Переможцем шістдесятого конкурсу «Євробачення», що відбувся у Відні, став швед Монс Зелмерльов із 365 балами. Друге місце дісталося росіянці Поліні Гагаріній із 303 балами, третє - італійцям «Іл Воло» з 292 балами. Четверте місце посів бельгієць Лоїк Нотте з 217 балами, п'яте - австралієць Гай Себестіан зі 196 балами.

Тепер в активі Швеції - шість перемог у конкурсах: 1974, Брайтон - «АББА»; 1984, Люксембург - «Херрей'з»; 1991, Рим - Карола; 1999, Єрусалим - Шарлотте Нільссон; 2012, Баку - Лорін; 2015, Відень - Монс Зелмерльов. Ця країна лише на одну перемогу відстає від рекорду Ірландії - сім перемог, іще зовсім донедавна цей показник здавався недосяжним. Ба більше: ірландський співак Джонні Логан перемагав двічі - 1980 року в Гаазі та 1987 року у Брюсселі, він і по сьогодні є єдиним двократним переможцем конкурсів «Євробачення». Тож за кількістю переможців Швеція вже зрівнялася з Ірландією.

Il Volo, Італія

От цікаво: скільки конкурсантів привезуть на наступний конкурс номери з електронними шоу? Дивовижна картинка була важливою, але далеко не єдиною складовою успіху шведського співака. Намагатися вирахувати причини успіху тієї або іншої пісні - справа марна, тож візьмуся лише висловити здогадки. Були в нього й сильний вокал, й енергетика, й харизма. А ще його пісня виділялася на загальному тлі: якщо в півфіналах засилля спокійних мелодійних номерів сприймалося як родзинка, особливість цьогорічного конкурсу, то у фіналі, де кількість номерів була більшою, й загальна тривалість, відповідно, теж, це вже видавалося надмірним - навіть попри дуже високий рівень. Тож енергійний «напівденс» Зелмерльова, ймовірно, підкупив ще й «лица необщим выраженьем».

Лоїк Нотте, Бельгія

Та й нема куди подітися: прилипуча вона, пісня Herоes. До речі, 2008 року Шарлотте Переллі - та сама, що за дев'ять років до того, ще з прізвищем Нільссон, стала переможницею «Євробачення» - представляла Швецію з піснею Herо. Актуальною, певне, є в цій країні тема героїв.

Результати голосування - яка країна якій дала скільки балів - є вельми цікавим матеріалом для вивчення. Особливо що стосується «десяток» та «вісімок» - других та третіх місць. Дванадцятки - перші місця - цього разу діставалися переважно комусь із трійки фаворитів, чий відрив від решти конкурсантів є очевидним. Лідером із отриманих дванадцяток став Монс Зелмерльов - він отримав їх дванадцять: від Австралії, Бельгії, Великої Британії, Данії, Ісландії, Італії, Латвії, Норвегії, Польщі, Словенії, Фінляндії та Швейцарії. Напроти Швеції в таблиці лише один пробіл - від самої Швеції: геть усі країни дали переможцеві бали.

Дев'ять дванадцяток - на рахунку італійців «Іл Воло» (3 місце): від Албанії, Греції, Ізраїлю, Іспанії, Кіпру, Мальти, Португалії, Росії та Румунії. Зверніть увагу на поділ «північ - південь» та «германські країни - романські країни» (романська Італія, звісно ж, сама за себе голосувати не могла). Напроти Італії - теж лише один пробіл, від самої Італії: кожна країна хоч скількись балів, але виставила.

П'ять дванадцяток отримала Поліна Гагаріна (2 місце) - від Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Естонії та Німеччини. Отут уже три пробіли: окрім самої Росії, не дали росіянці балів Литва та Сан-Марино. Щодо Сан-Марино коментатор конкурсу Тимур Мірошниченко це не без задоволення завважив, щодо Литви - ні, не звернув уваги.

