Чи мають медіа говорити про неадекватність політиків? Як на мене, мусять! І я маю на увазі не тільки рішення й дії, але також погляди й висловлювання, що суперечать здоровому глузду. Якщо народний обранець, призначенець чи претендент на участь в управлінні державою або громадою говорить очевидні дурниці, суспільство має про це довідатись.

Наприклад, ми — команда «Детектора медіа» — фіксуємо, описуємо, спростовуємо, переказуємо й висміюємо найрізноманітніший треш, дурниці й фейки у виконанні політиків. Створюємо рейтинги трешу. Значною мірою саме діям політиків у медійному і публічному просторі присвячена відеопрограма «Ньюспалм». І так далі.

І коли ми побачили, що народний депутат України від партії «Слуга народу» Юрій Камельчук не вірить в існування коронавірусу, ми зробили про це новину, не вагаючись. Люди мають право знати, аби наступного разу голосувати й обирати усвідомлено. Попри те, що своїми поглядами на коронавірус Камельчук ділився в ефірі доволі маргінального, на мою думку, каналу «Наш», на його заяви звернули увагу чимало ЗМІ. Нардепа негайно покликали на інші інформаційні канали коментувати його невіру в коронавірус: «Україна24», 4 канал, «АпострофTV» — усі, хто не погребував хайпонути.

Так Камельчук, за визначенням «Громадського», «увірвався в інформаційний простір країни».

Ще б пак — антивакцинатор, конспіролог і ковід-дисидент із самісінької монобільшості! Це ж який заголовок можна вигадати. «Слуга народу» не вірить у коронавірус! Формально — правда ж.

Далі депутат-конспіролог з’явився у відеопрограмі «Мокрик по-живому». Данило Мокрик — хардтокер, це вам не улесливі ведучі каналу «Наш»: він розколював Камельчука мов горіх влучними незручними запитаннями — й видобував із нардепа ще скандальніші зізнання. VoxUkraine нарахував у цьому інтерв’ю понад десяток жирних фейків. Інші медіа переказували розмову Мокрика з Камельчуком як збірку анекдотів (наприклад, наш MediaSapiens і «Новое время»). Здавалося, після цього інтерв’ю Камельчук остаточно пошився в дурні й мав замовкнути до кінця каденції…

Але вийшло навпаки.

Юрій Камельчук — один із тих мажоритарників, які пройшли до Верховної Ради під брендом «Слуга народу», не маючи досвіду громадської чи політичної діяльності (неполіткоректна народна назва — «ноунейми»). За понад рік депутатства він нічим особливо не привертав до себе увагу медіа, хоча його ексцентричні погляди на коронавірусну епідемію — не новина. Просто раніше мало кому спадало на думку говорити на цю тему саме з ним. Та й чого б раптом? Сам журналіст за освітою, Камельчук працював бізнес-тренером і не мав, звісно, ніякого стосунку ні до епідеміології, ні до медицини. Аж раптом його судження про коронавірус зробили його на пару днів знаменитішим за Іллю Киву. Та це ж золота жила!

Розробляти цю жилу нардеп почав негайно. До грудня у його виступах, інтерв’ю та фейсбук-дописах можна побачити хіба що натяки на заперечення дієвості вакцин — і то не частіше, ніж раз на місяць. Обраний у шахтарському Червонограді Камельчук найчастіше пише про шахтарів, гірничо-видобувну галузь та інші теми, що стосуються його виборців, а також газ і бюджет.

Із середини грудня «вигаданий» коронавірус, вакцини та пов’язана з цим конспірологія — коронна тема Камельчука. Він пише й говорить про це практично щодня.

