Сексизм пронизує кіноіндустрію. В попередніх колонках ми говорили про сучасне телебачення, друковані та електронні ЗМІ. Та вони не вичерпують джерел, які формують наше викривлене уявлення про соціум. Цього разу ми розкажемо вам про коротенький і простий тест, який може провести кожна /кожен із нас. Завдяки йому ми отримаємо очевидну, хоч і не вичерпну інформацію про гендерні наративи, які закладені й продукуються через кіномистецтво.

1985 року американська (як водиться) мисткиня Елісон Бекдел (Alison Bechdel) із подачі подруги винайшла тест, який згодом назвали прізвищем цієї художниці — тест Бекдел. Він визначає гендерний перекіс у кінострічках. Сама авторка апелює до есею Вірджинії Вульф «Своя кімната», де є такі рядки: «Уявіть, якби чоловіків зображували тільки коханими й ніколи — друзями, солдатами, мислителями, мрійниками; їм майже нічого було би грати в п'єсах Шекспіра, яка втрата для літератури! Ми мали б Отелло; й величеньку частину від Антоніо; проте ані Цезаря, ані Брута, ані Гамлета…».

Елісон створила комікс, що розкривав зміст тесту. Будь-який фільм аналізувався за трьома простими критеріями:

1) у фільмі є щонайменше дві жінки (за пізнішим варіантом — вони мають імена);

2) названі на імена жінки мінімум один раз розмовляють одна з одною (в сучасному доповненні — більше 60 секунд);

3) жінки мають говорити не про чоловіка / чоловіків.

Після винайдення тесту було проаналізовано успішні кінострічки американського виробництва періоду 1950–2006 років. Результати виявилися такими:

1. На одну жіночу роль припадає в середньому дві чоловічі. Й ця пропорція є незмінною протягом усього вищеозначеного періоду.
2. Жінок зображено у сценах сексу вдвічі частіше за чоловіків. Динаміка така: кількість сцен сексу в кінострічках із часом більшає; залучення до них жінок також збільшується.
3. Кількість сцен насильства в кінострічках із часом зростає, проте залученість до них обох статей однакова. (Тут варто поцікавитися, в якій ролі було зображено представниць і представників обох статей; чи однакова кількість чоловіків і жінок виступали агресор(к)ами.)

Згідно з результатами іншого штатівського дослідження, зі 120 кінофільмів із усього світу, створених за період 2010–2013 років, лише 7 % зняті режисерками.

Очевидно, що критерії тесту Бекдел елементарні, і, здається, будь-яка кінострічка їх задовольняє. Адже не може бути такого, щоб у цілому двогодинному фільмі жінки жодного разу не перекинулися парою слів на тему будь-яку, окрім чоловіків. Та розкрию карти: з моменту винайдення тесту минуло 30 років, а його вимогам відповідає лише половина стрічок світової кіноіндустрії. Як сказав відомий блогер, письменник, випускник Єлю Марк Харіс: «Прекрасний і водночас трагічний зміст тесту Бекдел навіть не в тому (як ви, безсумнівно, здогадалися), що такій малій кількості голлівудських фільмів вдалося його пройти. А в тому, що він створює такий зворушливо мінімальний (pathetically minimal) стандарт». Він також зазначив: «Якби успішне проходження тесту Бекдел було обов’язковим, це би поставило під загрозу половину номінантів на премію Оскар у 2009 році».

Нічого не змінилося і в 2015 році. 45 % тогорічних топ-кінострічок провалили тест Бекдел, а тут можна почитати про десять найвідоміших фільмів, що на диво провалили тест («Аватар», «Гаррі Поттер», «Соціальна мережа» та інші). Інтернет сповнений ресурсів, які наввипередки аналізують кінострічки за тестом Бекдел. В Україні з цього приводу могильна тиша.

Винайдений як безневинний комікс, тест став використовуватися для аналізу кіно- й телепродукції, книжок, відеоігор, коміксів. Пропонуємо для прикладу протестувати буквально кілька фільмів. Ми виявимо, які з них тест проходять, а які — ні. Це допоможе зрозуміти, як цей тест працює, та зробити висновки.

