Для початку - камінг-аут. Я, можливо, не впоралася б зі своїми втратами найближчих людей упродовж півтора років, якби не пригоди троєщинських гопників-лайт, а згодом - і «Суперкопів» на каналі НЛО TV. Звучить, може, й занадто пафосно, але це правда. «Сишишшоу», згодом – «Сишишшоу.Бар», а опісля «Суперкопи» на цьому каналі не те що повертали до життя, але принаймні не давали звалитися в тяжку депресію.  

Рік, що минув, був урожайним на комедійні прем'єри в українському телеефірі. І це не може не тішити, адже ставка на «імпортозаміщення» в такому нелегкому жанрі, як скетчком чи ситком, себе виправдала. Відтак замість, донедавна, здавалося, міцно вкорінених у телеменю українців російських комедійних програм чи серіалів український глядач отримав цілу зливу гумористичних програм, створених на українському матеріалі українськими ж акторами та режисерами. Хоча їх не завжди відрізниш від сусіднього продукту через мову, проте реалії в цих проектах - суто свої, впізнавані.

Приміром, герої ситкому «Сишишшоу. Бар», прем'єра якого відбулася на початку 2016-го, і до якого перекочували персонажі попереднього проекту на НЛО TV, скетчкому про троєщинських «тіпочків» під  назвою «Сишишшоу» Дрон, Костиль, Цезар і Тайсон. Усі вони  - типажі знайомих кожному киянинові гопників. Ті самі, які співають «у нас на районе», лузаючи «сємки» і підрізаючи в лохів мобіли. В ситкомі вони вже, щоправда, стають власниками ресторану-пабу, з офіціанткою Олею та директором Анною Францівною, намагаючись забути минулі злочинні звички.

Андрій Бурим (Дрон), Фелікс Аброскін (Цезар), Дмитро Соловйов (Тайсон) та Дмитро Нежельський (Костиль) у своїх прописаних до міліметра амплуа дуже переконливі. Дрон - типаж гопника-авантюриста, який намагається гратися в крутого «Хрещеного батька» на вже згаданому районі. Цезар - пройдисвіт, ладний навіть дідуся з бабусею підставити задля примарної вигоди. Тайсон - недорікуватий колишній боксер, який посеред суцільного гальмування раптом може видати текст із енциклопедії. У Костиля в новому ситкомі роль невдахи-закоханого, хоча й геніального шеф-кухаря. Жіночі типажі теж виписано дуже колоритними. Директор ресторану, він же паб, він же бар, Анна Францівна (актриса Віра Мазур-Зіневич) - це така собі Снігова Королева, якої марно добивається Дрон. Оля (актриса Ліза Бакуліна) - пустотлива вітрогонка, що мріє про акторську славу й ігнорує закоханого в неї Костиля. 

Сюжетні колізії ситкому, один із режисерів якого, Олександр Богданенко, колись знімав уже легендарних «Лесю з Ромою», геть непередбачувані. Попри чітко витримані амплуа всіх учасників, вони поводяться не  так, як від них чекаєш. Приміром, «хитрожопий» Цезар ні сіло ні впало виявляє благородство в останньому епізоді другого сезону «Сишишшоу.Бар». Він чомусь не зміг спокійно дивитися на муки закоханого Костиля й навчив його, як підкорити офіціантку Олю. Щоправда, для закоханого шеф-кухаря історія закінчується не надто щасливо - дізнавшись правду, вітрогонка закохується не в Костиля, а в того, хто організував цю виставу. З походом у «Русскую драму» (а це момент задавненої психотравми Цезаря, тобто актора Фелікса Аброскіна, який, судячи з його біографії, служив там цілих два роки, але був звільнений). До речі, цей момент проклять на адресу «русской драмы» обіграють і в деяких ситуаціях із патрульним Олександром Кудрею в «Суперкопах», якого зіграє той-таки Фелікс Аброскін. Тут  «патрульного Кудрю» відрядять на знімальний майданчик серіалу за детективним романом його начальника Маміашвілі. Де він знайде відзнятий матеріал, зникнення якого влаштував його колишній шеф, головний режисер «русской драмы». Який, виявляється, зрозумів, що він бездарний режисер.