Зазирнувши на його фейсбук-сторінку, бачимо фейк про непритомну медсестру, протиставлення фізкультури носінню масок, кпини з доктора Комаровського, який вірить у коронавірус, новини про алергію у вакцинованих, фейк про 97-відсоткову хибність тестів на коронавірус, розмаїті антивакцинаторські історії та посилання на тематичні квазідокументалки, які нардеп часто перепощує зі сторінки такого собі Захара Мілютіна, відомого збирача-поширювача фейків про COVID-19. У січні фейсбук-сторінка Камельчука набуває вигляду сторінки типового конспіролога-антивакинатора з перепостами, натяками та галасливими протестами проти видалення якогось контенту, який соцмережа визнала фейком. Водночас нардеп звертається до Кабміну з приреченим на неуспіх, але потенційно цікавим для преси закликом не запроваджувати локдаун у січні. Ще одним каналом поширення конспірології про коронавірус стає його телеграм-канал.

Чи ведуться на все це журналісти? Ще й як! Дописи нової зірки конспірології періодично потрапляють до новин пристойних медіа, таких як «Ліга» і «Бабель», наприклад. Ці публікації тягнуть за собою хвилі заперечень, знущань, фотожаб, перепостів і так далі — й Камельчук дедалі стверджується в новій ролі самопроголошеного лідера думок.

Триповерхове «посилання» на видалений допис Камельчука інтригує краще за будь-який клікбейт

А можливо, й політичного лідера. Читаючи його свіже інтерв’ю Євгенові Кузьменку з «Цензора», бачимо, що конспірологічний світогляд ковід-дисидента ускладнюється й поглиблюється. З’являються нові подробиці: Камельчукові вже нібито намагаються закрити рота товариші по фракції, тоді як інші нардепи поділяють «його погляди», але бояться говорити про це відкрито. Він розповідає, як кидає виклик правоохоронній системі, відстоюючи право не носити маску тощо. Приватні погляди рядового нардепа перетворились на політичну платформу.

Тепер йому залишається скролити стрічку, перепощувати дописи друзів-конспірологів і час від часу торкатись нових тем. Скільки їх ще неторканих — QAanon, адренохром, 5G, рептилоїди, лікування раку содою, російська вакцина. А вже медіа не пропустять заяву скандального «слуги народу».

Вуаля — Юрій Камельчук тепер обличчя руху

Можна було би сказати, що Камельчук у новому амплуа дебютував на проросійських каналах, яким що гірше, то краще — й перекласти відповідальність на російську пропаганду. До того ж, це справді типова тактика медведчуківців: висмикувати маргіналів із «Слуги народу», спонукати їх робити скандальні заяви й видавати ці заяви за позицію партії. Але цей випадок інший: «лідером думок» Камельчука зробили також ті медіа й користувачі соцмереж, які висміювали його слова як дрімучий жмуток фейків або хотіли привернути увагу до неадекватної позиції представника влади.

Як правильно діяти в подібних випадках?

Мовчати й не звертати уваги на антинаукову маячню, що ллється з уст народних обранців або чиновників — неправильно. В такий спосіб ми ігноруємо свою місію.

Як на мене, підхід до висвітлення позиції людей, які поширюють фейки та «альтернативні факти», пропагують антинаукові теорії та конспірологію, має бути таким самим, як до терористів. Ми можемо переказувати суть їхніх слів, принагідно пояснюючи, чому вони суперечать науці, офіційній статистиці та здоровому глузду. Однак із моменту, коли стає зрозумілим, що людина паразитує на увазі медіа, використовує її для поширення своїх поглядів, її не можна розлого цитувати чи пускати в прямий ефір. Можливо, давати мінімум прямої мови, аби дурість була наочною — але не смакувати «скандальні» монологи.

І вже точно потрібно припиняти доступ людини до ваших каналів комунікації, коли вона весь час повторює одне й те саме (наприклад, як Юрій Камельчук раз у раз стверджує, що його заперечення дієвості вакцин, небезпеки коронавірусу й доцільності запобіжних заходів проти епідемії — це боротьба «за критичне мислення»). Це певна ознака, що ви стали частиною чужого контент-плану.

Фото: mito3d