У мене є дві подруги, з якими ми досить регулярно вечеряємо і обмінюємося новинами. Певний час тому назад я помітила, що обидві вони почали приходити в однаковому негативно-агресивному настрої і, оперуючи переконливими цифрами та фактами, розповідати про те, що державний апарат просякнутий корупцією та крадіжками, а сама країна впевнено котиться у прірву. Здогадатися було нескладно: вони читають/слухають/дивляться якесь ЗМІ з дуже послідовною інформаційною політикою. З'ясувати, що саме вони дивляться, також виявилося досить просто: політичне ток-шоу «Шустер live», яке щоп'ятниці виходить на каналі «112 Україна».

Напередодні довкола «Шустер live» розгорівся скандал. Противники програми жорстко критикували Савіка Шустера за запрошення до ефіру російського журналіста Максима Шевченка, а сам ведучий у відповідь заявляв про тиск і спроби цензури. Щоб скласти власну думку про це ток-шоу і зрозуміти, чому воно так впливає на моїх подруг, я вирішила поставити експеримент на собі: декілька тижнів поспіль дивитися свіжі випуски «Шустер live» і занотовувати свої враження.

Вечір перший. 6 березня 2015 року

Теми програми - вбивство Бориса Нємцова та співпраця з МВФ з багатообіцяючим формулюванням «Кредит МВФ: як виконати і вижити?».

Перший спікер - Президент Грузії (2004-2007, 2008-2013) Міхеїл Саакашвілі, який попри свій яскравий імідж успішного реформатора протягом програми чомусь переважно справляв на мене враження людини, яка була би не проти взяти участь у приватизації кількох ласих держпідприємств.

Далі гості обговорювали економічні проблеми: Антимонопольний комітет досі не має голови, тарифи на житлово-комунальні послуги встановлено непрозоро, чиновники крадуть, реформ немає.

Окремо хочеться згадати нардепа від «Самопомочі» Павла Кишкара з патетичними словами про подвиг українського народу, який своїм героїзмом зупинив військову навалу Володимира Путіна. Дуже складно пояснити відчуття, чому його, безумовно, правильні і патріотичні слова у цій програмі особисто на мене справили гнітюче враження: мабуть, справа в тому, що якщо в рамках однієї програми ви обговорюєте цілу лавину проблем в економіці та війну, а ваші спікери не пропонують конкретних дій, а просто вдаються до патетики, то на глядача це справляє враження його абсолютної незахищеності як громадянина.

Загалом перегляд 4-годинного ток-шоу настільки добив мене своїм потоком тотальної безвиході, що вночі я погано спала і вперше за багато років захотіла емігрувати (без жартів).

Вечір другий. 13 березня 2015 року

Не встигли вивітритися з моєї голови враження, отримані минулого тижня, як настав час знову дивитися Савіка.

Теми - річниця окупації Криму Росією та 100 днів уряду. Спікери-хедлайнери - Президенти Леонід Кравчук та Віктор Ющенко. Дві постаті, слова яких хотілося би сприймати як мудрість старійшин громади, але з голови ніяк не йшли думки про те, що перший за часи свого президентства втратив Чорноморський флот та заклав основи для підписання Будапештського меморандуму, а другий загубив усі можливості, які були в України після мирного Майдану 2004 року. Знаєте, у корпоративному світі є такі екс-гендиректори. Їм кажеш: «Під вашим керівництвом банкрутували усі компанії». А вони відповідають: «Зате у нас є досвід».

Далі гості обговорювали економічні проблеми: Антимонопольний комітет досі не має голови, тарифи на житлово-комунальні послуги встановлено непрозоро, чиновники крадуть, реформ немає. Ні, це не випадково скопійоване речення з огляду попереднього випуску програми. Просто в економіці країні за тиждень нічого принципово не змінилося. У «Шустер live» - теж.

За економічну критику влади цього разу відповідала нардеп від «Батьківщини» Олександра Кужель, яка виступала у фірмовому стилі своєї політичної сили: «любі мої», «кожен рядочок коаліційної угоди пропущено через серце», «як вважає наш лідер».

А за патетику, яка мала заганяти мене у депресивну безвихідь, відповідали нардеп від «Народного фронту» Юрій Тимошенко та на той момент радник міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк. Але такого ефекту, який справили на мене їхні колеги під час минулого випуску програми, уже не було: у мене почав вироблятися імунітет.

Вечір третій. 20 березня 2015 року

Теми - особливий статус окупованих територій Донецької та Луганської областей і корупція.

На початку програми Савік Шустер, який під час ефірів не втомлюється повторювати, що представникам влади його ток-шоу не подобається за критику і що вони відмовляються приходити до нього на програму, заочно вколов Президента Петра Порошенка. Ведучий показав (як ми знаємо, не вперше і не востаннє) фрагмент старого запису своєї програми, де пан Порошенко каже йому: «Я є прихильником свободи слова. Мені може не подобатися те, що відбувається у програмі, але я віддам життя за те, щоб вона була». Це одна із переваг роботи у ЗМІ: завжди можна кинути м'яч на поле свого супротивника і чекати на відповідь. У мене, власне, у якийсь момент виникла підозра, що автори програми роблять це навмисно: критикувати владу запрошують грамотних спікерів із фінансовими викладками, а захищати - людей, рівень освіти та досвід роботи яких не дозволяють опонувати на належному рівні. Але повіримо ведучому, який каже, що влада просто не делегує до нього інших спікерів.