У цьому місці дуже напрошується цитата Жванецького про консерваторію, де треба щось підправити, проте зловживати цитатами з класиків не будемо.

Тим паче, що всі ці халепи - про «Cуперкопів», тобто серіал, який прийде вже геть пізніше за нещасний «...Бар». А перед цим, у 26-й серії «Сишишшоу. Бар», перед глядачем знову постануть геть невідповідні до амплуа героїв колізії. Костиль із Олею підуть на виставу «Вишневыйсад». Після цього закоханий шеф-кухар виступить перед майбутньою лауреаткою Оскара з нищівною критикою спектаклю. При цьому він уміло вплете в невимушену інтелектуальну розмову про театральне мистецтво цитати з Шекспіра та Станіславського,  а також - нібито свої вірші, присвячені коханій і, насамкінець, урятує Олю від районних хуліганів. Ще одна несподіванка в «Сишишшоу.Бар», коли герої виламуються з чітко виписаних амплуа, і це лише на користь сюжету.  В холодної Анни Францівни, через вимушене захоплення в пубертатному періоді німецькими фільмами для дорослих, виникає пристрасть до Костиля в комбінезоні сантехніка. Але таємна фішка Францівни не спрацьовує, коли перед нею в цьому спорядженні з'являється Дрон.  Він, так само, як і глядач, упевнений: якщо Францівна робить стійку на сантехніка «для дорослих», то в нього все вийде. Нічого подібного. Дрон, утім, як і Костиль-Костянтин (якого директор пабу-бару-ресторану чекає в своєму кабінеті, але ж він являється прекрасній Снігуроньці не в комбезі, а з квітами і в костюмі), отримує смачного ляпаса. Так само не варто було сподіватися, що жорстокий розіграш компаньйонів та його штатних працівниць Олі й Анни Францівни 1 квітня влаштує тупуватий, на їхню думку, Тайсон. Який нібито щиро покаявся перед товаришами за першоквітневий розіграш ( а це, на хвилинку, сотні органічних яєць і десятки кілограмів маргарину для президентського торту, куплених Костилем, супердорога подорож до Парижа для Дрона з Францівною, або ж номінація на Нобелівську премію дідуся Цезаря, через що останній знищив закордонний паспорт першого, щоб отримати премію самому, чи головна роль у голлівудському фільму для Олі). Але, нагадавши їм усе, за що помстився, й насамкінець просльозившись у покаянній промові, Тайсон таки дочекався, коли жертви розіграшу передумали його вбивати. І вже після того, як,  дружно розридавшись від розчуленої промови підступного колеги, цей «тіпочок», уже на іншу камеру, каже, підленько всміхаючись : «Что, поверили?».

Непередбачувані колізії - саме те, що змушує, одного разу втягнувшись, підсісти на «Сишишшоу.Бар». Шкодуючи, що другий сезон так швидко закінчився, і водночас нетерпляче очікуючи на серіал «Суперкопи» на цьому ж каналі. Здається, вперше на українському телебаченні (принаймні, на нішевих каналах) тут зробили крос-промо вже в заставці «Сишишшоу.Бар». Коли на чотирьох головних героїв «гопницького» серіалу, вдягнутих спершу в смокінги, а потім - уже в знайомий одяг «тіпочків», раптом набігають персонажі серіалу майбутнього, тобто нові копи в нових-таки одностроях. Причому деякі з них знайомі глядачеві за скетч- та ситкомами «Сишишшоу» і «Сишишшоу.Бар». І момент упізнавання знайомих акторів із обох серіалів у проекті «Суперкопи» на НЛО TV - один із цимесів цього серіалу.   

