Живучи в Україні, ви можете думати, що ніколи не стикалися з роботою Джона Стюарта, колишнього ведучого американського The Daily Show. Але, враховуючи його вплив на телебачення, повірте: це не так. Якщо ви дивитеся хоча б якусь американську політичну сатиру — Стівена Колбера, Джона Олівера, Саманту Бі, Тревора Ноа — ви дивитеся колишніх «кореспондентів» The Daily Show. Значно ймовірніше, що ви бачили Майкла Щура, або ж «українського Джона Стюарта», як його представляла міжнародна організація Pact. Урешті навіть персону Володимира Зеленського, коли той став президентом, американське видання The New Republic пояснювало своїм читачам як «чимось схожу на Стюарта». Лишимо це на їхній совісті. Власного «Джона Стюарта» можна знайти у практично будь-якій країні: від Німеччини до Єгипту.

Титанічний вплив Стюарта пояснюється часом, коли цей ведучий очолив The Daily Show, та його подачею.

До головного у своєму житті проєкту Стюарт прийшов у 37 років. Він мав за плечима як невдалі телевізійні проєкти на будь-який смак, так і значно прозаїчніший досвід: бармена, дитячого футбольного тренера, ляльковода. У кріслі The Daily Show на каналі Comedy Central чоловік опинився у 1999-му. Якраз вчасно: наступного року Америка обирала свого сорок третього президента.

Ще до приходу Стюарта концепцію The Daily Show можна було описати як пародію на новини, проте здебільшого розважальної індустрії. Новий ведучий збільшив частку політичних тем, а сама програма під час виборів трансформувалася в, як її називали автори, «фейкову агенцію новин». Коміки, пародіюючи кореспондентів, поїхали знімати репортажі з політичних подій. Та помітили, що професійні журналісти припускаються значно смішніших помилок, ніж люди, які заробляють сміхом на життя. Усі події того часу прекрасно описані у книжці «The Daily Show (The Book): An Oral History». Чого вартий хоча б момент, коли Стівен Карел (майбутній номінант премії «Оскар») зумів взяти інтерв’ю в сенатора Джона МакКейна.

11 вересня 2001 року принесло США, можливо, найбільше потрясіння в сучасній історії. А за ним — війну на Близькому Сході. І The Daily Show, яка ще зовсім нещодавно розповідала про сорокаріччя ляльки «Барбі», почала критикувати політиків за вторгнення в Ірак.

Крім політичної сатири, важливою складовою The Daily Show була критика колег зі «справжніх» медіа». У нас навіть є про це окремий текст. Джон Стюарт висміював Fox News, які подавали війну, наче розвагу. Висміював CNN за, наприклад, перетворення трагедії літака на шоу. Перетворив власне інтерв’ю з Джимом Крамером, ведучим бізнес-шоу каналу CNBC, яке давало глядачам шкідливі поради та ігнорувало помилки банків, на публічний суд. Людей із гарним почуттям гумору взагалі важко не любити. Але якщо вони ще й приходять на маніпулятивну програму Crossfire на CNN та критикують ведучих в очі… Коли за три місяці Crossfire закрили, це зробили з посиланням на Стюарта.

Ведучий The Daily Show завжди заперечував політичні цілі та наполягав, що його програма суто комедійна. За формою так і було. Але за змістом Стюарт переміг в опитуванні Time як ведучий новин, якому американці найбільше довіряють. Про його спадщину випускають тексти під заголовками «Джон Стюарт змінив те, як ми споживаємо новини» (Washington Post) та «Найвпливовіше комедійне вечірнє шоу за останні 25 років» (Los Angeles Times). А ще є «Еммі», головна телевізійна нагорода США. Із 2003 року й до цього дня статуетку в номінації Outstanding Variety Talk Series (до 2015-го  називалася інакше) не отримував ніхто, крім Джона Стюарта чи вихідців із його The Daily Show.

Але врешті у 2015 році під прощальне відео, в якому взяла участь американська політична верхівка, ведучий покинув свій стіл. Та зник. Точніше, він, звісно, планував анімаційний проєкт із каналом HBO, але той так і не вийшов. Займався лобіюванням медичної допомоги для рятувальників, що взяли участь у ліквідації наслідків трагедії 11 вересня. А ще інколи заходив у гості до свого друга Стівена Колбера. Проте здавалося, що власні студійні роки Стюарта позаду.

