За результатами другого півфіналу конкурсу «Євробачення», що триває у Відні, до фіналу пройшли представники Азербайджану, Ізраїлю, Кіпру, Латвії, Литви, Норвегії, Польщі, Словенії, Чорногорії та Швеції. Не потрапили до заповітної десятки артисти з Ірландії, Ісландії, Мальти, Португалії, Сан-Марино, Чехії та Швейцарії.

За давно вже усталеною традицією, другий півфінал завжди буває цікавішим за перший. Із одного боку, це дуже підриває віру в те, що артистів між півфіналами розподіляє сліпий жереб. Із іншого боку, з суто режисерського погляду наростання динаміки конкурсу є цілком виправданим. Як уже зазначав автор цих рядків, перший півфінал був сильним і цікавим. І все ж, другий півфінал його перевершив.

Мальтійка Амбер

Попри більше, ніж у першому півфіналі, жанрове розмаїття, переважна більшість пісень, усе ж, зводилися до того самого формату: мелодійна, більш чи менш баладна, музика, сильний вокал і мінімум «гоць-гоць». Тож багатьох півфіналістів, які не пройшли до фіналу, щиро шкода: вибір був і справді нелегким і непередбачуваним.

Чехи Марта Яндова та Вацлав Ноід Барта

І ще про одне мимоволі з жалем згадалося: на українському телебаченні «внутрішніх» концертів такого рівня й такої насиченості отак і не пригадати. Навіть донедавна показуваних концертів із Москви, Юрмали або Вітебська. Як же відстав пострадянський шоу-бізнес від європейського - на багато років відстав. Колись Костянтин Меладзе в одному з інтерв'ю зізнався: на початку 1990-х років він обрав Київ своїм місцем проживання, бо тут співали Олександр Пономарьов, Ірина Білик, «Воплі Відоплясова» та інші українські зірки; порівняно з тодішньою російською поп-музикою це було модерно, це було майстерно, це було цікаво. Це було майже по-європейськи. Як же потім сталося, що Україну засмоктала пострадянська попсова трясовина з усіма її «принадами»? Як же так сталося, що Україна з лідера перетворилася на далеку шоубізнесову провінцію «нашей страны - бывшего СССР»? І як тепер із того вийти, повернувшись до європейських шляхів?

Але годі «ліричних відступів» і «нотаток на полях», повернімося до другого півфіналу. Шкода, що до фіналу не потрапили юні санмаринці Аніта Сімончіні й Мікеле Перніола - зовсім іще нещодавні учасники юніорського «Євробачення».

Санмаринці Аніта Сімончіні й Мікеле Перніола

Цілком гідно виступила швейцарка Мелані Рене. Приємно було споглядати й слухати виступ ісландки Марії Олафс.

Ісландка Марія Олафс

Вразив номер португалки Леонор Андраді: чи не вперше (мабуть, таки вперше) ця країна привезла на конкурс не традиційну португальську естраду, а щось модерніше. За стилістикою це був пом'якшений варіант номеру грузинки Ніни Сублатті з першого півфіналу - щоправда, враження певної недотягнутості співу час від часу залишалося. Боюся, непроходження до фіналу знову наверне Португалію на вторований шлях традиційної естради.

Португалка Леонор Андраді

За умов, коли практично всі учасники продемонстрували сильний вокал і цілком «слухабельні» пісні, вирішальною стала наявність родзинок, чогось оригінального, не схожого на всіх інших. Литовці Моніка Лінкіте та Вайдас Бауміла проспівали досить прохідну пісню, аж ніяк не найкращу серед інших - але ж скільки життєрадісності вони випромінювали!

Литовці Моніка Лінкіте та Вайдас Бауміла

Мар'єтка зі словенського дуету «Мараая» мала дуже нестандартний тембр голосу; їхня мелодійна, простенька й невибаглива, але приємна пісня пролунала дуже легко, мов на одному диханні.

Словенський дует «Мараая»

Нестандартним тембром голосу, а ще надпотужним вокалом уразив й азербайджанець Ельнур Хусейнов.

Ельнур Хусейнов, Азербайджан

Оригінальний голос, оригінальний стиль пісні, оригінальний імідж співачки - цим пройняла публіку латвійка Аміната Савадого.

Латвійка Аміната Савадого

Винятково мелодійною балканською баладою підкупив чорногорець Кнез.

Чорногорець Кнез

Швед Монс Зелмерльов узяв неймовірним електрониим шоу - комп'ютерною графікою просто на сцені, коли реальне й віртуальне співіснували не просто поруч, а ніби одне в одному, а ще «танцювальною баладою», що вирізнялася на тлі здебільшого спокійних пісень: цьогоріч ритмічних танцювальних пісень був явний брак.

