“Хто на новенького?..”

10 Вересня 2003
934
10 Вересня 2003
12:24

“Хто на новенького?..”

934
Пальма першості тут, безперечно, належить “1+1”, котрий буквально з 1 вересня, як–то кажуть, “мов діти у школу”, вивалив на глядачів цілий масив нових серіалів і ток-шоу Що ж, от і розпочався новий телесезон. Після безкінечних ретроспектив та п’ятих-шостих повторів, якими нас катували ціле літо, на екрані запахло “свіженьким”.
“Хто на новенького?..”
Пальма першості тут, безперечно, належить “1+1”, котрий буквально з 1 вересня, як–то кажуть, “мов діти у школу”, вивалив на глядачів цілий масив нових серіалів і ток-шоу – на додачу до старих, звичних, але й досі привабливих (скажімо, дуже жвавими виявилися дискусії про путч 91-го року та вітчизняний шоу-бізнес у програмі “Я так думаю”).

Ток-шоу взагалі лишається найбільш розповсюдженим форматом. І, скажімо, новоспечене “Хочу і буду” на “плюсах” лишає непогане враження. І назвою своєю, настирливо-оптимістичною (на противагу “Девичьим слезам” (ICTV), “Бремени денег” та відсторонено-філософському “Життя прекрасне” на Новому), і загальною дещо грайливою інтонацією, і веселеньким оформленням та вбранням ведучих.

Зрештою, і самими ведучими. DJ Паша давно “просився” на телеекран, так само, як і Ольга Герасим’юк давно потребувала розширення власної жанрової палітри аж до цілковитого мажору, котрий для неї є не менш органічним.

Взагалі, яскрава особистість “за кермом” передачі – хай не гарантія, але обов’язкова умова її успіху. Саме деяка індивідуальна “стертість” ведучих, їх нерозведеність по різних амплуа характерна для „Життя прекрасне” ("Новий канал), а безпорадна калька іміджу ведучих з Іщеєвої та Ханги у НТВ-ешному "Принципе домино" дратує у програмі “Девичьи слезы” (ICTV).

Ще одне. “Хочу і буду” найкраще сприймається тоді, коли “влучає” у режим цілковитого бліцу, легкого й невимушеного. Звичайно, гостей не перевиховаєш, у кожного свій темпоритм існування й своя манера висловлювання. Але, враховуючи обсяг програми (сорок хвилин мінус реклама, розділені на три блоки за кількістю запрошених), саме “пінг-понг” видається найбільш виграшним.

Серйозні запитання викликає хіба що час ефіру. 16-50 – це вже не для хатніх господарок та решти непрацюючих, але ще не для тих, хто повертається з роботи. Зазвичай цієї пори йдуть повтори вчорашніх серій різних телестрічок або передачі для тінейджерів, котрі вже повернулися зі школи, проте ще не побігли гуляти чи на якісь підготовчі курси. “Хочу і буду” за своєю адресою не така локальна – тож її місце у ефірній сітці явно потребує корекції.

Що ж до інших новинок на “1+1”, то це – експортовані серіали.

Вироблені у далекому зарубіжжі “Сильні ліки” у нас ще попереду, а от широко розрекламовані російські “Даша Васильева” та “Идиот” уже другий тиждень прив’язують глядачів до телевізорів наскрізно з 20-15 до 22-25.

Про перший з них багато не скажеш – такий собі стандарт. Тим більше, що постановники практично знехтували авторською іронією і програли – на відміну від постановників “Каменської”, котру, навпаки, первісно не передбачена літературним матеріалом дещиця гумору лише прикрасила.

Та скучивши за новеньким, проковтуєш і це – без особливої шкоди для шлунку. Хіба лише фанати Донцової уже традиційно в таких випадках мають змогу поплескати язиками про те, хто з акторів наскільки схожий або несхожий на свій літературний прототип, і взагалі – що на екрані не так, як у книгах. А от з “Идиотом” все серйозніше – адже категорично серйозними були і наміри, і постать режисера, і акторський склад.

Може, нас надто перегодували рекламою та піднесеними відгуками тих, хто уже встиг помилуватися цією стрічкою на “прямому” НТВ. Та, схоже, 10-серійний формат зіграв злий жарт з авторитетним (досить згадати “Собаче серце”!) режисером В. Бортком. Більш стислі рамки змусили б від чогось відмовитися, здійснити свідомий відбір. Зараз же перед нами – просто досить неквапливе ілюстрування роману. Висловлюючись фігурально, “температура” на екрані – стабільні 36,2, навіть там, де за ситуацією має “зашкалювати” за 40. Та й з акторським складом біда, особливо з жінками (І.Чурикова – єдиний виняток). Є.Миронов на початку вразив, та за кілька серій стомив одноманітністю…

Тож оптимістичні прогнози, буцімто завдяки серіалові ті, хто не читав Достоєвського, захопиться книжками, були, здається, явно перебільшеними. Але й розчарування – теж досвід, і “1+1” тут винний менш за все.

У контексті такої конструктивної діяльності каналу (ні, не втримаюся – похвалю таки “Документ”, до якого уже неодноразово зверталася, за оновлений формат!) перебором виглядають російські “Большая стирка”, “Жди меня”, “Поле чудес” та “Аншлаг”: вони все одно традиційно асоціюються з іншими каналами, до того ж, уже не є тим популярним продуктом, що може відтягнути на себе велику та “якісну” аудиторію.

“Стирок” у нас взагалі тепер аж три (враховуючи “оригінальну” на ОРТ) – тож не надто фантастичними видаються міркування деяких спостерігачів, котрі вбачають у „свавіллі” компанії “Воля”, в тому числі, і певний інтерес вітчизняних каналів. Дійсно, останнім часом всі вони гуртом кинулися ретранслювати російські передачі, особливо ж – недоступного тепер у Києві НТВ (на Новому продовжуються “Окна”, на “Интері” – “Страна советов”; “Растительная жизнь” тепер іде на СТБ, “Квартирный вопрос” та “Девичьи слезы“ – на ICTV; “Тоніс” анонсує “Женский взгляд Оксаны Пушкиной” тощо).

На цьому тлі – за контрастом – особливу увагу привертає власна творча діяльність (починаючи з назви) колишнього НБМ, нині – “П’ятого каналу”. Але про нього – наступним разом.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для “Детектор медіа”
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
934
Читайте також
20.09.2001 14:25
Наталія Лигачова
«Детектор медіа»
2 578
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду