Історія героя захоплива та приваблива настільки, настільки її робить такою антагоніст. Це правило Роберта Маккі, теоретика сценарної майстерності. За ілюстраціями цієї теорії не потрібно далеко ходити, лише уявіть, який внесок в успіх «Зоряних воєн» зробив Дарт Вейдер, в успіх «Темного лицаря» — Джокер, в успіх міфів про Геракла — цілий пандемоніум колоритних чудовиськ. Коротше кажучи, щоби герой розквітнув, йому потрібен хтось або щось, що добре відтіняє його переваги й кидає виклик слабкостям. Використовують цей прийом і політики, взяти хоча би Дональда Трампа та його мігрантів. На Прямому телеканалі, очевидно, вирішили, що вони нічим не гірші. 29 січня майже одночасно відбувалися форум «Від Крут до Брюсселя», на якому кандидатом у президенти висунули Петра Порошенка, та з’їзд партії «Опозиційна платформа — За життя», де виступав Віктор Медведчук та висували в кандидати Юрія Бойка. Тож на Прямому присвятили випуск шоу «Прямий ефір» тому, щоб закріпити за Віктором Медведчуком образ антагоніста для Петра Порошенка. Тим паче, що з’їзди обох політиків відбувалися одночасно цілком наочно й наче спеціально.

Про мирні плани та Медведчука гості Прямого говорили лише у другій частині програми, але через товщу піару першої неможливо пробитися просто так. «Хто вам більше або менше сподобався: лисичка з хвостиком чи кремезний дядько, який щойно тут стояв? Юля Тимошенко чи Петро Порошенко?» — це буквально перше запитання ведучого Миколи Вересня до гостей. І далі почалося: Порошенко, на відміну від Тимошенко, знайшов сили вибачитися; нездійснені обіцянки та затримки — це вина парламенту, а не Президента; Головнокомандувача під час війни не змінюють (повторено двічі); інших достойних головнокомандувачів немає; «Новий курс» нам не потрібен, бо вже є курс Майдану. Коли ж народний депутат від «Самопомочі» Олександр Опанасенко стримано критикував владу, в нього запитували, чи він проти Томосу та курсу на ЄС, і посилали поцікавитися успіхами Андрія Садового у Львові.

Віктор Уколов (політтехнолог, який співпрацює з Адміністрацією Президента) в цій же частині озвучив глядачам головний посил вечора: «Путін незадоволений тим, що висунувся Порошенко [...] Бо Порошенко не піде на поступки з Путіним [...] Може, тому сьогодні відбувався одночасно з’їзд “Опозиційної платформи — За життя”, де висувався антагоніст ідеологічний Порошенка, а саме Юрій Бойко від партії Медведчука [...] Це кампанія, де ми можемо або обрати менеджера, якого ми знаємо, що від нього очікувати...»

Другу частину програми присвятили розкриттю цієї теми через призму плану Сайдіка — ідей спеціального представника голови ОБСЄ в Україні з приводу врегулювання конфлікту на Донбасі. Українських дипломатів його напрацювання не вразили, як і гостей студії Прямого. По-справжньому ж обурили їх ідеї Віктора Медведчука, зокрема щодо автономії для Донбасу.

Екс-депутат і політичний коментатор Тарас Чорновіл оцінив такі пропозиції кума Путіна як щось «поза межами компромісу», що суспільство все одно не дасть втілити. План Сайдіка політолог назвав послабленням позиції України. Віктор Уколов пішов далі й видав цілу теорію змови: «Коли ви востаннє чули про якісь мирні плани врегулювання на Донбасі? [...] Раптово за один день ми почули два плана [...] Вам не здається, що ці два плани можуть бути скоординовані між собою?». План Сайдіка, на його думку, «понижує планку»: Росія не може впливати на миротворців ООН, але може впливати на ОБСЄ, залучення якого пропонує Сайдік. Тож Росія зможе посилити вплив на Україну. Варіант Медведчука Уколов натомість називає «голубою мрією Путіна» з автономним Донбасом, що має право вето. «Чому вони це зробили зараз саме [...] Путін розраховує на зміну влади в Україні. На більш поступливого, проросійського президента, який піде на компроміси», — довершив свою теорію політолог. Загалом, «якщо не Порошенко — то Путін».

Ідея виявилися популярною. Сергій Хлань, народний депутат БПП, теж угледів в ідеях Медведчука федералізацію Путіна, а в «мертвонародженому плані ОБСЄ» — підігравання Медведчуку. Остап Єднак заявив, що план Сайдіка може створити ілюзію й підміну понять, мовляв, на Заході можуть здивуватися, чому це Україна й Росія не беруться його виконувати. На щастя, в Порошенка є інша стратегія: «Російська Федерація забирається з окупованого Донецьку й Луганську, Криму, ми відновлюємо суверенітет, територіальну цілісність. Це є мирний план, який повинен бути для нас константою. І жодним чином не може бути підмінений якимись квазі-гібридними планами, які можуть нав’язуватися або вкидатися різними організаціями». Олександр Опанасенко назвав план Сайдіка «бурхливою діяльністю», а з’їзд Медведчука — «шабашем» на річницю Крут. «Будь-який мирний план, який лунає з того боку, — це фактично, треба визнавати, якщо він буде реалізований, — це капітуляція України», — підсумував народний депутат. «Вивалювати такі плани в політично чутливий період неправильно й не можна», — заявив Остап Єднак. «Під час виборчої кампанії вкидається тема, яка вимагає непопулярних рішень. І вкидається недаремно», — продовжив конспірологію Віктор Уколов. «Будь-який відхід від Мінських угод і перехід до нового плану — це є кроками до послаблення санкцій проти РФ і цього не можна припустити», — наголосив Сергій Хлань.

Якщо в першому акті нам розповіли про подвиги героя, а в другому розкрили злодійства антагоніста, то в третьому логічно було би звести їх разом. «Чи в змозі демократична держава щось зробити з п’ятою колоною?» — запитав Микола Вересень. Незважаючи на гарно витриману структуру, зміст цієї частини вийшов радше банальним. Глядачі почули, що Порошенко не може посадити Медведчука та закрити NewsOne, бо це недемократично й нас потім не буде підтримувати Захід. А ще ми маємо бути хитрішими й використовувати лідера «За життя», адже він може ходити в кабінет до Путіна й вести перемовини. Але й толерувати кума Путіна ми не можемо — спецслужби повинні придивитися до його бізнесу, а «демократія, може, мусить мати пістоля [...] В один день ми прокидаємося, а Медведчук — Президент України» (Микола Вересень). Виглядає це все як заклик до боротьби з Медведчуком за допомогою найбільш демократичного процесу — виборів.

План Сайдіка серед української влади ще, здається, ніхто не хвалив, а паралельні з’їзди Медведчука та Порошенка створюють природний фон для їх протиставлення, але Прямому все ж не вистачає сценарної майстерності. Запитання ведучих надто очевидні, заклики гостей часом карикатурні, а загальна мораль — прямолінійна. Хороший антагоніст справді може зробити історію героя кращою, головне, щоби потім не виявилося, що вони грали в одні ворота.

Фото: скріншот