Із чого все почалося

15 серпня на сайті Генпрокуратури з’явилася новина: «Генпрокуратура направила до суду обвинувальний акт стосовно керівників Українського центру оцінювання якості освіти».

У самій новині ГПУ вказано, що «Генеральною прокуратурою України забезпечується поновлення прав потерпілих, за наслідками чого вже відраховано 26 студентів, що подали недостовірні дані про результати ЗНО та відповідні документи направлено до вищих навчальних закладів ще стосовно 174 осіб».

У прикріпленій інформації нижче були списки обвинувачених у наданні недостовірних даних студентів – прізвища, імена, по-батькові і навіть номери сертифікатів ЗНО. Однак з сайту Генпрокуратури вони чомусь… зникли. Втім, повернуться, запевнив «ДМ» керівник управління зв’язків із громадськістю та ЗМІ Генпрокуратури Андрій Демартино: «Йде технічне доопрацювання матеріалу. Доповнимо і ще раз вивісимо. Ніяких порушень у нас немає. Згідно зі статтею 29 закону “Про інформацію” інформація може бути поширена, якщо є суспільно необхідною, і право громадськості переважає потенційну шкоду від її поширення».

На запитання, що означає «доопрацювання», пан Демартино сказав зателефонувати пізніше, тоді він зможе надати додаткову інформацію. Однак до кінця робочого дня трубки так і не підняв. На повторне звернення він пообіцяв дати розлогіший коментар пізніше. «ДМ» чекає.

Між тим, низка видань встигли цю інформацію передрукувати. «Українська правда», наприклад, із заголовком не церемонилась:

Видання «Твоє місто» без рішення суду сказало: «Генпрокуратура України оприлюднила перелік осіб, що підробили результати ЗНО».

Те саме бачимо на «Еспресо»: «Генпрокуратура показала списки абітурієнтів, яким підробили результати ЗНО».

При цьому hromadske.ua, nv.ua і DT.ua, «Радіо Свобода» звинувачень і списків не публікували. Подали інформацію коректно.

Редакція онлайн-видання Studway пішла ще далі – журналісти виклали матеріал, у якому опублікували скріншоти можливих сторінок дітей та інформацію про їхніх, цитуємо, «потенційних» батьків: «Більшість прізвищ батьків ми не оприлюднили через недостатню кількість доказів, але проаналізувавши більше сотні імен для нас очевидно, що мова не йде лише про чиновників найвищих рангів чи олігархів. Здебільшого батьки, чиїх дітей підозрює ГПУ, – держслужбовці середньої ланки та підприємці. Тож окрім фінансової складової корупції країну охопила епідемія непотизму (кумівства)», - йдеться в статті.

Хоча журналісти й зібрали матеріали з відкритих даних, вони, на погляд вашого автора,  порушили основні стандарти професії. По-перше, баланс думок. Звинувачуючи батьків, не зв’язалися з жодним із них, і це підтвердила головний редактор видання Studway і співавторка матеріалу Наталія Судакова.  По-друге, принцип достовірності інформації: опубліковані дані виглядають недостатньо опрацьованими.

Наприклад, працівниця рекламної агенції Тетяна Репецька у коментарях до статті написала: «Я знайшла в списку прізвище хлопця з мого рідного міста Гадяча. "Студвей" подає інформацію про його батька, який є керівником гадяцької компанії "Боне", як таку, що є "шокуюча" і, ймовірно, вплинула на можливість корупційної схеми з результатами ЗНО. Так от, я перевірила, що батько Олександра загинув в аварії ще за три роки до вступу сина, і компанією вже не займається його родина. Мама хлопця має кондитерський цех на ринку. Припускаю, що існує частка ймовірності, що це могли бути взагалі дві різні людини з однаковими іменами».

«ДМ» поговорив з головредом Studway Наталією Судаковою:

– Ви сказали, що батько однієї дитини є директором комбінату, а він загинув за три роки до ЗНО.

– Так, але він був директором цього комбінату і це батько цієї дитини.

– Але яка тут може бути корупційна складова, якщо батька уже немає?

– Ми не маємо доказів того, що саме батько пішов і купив ЗНО – це завдання Генпрокуратури. Списки з прізвищами опублікували вони.

– Яка була ваша мотивація публікувати скріншоти особистих сторінок дітей?

– Генпрокуратура заявила, що до списку потрапили переважно діти керівників державних та правоохоронних органів, працівників системи освіти, депутатів та їхніх помічників. Нашою мотивацією було зрозуміти, наскільки це відповідає дійсності. Ми публікували скріншот у тому разі, якщо він свідчив, що конкретна людина – ймовірний батько чи мати. А також, що людина навчається у вказаному в таблиці університеті. Наприклад, у Левадіної Наталії Вікторівни на сторінці вказано, що вона навчається в КНУ ім. Т. Г. Шевченка, є в групі під назвою «Юридичний факультет КНУ 1 група» та інших групах юрфаку, народжена у 1997 році (тобто збігається ПІ, вік вступу та місце навчання з інформацією у списках) та походить з міста Тростянець. Єдиним Віктором Левадіним в місті Тростянець виявився директор Тростянецького м’ясокомбінату. Тобто є ознаки, що він імовірний родич.

– Але це все одно ваше неперевірене припущення.

