Телеканали винятком не стали. Тож починаючи з вівторка, 31 травня, коли Надія Вікторівна відкривала чергову сесію Верховної Ради України, й до недільних інформаційно-аналітичних програм журналісти під мікроскопом вивчали всі слова та жести свіжоспеченого Героя України.

31 травня телеканали «Рада», 5-й, «112 Україна» та інші наживо транслювали відкриття чергової сесії Верховної Ради. Про те, що її відкриватиме Надія Савченко, знали. Не знали тільки, що вона замінить собою весь хор імені Верьовки, заспівавши Гімн України з трибуни та змусивши підспівувати всіх народних депутатів. З голосом у Надії Савченко так собі, але, на відміну від багатьох учасників талант-шоу, вона таки жодного разу не сфальшувала.

Наступного разу Надія Савченко потрапила в приціл телекамер у четвер, 2 червня, коли Верховна Рада мала ухвалювати зміни до Конституції в частині судової системи. Прямі трансляції, що їх сумлінно забезпечували загальнонаціональні канали («UA: Перший», 5-й, «Рада», «112 Україна», «Еспресо» та інші), мали би змусити глядача відчути емоції, порівнювані з переглядом трилеру з неодмінним хеппі-ендом. Та позаяк загартовані за 25 років численними коаліціадами, прем'єріадами, спробами «широк» та блокуваннями трибуни чи бійками українці давно звикли до цих «національних забав», те, що відбувалося в сесійній залі в прямому ефірі, радше можна було порівняти з п'єсою якогось абсурдиста. Ну де ж пак — тут вам і драматичні паузи в «очікуванні Годо», себто фракції Ляшка. Яка було влаштувала демарш, демонстративно відмовившись голосувати «за підрив конституційного ладу України», але чомусь усе-таки під початок голосування з'явилася. Щоправда, так і не взявши в ньому участі. Тут і поява неочікуваних персонажів на кшталт призабутого вже лідера партії «Народний фронт», колишнього прем'єра Арсенія Яценюка. І палка та переконлива, хоча й задовга, промова Президента Порошенка, який знайшов багато слів на захист судової реформи, що її мають забезпечити тільки зміни до Конституції...

Окремим епізодом у цій розіграній як по нотах п'єсі й був вибуховий виступ із трибуни Савченко. Показавши на еспандері, як діє ручна граната, вона в буквальному сенсі «на пальцях» намагалася пояснити колегам катастрофічні наслідки для України майбутнього внесення змін до Конституції. Алегорія була не надто вдалою. М'яко кажучи. Але емоційність цього виступу, який усі охочі спостерігали в прямому ефірі, можна було списати на недосвідченість і прямоту Надії, котра, не відпочивши як слід після російського процесу-судилища, надзвичайно самовпевнено стала до роботи, здається, страшенно від неї далекої.

Хай там як, але дебют Надії Савченко у Верховній Раді відбувся без ексцесів. Зрештою, вона просто транслювала тези політичної сили, яка й узяла її в списки, та ще й першим номером. Адже ще перед цим на прес-конференції казала, що не є перебіжчиком і не збирається покидати лави «Батьківщини». Відтак у її поведінці в Раді є певна логіка.

Трилер у сесійній залі, тим часом, із нагнітанням саспенсу у вигляді демаршу фракції Ляшка, благополучно завершився рядками на табло: 335 голосів «за» зміни до Конституції в частині судочинства.

Цілком очікувано Надія не виходила з топу й наступного дня, 3 червня, в п'ятницю. Спершу про неї згадав Президент Порошенко на своїй великій прес-конференції. Хоча запитання про механізми звільнення Надії Савченко наче й втратило актуальність, але його все-таки поставили, і Президент на нього відповів, давши зрозуміти скептикам: робив усе, що від нього залежало, аби українська бранка якомога швидше повернулася додому.

