Виявляється, в Україні сталася страшна річ. «Президент України Петро Порошенко, ймовірно, провів тиждень у відпустці». Це – цитата з випуску ТСН від 6 серпня на телеканалі «1+1» – хоча про «зникнення» Порошенка повідомляли й чимало інших ЗМІ. От саме в таких висловах – «зникнення».

У більшості цих публікацій про ймовірну відпустку президента йдеться так, ніби Порошенко скоїв щось уже зовсім злочинне. Але мало хто підійшов до справи з таким, як ТСН, завзяттям – бо, власне, вони її й започаткували.

«Після цього (святкування річниці Хрещення Русі. – Ред.) – жодної появи на публіці», - таємничим голосом каже ведуча. А хіба раніше не бувало випадків, коли Порошенко аж цілий тиждень не проводив публічних заходів? Бувало, й неодноразово. Так, нинішньому президентові справедливо дорікають за замалу, як для демократичного лідера, публічність. З іншого боку, він майже не влаштовує пустопорожніх «виходів царя до народу», не перерізає стрічечок на урочистому відкритті кожного газетного кіоску й не «керує на місці» всім, чим можна керувати. Й це, мабуть, радше добре, ніж погано.

А ведуча роз’яснює: «За негласними правилами, президентська адміністрація має повідомляти про перерви в роботі глави держави. Але зазвичай родина Порошенків таку інформацію приховує». А хіба «родина Януковичів» подібну інформацію оприлюднювала? А «родина Ющенків»? А «родина Кучм»? А «родина Кравчуків»? Пригадайте: коли востаннє ви з офіційних джерел дізнавалися, що чинний президент України йде у відпустку або їде кудись у приватну поїздку? Хіба що коли йшлося про перебування в офіційних резиденціях, та й то далеко не завжди, без зазначення тривалості й найчастіше постфактум. До речі, хто й коли затвердив ті «негласні правила»?

А це вже кореспондентка: «Президент Петро Порошенко щоразу перетворює свою відпустку на величезну таємницю». А може, просто на приватну справу? Україна, до речі, зазнає воєнної агресії. Й анонсувати місцеперебування президента, причому у приватних поїздках, а отже, ймовірно, з послабленим рівнем охорони, було би щонайменше нерозважливо.

Далі пішов суцільний детектив. Виявляється, з 29 липня у президентському офісі вечорами не горить світло. Це хтось стояв і спостерігав, починаючи з 29 липня, вже знаючи про підступні плани президента піти у відпустку? Втім, дещиця романтичної таємничості розслідуванню не завадить.

Потім оповідь перемістилася до Іспанії, до міста Марбелья – туди, де розташований будинок, який «за багаточисельними свідченнями» належить родині Порошенків. «Місцеві підтверджують: це – власність українського президента». Варто сподіватися, що ці «місцеві» на власні очі бачили документи й із цієї причини точно знають, що йдеться саме про власність, а не, скажімо, оренду. А «його україномовний сусід» стверджує, що «два тижні тому тут хтось був, він припускає – родичі Порошенка». Сусіда, втім, не названо, не показано, й слів його не чути.

Ще один «непрямий доказ» ТСН: «зі щілини відкритого гаража видно білий “порш” – саме на такому його (Порошенка. – Ред.) бачили кілька років тому поруч з місцевою аптекою». Визначити марку автомобіля через щілину, та ще й на віддаленні з-поза воріт – такі вміння викликають лише повагу.

Яке ж розслідування без «любих друзів»? – спитаєте ви. То й нате вам. У сюжеті показують якийсь будинок, а закадровий голос кореспондентки розповідає про «іспанську власність Порошенка та його друзів». Розуміти, мабуть, треба так: у Порошенка з друзями – спільна власність? І тут, і в багатьох подібних випадках слово «друзі» є оціночним судженням, яке має викликати в аудиторії переконаність у винятково тісних стосунках між Порошенком і, в даному разі, невідомо ким. Бездоказову переконаність.

Аж от на екрані виникає якийсь папірець – бо ж у будь-якому розслідуванні має бути документ – хай навіть він не українською мовою, й видно його не надто розбірливо. Кореспондент веде про реєстрацію іспанських будинків, про таку собі Ірину Петрівську-Стороженко, яка «веде справи». І яка ж кореспондентська лексика: «Лігво “Рошену” у самому серці Коста-дель-Соль». Чиє зазвичай буває лігво? Або звіра, або ворога. Маніпулювання аудиторією на емоційному рівні – от як це зветься. До речі, власність корпорації «Рошен» та власність громадянина Порошенка – це, з юридичного погляду, далеко не одне й те саме.

А далі – просто злива викривальної інформації. Тут вам і «найбільш закрите» котеджне містечко – мабуть, щось на кшталт російських ЗАТО? І ще якийсь папірець – утім, його вже точно не прочитати ніяк. І панорама якогось гірського поселення з висоти пташиного польоту. До чого все це? А от до чого: «Місцеві розповіли нам, що шукати Порошенка слід в елітному котеджному містечку. Поряд з Путіним».

Далі в сюжеті – історія купівлі ділянки для маєтку Путіна, великий портрет самого Путіна в кутку екрана, згадка про розслідування Навального, великий портрет Навального… Панорама маєтку, яскраве денне світло, кореспондентка каже: «Але потрапити туди, як нам сказали, не можна».

А далі – знову таємнича романтичність ночі: саме вночі знімальна група вирішила завітати до маєтку Порошенка. Але ж ці два маєтки – «поряд», то чому для візиту до володінь українського президента знадобилося так багато часу? Й – уважно стежте за руками. Кореспондентка називається: «My name is Olga Vasylevskа». Ані того, що вона – журналістка, анічого такого іншого вона не повідомляє – ніби стара знайома: «Охоронець, незважаючи на пізню годину, телефонує в консьєрж-сервіс, аби там зв’язалися з віллою Порошенка». Охоронець повторює в телефон: «Олґа, Олґа». Й – от тобі й маєш: «Однак у Порошенків сеньйору Ольгу бачити не захотіли».

Спробуймо уявити собі ситуацію: до вас додому, «незважаючи на пізню годину», прагне потрапити якась не відома вам Ольга. Скажіть чесно: ви б її впустили? І що взагалі подумали б?

«Вранці ми спробували проїхати туди іншим чином. І нам це вдалося! Ви першими бачите зйомки з найбільш закритого елітного котеджного містечка в Іспанії». Нам наводять стислу калькуляцію вартості будинків та вартості їхнього утримування. Мабуть, це має вирішальне значення для з’ясування того, чи був Порошенко у відпустці, а чи не був. «На найвищій точці – величезна вілла, яку охороняють краще за британську монархію». Жодних сперечань: звучить красиво, хоча й незрозуміло: «британська монархія» - це Сполучене Королівство Велика Британія та Північна Ірландія, охороняють яку чисельні збройні сили та інші потужні служби. То віллу охороняють ще чисельніші? На цій віллі, як подейкують, живе Путін: «Коли ми їхали вгору, прямо на нас вилетіли байкери, другом яких називає себе Путін». Точно ті самі, пані Ольга впізнала їх в обличчя? А чи якихось інших байкерів у світі взагалі не буває?

І – кульмінація: «Найближчим сусідом до маєтку Путіна є вілла, оформлена на заступника секретаря РНБО Олега Гладковського, - вона розташована трохи нижче. Судячи з бруду навколо, ми й не думали, що тут може відпочивати родина українського президента». Кореспондентка подзвонила у двері, оператор «задля безпеки» залишився в машині (отак от легко аудиторії навіяно відчуття небезпеки, що виходить від Порошенка), двері відкрила дівчина, «дуже схожа на одну з доньок-близнючок президента Порошенка». Вона вдає, що не розуміє української, й скривається за дверима, де «на неї чекає хлопець, дуже схожий на сина Порошенка»; на екрані, в різних його кутках – вставлені фотографії доньки й сина – це, певно, має переконати глядачів, що двері відчинили саме вони. І – риторичне запитання: мовляв, вони могли прийти в гості до Гладковського, але чому ж тоді саме вони відчиняють браму?

Далі – найбільш переконлива частина розслідування. На екрані – мапа Європи зі схемами авіаперельотів між Києвом, Віднем і Малагою. Розповідь про президентські літаки: один ремонтували у Стамбулі, а тепер він стоїть у Києві, другий 29 липня приземлився у Відні та простояв у Європі протягом восьми діб. А тим часом з Малаги вилетів чартер, що належить компанії, зареєстрованій за тією ж адресою, де й компанії Порошенка: в Києві на вулиці Електриків, 29-а. І щойно чартер приземлився у Відні – президентський борт вилетів до Києва. «Ми припускаємо, що в цілях конспірації Порошенки прилетіли з Малаги найнятим чартером, пересіли на офіційний борт у Відні і ввечері були вже в Києві. За дивним збігом обставин, коли родина Порошенків зрозуміла, що її розшукують, з’явилися фотографії, зроблені нібито випадково в одному з київських ресторанів», – прокоментувала попередній фактаж журналістка.

А де ж баланс? – подумаєте ви. «На офіційні запити про відпустку Порошенка ми не можемо отримати відповіді вже четвертий день», – пояснила авторка сюжету. Закон установлює норматив у п’ять робочих днів, тож формальностей не порушено, але ТСН подає це як ознаку приховування інформації. Головне ж: винен не лише Порошенко, а й уся його родина. Бо от завершальне риторичне запитання: «То де ж відпочивав президент і вся президентська родина, скільки це коштувало, і чому це – такий величезний секрет? Може, через російського сусіда?»

Наступного дня в новому сюжеті основні тези було повторено – з доповненнями, про які нижче.