Куди перейшли не лише Андрій Бурим чи Фелікс Аброскін, які, так само, як і в «Сишишшоу» та його продовженні про «ре стік» (тобто ресторан, він же бар, він же паб), виконують головні ролі. Перший грає роль начальника відділку нової патрульної поліції, безкомпромісного борця з корупцією на батьківщині грузина Маміашвілі, а другий - патрульного Олександра Кудрі. Сюди ж потрапив і, вочевидь, знайомий для Олександра Богданенка з часів серіалу «Леся+Рома» Ігор Гнєзділов. Де він запам'ятався роллю шаленого режисера, який знімав патріотичний фільм про козаків, повсякчас репетуючи, що козаки тільки "П'ють і регочуть!". при цьому сам повсякчас вимагав коньяку. Принаймні, він запам'ятався саме в цьому епізоді серіалу «Леся+Рома», де улюблена пара всіх українців (Ірма Вітовська та Дмитро Лалєнков) середини першого десятиліття XXI століття потрапила на знімальний майданчик історичного фільму, де їм дісталися ролі єврейських шинкарів.

У скетчкомі «Сишишшоу» та ситкомі «Сишишшоу. Бар» Ігор Гнєзділов  послідовно грає ролі міліцейського дільничного й відомого українського кінорежисера, який зняв фільм «Штольня». Зрозуміло, що це алюзія на кіно «Штольня» Любомира Левицького, але за що саме цей режисер потрапив у немилість до сценаристів скетчкому, не зовсім зрозуміло. Скидається на те, що  тут , як і в випадку з «русской драмой» і Феліксом Аброскіним, присутнє щось особисте. В «Суперкопах» Ігор Гнєзділов виступає в ролях голови місцевої організованої злочинності , такого собі Зюзіна, та викладача історії й водночас реконструктора, який після удару по голові під час відтворення історичної битви вирішив, що він справжній чернігівський князь. До речі, в другому сезоні «Суперкопів», коли постійний глядач цього «крос-шоу» впізнає актора в ролі бородатого чернігівського князя, він упевнений - це чергова підлість районного мафіозо Зюзіна. Але, виявлється, ні. Як сказав би Зигмунд Фрейд, подеколи сон - це просто сон. У нашому випадку - чергова несподіванка для глядача. 

Серіал «Суперкопи» став своєрідним соціальним ліфтом для Павла Тупикова. Цей актор, який зіграв мікроскопічну роль гопника в «Сишишшоу», в «Суперкопах» отримав одну з центральних ролей -  колишнього ветеринара, який у парі з дружиною, колись учителькою, патрулює вулиці столиці. Стосунки сімейної парочки Марчуків - окрема тема в цьому серіалі. Надто ж коли вони стосуються «великої любові» зятя до тещі (актриса Олена Бондарєва-Рєпіна, відома телеглядачам за численними серіалами на каналі «Україна», зокрема - за роллю прибиральниці в «Реальній містиці» там-таки).  Вікторія Варлей, яка зіграла епізод у «Сишишшоу.Бар» («Панночка» в селі, куди Францівна відрядила Цезаря з Тайсоном по дешеві й екологічно чисті продукти), отримала роль напарниці Цезаря-Кудрі в «Суперкопах».

Ставка продюсера на професійних українських акторів, які ніколи не мали стосунку до КВН, таки зіграла. Відтак «Суперкопи», свіже дітище Андрія Бурима, вийшло ще смішнішим, але й, хай як суперечливо це прозвучить, набагато людянішим за серіал про «тіпочків». Можливо, цей ефект зумовила професія персонажів, адже «моя нова поліція» передусім захищає, а вже потім карає. Це вам не троєщинські гопники, які, хоч і симпатичніші за своїх реальних прототипів, але, згідно з жанром, через слово матюкаються, влаштовують підлянки й віджимають мобіли в лохів.

Обидві прем'єри на НЛО TV, як про гопів, так і про копів, які мусять їх ловити, легкі й невибагливі. Їх можна дивитися впівока, не напружуючи мізків. Єдине завдання авторів тут - розсмішити глядача, не змушуючи його копирсатися в натяках і підтекстах. А в нашій безнадійно похмурій реальності це все, чого хочеться від гумористів. Головне, щоб не напружували!

Фото: НЛО TV