«Право на владу». Пакт про ненапад із владою?

«Право на владу». Пакт про ненапад із владою?

27 Травня 2017
2950
27 Травня 2017
12:00

«Право на владу». Пакт про ненапад із владою?

2950
Останні ефіри «Права на владу» за участі Гройсмана та Луценка скидалося на теплі ванни для Азарова чи Яценюка в «Шустер live» кілька років тому.
«Право на владу». Пакт про ненапад із владою?
«Право на владу». Пакт про ненапад із владою?

Коли в ефірі політичного ток-шоу на рейтинговому телеканалі з'являються перші особи держави або ж, щонайменше, очільники «компетентних органів», які доносять позицію влади з найгостріших для суспільства питань, це чудово. Ну справді, хто краще за прем'єр-міністра України розуміється на необхідних, ба більше — пекучих для країни реформах? А хто краще за генерального прокурора володіє інформацію про те, як розслідуються справи проти корупціонерів? Тож їхню присутність у ролі таких собі хедлайнерів на політичних ток-шоу можна лише вітати. За однієї умови: якщо це не перетворюється на самопіар досягнень.

Проте обоє топ-спікерів — Володимир Гройсман 18 травня та генеральний прокурор Юрій Луценко 25 травня саме це й робили в політичному ток-шоу «Право на владу» на каналі «1+1». Тобто щосили переконували глядача, що «жити стало краще, жити стало веселіше». (Перепрошую за цитату зі Сталіна. Її навіяла репліка ведучої Наталії Мосейчук у «Праві на владу» з Юрієм Луценком 25 травня про участь сталінського генпрокурора Вишинського в Нюрнберзькому процесі над нацистськими злочинцями. Співведучий Сергій Іванов поправив колегу, що в Нюрнберзі обвинувачем із боку СРСР виступав не Андрій Вишинський, а Роман Руденко, той іще катюга українського народу, але на цю репліку чомусь ніхто не зреагував.) Те, що показав «1+1» у своєму постпраймовому «Праві на владу» 18 та 25 травня так скидалося на теплі ванни для Азарова чи Яценюка в «Шустер live» кілька років тому, що якби не дати, можна було б засумніватися, яке в нас нині тисячоліття надворі.

З одного боку, мені особисто мало подобаються ефіри, де учасників провокують на бійку чи ще якісь заходи фізичного впливу на співрозмовників. Але, з іншого, перетворювати ток-шоу на снодійне — теж не вельми комільфо. Програма, втім, розпочинається так пізно ввечері, що запрошення топ-спікерів на цей час може розцінюватися як спеціальне послання до Адміністрації Президента з боку менеджменту. Мовляв, ми вам вашого прем'єр-міністра разом із генеральним прокурором показали, то й заспокойтесь, а далі нам своє робить.

Але якби ж усе було так просто! Бо, здається, присутність топ-спікерів у прямому ефірі аж ніяк не є такою собі індульгенцією на подальше вільнодумство чи, боже борони, критику дій влади в інших темах.

18 травня, в уже згаданому випуску «Права на владу», першу частину назвали «Пенсійна революція», а другу — «Україна не “ВКонтакті”». Володимир Гройсман та його колега, міністр соціальної політики Андрій Рева (не підлеглий, а саме колега, що підкреслив сам прем'єр, коли Сергій Іванов відрекомендував пана міністра як підлеглого пана Гройсмана), наввипередки розповідали, як, кому й на скільки «осучаснять» пенсії. Як ми любимо, точніше, як любили й полюбляють досі всі українські прем'єри, — з інфографікою на слайдах.

Красивих і надзвичайно оптимістичних, визнаю. Атмосфера в студії під час розмови про те, що болить кожному громадянину України, який може розраховувати на пенсію від держави, була не просто теплою, її можна назвати інтимною. Можливо, тому що фішка «Права на владу» — відсутність бар'єрів між гостями та ведучими. Тож Наталія Мосейчук кілька разів наближалася до Володимира Гройсмана та Андрія Реви на психологічно дискомфортну відстань, вимагаючи від міністра соцполітики пана Реви сказати, яка ж у нього буде пенсія. Та позаяк говорилося це з доброзичливою посмішкою, нічого страшного з адресатом запитання не сталося навіть тоді, коли він не зміг відповісти. Хоча цього від «колеги» вимагав сам прем'єр Володимир Гройсман.