Моніка Лінкіте та Вайдас Бауміла, Литва

Бельгієць Лоїк Нотте (4 місце) має в активі три дванадцятки - від Нідерландів, Угорщини та Франції. Азербайджан, Мальта та Чорногорія балів бельгійцеві не дали. Австралієць Гай Себестіан (5 місце) отримав два найвищих бали - від Австрії та Швеції; він теж зібрав урожай майже з усіх країн, окрім Азербайджану, Грузії, Македонії, Португалії, Чехії та Чорногорії. Ірландія, Литва та Сан-Марино відзначили дванадцятками латвійку Амінату (6 місце); вона теж здобула бали від майже всіх країн, за винятком Албанії, Ізраїлю, Македонії та Чорногорії.

Аміната, Латвія

А далі йдуть суто локальні «випадковості». Сербці Бояні Стаменов (10 місце) дісталася дванадцятка від Македонії. Чорногорець Кнез (13 місце) отримав найвищу оцінку від Сербії. Румунський «Вольтаж» (15 місце) розжився дванадцяткою від Молдови. Вірмени «Джініелоджі» (16 місце) здобули дванадцятку від Грузії. Албанка Ельхаїда Дані (17 місце) заробила найвищу оцінку від Македонії. Й повною загадкою залишаються дванадцять балів азербайджанцеві Ельнурові Хусейнову (12 місце) від Чехії.

Бояна Стаменов, Сербія

Під час голосування стався маленький шкандаль: оргкомітет конкурсу дискваліфікував оцінки, надіслані національними журі Македонії та Чорногорії. Зазвичай національні журі голосують за підсумками генеральної репетиції напередодні фіналу, й офіційний сайт конкурсу не повідомляє про які-небудь зміни в підрахунку балів порівняно з тими, які було оголошено в ніч на неділю. Просто в цих країнах смс-голосування глядачів дало всі 100% підсумкового результату, й це ще додало йому «нестандартності».

Кнез, Чорногорія

Підсумки конкурсу чергового разу поставили під сумнів доцільність існування так званої «великої п'ятірки» - правила, згідно з яким представники Великої Британії, Іспанії, Італії, Німеччини та Франції, а також країни-господаря (а цього року ще й плюс Австралії) не беруть участі у півфіналах, а проходять одразу до фіналу. Так, це круто, це престижно. На віднесенні своєї країни до касти обраних наполягала свого часу Італія, поставивши це умовою свого повернення на конкурси після тривалої перерви. Через свою недолученість до цієї касти от уже кілька років не бере участі в конкурсах Туреччина - хоча, можливо, насправді річ у її загальному дистанціюванні від Європи: припинивши брати участь у конкурсах «Євробачення», ця країна запустила конкурси Тюркобачення.

Makemakes, Австрія

Та хай би як було, але чи варте воно того? Дуже давно, аж від 2003 року, не поповнювалася статистика конкурсантів, що отримали 0 балів. Цього року таких було аж двоє - австрійці «Мейкмейкс» (троє довговолосих бороданів - такі собі кончіти вурст, тільки без радикалізму) та німкеня Анн Софі (яка, єдина з-поміж учасників, не запам'яталася авторові цих рядків геть ніяк - от просто не пригадати). Обидві ці країни через півфінали не проходили.

Анн Софі, Німеччина

З усіх «одразу фіналістів» задоволеним може бути хіба що австралієць Гай Себестіан, що проспівав пісню радше в американському, ніж у європейському стилі: він радів чи не більше за шведа-переможця. Італійці - «бронзові призери»? Але ж надто довго букмекери ставили на них як на безсумнівних тріумфаторів! Та й виступ їхній - під останнім, двадцять сьомим номером - пролунав, мов красивий фінальний акорд: довга вервечка мелодійних «голосових» пісень цілком логічно завершилася класик-попом із академічним співом. Вигіднішої позиції й бажати було неможливо - й лише третє місце.

