Суцільний занепад і рятівник Дмитро Фірташ
Усі ми звикли, що у випусках телевізійних новин повідомлення про політичні події часто-густо бувають маніпулятивними. Маніпуляції в політичних новинах привертають до себе увагу медіакритики, а досить часто навіть пересічному глядачеві — особливо такому, що користується кількома різними джерелами інформації — буває дуже легко їх виловити й кваліфікувати саме як маніпуляції, як повідомлення, що не викликають довіри.
Набагато гірше, коли політично вмотивовані маніпуляції пронизують неполітичні, майже побутового характеру, повідомлення. Бо аудиторія не чекає їх там зустріти, не готова до їхньої появи й ставиться до таких повідомлень менш критично. Й тому маніпуляції в неполітичних сюжетах, залишаючись непоміченими, діють на підсвідомість, створюють викривлену картину світу.
«Подробиці тижня», «Інтер», 24 квітня. Сюжет про комунальний міський транспорт. Жанр матеріалу дуже важко визначити інакше, ніж «суцільні маніпуляції». Тональність сюжету — все буцімто не просто погано, а катастрофічно. В Харкові трамваї постійно сходять із рейок, парк міського транспорту застарілий, і проблиску немає. У Львові горять тролейбуси, бо після Євро-2012 місто не отримувало нових, комунального транспорту геть мало, й він увесь дуже старий. У Дніпропетровську дуже мало — як для мільйонного міста — трамваїв і тролейбусів, усі вони старі, й водії ремонтують їх самотужки. Геть погано все в Черкасах: із 70тролейбусів, що мають виходити на лінію, насправді виходить лише половина, тролейбуси геть старі й випрацювані. Й тут водії викручуються, як можуть.
Але є, є в цій країні промінчик світла! Днями черкаське об'єднання «Азот» подарувало місту п'ятнадцять новеньких тролейбусів, і вже «завтра они выйдут на маршруты». Тут же був коротенький, кількасекундний синхрон Дмитра Фірташа (люди мають знати благодійників в обличчя — хай навіть про належність «Азоту» Фірташеві, звісно ж, сказано не було), а потім — вельми детальне, як для недовгого сюжету, змалювання щастя, що звалилося на Черкаси, з панорамами азотівських тролейбусів, виставлених кілька днів тому на центральній площі міста.
Це — про те, про що було сказано. А тепер про те, про що не було або було неправдиво й залишило враження: з комунальним транспортом в Україні — просто катастрофа, й сталася вона, як нелегко прорахувати, за нинішньої влади — ні, цього й близько не було артикульовано, але ж хто відповідає за стан справ у країні?
Отже, маніпуляції. Слова з репортажу про те, що водії ремонтують тролейбуси самотужки, й щодо Дніпропетровська, й щодо Черкас було проілюстровано кадрами, коли водії щось роблять із головками штанг. Так от, замінення у штангах вугільних прокладок — це є й завжди було функцією водіїв і саме водіїв. Хоча б через те, що виконувати цю недовгу й нескладну процедуру часто-густо доводиться просто на маршруті: вугільні прокладки швидко стираються, й це є технологічною особливістю цього виду транспорту.
Не стану сперечатися щодо того, що «за последнее время» у Львові згоріли на вулицях міста аж п'ять тролейбусів. Тим паче що тривалість того «останнього часу» в матеріалі названо не було, а «за последнее время» для новинного повідомлення — надто вже розмита часова локалізація події. Принаймні, про всі випадки загоряння комунального транспорту на вулицях широко повідомляють ЗМІ, а стількох повідомлень про пожежі у Львові не пригадати й близько. Пригадується, власне, одне, кілька місяців тому.
Цифри кількості міського транспорту в Дніпропетровську були приблизними, а в Черкасах — дуже сильно приблизними. Звісно ж, у бік заниження — за останніми даними, без урахування «подарованих Фірташем», у робочому стані в Черкасах перебували 69 машин. Тим часом трамвайне господарство в Дніпропетровську вважається в Україні за взірцеве, а за кількістю трамваїв це місто поділяє з Харковом друге-третє місце після Києва. Тролейбусів у Дніпропетровську й справді залишилося відносно мало: попереднє міське керівництво позиціювало їх як «соціальний транспорт», що за наших умов означає «транспорт для вбогих». Але протягом останніх місяців було придбано одинадцять нових і капітально відремонтовано кілька старих, точку падіння пройдено.
«Кілька нових тролейбусів», що буцімто отримав Львів до Євро-2012. (Чи не було тут очевидного підтексту: пригадайте, мовляв, хто тоді був при владі?) Насправді Донецьк отримав тоді дуже багато нових машин, Харків — просто багато, Київ — чимало, а от Львову до футбольного чемпіонату перепав рівно один новий тролейбус. Відтоді, вже після Януковича, місто придбало два нових трамваї й чотири нових тролейбуси власного виробництва й чималу кількість капітально відремонтованих тролейбусів із міст Чехії — за ціною вони в десятки разів дешевші за нові, а термін експлуатації мають довгий: у тому ж таки Львові, як і в інших західноукраїнських містах, і досі працюють уживані тролейбуси з Чехії, придбані ще 1990-х років. І, до речі, Львів, як і Харків, донедавна «славився» недбалим ставленням до комунального транспорту й неналежним доглядом за ним, тож ситуація в цих містах — далеко не об'єктивна картина стану транспорту по всій країні.