Швед Монс Зелмерльов

Був і у другому півфіналі «соціальний» момент: полька Моніка Кушинська, що колись зазнала автомобільної аварії, виступала в інвалідному візку. І хоч сама пісня, як на мене, була не найкращою з-поміж тих, що пролунали, як же натхненно співачка її виконала!

Полька Моніка Кушинська

Ізраїльтянин Надав Гуедж проспівав пісеньку з акцентованим провінційно-єврейським колоритом, такими ж - підкреслено містечковими - були костюми й у нього, й у танцюристів. Це був типовий номер із розряду «пан або пропав» - на кожному конкурсі бувають виступи, що з рівною ймовірністю можуть або дуже високо злетіти, або набрати дуже низькі бали, через свою нестандартність, неочікуваність.

Ізраїльтянин Надав Гуедж

Кіпріот Джон (Яніс) Карайіанніс не вразив ані потужним вокалом, ані надто мелодійною піснею, ані іміджем - такий собі хлопець із вулиці у негламурних окулярах, далеко не мачо й не модель. Але якимось теплим, затишним, домашнім був його виступ, а його обличчя не полишала добра посмішка.

Кіпріот Джон (Яніс) Карайіанніс

Отут варто виокремити одну особливість цьогорічних трансляцій конкурсу «Євробачення» - велику кількість крупних планів артистів. Їхня міміка, їхні вирази обличчя - оце й є головне шоу, головний візуальний акцент. І акцент цей є безпрограшним: на крупних планах одразу видно, хто зі співаків любить пісню, а хто - себе в пісні. Хто випромінює енергію, а хто сяє холодним блиском мармурової статуї. Співачка з Ірландії Моллі Стерлінг, наприклад, співала з таким байдужим виразом обличчя, що навіть Тимур Мірошниченко не втримався, завваживши: «Їй не дуже подобається те, що вона робить». Оцей крупний план, показаний у самому кінці виступу, знівелював усі враження від зовсім не поганого співу.

Ірландка Моллі Стерлінг

І знову доводиться констатувати різницю з нашими домашніми звичаями: режисери звичних для нас концертів не тішать наших глядачів надлишком крупних планів, а якщо вже беруть їх, то в камеру надто вже часто потрапляють не обличчя, а інші частини організмів співаків - мабуть, більш виразні, ніж їхні обличчя.

Норвежці Морланд і Дебра Скарлет

Сцена. Після конкурсу 2009 року в Москві з його «найбільшою з історії конкурсів "Євробачення" сценою» ніяких «будов комунізму» на сценах більше не бува: вже 2010 року в Осло запанував зовсім інший тренд - рівні сцена й розмаїті світлові ефекти. Щоразу ці ефекти викликають подив і захват, але такого, як у Відні, й справді ще не було: світлоефекти змінюють не лише рельєф і ландшафт - вони ніби змінюють довколишній світ, увесь простір. Якщо випадково побачити два різних номери, буде неймовірно важко збагнути, що обидва вони - на одній і тій самій сцені в один і той самий час. «Кожна пісня - це свій окремий світ», - у Відні це гасло стало повною реальністю.

Швейцарка Мелані Рене

Заставки перед виступами артистів - це нарізка краєвидів, міських та сільських, і артисти на їхньому тлі. Коли ж артисти розкривають коробочки з назвами своєї країни (не надто читабельними, бо недостатньо контрастними) й щось звідти дістають - отут розгледіти або здогадатися, що ж воно таке, буває геть нелегко.

Представники Азербайджану та Кіпру

Ще одна відносна невдача організаторів конкурсу - це нарізки пісень, що пролунали, під час голосування. Далеко не завжди взяті до нарізок фрагменти виокремлюють найхарактерніші фрагменти й найхарактерніші особливості кожної пісні.

Ведуть конкурс на сцені Мір'ям Вайхсельбраун, Аліце (Еліс) Тумлер та Арабелла Кісбауер, у Грінрумі - Кончіта Вурст. І знову, вкотре вже напрошуються паралелі з нашими телевізійними традиціями. Найперше, що відрізняє ведучих у Відні, - їх не видається забагато. Вони заповнюють паузи, інформують, кажуть трохи милих дурниць. Ані тіні самозакоханості, ані натяку на розуміння своєї непересічної ролі, ані крихти суперстаровості. Але ж Кончіта Вурст - чинна переможниця «Євробачення», здавалося б, суперстарити їй - саме час. Але зовсім ні: тримається вона просто й якось щиро, анітрохи не вдаючи з себе центру Всесвіту.

Ведучі конкурсу

Але чекаймо до фіналу. Що там буде?

Фото - eurovision.tv