Поки в жовтні 2020 року стримінговий сервіс Apple TV+ не оголосив, що підписав контракт із коміком. А ще за рік на всіх діагоналях нарешті вийшла The Problem with Jon Stewart. Перше нове шоу 58-річного ведучого за останні шість років.

«Проблема з Джоном Стюартом» сильно відрізняється від формату The Daily Show. Взяти хоча б її епізоди: вони тепер виходять не щодня, а раз на два тижні. І присвячені не поточному порядку денному, а аналізу однієї теми. Чи, точніше, «проблеми»: поки що вийшли випуски про «Війну» (медичну допомогу ветеранам) та «Свободу» (здебільшого коронавірусні обмеження). Структура програми теж нова: в першій частині Стюарт описує ситуацію (тут, власне, зібрані всі жарти), а у другій стає не до сміху — за столом збираються постраждалі від теми ефіру.

Найбільшу новацію «Проблеми» важко помітити одразу і ще важче описати — програма стала немов мудрішою, ніж попереднє шоу ведучого. Здається, за шість років у Джона Стюарта був час серйозно подумати. І тепер, лобіюючи носіння масок, він розповідає, що свобода всього суспільства можлива лише за умови особистих жертв. І тут же продовжує ефір змаганням «Що більше схоже на Гітлера: коронавірус чи вакцини?». За формою це досі комедійна програма.

Проте з першою частиною «Проблеми» все більш-менш зрозуміло: не дарма Джон МакКейн якось називав Стюарта «сучасним Марком Твеном». Ведучий усе ще бере гострі теми, викриває лицемірство журналістів та політиків, лобіює прогресивні рішення. І жартує достатньо, аби ви не усвідомили, що вже сорок хвилин дивитеся програму буквально про спалювання сміття поблизу американських військових баз. Якщо ви шукаєте в цьому тексті пораду для українських ведучих вечірніх шоу — жарти повинні продавати глядачам сенси, а не бути самоціллю.

Найбільше дивує друга частина програми. У The Daily Show був блок інтерв’ю і Стюарт не соромився запрошувати на нього активістів та проводити хардтоки з політиками. Серйозно, от би в Україні так інтерв’ювали чинного президента перед виборами. Але тепер «Проблема з Джоном Стюартом» має цілу панель із кількома учасниками. У випуску про «Свободу», наприклад, узяли участь медійники, постраждалі від авторитарних режимів. Зокрема Марія Ресса, яка за шість днів до виходу шоу в ефір отримала Нобелівську премію миру. Складно сказати, чи було це обговорення цікаве широкій (ха-ха) аудиторії Apple TV+, але воно точно було б цікаве іншим медійникам: гості розповідали про механізми маніпуляцій, які перетворюють вільні суспільства на авторитарні. В ефірі про «Війну» взяли участь ветерани, постраждалі від викидів поблизу військових баз, і про цю панель варто коротко поговорити окремо.

Шоу за участі хворих ветеранів (у тому числі смертельно хворих) дуже легко перетворити на «Говорить Україна» з витисканням сліз, скандалізацією та намаганням шокувати глядачів. І, мабуть, поки що найбільше досягнення «Проблеми» полягає якраз у тому, що вона — навпаки — сфокусувала весь цей біль у конструктивний посил. Джон Стюарт та його гості не намагалися викликати співчуття — майже кожен виступ колишнього військового звучав, наче орбітальний удар по бюрократичній системі: «Якби хтось робив із нашими ветеранами те, що робимо ми, США уже б вела війну з цією країною».

Чи є проблеми із самою «Проблемою»? Звісно. Поки Джон Стюарт сидів на своїй фермі, його колишні учні намагалися перевершити вчителя. І декому з них, здається, вдалося. Головний «конкурент» «Проблеми» — The Last Week Tonight з Джоном Олівером на каналі HBO. Програма, яка так само концентрується щотижня на одній темі, але робить це значно глибше та зі значно більшим бюджетом. На його фоні повернення Стюарта здається вже не таким сфокусованим та разючим.

Але, з іншого боку, легендарний ведучий The Daily Show, здається, і не планує змагатися в галузі сатири. Тепер коміка більше цікавить використовувати свою накопичену славу для активізму. І, бачить бог, цьому світові не завадить більше Джона Стюарта.