Гай Себестіан, Австралія

Що ж до решти... Іспанка Едурне - 21-е місце, британці «Електро Велвет» - 24-е, француженка Ліза Анжелль - 25-е. І так трапляється завжди: букмекери з року в рік пророкують деяким представникам «обраних» країн високі місця, й із року в рік їхні прогнози не справджуються. Винятки, звісно, бувають, німкеня Лена навіть виграла конкурс 2010 року, але на загальному тлі тих винятків надто вже мало. А секрет, судячи з усього, простий: представники «великої п'ятірки» виступають лише один раз, тоді як усі решта фіналістів - по два. Більшість пісень, що лунають у фіналах, глядачі вже чули, звикли до них, визначили, які їм подобаються. І лише представники «великої п'ятірки» з їхніми піснями виявляються «необкатаними», майже зайвими: хто не встиг, той запізнився. До того ж, під час кожного півфіналу демонструють нарізки з кліпів конкурсних пісень «одразу фіналістів» - і «в реалі» майже щоразу пісні виявляються не такими, якими їх із тих нарізок уявляєш. Що теж не додає оцінок, а відбирає їх.

Ліза Анжелль, Франція

Electro Velvet, Велика Британія

Саме оголошення балів стало захопливою мелодрамою - з нервами, майже відчаєм і кінцевим хепі-ендом. Річ у тім, що після оголошення оцінок від половини країн лідирувала росіянка Поліна Гагаріна. Треба було послухати Тимура Мірошниченка: він не приховував своїх почуттів. «Усе ще може змінитися», «Розрив не такий уже великий», «Ну, давай, Монсик, давай!» - ведучий ледь стримував розпач, коли відрив росіянки зростав. Додаймо, що під час оголошення зник зв'язок із Грузією, Естонію та Португалією, тож про їхні голоси глядачі дізналися вже в самому кінці, коли переможець був уже відомий.

Поліна Гагаріна, Росія

Аж потім, немов за помахом чарівної палички, швед обігнав росіянку, й надалі його відрив збільшувався й збільшувався. Тепер Мірошниченко не приховував радості, дедалі більшої мірою зростання відриву шведа. «Це вже радше істерика, ніж радість», - завважив він, коли Гагаріну показали крупним планом: навіть отримавши найвищий бал від Естонії, вона вже розуміла, що фортуна від неї відвернулася.

Еліна Борн і Стіг Ряста, Естонія

Глядацької зали було не видно, але було чути, як під час пауз в оголошенні там скандували: «Sweden! Sweden!» Час від часу було чути невдоволений гамір. «Співпадіння? Не думаю», - Мірошниченко тлумачив цей гамір як невдоволення високими балами для Росії.

Важко сказати, чи це була випадковість, а чи організатори навмисне саме так розташували країни-учасниці в черзі оголошення голосів - але емоційність українського ведучого можна було зрозуміти. До Поліни Гагаріної немає жодних претензій: в антиукраїнських акціях підопічну Костянтина Меладзе не помічено, а її поцілунки з Кончітою Вурст викликали в Росії мало не істерику. Співачка стала радше заручницею ситуації, спровокованої аж ніяк не нею - але, менше з тим, представляла вона саме Росію.

Ніна Сублатті, Грузія

Просто дуже не хотілося б, щоб наступний конкурс відбувався у столиці країни-агресора. Та й нема куди правди діти: у Росії не вміють сприймати перемоги в пісенному конкурсі як просто перемоги в пісенному конкурсі. Там із них звикли ліпити ідеологічно-пропагандистські фігури на тему російської величі; росіяни звикли тлумачити перемоги своїх чи то артистів, чи то спортсменів передусім як акти приниження їхніх суперників, приниження «Гейропи». Тож росіяни неодмінно прикрасили б свою гіпотетичну перемогу кілометрами георгіївських стрічок, а тема «перемоги Росії над Європою - продовження славетної Перемоги 1945 року» лунала б на повну потужність.

Коли перемогла Швеція, шведи радіють: «От який молодець Монс Зелмерльов!» Якби ж перемогла Росія, чимало росіян тішилися б: «От який молодець Владимир Путін!»