Добірка міст теж є вельми цікавою. Скажімо, дуже тяжкою є ситуація з комунальним транспортом у Кривому Розі: на третій за довжиною тролейбусній мережі України (після Києва та Сімферополя — Алушти — Ялти) залишилося трохи більше п'ятдесяти тролейбусів у робочому стані, на багатьох маршрутах інтервали руху сягають однієї — двох годин, а на деяких трамвайних маршрутах виконується від одного до чотирьох рейсів на добу. Але Кривий Ріг до сюжету не потрапив — і навіть видається, що можна зрозуміти, з якої причини: місцева влада там «та, що треба».
Ну й про Черкаси та «подаруночок від Фірташа».
Сюжет «Подробиць тижня» не згадав про одну цікаву деталь: подаровані Черкасам тролейбуси — білоруського виробництва. А Дмитро Фірташ у нас — голова правління Федерації роботодавців України, й «підтримка вітчизняного виробника» — одна з його улюблених тем. Чи немає тут певної суперечності?
Ще цікавіша деталь, також геть не згадана в сюжеті: тролейбуси ці — 2012 року виготовлення, тоді ж їх придбав «Азот» із наміром ощасливити місто. Але на цей щасливий день Черкаси чекали чотири роки. Всі ці роки тролейбусне господарство міста занепадало, а того самого часу фірташівські тролейбуси спокійнісінько стояли за парканом «Азоту»; підприємство витрачало чималі кошти на підтримування їх у презентабельному стані. Чому так сталося, достеменно невідомо, але домінують дві гіпотези. Перша: в обмін на тролейбуси Фірташ виставив місту занадто неприйнятні умови. І друге: того року відбувалися місцеві вибори, й Фірташ мав на них плани, але чи то раптом збагнув, що йому в Черкасах мало що світить, а чи то раптом змінив плани на вибори. У будь-якому разі, тролейбусам цим було відведено роль тієї самої гречки, тільки з розмахом. Що й на яких умовах змусило «Азот» зрештою-таки розщедритися зараз, теж достеменно невідомо.
І ще одна важлива деталь, яку замовчав сюжет на «Інтері»: фірташівські «БКМи» — це аж ніяк не єдині нові тролейбуси в Черкасах; у грудні та січні надійшли й уже працюють на маршрутах вісім закуплених містом (містом, а не «Азотом»!) нових «Богданів», є й кілька відносно нових «ЛАЗів». А в репортажі нам розповідали про безнадійно старі тролейбуси, лише їх тільки й показували.
У підсумку ж вийшло: є суцільний занепад, суцільна безнадійність — і є благодійник, просто тобі рятівник Дмитро Фірташ.
Узагалі ж, міський комунальний транспорт — то сфера, де в багатьох містах справді відчуваються хай повільні, але зрушення на краще. Наведу кілька цитат із коментарів відвідувачів тематичного сайту http://transphoto.ru/photo/909474/. Відвідувач із Орла, Росія: «Вот в новостях про Украину: ХУНТА!!! Кличко упал! Инфляция! А на деле? Во многих городах Украины что-то новое, а у нас... троллейбусы в половине страны выпиливают, зато важно не что у себя, а что у них. Конечно, правду найти сложно, но эти вот факты за Россию печалят. Хоть Украинцы сложа руки не сидят». Відвідувач із російського Владивостока, про Україну: «А оно так и есть. Результат на лицо — поступление подвижного состава, регулярные КР, КРВ (різновиди ремонтів. — Б.Б.) и потрясающие результаты. Политика конечно не наша прерогатива, но по ЭТ (електротранспорт. — Б.Б.) прогресс на лицо, причём он не ограничивается каким-то двумя, тремя единицами. Мои поздравления!» Відвідувач із білоруського Гродно: «Вот Украина и пашет, результаты налицо. В это же время в России, Казахстане, Узбекистане и т. д. власти рассказывают, что проще закрыть, чем устранить проблемы...». Відвідувач із Сімферополя, з російським прізвищем або ніком: «2015 год для украинский предприятий электротранспорта действительно выдался не самым плохим: купили много б/у, по-мелочи города получили и новую технику. Но всё равно еще пахать и пахать, чтобы в Украине электротранспорт был на достойном уровне».
От вона, чорт забирай — позитивна агітація! Але це — вузький прошарок тих, хто цікавиться. Наші ж ЗМІ широко про це не повідомляють, мовчать, навіюючи звичне «пропало всьо». А їхні власники влаштовують на тлі цього «пропало всьо» саморекламу — й добре б, якби хоча би правдиву.
Фото - www.misto.odessa.ua