Із того, що розповідав останній про майбутню пенсійну реформу, або, радше, як він сам уточнив, осучаснення пенсій, третина присутніх студії, судячи з фінального опитування, нічого не зрозуміла. Натомість, — що свідчить про певну результативність прямих ефірів для членів уряду, — все-таки аж 41 % із них модернізацію нинішньої солідарної, але несправедливої пенсійної системи схвалив.

Експерти в студії до виступу прем'єра та міністра соціальної політики теж поставилися в цілому доброзичливо, бо обоє навіть «простим» глядачам, які зверталися з конкретними запитаннями щодо своїх кревних пенсій, сумлінно пообіцяли розібратися на особистому прийомі (але це стосувалося лише міністра соцполітики Андрія Реви). Навіть ефектна парфянська стріла журналістки Ольги Василевської, яка висловила сумніви, що пан Гройсман доживе до пенсії, бо ним нібито незадоволені на Банковій, збираючись замінити чинного прем'єра набагато слухнянішим Степаном Кубівим, мети не досягла. Журналістка на додачу поцікавилася, чому прем'єр довів до заяви про відставку міністра агрополітики Тараса Кутового, лобіює на посаду Держлісу людину з Вінниці, а сам конфліктує з міністром інфраструктури Володимиром Омеляном і чому досі не відзвітував у Верховній Раді (чи не тому, що боїться вотуму недовіри?). Пан прем'єр-міністр у відповідь на запитання журналістки парирував: чи не пише вона, часом, фантастичні романи, бо нічого з інкримінованих нею звинувачень він не чув, а недовіри від парламенту не боїться. На цьому, вочевидь, ведучі разом із обома топ-спікерами вирішили свій «соціальний контракт» між каналом та владою вважати вичерпаним до взаємного задоволення. Бо в ефірі перейшли до теми, що передбачала серйозний двобій між прихильниками та супротивниками заборони російських соцмереж.

Але не так сталося, як гадалося. Адже на боці тих, хто в студії «Права на владу» категорично виступив проти блокування російських соцмереж та поштових сервісів, єдиним притомним експертом виявилася лише виконавча директорка ІМІ Оксана Романюк, яка, намагаючись перекричати опонентів, доводила: через пабліки «ВКонтакте» можна було доносити правду про Україну до росіян. Її теоретичного однодумця Юрія Павленка (народний депутат від «Опоблоку»), мабуть, єдиного з екс-регіоналів, кого можна пускати в більш-менш пристойні загальнонаціональні ефіри і який озвучував опоблоківські темники про порушення прав виборців, складно вважати сильним спікером. Проте, легкими порухами упоравшись із млявою аргументацією опоблоківця, опоненти, від народних депутатів Вадима Денисенка із Сергієм Висоцьким та керівника служби інформаційної безпеки апарату РНБОУ Валентина Петрова, до Дмитра Сіманського, Катерини Коберник, так само дружно й переважно за допомогою голосових зв'язок перекрили кисень і цілком умотивованим запереченням Оксани Романюк.

Зокрема, дуже яскравій метафорі медіаекспертки. Вона спершу констатувала факт, що інформаційна війна — це гра з обох боків, порівнявши блокування російських соцмереж із замуровуванням в окопі. «Чому ми замуровуємося в окопі? Це постріл собі в ногу!» — так емоційно реагувала Оксана Романюк на все, що чула від апологетів затвердженого Президентом рішення РНБОУ про санкції проти російських соцмереж. Адже, продовжила експертка, та ж таки СБУ використовує в своїй роботі пабліки «ВКонтакте». Думку про економічний бік цієї блокади важко донести до тих, хто не вилазить із OK й VK, тому на них треба впливати саме через ці соцмережі.

Голова правління Інтернет-асоціації України Олександр Федієнко, той самий, що озвучив вартість і час, потрібні для блокування російських соцмереж, одразу після оприлюднення указу Президента ($1 млрд та два роки), поводився в ефірі «Права на владу» 18 травня дуже обережно. Хоча так і не зміг назвати таємничих західних експертів, на яких він посилався, називаючи свої цифри. Відстоюючи думку, що блокування інтернету — це все-таки тривала й дорога забаганка, пан Федієнко був не надто наполегливим у цьому занятті.