Моніка Кушинська, Польща

Є ще одна причина, чому дуже не хотілося перемоги Росії. Кажіть, що хочете, але пісня Поліни Гагаріної - добротний середнячок, і не більше. Написана шведськими авторами, пафосна й стандартна, вона, цілком можливо, є плодом титанічної й навіть звитяжної праці композитора, але натхнення там і не ночувало. Так, високе громадянське звучання, так, «мільйон голосів» (меншими кількостями в Росії оперувати не звикли), але це останнім часом узагалі стає фішкою РФ. Пісня Діни Гарипової What If із конкурсу 2013 року навіть лунала як тло до сюжету про наведення мостів перед початком концерту. Що ж, Радянський Союз теж тільки й робив, що боровся «за мир во всём мире»; це, мабуть, закономірність така: що більше в імперії зла, то більше «високого» пафосу, й то більше навіть участь у пісенних конкурсах стає не так музичним чи шоубізнесовим, як пропагандистським актом.

«Мараая», Словенія

Що ж до особистих вражень від фіналу, то, попри високий рівень і його, й цьогорічного конкурсу в цілому, деякі виступи видалися менш переконливими, ніж у півфіналах. Явно хвилювалася словенка Мар'єтка Волк, яка відкривала фінал. Не було того, що в півфіналі, вільного польоту надпотужного голосу й в азербайджанця Ельнура Хусейнова. А чи... невже зі звуком траплялося щось не те?

Ельнур Хусейнов, Азербайджан

Цей конкурс став, мабуть, найбільш англомовним із-поміж усіх. У першому півфіналі лише фіни «Пертті Курікан Німіпяйвят» співали фінською, а румуни «Вольтаж» - здебільшого румунською, хоча один фрагмент був англійською. У другому - португалка Леонор Андраді співала португальською (ця країна ще ніколи не зраджувала своєї мови), а чорногорець Кнез - як написано на са      йті, чорногорською. До фіналу вийшли румуни та чорногорець, компанію тут їм склали іспанка Едурне, яка співала іспанською, француженка Ліза Анжелль, яка співала французькою, та італійці «Іл Воло», котрі співали італійською. Ото й усе.

Едурне, Іспанія

А чи хоч колись лунала зі сцени «Євробачення» українська мова? Так, лунала: 2005 року в Києві виконали українською частину своєї пісні «Гринджоли», а 2009 року в Москві частину пісні українською мовою виконала Анастасія Приходько, котра виступала за Росію. 2008 року в Белграді бельгійці «Іштар» співали «О ю ліссі на яліні», де весь текст було спотворено запозичено з українських народних пісень («вимовляю, але не розумію»); офіційно було зазначено, що текст пісні написано абракадаброю. Більше ніколи «Євробачення» української мови не чуло.

Морланд і Дебра Скарлет, Норвегія

...Організація, режисура, світло, заповнення пауз - усе було зроблено відмінно. Організаторам вдалося створити святковий, піднесений настрій - і в залі, й для телеглядачів. Оригінально було вирішено заставки перед оголошенням країнами своїх оцінок: на екрані з'являлася мапа, й від Відня до столиці країни, яка на черзі, виникав символічний міст. Building Bridges, «будуємо мости» - таким був девіз нинішнього конкурсу. Назва країни, що має оголошувати оцінки, була англійською мовою, назва австрійської столиці - мовою країни, з якою «наведено міст». Отут чи не найбільше шкодувалося, що українського «Відень» не буде.

Марія-Єлена Кіріаку, Греція 

Самі ж результати голосування, що з'являлися на екрані, цього разу були зовсім важкими для прочитання.

Що ще стало розчаруванням, то це не надто зручний сайт, основну інформацію на якому цього року доводиться шукати довго й майже навпомацки, натомість головна сторінка й меню перевантажені поточними подіями, знайти які потім в архіві - теж проблема.