А тепер поміркуймо. Що автори матеріалу прагнули довести, яку правду розкрити? В чому був сенс матеріалу, якою була тема розслідування, в чому полягав його предмет? Яким був склад злочину в діях Порошенка, що ТСН йому інкримінує?

Характерним є запитання на самому кінці матеріалу: «Скільки це коштувало?» Однак не те що доказів – ані припущень, ані навіть натяків не було висловлено про те, що на ймовірну поїздку Порошенко витратив державні або ще якісь ліві кошти. А якщо він витратив свої – яке кому діло, скільки? Але глядачам було навіяно присмак страшенної корупції.

Не анонсував відпустку, не анонсував поїздку? Ну, то українське законодавство цього й не вимагає. Добре це чи погано, але не вимагає. Й, до речі, а де проводив відпустку прем’єр-міністр? А голова Верховної Ради? А міністри та інші високопосадовці? Ну, от не заведено в Україні про це повідомляти, й законодавство цього не вимагає. Але уваги розслідувачів це не привертає – лише Порошенко.

Йдеться, власне, про продовження «мальдівської саги», яка стала суспільним шоком, і яка для значної частини українців і досі править за доказ президентської корумпованості – хоча насправді жодного факту злочину мальдівське розслідування не виявило – навіть на рівні версій. Зате показало: зробивши матеріал про поїздки Порошенка на відпочинок, будь-який телеканал може уславитися й здобути шалений суспільний резонанс.

Є, щоправда, в матеріалі ТСН прикметний момент – прозорий натяк на сусідство Порошенка з Путіним. То якщо розслідувачі припускають наявність між ними неафішованих сусідських стосунків, саме це вони й мали б розслідувати. Збирати хай навіть не докази, а просто свідчення про можливість бодай якихось стосунків між Порошенком та Путіним на іспанській території. Якщо такі існують – хтось же мав би бачити їх поруч, або як один із них ходить або їздить до іншого, або ще щось таке. Зрештою, в тієї самої охорони можна було би спитати – вони вже точно чимало чого знають. Але ні: матеріал фактично кинув підозру у державній зраді, яку не став доводити ані найменшим чином.

Дивно, але матеріал не акцентує увагу на датах – і взагалі містить їх явно замало. Бо в даному разі винятково важливим є от що: якщо Порошенко й Путін стали сусідами, то коли це сталося? Коли перший уже був президентом, а чи до того? Коли Росія вже розпочала війну проти України, а чи коли українська й російська еліти у третіх країнах почувалися майже земляками?

Й от ще що. Якби не цей матеріал, переважна більшість українців і не знали би про «зникнення» президента. Не помітили б. Бо Порошенко присутній у випусках новин далеко не щодня. Тож і виникає майже конспірологічне припущення: автори цієї інформаційної сенсації брали за взірець звичний алгоритм поведінки зовсім не Петра Порошенка, а російського президента Владимира Путіна, зникнення якого з публічного простору бодай на три дні стає екстраординарною подією.

Дивною є й от яка обставина. Досліджуваний матеріал – далеко не перший розслідувальний або викривальний матеріал про Порошенка, виконаний за принципом вінегрету – тобто звалюємо докупи все, що під руку трапиться, й додаємо за смаком викривальних інтонацій і тонких натяків. Різні автори, різні програми, різні канали – а метод один і той самий.

А, тим часом, на справді дивний факт автори матеріалу уваги не звернули. Якщо ворота на віллі відкрила особисто дочка Порошенка – навряд чи відомій їй людині відкрила. З одного боку, демократично: не прислуга, не бодігард – сама. З іншого боку, вона – дочка президента країни, саме право на існування якої заперечує, за версією авторів матеріалу, її ж сусід. Дивовижна легковажність. То чи президент так упевнений в охоронцях містечка? А чи знає, що насправді реальної загрози не існує?

І, як в анекдоті: а потім прийшов поручик Ржевський і все зіпсував. Перед ефіром ТСН Порошенко особисто зателефонував кореспондентці, і в програмі після сюжету з Марбельї показали відеозапис цієї розмови журналістки з президентом. Він заперечив факт наявності власності в Іспанії, заперечив, що будь-коли відпочивав там, і заявив, що «він не знає, де відпочивали його діти, і це їхня особиста справа». Хай так: вони – дорослі повнолітні люди. Але ж, знаючи про вихід телесюжету, він міг би в них поцікавитися – просто щоби знати, що казати? А те, що «на запитання кореспондента про те, чи є у президента вілла у Марбельї та що президентський борт робив у Відні вісім днів, Порошенко не відповів і поклав слухавку», могло лише переконати: він щось приховує.

За кілька годин «Українська правда» оприлюднила й відповідь АП на запит, у якому зазначено: «Від 29 липня до 5 серпня 2018 року президент Петро Порошенко з приватною поїздкою перебував в Євросоюзі для проведення низки зустрічей». І це ще більше справило враження приховування, бо не містило ані даних про характер тих зустрічей, ані навіть точного місця (а чи місць) перебування: «у Євросоюзі» - майже те саме, що й «у північній півкулі».