Мій чоловік зненавидів Альону Алимову так, що навіть не став дивитися новий сезон скетчкому «Коли ми вдома» з розширенням «Нова історія».

Втім, актриса може розцінювати подібні почуття лише як величезний комплімент, адже насправді роздратування конкретного глядача викликає не вона сама, а її персонаж, простодушна й наївна, місцями навіть дурненька, білявка Катя, в яку майстерно, до цілковитого розчинення в ролі, перевтілюється Альона Алимова. Задля справедливості додам, що йдеться радше про експлуатацію образу, адже Альону Алимову в ролі дурненької білявки знімали ще й у кількох сезонах скетчкому «Онлайн» каналу «НЛО TV».

«Коли ми вдома», ще у форматі старого-доброго скетчкому, кілька років регулярно рятувало спершу вечірній прайм, а згодом, у численних повторах, уже ранковий ефір СТБ. Адже його персонажі, п'ять родин різного статусу, опиняються в комічних ситуаціях, максимально наближених до реалістичних.

Із 18 вересня цей скетчком на каналі СТБ йде вже у форматі ситкому. Поява нового ситкому в українському телеефірі завжди подія бажана й вельми очікувана. Судячи з непоганих рейтингів, автори «Нової історії» очікування глядачів виправдали.

Інтерес до комедійних жанрів у глядача цілком зрозумілий — ввечері, після роботи, йому хочеться розслабитися. Задля максимального «розслабону» свого шанувальника СТБ пішов на безпрецедентний крок — починаючи з прем'єрної серії ситкому, вечірній прайм перебудували тут саме під «Коли ми вдома. Нова історія», зсунувши випуски «Вікон» на півгодини, з 18.00 на 17.30.

А з 18.00 до 20.00 глядач відпочиває, в півока стежачи за пригодами старих знайомих. Цей ефект можна порівняти з феноменом розношених капців, що їх так приємно взути замість осоружного вуличного взуття.

Але чому за перипетіями нового сезону «Коли ми вдома» можна стежити в півока? Та тому, що всі вони передбачувані й так само, як розношені капці, не загрожують неприємними сюрпризами.

Жодних тобі стресів через убивства чи кіднепінг. Останніх, звісно ж, у комедійному серіалі апріорі бути не може. Тут двигуни драматургії — сімейні проблеми героїв. Найбільша трагедія тут — хіба що розчарування прапорщика-пенсіонера Григорія Івановича Бакуліна, коли привітати його з 40-м ювілеєм військової присяги не завітав генерал із рідної військової частини.

Так, «Коли ми вдома. Нова історія», окрім нового саундтреку (гурт ТІК), отримала ще й нові локації, вийшовши з тісних квартир на вулицю. А також нових персонажів, які в попередній версії або існували за кадром (діти родини Єрмакових, онук Бакуліних чи син Макаренків), або ж не існували взагалі (персонал магазину «Технокрай» чи сусіди персонажів).

Ці зміни збагатили ситком новими сюжетними поворотами. А от із характерами натомість біда, бо маємо ті самі маски, що діють у запропонованих обставинах так, наче їх законсервували.

Якщо Катя (Альона Алимова) у скетчкомі «Коли ми вдома» була чарівною, але тупуватою білявкою, Андрій Макаренко — великою дитиною в міліцейській формі, а Тарас Місюра — підкаблучником, що розривається між владною мамою й коханою дружиною, то їхні характери не зазнали в «Новій історії» жодних змін.

Залишаються рабами приклеєних намертво театральних масок і всі інші герої нового сезону «Коли ми вдома» — колишній прапорщик Григорій Бакулін (Станіслав Боклан), його дружина Надія (Тетяна Шеліга), невгамовний кербуд на громадських засадах Наталя Богданівна Місюра (Тетяна Зіновенко), баскетбольний тренер жіночої команди Олег Єрмаков (Кирило Бін) та його дружина, сімейний психолог Настя Єрмакова (Катерина Кістень), невістка Наталі Богданівни Оксана Місюра (Ірина Андреєва), дружина міліціонера Андрія Марина Макаренко (Катерина Колесник) і коханий хлопець Каті мікробіолог Паша (Костянтин Войтенко).

Можливо, саме передбачуваність цього ситкому дозволяє втримати глядача перед екранами. В разі, звісно, якщо «Коли ми вдома. Нова історія» справді розраховує лише на давнього перевіреного шанувальника.

Але, якби автори хотіли залучити нову аудиторію, їм варто було б усе-таки додати до сценарію якусь перчинку. Річ у тім, що у форматі скетчкому, де персонажі мають на одну історію кілька хвилин, події розвиваються карколомно, в жанрі анекдота, й часто-густо — якісного, тобто з непередбачуваним фіналом.

Сценаристи ж так званого ситкому «Коли ми вдома. Нова історія» натомість розтягли скетчі до 40 хвилин, прикрасивши сюжети всілякими «кунштюками», покликаних, здається, хіба що наганяти хронометраж.

Подробиці, хто, куди й навіщо пішов, кому що сказав, знижують увагу глядача, який звик дивитися «Коли ми вдома» як короткі дотепні історії про сусідів, у яких часто-густо не всі вдома. Що, до речі, дуже вдало обіграли в назві. І в цьому був очевидний шарм старого-доброго скетчкому.

Відкрию страшну таємницю: вочевидь, саме через зміну формату, а не лише через занадто переконливу гру Альони Алимової, мій чоловік не дивиться нового сезону «Коли ми вдома» на СТБ. Хоча «стару історію» дивився залюбки й на її продовження чекав.

Фото: скріншот скетчкому «Коли ми вдома»