Добре провели трансляцію фіналу українські ведучі. От тільки вимовляння імен учасників давалося їм далеко не завжди - як, утім, подеколи й у півфіналах. Ніхто не стане сперечатися: ісландські імена бувають важкими для вимовляння. Але ж варто потренуватися - щоб хоч якось вимовляти їх із першого разу! Але то ісландська. Про те, що у французькій мові наголос завжди падає на останній склад, а звук «Л» пом'якшується, знають, здається, всі. Але французьку співачку вперто оголошували як Лізу Анжел - із обома наголосами на перших складах та з твердим «Л». Ім'я франкомовного бельгійця Лоїка Нотте Терехова вимовляла з наголосом на перший склад, Мірошниченко - на другий.

Ельхаїда Дані, Албанія

Перед виступом Монса Зелмерльова (тоді ще ніхто не знав, що саме він стане переможцем) Тетяна Терехова акцентувала увагу на його знайомстві з Філіппом Кіркоровим - от вона, як виявилася, основна виконавська чеснота шведського артиста! Немає заперечень: дізнавшись про те, що Монс особисто знайомий із самим Кіркоровим, українські глядачі вже не могли його не поважати.

Боггі, Угорщина

Після виступу чорногорця Кнеза й потім, під час оголошення результатів, Тимур Мірошниченко згадував Желька Йоксимовича - автора пісні. Згадував так, ніби саме це ім'я промовляє саме за себе. Але чи багато глядачів пам'ятають, хто це такий? Так, саме він був головним конкурентом Руслани 2004 року і посів тоді друге місце - але, знов-таки, чи багато хто тримає це в пам'яті?

Під час нарізки Тетяна Терехова переплутала Австралію з Австрією. Бувають різні обмовки - але, як на мою думку, в такому разі варто одразу ж поправлятися - бо в іншому разі складається враження, ніби промовець і не помітив, що припустився помилки.

Надав Гуедж, Ізраїль

...Якраз у десяту річницю проведення конкурсу «Євробачення» в Києві Україна взяла тайм-аут. Це практикують багато країн: цього року після перерв різної тривалості на конкурс повернулися Кіпр, Сербія та Чехія. Зовсім нещодавно два роки тримала паузу Польща. Тож самий час поглянути на конкурс із боку, щось переоцінити, десь започаткувати оновлення. Перепочити, вибратися з заведеного колеса, що крутиться без упину, й спробувати щось переосмислити.

«Молдованин» Едуард Романюта був, принаймні, чесним, показавши пострадянський шоу-бізнес таким, яким він насправді є. Навіть фантастичні світлові ефекти, якими уславилася віденська сцена, не використовував! (До речі, у своєму півфіналі він посів одинадцяте місце - лише кроку забракло йому до виходу у фінал.) Бо нема куди подітися від факту: виступи пострадянських артистів на «Євробаченні» - це в переважній більшості пускання пилу в очі. Суто одноразові пісні made for export onlу. Зовсім не ті пісні, що їх артисти включають до свого постійного репертуару. Не лише не ті, а й зовсім не такі.

Voltaj, Румунія

І ще одну річ варто констатувати як факт: український шоу-бізнес до значної міри залишається глибоко інтегрованою частиною «русскаго міра». Причому частиною специфічною, майже за Януковичем: «Погляньте, які в Україні найкрасивіші дівчата, особливо коли вони роздягаються». Й, боюся, саме таку спеціалізацію України винайдено не в нас. Звісно, я не про весь шоу-бізнес, а про ту його частину, що вважається за «найбільш просунуту», про тенденції, уявлення та устремління.

Не полишає враження, що наш шоу-бізнес усе ще прагне наздогнати «розтлінний Захід» - а точніше, радянські уявлення про той «розтлінний Захід - і не звертає уваги на реальний стан речей. У Росії дедалі більшої популярності набуває «патріотична», вона ж радіошансонна, поп-музика а-ля яка-небудь Альона Валєнка - а примітивну «розтліннозахідність» залишено «хохлам»: хай, мовляв, пишаються своєю європейськістю.

Кончіта Вурст, минулорічна переможниця конкурсу і ведуча цьогорічного «Євробачення»

Коли українські ведучі розповідали про учасників «Євробачення», повсякчас лунало: «Переміг на конкурсі «Голос країни»... переміг на конкурсі «Шанс». Здобув перемогу на національному конкурсі вокалістів». І стосувалося це не лише західноєвропейців. Поліна Гагаріна перемогла свого часу на «Фабриці зірок», згадувана вже Діна Гарипова - теж на одному з телеконкурсів. Усі ці конкурси є й у нас - але де їхні переможці? Де той світлий шлях, який відкривають ці конкурси до великого шоубізнесового майбутнього? Ну, де? А ніде. Бо конкурси ті живуть своїм життям, а шоу-бізнес - своїм, окремим. Бо конкурси ті проходять у Києві, а моду, квоти й спеціалізацію українському шоу-бізнесові диктує Москва - чи не так?

«Генеалогія», Вірменія

От і виявляються зірками ляльки з дуже сумнівними вокальними даними, з ляльковою харизмою й таким самим художнім смаком. Так, не будьмо ханжами: сексуальність - одна з потужних складових шоу-бізнесу. Але справжня сексуальність - це завжди індивідуальність, особистість, а не лише «лифчики-трусики». Так, мають право на існування й вони - але ж не можуть вони домінувати й бути обличчям усього шоу-бізнесу!

Прагнення до оновлення спостерігається, але... Поки що помітними є кілька тенденцій. Перша: етнографічно-етнографічна етнографія, вишиванки-писанки. Друга: «інтелектуальна поп-музика» - в розумінні: намутити щось якомога заумніше, дати «повну змістів» назву, щось у стилі Dupa in the Dark - і споживайте оновлене. Третя: «Слава Україні - героям слава!» І четверта: Слава Вакарчук, якого, скажімо, Національне радіо транслює вже в геть неможливих кількостях, ніби навмисне прагнучи якомога скоріше «загодувати» ним аудиторію.

Джон (Яніс) Карайіанніс, Кіпр

Хотілося, щоб після перерви на сцені «Євробачення» постала оновлена Україна - справжня й щира, а не така, що пускає золотий пил в очі. Є в нас тепер суспільне телебачення. Може, це й його завдання - пропагувати, якщо хочете, розкручувати вітчизняну поп-музику, без поділу на «наше, високе, радянське» та «західну дешевку», на «високі» й «низькі» жанри - просто гарну й модерну? Може, вийде нарешті подолати ситуацію, коли заплатив гроші за ротацію - й розкручуй хоч бензопилу в роботі?

...Перший канал улаштував альтернативне голосування. Тривало воно з ранку дня першого півфіналу й аж до завершення голосування у фіналі - без перерви. Можна сперечатися стосовно організаційних моментів, тих самих невизначено довгих часових меж, але результати є показовими й аж ніяк не такими, що не вкладаються в загальноєвропейські вподобання. Першими стали Еліна Борн та Стіг Ряста (Естонія) - реально вони посіли 7-е місце; другою - Поліна Гагаріна (Росія) - 2-е; третім - Монс Зелмерльов (Швеція) - 1-е; четвертою - Ніна Сублатті (Грузія) - 11-е; п'ятим - Лоїк Нотте (Бельгія) - 4-е; шостими - «Іл Воло» (Італія) - 3-е; сьомим - Ельнур Хусейнов (Азербайджан) - 12-е; восьмою - Аміната (Латвія) - 6-е; дев'ятою - Моніка Кушинська (Польща) - 23-е; десятим - Едуард Романюта (Молдова) - свій, усе ж таки.

Монс Зелмерльов, Швеція

P.S. Тим часом українські телеглядачі конкурс «Євробачення», у якому Україна участі не брала, майже проігнорували: показники його телеперегляду на Першому/«Ері» були найнижчими за останні вісім років.

Фото - eurovision.tv