«Бетмен проти Супермена»: 2 з 3

1. У фільмі присутні якнайменше п'ять жінок, названих на імена (Марта Кент, Лоїс Лейн, Мерсі Грейвс, Марта Уейн, Діана Принц).
2. Єдина розмова між двома жінками відбувається в обставинах втішання Мартою Кент Лоїс Лейн, через події із Кларком Кентом.
3. Проте акцент ставиться на романтичних стосунках Лоїс із Кларком.

Мультфільм «Книга джунглів»: 2 з 3

1. Цей мультфільм містить два названих на ім’я персонажа жіночої статі. Це Ракша — вовчиця, яка приймає Мауглі, та Каа — змія.
2. Вони здебільшого говорять до персонажів чоловічої статі, хоча іноді розмовляють і між собою.
3. Спілкуючись між собою, жінки обговорюють чоловіків (Мауглі, його батька Шерхана та Акелу — всі персонажі є чоловічими).

Мультфільм «Зоотрополіс»: 3 з 3

1. Тут є чимало названих жіночих персонажів (Джуді Хоппс, Бонни Хопс, Ґазелле, Пані Отертон, вівця Баракшис, арендодавиця Зоотрополіса, місіс Видрінгтон, слониха Нанга).

2 й 3. Джуді розмовляє з мамою про кар’єру, арендодавицею про квартиру, має милу розмову про зачіску та весілля із Фру-Фру, кумою якої вона невдовзі стане. Розмови не стосуються чоловіків.

«Іван Васильович змінює професію»: 1 з 3

1. Зіна, дружина Шуріка; сусідка Уляна Андріївна, Марфа Василівна, дружина Івана Грозного. Є ще білявка, яка «Ты не поверишь!», але вона не має імені; так само як зубна технік, яка працює зі Шпаком.

2 й 3. Жінки у фільмі не розмовляють одна з одною. Виключимо перешіптування покоївок під час бенкету в палаці Івана Грозного за участю Шпака як нерелевантне. Також ми бачимо білявку, що обдзвонює подружок із повідомленням «Галочка (Анюта і Вава), ты не поверишь!» Але ми нічого не знаємо про відповіді жінок. Крім того, розмова знову зав’язана на чоловікові — Якіні.

Тест не є вичерпним інструментом аналізу кінострічок на наявність / відсутність у них проявів сексизму. Навіть при повному проходженні тесту (3 з 3) фільм може бути сексистським. Але тест дозволяє окреслити форму присутності жінок у фільмі.

Чи можуть безіменні кіногероїні, що з’являються в кадрі як красиві меблі, протистояти чоловіку-герою на рівні нашого емоційного сприйняття кінопродукту? Адже герой-чоловік є дієвим, активним, ми знаємо його історію та життєву позицію. Чи є в нас можливість сформувати адекватне ставлення до жіночої персони в фільмі, якщо режисер чи автор стрічки не ставить одним із завдань окреслити її внутрішній світ? Чи не корелює це, зокрема, з форматом привітань жінок на Восьме березня «залишатися такими ж красивими і радувати чоловіків»? Щось знайоме — жінка означується через чоловіка — його радість і задоволення. Це і є приклад закладання смислів. Якщо візуальний продукт безальтернативно зображає жінку окрасою, вона «стає» окрасою в реальному житті.

Наступний крок після тестування продукту (ви можете аналізувати будь-яку телепередачу, кінострічку, книгу) — роздуми над створенням наративу жіночої дружби. У сфері мистецтва й культури ми маємо критично мало прикладів жінок, що можуть бути подругами, а не, скажімо, дружинами та коханками чоловіків, а також матерями, доньками, сестрами. Оскільки жіночі персонажі в кіно означуються через стосунок до чоловіка, бракує героїнь, які є а) самостійними одиницями, б) об’єднаними (такими, що мають спільне) з іншою жінкою.

Тож коли ми говоримо про становище жінки у світі, найчастіше сприймаємо її не як активну учасницю процесів (doer), а як реципієнтку, пасивну спостерігачку або іноді Єлену Прекрасну. Так, через неї трапляються події, але вона в них відіграє роль речі, за яку змагаються. І ви можете дотримуватися цієї зручної і звичної позиції у випадку, якщо ділите людей на чоловіків та не-чоловіків. Але я мушу вас застерегти, це — сексизм.

Фото - кадр із фільму «Іван Васильович змінює професію»