Усе, що відбувалося в прямому ефірі «Права на владу» 18 травня, можна назвати дискусією, зрежисованою за всіма правилами ток-шоу, якби не розгромна поразка опонентів указу Президента про санкції. Тим паче, фінальна крапка в ній, поставлена народним депутатом від «Народного фронту» Сергієм Висоцьким, не лишала місця для подальших суперечок. Він удався до забороненого, але надто часто використовуваного в усіх без винятку ток-шоу такого штибу аргументу. Тобто, підвищивши голос, сказав, що національну безпеку не можна вимірювати вигодою. «Чи вигідно втрачати здоров'я та життя? Чи вигідно ставати вдовами?» — кричав у студії колишній журналіст. Натиснувши на емоції, він та всі прибічники санкцій проти російських соцмереж отримали очевидну перемогу, і це без жодних застережень можна зарахувати на користь влади. Тим паче що опитування аудиторії після агресивного наступу прибічників указу Президента показало хай і незначне (на три відсотки), але зниження кількості тих, хто не згоден із блокуванням російських соцмереж та поштових сервісів. Тож можна було констатувати перемогу влади в окремо взятому ток-шоу.

Одноосібним героєм наступного випуску «Права на владу» став генеральний прокурор України Юрій Луценко. Повторюся, коли в ефір загальнонаціонального каналу приходять перші ньюзмейкери держави, це чудово. Але, здається, саме генерального прокурора 25 травня, в день його, не побоююся цього слова, тріумфального (а як іще назвати промову, що нескінченно переривається оплесками?) річного звіту в українському парламенті в ефірі загальнонаціональних каналів було забагато.

Виступ Юрія Луценка  ефірі «Права на владу» моментально розтягли на цитати. Зокрема про те, що він не збирається сидіти на цій посаді довічно, плануючи завершити свою каденцію тоді, коли впевниться: його послуги державі Україна вже не потрібні. Тобто приблизно ще півроку-рік. Або ж — у справі про вбивство Георгія Гонгадзе, що перебуває на його особистому контролі, знайшлися докази, «які не всім можуть сподобатися».

Як генеральний прокурор віджартувався на запитання ведучого Сергія Іванова, чи не є його палкий спіч про те, що кошти, повернуті в державний бюджет від кліки Януковича, треба віддати на охорону здоров'я українських громадян, їхній соцзахист і окремо — на допомогу українським військовослужбовцям, заявкою на передвиборчу програму, теж уже знають усі, кому цікаво.

Віддам належне всім учасникам цього випуску «Права на владу» — ведучим Сергію Іванову та Наталії Мосейчук, а також спеціально підібраним і запрошеним експертам Юрію Бутусову, шеф-редакторові інтернет-порталу «Цензор-нет», Сергієві Щербині, керівникові проекту «Інсайдер», та Катерині Пітєніній, шеф-редакторові порталу «Слово і діло». Вони відпрацювали свою участь у програмі з генпрокурором на 100 %. Запитавши й про те, чому народні депутати, для яких генпрокурор анонсував скасування недоторканності, вийшли сухими з води (відповідь героя — бо вони заплатили податки з задекларованого в електронному вигляді майна). Або — чому українські судді скомпрометували грандіозну всеукраїнську спецоперацію силовиків, трансльовану того ж таки 25 травня в прямому ефірі кількох загальнонаціональних телеканалів, коли 23 податківців доби сумнозвісного Олександра Клименка заарештували в 15 областях, доставивши їх до Києва гелікоптерами (Юрій Луценко уточнив у «Праві на владі», що одного з них, інваліда, залишили вдома, а отже до Києва доправили 22-х фігурантів), але яких судді масово відпускали під особисте зобов'язання чи смішні для таких серйозних людей застави.

Позаяк Юрій Луценко усе-таки не юрист, а політик, він і на ці запитання відповідав у своїй звичній іпостасі. Мовляв, суддів після люстрації катастрофічно бракує, бо більшість із них пішла з роботи за власним бажанням, не ставши чекати звільнення за статтею. А в нього на руках, тобто в його підлеглих із ГПУ, — узагалі мільйон із гаком кримінальних проваджень. І як жити далі в такому графіку, коли не маєш вихідних, він не уявляє. Тому останнім часом перестав виходити на роботу в неділю, зрозумівши: далі так жити не можна. Подібні деталі в устах одного з найкращих, незважаючи на всі його логопедичні вади, спікерів від влади, вочевидь, свідчать про те, що він їсть свій хліб недарма. Але коли генпрокурор не може навіть прочитати в ефірі цифри з офіційної довідки Держказначейства, скільки на його рахунки повернуто коштів Януковича, це провал.

Втім, з обох останніх ефірів склалося враження, що власник і менеджмент «Плюсів» уклали з Адміністрацією Президента своєрідний пакт про ненапад. Надто вже комфортно почувалися в студії «Права на владу» найтоповіші соратники Петра Порошенка.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2950
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду