Огляд гумористичних телешоу нового сезону Інна Долженкова почала зі згадки про узаконені квоти на українському мову в українському ефірі. Адже це нібито є головним чинником появи телевізійної версії шоу «Вар'яти» на Новому каналі, та ще й у праймі. Натомість сам натхненник та очільник проекту Сергій Притула навряд чи з цим погодиться на сто відсотків. Хоча б через доволі скептичне, якщо не критичне ставлення до квот, про що артист не раз казав і писав.

Наступна цитата не так пояснює позицію Притули, як доводить: він та його дітище працювали в умовах льодовикового «доквотного» періоду й, що характерно, збиралися лупати сю скалу далі незалежно від того, ввели би згадані квоти чи ще би почекали. «Я очолюю єдине в цій країні україномовне гумористичне шоу. Шість років я катаюся по всіх можливих і неможливих райцентрах: Самбір, Стрий, Дрогобич, Новий Розділ, Чортків, Нововолинськ, Волочиськ, Березне, Сарни, Полонне… хто з нашого шоубізу може “похвалитись” гастролями по цих містах?! Ок, хоча би по трьох із цих міст в одному турі?!» — пише артист і підсумовує: «Ми, хлопці з Млинова, Гниличок і Збаража, збираємо аншлаги в Харкові, Дніпропетровську, Одесі і Миколаєві! Паралельно з подвійними концертами у Здолбунові, Сарнах чи Червонограді! Зі 100 %-во україномовним контентом!».

Ось яка правда, а не вступ у силу закону про квотування ефірів — на думку вашого автора — призвела до запуску й старту 2 листопада в найкращий час на Новому каналі шоу «Вар'яти». Інформація на офіційному сайті не суперечить коментарям, які раніше давав сам очільник. Політичного гумору, точніше — політичної сатири у скетчах не буде. Від себе додам: не тому, що нішу зайняв «Вечірній квартал», а через те, що український політикум безбарвний.

Висміювання Ляшка, Тимошенко чи навіть Михайла (Козака) Гаврилюка не додасть і не відніме нічого. Люди, дивлячись подібні скетчі, живуть ілюзією, що ось вона — смілива, дієва та ефективна критика влади. Насправді кварталівці судомно вигадують ті образи, які наполегливо демонструють мільйонній аудиторії. Політики, показані ними, в реальному житті надзвичайно нецікаві персонажі й зовсім не є особистостями. А про ефективність такої «критики» яскраво свідчать два факти. Перший — герої пародій займають на концертах «Кварталу» найкращі місця, сміються й аплодують. Другий — той, про кого жартували цього разу менше або не жартували взагалі, ображається на «Квартал» більше, ніж за жарти про себе. Тож команда Сергія Притули від самого початку заточилася на скетчі, прототипів яких можна впізнати в реальному житті — від сусідів до випадково побачених сценок у магазині, кафе, ресторані, гуртожитку, вагоні поїзда тощо.

Друге, що обіцяв і зробив очільник шоу, помітно менше й лише озброєним оком. Кожна програма — це не концертний запис, а таки спеціально адаптований для зйомок у студії проект. Скетчі зв’язує конферанс самого Притули, хоча чистим виходом ведучого його виступи теж не назвеш. Якщо шукати аналог, то найперше згадується Конферансьє у виконані Джоела Грея з мюзиклу Боба Фосса «Кабаре». Він задиркувато жартує як із публікою, так і з артистами на сцені, а паузи між номерами заповнює не пустою балаканиною, а монологами в стилі стендап-камеді.

Свого часу Сергій Притула у сценічному образі Тернопільського Сірого теж мав досвід роботи в телевізійному стендап-шоу, і вже в команді Comedy Club UA вирізнявся не так українською мовою виконання, як іншим форматом самого гумору. Монологи очільника у «Вар'ятах» балансують на межі реальних історій із циклу «навмисне не вигадаєш» та літературних творів, адаптованих до потреб шоу. У кожному з них — чи то розповідь про п'яну Женщину, яка ледь не пройшла крізь чисте скло, чи то про перший і останній спуск на сноуборді, зустріч із мисливцем за автографами тощо, — найцікавішою є фінальна фраза. Що перетворює історію на анекдот чи міні-новелу в стилі О'Генрі. Принаймні, можна припустити, так писав би сам класик короткого парадоксального оповідання, якби працював для сучасного телешоу.

Українська мова артистів варта окремого абзацу. «Вар'яти» Володимир Жогло, Віталій Тильний, Сергій Полупан, Володимир Ковцун, Валентин Сергійчук і сам Притула хоч і говорять надто правильно для незвичного вуха, насправді не розглядають українську як самоціль і подвижництво. Тим паче — не альтернативу російськомовному «Кварталу». Визначенням «перше україномовне гумористичне шоу» філологічні студії обмежуються, як і мовні експерименти. Для артистів українська — мова робоча, повсякденного спілкування, «просто цеглинки, з яких прагматично й динамічно побудований твір, лексика, синтаксис, короткі речення без спроб додати кольору чи “мовної” фантазії». Останнє визначення — не моє, а колеги Андрія Куркова, і не про згадане шоу, а про романи популярного українського актора Макса Кідрука. Але воно дуже підходить до характеристики «першого україномовного», зокрема й пояснюючи, чому Притула не парився квотами: «Якби ми з моїми “Вар’ятами” катали би по концертах “фуфєльний” матеріал, то до нас ніхто б і не приходив, не зважаючи на те, що ми такі україномовні патріоти, що ойойой! Ми з 2010 року мали перед собою чітку ціль — довести, що україномовний гумор є конкурентоспроможний!».

«Вар'яти» виїжджають, навіть по-хорошому спекулюють на ситуаціях, які справді могли бути в реальному житті. Тож глядачі запросто можуть поставити себе на місце персонажів. І впізнати п'яного в нуль чоловіка, який повернувся з  корпоративу, двох новоспечених свах, пару, яка розходиться після взаємних образ, молоденького хлопчину, який у поїзді переспав із провідницею... Подібні історійки легко переповідаються в компаніях, особливо за столом, хоча дітей при цьому, як на мене, бути не повинно. Навіть якщо батьки сповідують ліберальні погляди. Єдиний ризикований момент — жарти про церкву, але як зі священників, так і з парафіян кепкували ще з часів «Декамерону» Бокаччо. Тут головне — знати міру, а цього у «Вар'ятів» не забрати.

Фото: Geometria.org.ua