У нашому «тележитті» буває, безперечно, будь-що, але завжди одне й те саме…

Коли, після невеличкої перерви з поважних причин (як-то - вагітність, похмілля, весілля, відпочинок за межами вітчизняного телепростору тощо) український телеглядач знову повертається до більш-менш систематичного перегляду теленовин, він, як правило, знову нічого не розуміє. Бо за нашими теленовинами треба слідкувати щоденно – зранку, вдень і ввечері. Хоча ймовірність того, що і в такий спосіб багато зрозумієш, залишається також незначною…

Умовно опинившись у ситуації телеглядача, який «відпросився» у телевізора, звернімося до вчорашніх (3 липня 2005 року), підсумкових випусків теленовин на провідних телеканалах Вітчизни. Візьмемо лише одне болюче питання – стосунки із Росією стосовно газу й ситуації щодо нього всередині країни. Ведучий студії "ТСН" каналу "1+1" Олесь Терещенко досить прискіпливо й терпляче пояснив у підсумковому випуску ситуацію телеглядачам. Навіть у часі, навівши тижневої давнини уривок оптимістичного інтерв’ю із керівником НАК «Нафтогаз України». Телеведучий старанно коментував кольорові схеми постачання газу в країну (щоправда, чомусь із 2007 року), думки інших фахівців із приводу проблеми. І якось не дуже впевнено, тому підозріло, підводив глядача до думки, що, не дивлячись на «прольот» із газом туркменським, ми оптимістично якось виберемося з проблеми самотужки й навіть дещо «насолимо» Росії. Тобто - ніби все гаразд.

Але, поклацавши трішки пультом «дистанційного керування телепростором держави» у масштабах власної оселі, телеглядач переконався, навіть поверхово проглянувши репортаж на "5 каналі" про зустріч, як зазначив автор цього репортажу, «без краваток» - російського президента із французьким та німецьким лідерами (щоправда, усі вони були при цьому саме в краватках) з нагоди річниці заснування Калінінграда, що В. Путіну наш оптимізм глибоко в носі, і Росія як була, так і є та буде найпотужнішим енергопостачальником Європи.

На головних телеканалах був широко проанонсований прямий ефір із прем′єркою, пані Ю. Тимошенко, на "Інтері", у «Подробицях тижня». Совістливий телеглядач, знаючи про те, що Юлія Володимирівна говорить впевнено, розсудливо, революційно, хотів отримати відповіді, скажімо, із тієї ж газової проблеми. Але знову: оптимістичні посилання на майбутнє і жорстка, але цілком зрозуміла цього разу фраза про те, що «в газі багато політики». А от банальної відповіді на питання, чи буде взимку тепло в оселях простих українців - немає. Це вкрай пригнічує. Присутній песимізм. Бо оптимізм уже втрачено тривожними звістками про підвищення цін на бензин, м'ясо, цукор тощо. Швидше за все, з газом буде та сама історія. Дуже багато непотрібних та зарозумілих розмов про газ по телебаченню. А це відомий пересічному люду симптом: оптимізм телебачення на тлі песимізму життєвого та реального.

Наше телебачення вкотре, як справжній психотерапевт, не лише допоможе пацієнтові позбутися страждань, пов’язаних із відчуттям власної нікчемності, але й прищепить йому почуття гордості за неї…