Звичайно ж, у цьому випуску ток-шоу також не обійшлося без обговорення економічних проблем. Ви, мабуть, здогадуєтеся, яких: Антимонопольний комітет досі не має голови, тарифи на житлово-комунальні послуги встановлено непрозоро, чиновники крадуть, реформ немає. Але була і одна непередбачувана подія: саме в ефірі «Шустер live» вперше прозвучало публічне звинувачення на адресу уряду Арсенія Яценюка у масштабних корупційних діях, яке змусило останнього реагувати за межами телеефіру. Звинувачення озвучив гість студії, екс-голова Державної фінансової інспекції Микола Гордієнко і, мабуть, ми ще не раз почуємо його прізвище в ефірі «Шустер live».

Вечір четвертий. 27 березня 2015 року

Теми - відставка голови Дніпропетровської ОДА Ігоря Коломойського та знову боротьба з корупцією.

За першою темою виступали народний депутат від Блоку Петра Порошенко Сергій Лещенко та екс-заступник голови Дніпропетровської ОДА Геннадій Корбан. Це було не перше  спілкування останнього  зі ЗМІ того тижня. Зокрема, він брав участь у «Свободі слова» на ICTV, чим показав хороший приклад антикризового реагування: під час інформаційної кризи варто приходити на ті майданчики, де може пролунати критика на вашу адресу, аби вчасно відповісти на неї. Зазвичай же на українському ринку прийнято боятися маніпуляцій з боку журналістів непідконтрольних чи «недружніх» медіа та ігнорувати їхні ефіри. Через це, зокрема, жодне ЗМІ не може одночасно зібрати у себе фігурантів жодного крупного бізнес-конфлікту: кожен «дружить» зі своїми медіа та промовляє свою позицію через них у режимі монологу.

Ще один висновок, який особисто я винесла з цього випуску ток-шоу, полягає в тому, що популярний серед політиків термін «деолігархізація» варто було би замінити на поняття розділення бізнесу та влади. По-перше, розділення бізнесу та влади передбачає здоровий процес, який не обмежується «розкуркуленням» кількох окремих осіб. А по-друге, слово «деолігархізація» мало хто зі спікерів може вимовити з першого разу.

Вечір п'ятий. 3 квітня 2015 року

Те, що до студії «Шустер live» прийшла очільниця фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко, я зрозуміла ще на підході до свого будинку: у кімнаті нашої консьєржки зібралися декілька бабусь і всі разом дивилися телевізор, з динаміків якого лунав знайомий голос. У студії обговорювали тарифи на житлово-комунальні послуги для населення.

Пані Тимошенко в моїй уяві поєднала недоліки усіх найяскравіших гостей попередніх випусків «Шустер live»: тут вам і бажання реприватизувати облгази та обленерго, і старі гріхи у вигляді захмарних цін на російський газ за часів її прем'єрства, і викликаюча депресію патетика. Багато хто уже звинуватив Савіка Шустера у підіграванні Юлії Тимошенко під час її довгого сольного виступу. На мій погляд, головне підігравання полягало не в тому, що ведучий не давав висловитися іншому гостю програми, який дорікав пані Тимошенко шопінгом у Берліні.  Гірше те, що у студії не було нікого, хто подискутував би з Юлією Тимошенко з позиції крупного бізнесу: яким чином вплине на конкурентоспроможність української продукції зміна цін на газ, чому працююча промисловість є не менш важливою для добробуту громадян, ніж низькі витрати домогосподарств тощо.

Завдяки Юлії Тимошенко цей ефір зібрав рекордні для каналу «112 Україна» показники і запам'ятався глядачам саме її виступом. Проте мало хто виявив витримку і досидів до 02:00, коли в студії з'явився Микола Гордієнко (пам'ятаєте, я казала, що ми ще почуємо це прізвище в програмі Савіка?) На його звинувачення в корупції, які пролунали два тижні тому, Кабмін відповів зустрічними звинуваченнями. В ефірі «Шустер live» пану Гордієнку опонувала перший заступник міністра юстиції Наталія Севостьянова. Можна порадіти за Савіка Шустера: нарешті представники влади почали приходити до нього у програму.

Отак мій п'ятитижневий експеримент добіг кінця. Попри регулярну дозу інформаційного негативу мій висновок є таким: чим більше програм на українському телебаченні йтиме в прямому ефірі, тим краще; і чим більше героїв цих програм оперуватимуть раціональними економічними аргументами, тим знову ж таки краще. Критика влади є необхідною, і її не варто плутати з непатріотизмом. І якщо якась популярна програма критикує владу і при цьому не шкодить безпеці держави (спеціально роблю ремарку про шкоду безпеці, тому що не всі ЗМІ в Україні ведуть себе нормально), то її варто не забороняти, а брати участь і озвучувати свою позицію.

В Україні зараз купа проблем: у нас тривають військові дії, а наша економіка багато втратила. Фактично єдине надбання, яке ми зараз маємо - це свобода вільно висловлювати свої думки. І дуже хочеться, щоби ми її не загубили.

Фото - 3s.tv