Так само йому байдуже, кому із чергових медіа-королів знімають відбиток сідниць для виготовлення трону, кому що продають і за скільки мільйонів. Вітчизняний телеглядач хоче вести людиноподібний образ життя. Він жадає Прекрасного. Прекрасне ж – це стан розчулення, пов'язаний із відсутністю необхідності робити висновки. Поки що, коли ввечері стомлений постпомаранчевими клопотами переважно вже навіть негеєздатний телеглядач добирається до телевізора, то там - як уночі в секс-шопі: «спят усталые игрушки»...

Попри деякі висновки медіа-експертів, які категорично стверджують, що, скажімо, рейтинги 5 каналу після революції різко котяться донизу, саме цей канал разом із іншими «малими» каналами дивитися тепер цікавіше. Вони «живі», вони не сплять. І не тільки тому, що пишуть титрами «наживо». Вони «перегорнули сторінку». Вже обридли на «офіційних телеканалах» сухі переліки злочинів, репортажі із судів, про «уряд в екзилі в Москві», про можновладних втікачів, які спокійно, втім, повертаються з відпустки, або спокійно ж покидають межі пограбованої ними ж вітчизни, тощо. Хочеться, нарешті, позитиву, різноплановості, розмаїття думок, імпровізації, врешті-решт, а не лише сумлінного переказу пліток, припущень та чужих міркувань.

Як не дивно, але все це зазвичай можна тепер знайти саме на «низькорейтинговому» 5 каналі. Дивлячись учора ввечері прямий ефір із головою Ради Міністрів Криму Анатолієм Матвієнком, стало, наприклад, більш зрозумілo, чим нинішня влада відрізняється від всіх попередніх. Або, принаймні, повинна чи може, якщо захоче відрізнятися. Гаслом попередньої було знамените кравчуківське: «маємо, те що маємо». І все. Крапка. Тобто, якась чорна приреченість на вічну містечковість, велика й магічна залежність стану справ в державі та кожному окремому населеному пункті від якихось потойбічних сліпих сил, абсолютне небажання чи невміння щось змінювати. Стара влада мала безперечний талант створювати видимість талановитості за повної відсутності будь-яких талантів. Треба зазначити відверто, що й деякі представники нової команди також почали із бал-маскараду. Але бал-маскаради видумали колись для того, аби заєць міг вдавати із себе лева, у душі залишаючись віслюком. Гру у бал-маскарад підхопила й переважна більшість українських медіа.

А гаслом А. Матвієнка, як можна було довідатися із ефіру на 5-му, може стати, здається, щось таке: «маємо чимало, хочемо мати ще більше». Із усіх показаних вітчизняним телебаченням «наживо» регіональних керівників, лише новий керівник Криму виглядає поки що найбільш пристойно – розумна ініціатива, продуманість, некваплива сміливість та здорова амбітність. Мінімум політичної тріскотні, максимум конкретного креативу. Попри те, що висмикнувши у аншлаги своїх новин нещодавні слова пана Анатолія про плани перетворити Крим на вітчизняний Лас-Вегас, деякі медіа добре познущалися із нього за це.

Виявилося, що прем’єр має таки цілу концепцію розвитку, називає конкретні прізвища інвесторів, стомлено, але оптимістично й кваліфіковано дивлячись глядачеві прямо у вічі. Висловлюється цілком зрозуміло та впевнено. Так, що навіть людина «глибоко гуманітарної орієнтації» (як він себе означив сам) пан Д. Яневський, здається, цього разу зрозумів співрозмовника…

Матвієнко на 5 каналі зовсім несподівано й тихо, без звичайного у таких випадках постреволюційного вереску (приміром: чому секс-шоп у нашому селі називається імперіалістичним словом «шоп»? Чому не по-нашому по-пролетарсько-українському – секс-бакалея чи продсексторг?), примусив глядача замислитися ширше та конкретніше. Спасибі.

Насамкінець, принагідно про секс. Совість - як жінка - дається тому, хто може із нею спати…