Принагідно зауважу: двогодинна зустріч Президента з пресою мала вигляд тріумфальної. Що дуже легко зрозуміти — після звільнення Савченко, голосування парламентарів за судову реформу та ще й за зміни до Конституції глава держави може вважати себе переможцем. Проте вже того ж дня політологи, надто ж на каналі «112 Україна», почали прогнозувати, чим тепер Петро Олексійович розплатиться за голоси «Опозиційного блоку» чи «Відродження» вкупі з «Волею». Адже на пряме запитання Соні Кошкіної, чого йому коштувало вмовити колишніх регіоналів голосувати за очевидно невигідні для них зміни в судочинстві, пан Порошенко відбувся іронічними словами про те, що він сьогодні передзвонив усім, хто дав голоси, аби подякувати за підтримку.

Петро Порошенко був настільки в ударі, що відбивав запитання журналістів, як м'ячик у пінг-понгу. Йому навіть вдалося досить вдало пожартувати. Відповідаючи на запитання Катерини Сергацкової (якій респект за вивчену українську мову!) про кумівство в його найближчому оточенні, він, підхопивши репліку про сина, кинув: «І він теж кум Порошенка!» Принаймні, коли журналісти засміялися, було видно, що сміх цей щирий.

Того ж вечора на каналах 3S.tv та «Київ» знову виблискувала зірка на ім'я Надія. Савік Шустер не був би собою, якби не запопав її в головні спікери «Шустер live» у першій, головній частині програми. Надія теж була собою в цьому інтерв'ю, де їй створили максимально сприятливі умови, вочевидь врахувавши перше побажання екс-бранки одразу по прильоту: нікого на подіумі не те що на відстані трьох метрів, а взагалі, окрім ведучого, не було. Тож суто психологічно мізансцену ведучий вибудував дуже грамотно: сам на сам зі своєю героїнею в світлі софітів. Публіка ж, як завжди, в ролі статистів, лише малювала на кружальцях рівень підтримки. Він жодного разу, до речі, не опустився нижче 90 %.

Надія не розчарувала, швидко адаптувавшись до умов телестудії, де відмовилася пудритися. Бо головне, за її словами, не те, який ти маєш вигляд перед камерами (навіщо чепуритися, хай усі бачать, яка вона є насправді), а те, що робиш. Російські колеги-Детектор медіа дуже хвалять Савіка Шустера за «розкриття образу» Надії Савченко як розумної, адекватної молодої жінки — на противагу решті російських ЗМІ, де з неї зліпили образ оглашенної божевільної.

Для телепрофі, яким, безперечно, є Савік Шустер, Надія Савченко — справжній скарб. На цій «табула раса» (чистій дошці) можна написати що завгодно, маніпулюючи очевидною кашею в голові новоспеченого політика, який не був удома два роки та ще й не мав змоги отримувати повноцінну інформацію через ув'язнення в стані ворога. Чим сповна й скористався автор і ведучий «Шустер live».

Зокрема, Савік досить тонко вивів Надію на розмову про те, що війна — справа, брудна з обох боків. Цю тезу вона, до речі, теж обстоювала на своїй прес-конференції позаминулої п'ятниці. Але в студії Шустера Савченко її поглибила, порівнявши нинішню російсько-українську війну з Другою світовою. Як приклад однакової агресивності з обох боків пані народний депутат нагадала про масові зґвалтування німкень радянськими солдатами, яких радянська пропаганда дуже довго малювала як святих та божих, протиставляючи зарізякам-нацистам. Чим, звісно, в своїй абсолютно недоторканій наразі простоті похитнула священний український міф нових часів про героїв-захисників, при цьому (парадокс?) будучи героїнею такого самого, але вже індивідуального міфу про себе саму. І тим самим вона, можливо, несамохіть смертельно образила тих, хто втратив на нинішній війні чоловіків, синів чи братів, втоптавши в багнюку пам'ять про загиблих.