– Ми припускаємо, що це ймовірні батьки цих дітей. Інформацію ми шукали по базах прописок, підприємців, депутатів, передивлялися декларації і, звісно, в соцмережах, адже діти самі викладають дані про місто, з якого походять, де навчаються, ставлять геолокації під фото, перебуваючи вдома, викладають фото з батьками тощо.

– Ви для балансу думок хоча би зв’язувались з батьками, які є у вашому списку?

– Ми вже це робимо для аналітичного матеріалу про ЗНО – другої частини попереднього. Там подамо позиції щодо прізвищ у списку різних органів: МОН, ГПУ, УЦОЯО, також уже написали дітям і шукаємо контакти батьків. Ми готуємо великий і максимально повний текст про цю ситуацію. У нас так само багато запитань, у тому числі з юридичного боку, зокрема, чи мала право ГПУ оприлюднювати списки.

Імовірних родичів дітей зі списку ГПУ опублікувало також «Студентське антикорупційне братство». Воно подало лише прізвища посадовців вищої та середньої ланки, однак також із дивними припущеннями. Наприклад: Кулик Кароліна Сергіївна, потенційний батько – Кулик Сергій Леонідович, екс-начальник Управління державної охорони. Потенційний «доказ» – посилання на «Вікіпедію», де інформація про дітей відсутня. Тобто припущення зроблене на основі збігу прізвища.

На прохання «ДМ» медіаюрист Ігор Розкладай прочитав матеріали Генпрокуратури і статтю Studway та оцінив їх з точки зору дотримання законодавства:

«За формальними ознаками, оприлюднено персональні дані. За ПІБ і назвою університету вже можна ідентифікувати людину. З іншого боку, в шапці матеріалу редакція намагалася достягнути балансу між обмеженням ч.2 ст.11 та ст. 29 закону “Про інформацію” – поширення суспільно важливої інформації. Спірною є  також публікація номерів сертифікатів. Тобто проблема тришарова:

1. ГПУ хотіла оприлюднити суспільно важливу інформацію, але з огляду на їх процесуальний статус (а статус дітей взагалі не вказаний), не дуже правильно з боку органу, що представляє державне обвинувачення, викладати ці дані до розгляду справи. Таким чином вони формують негативну думку без рішення суду, впливають на судовий розгляд, об’єктивність і безсторонність суду.

2. Перепощування цієї інформації сайтами законне, але "пропажа" списків із сайту ГПУ ставить їх у не дуже зручне становище. Утім, обсяг даних не виглядає надмірним.

3. Studway, проводячи власні пошуки, могли користуватися відкритими джерелами, утім, вони мали б зауважити можливість спростування такої інформації і бути готовими, що якщо вони помилилися, то дифамаційний суд можливий. Бо деякі твердження навіть з огляду на "ймовірних батьків" виглядають як твердження про факт, а не оціночне судження».

Водночас видання strana.ua опублікувало матеріал з коментарем підозрюваного у махінаціях зі ЗНО колишнього директору Українського центру оцінювання якості освіти. Ігор Лікарчук сказав журналістам: «З моїм адвокатом зв’язалися батьки дівчини, яка фігурує у списках ГПУ. Вони кажуть, що в дівчини є реальна загроза суїциду. Ось до чого призводять дії Генпрокуратури».

«Вважаю категорично неприпустимим розголошення особистих даних дітей»

Членкиня Незалежної медійної ради й медіаекспертка Інституту масової інформації Олена Голуб вважає, що списки дітей взагалі не повинні були публікувати ні ГПУ, ні журналісти: «Однією з найвразливіших груп населення є діти та підлітки. Теми, які їх стосуються, треба висвітлювати максимально етично, зберігаючи їхню анонімність. Особливо це стосується матеріалів, які висвітлюють антисоціальну й не зовсім правову поведінку дітей чи юнацтва. Це робиться для того, щоб унеможливити подальші фізичний чи моральний тиск на неповнолітніх чи 17-18-річних. Якщо й варто писати якийсь матеріал, то в жодному разі не можна оприлюднювати дані батьків, фотографії, імена, прізвища, навчальні заклади й тому подібне. Необхідно простежити причинно-наслідкові зв’язки, які може спричинити конкретна стаття. І якщо буде багато ризиків для цієї групи, варто взагалі відмовитись від публікації».

Щодо опублікованих списків висловився і головний редактор видання «Цензор.нет» Юрій Бутусов: «Очень неприятная и нечистоплотная история вокруг скандала с возможной фальсификацией результатов Независимого внешнего тестирования. Из материалов дела до суда слили имена десятков учеников, данные которых были якобы сфальсифицированы и которые якобы таким образом лишили места поступления других абитуриентов. Считаю категорически недопустимым разглашение и тиражирование личных данных детей. Во-первых, дети уж точно не виноваты. Если там и была фальсификация, то ведь не сами дети ее организовали? Кто-то договаривался, а кто-то исполнял. Но не сами же дети. Так зачем оглашать их имена и позорить на весь мир, если суд еще не состоялся? Давайте не трепать имена детей, ну это уже совершенно никуда не годится. И это дискредитирует расследование. Дети не отвечают за дела родителей, у каждого человека своя личная ответственность».

«Детектор медіа» стежитиме за розвитком ситуації та готує звернення до Незалежної медійної ради з пропозицією розглянути цей, на наш погляд, досить небезпечний кейс.