й цифрового маркетингу, є одним із трьох найбільш ефективних та економічно вигідних заходів для боротьби зі шкідливим вживанням алкоголю як серед дорослих, так і серед неповнолітніх.

Систематичні огляди, що містять загалом 25 досліджень, виявили, що молоді люди, які піддаються впливу алкогольного маркетингу, частіше починають пити або, якщо вже п’ють, споживають більше алкоголю. Вплив алкогольного маркетингу на молодь має кумулятивний ефект. Крім того, дослідження, проведене серед осіб віком 15–26 років в Америці, показало, що молодь США споживала на 1% більше алкоголю на кожну додаткову рекламу, яку бачила на місяць. Молоді люди на ринках із більшими витратами на рекламу алкоголю пили більше: кожен додатковий долар, витрачений на душу населення, збільшував кількість спожитих напоїв на 3%.

Дослідження, проведене у Великій Британії серед 294 валлійських школярів 10 класу (віком 14-15 років), виявило, що обізнаність про спонсорство алкогольної промисловості у спорті пов’язана з вищим ризиком того, що хлопці (на 17%) і дівчата (на 13%) частіше напиватимуться у вихідні дні. Коли ті самі школярі мали як позитивне ставлення до алкоголю, так і обізнаність про спонсорство алкоголю в спорті, ймовірність напитися на вихідних була на 26% вищою для хлопців і на 27% вищою для дівчат.

Доведено також і те, що якщо зупинити молодих людей від вживання алкоголю, це усуне високий ризик виникнення залежності в подальшому житті. Хоча алкогольна промисловість стверджує, що реклама не впливає на споживання та не спрямована на молодь, дані галузі показують, що реклама алкоголю робить акцент на залученні споживачів, особливо молодих людей. Повсюдний маркетинг алкоголю також створює середовище, яке ускладнює одужання від алкогольної залежності. Загальновідомо, що близько половини алкоголю, який споживає населення, випиває 10% тих, хто вживає алкоголь, що робить залежних людей і тих, хто зловживає алкоголем, основною мішенню для продажу та реклами алкогольних напоїв.

Саморегулювання алкогольної галузі

Саморегулювання галузі є менш значущим для громадського здоров’я, ніж законодавчі заходи, оскільки існують докази того, що саморегулювання є менш ефективним, ніж контроль, нав’язаний ззовні, і не захищає вразливі групи населення, такі як молодь (дослідження Esser & Jernigan, 2018).

Результати дослідження «Споживання алкоголю та профілактика в Європейському Союзі» Німецького центру дослідження раку у 2022 році чітко показали: «Саморегуляція алкогольної індустрії у сфері алкогольного маркетингу довела свою неефективність». Оскільки існують докази того, що одне лише саморегулювання не є ефективним засобом, законодавчі обмеження мають бути основними у сфері регулювання за виробництвом, обігом та маркетингом алкогольних напоїв.

Юлія Солоха, «Центр адвокаціі громадського здоров’я».

P.S. від редакції «ДМ». Ми готові надати слово всім критикованим в авторській колонці особам та всім зацікавленим сторонам та стейкхолдерам.

Фото: pixabay.com