4 червня, в суботу, авторку зачепила програма «Радіо Свобода» на «Еспресо». Ведучий Олександр Лещенко розмовляв із Ігорем Кондратюком про намір українських нардепів запровадити обов'язкові квоти української пісні в радіо- й телеефірах. Навколо цієї ідеї зламано так багато списів, що це вже скидається на відверту українофобію з боку дуже багатьох українських виконавців, які чомусь вирішили, що через так звані штучні квоти, які відкидають «здорову» конкуренцію, їм узагалі заборонять співати російською.

Ігор Кондратюк, коментуючи обговорення у Верховній Раді двох законопроектів про квоти української музики в ефірі, висловив думку про те, що для підтримки української музики потрібні передусім не квоти, а пільгове оподаткування медіабізнесу. На думку Ігоря Кондратюка, пільгове оподаткування дасть більший квотний відсоток, аніж 35 %, запропоновані депутатами. І якщо дозволити власникові радіохолдингу платити менше з прибутків, то він відкриє загальноукраїнську мережу з відповідним контентом. А якщо створювати конкурентне середовище в музиці, про що наввипередки кричать противники квот, переможе брит-поп. Бо він на три голови вищий за всі інші національні «попи». В тому числі — й німецький, який, до речі, слухають виключно німці на національних радіостанціях. То чому українці не можуть слухати своє, адже ніде, крім України, вони не зможуть цього зробити, так само, як і німці в Німеччині?

Тим паче, що є кого слухати: за словами Ігоря Кондратюка, в останніх сезонах «Х-фактора» була купа нових українських гуртів і пісень. І багато з них цілком гідні.

«Русское радио», що звучить в Україні, в програмі «Радіо Свобода» на «Еспресо» назвали нонсенсом, а шеф-редактора «Радіо Рокс» Сергія Кузіна — хлопцем із Білорусі, в чиїй голові немає української пісні. І саме тому вона, мовляв, не звучить на його радіостанції. Тут саме нагодився «рояль у кущах», коли ведучий запропонував послухати синхрон Сергія Кузіна про те, що він від початку російської агресії проти України давно не ставить в ефір російських «дятлів». І натомість віддає перевагу Віктору Цою чи ДДТ, яких, на його думку, переважно слухають бійці на передовій.

Олександр Лещенко запевнив: вони записували шеф-редактора «Радіо Рокс» геть не для того, щоб той заочно дискутував із Ігорем Кондратюком. Просто так уже збіглося. Дискусія, тим не менше, вдалася: Ігор Кондратюк сказав, що на «передку» слухають не лише Цоя чи ДДТ, але й не менш охоче «Океан Ельзи» та «Другу ріку». Гадаю, для багатьох глядачів талант-шоу на каналі СТБ, членом журі яких або ж ведучим є пан Кондратюк («Україна має талант», «Х-фактор», «Караоке на Майдані»), деякі його слова в програмі «Радіо Свобода» на «Еспресо» стали одкровенням. Приміром, категорична неприйнятність так званої аполітичної позиції Ані Лорак під час агресії Росії проти України. А вона настільки сильна, що він тепер навіть не пропонує її пісень учасникам шоу «Караоке на Майдані». Ба більше, він узагалі перестав їздити до Росії, бо це країна-агресор.

Ще цікавішими були його міркування про Оксану Марченко та Віктора Медведчука. Виявилося, що шоумен не ототожнює ведучу «Х-фактора» з її одіозним чоловіком. Тим самим геть відкидаючи російську приказку «Муж и жена — одна сатана». Вочевидь, у цьому можна вгледіти різницю між сприйняттям гендерних ролей у російському та українському суспільствах, але залишимо ці проблеми соціологам та антропологам.

Насамкінець Ігор Кондратюк, запевнивши, що Україна таки має талант (тема програми), зізнався: коли йому набридають так звані українські радіостанції, де немає україномовних пісень, він заходить в інтернет і слухає «Тернопільську хвилю». Ця радіостанція спеціалізується на ротації україномовних виконавців.

І там, як стверджує шоумен і телеведучий, є що послухати.

Фото - скріншот з YouTube-каналу телеканалу 3S.tv