Як і прогнозував не лише ваш автор, відключення окремих російських телеканалів не стало рішучим і продуктивним кроком для початку перемоги в інформаційній війні між Україною та Росією. Немає подекуди (але далеко не по всій Україні) істеричних новин по ОРТ, РТР та НТВ. Проте «зелені чоловічки», котрі героїчно відбивають атаки терористів та рятують увесь світ силою «русского оружия», вільно й без обмежень проникають до кожної української оселі, де працює хоча б один телевізор.

Ім'я їм - «братани», «морські дияволи», «десантура» чи представники інших родів російських військ. Ідейними натхненниками виступають ті, хто зі СМЕРШу, НКВД, КҐБ чи просто з армійської розвідки Червоної армії, котра несла смерть фашистським загарбникам. Спокій їхній охороняють «опера», «сищики» та просто «менти». Окремих героїв українці знають персонально, приймаючи як рідних Глухаря, Коновалова, сищика Гурова та Каменську (хоча остання, між іншим, ще зберігає залишки чогось не-путінського в світогляді). Якщо ж добре підготовані «братани» таки очистять території, а «опера» почнуть стежити на них за законом та порядком, у нас почнеться така ж ідилія й стабільність, як відтворена в десятках актуальних російських серіалів «про любов».

Думаю, ви без додаткових пояснень уже зрозуміли: російські пропагандистські новини пішли, хоча й не звідусіль. Зате російські серіали, котрі прямо чи непрямо пропагують мілітаризм та сприяють реставрації СРСР у наших із вами головах, з ефірів українських каналів, причому навіть першої десятки, ніхто не знімав. І розкрию страшну корпоративну таємницю: знімати не збирається найближчим часом.

Справа не в тому, що керівництво окремо взятих IСTV, «Інтера» чи «України» свідомо шкодить своїм глядачам, нашим співгромадянам. І зовсім не в тому, що ці телевізійні художні фільми (мені особисто таке визначення подобається більше, хоч слово «серіал» коротке, містке та все пояснює) зроблені погано. Навпаки, серед них трапляються досить цікаві та навіть актуальні. Хоча аби зрозуміти це, треба просто порівняти, а матеріалу для порівняння більш ніж досить.

Поняття «низька якість» та навіть «халтура» - індивідуальне, так само як уявлення про якість гумору чи сексуальні вподобання. Можна скільки завгодно називати «9-ту роту» стрічкою, котра перебріхує все, що можна перебрехати про Афганістан, але мало хто наважиться сказати, що ця брехня погано й бездарно виконана. До речі, те ж саме ваш автор уже казав, висловлюючи думку про свіжий російський серіал «Відлига» («Оттепель»). Якісна історія прекрасно втілена, гра акторів у переважній більшості варта щирих оплесків, але навіть тут таким собі двадцять п'ятим кадром прокладено тему згаданої вище реставрації радянського ладу.

Отже, закликаючи провідні українські канали не зловживати російськими мілітарними серіалами про подвиги «зелених чоловічків», не треба апелювати до патріотизму чи здорового глузду. Все простіше, ніж ви думаєте.

Російські серіали про доблесних російських офіцерів та не менш бравих російських поліцейських просто нема чим замінити в тих слотах, у яких їх звикли бачити українські глядачі.

Навіть якщо ви думаєте, що лінійка російської «стабільності» та «мужності», втілена в сотнях сюжетів, на вас особисто не впливає, ви глибоко помиляєтеся. Бо вторгнення «зелених чоловічків» та, головне, щирий захват ними як визволителями мешканців Криму та українського півдня готувалися, в тому числі, силами російської кіно- та серіальної індустрії.

Постійний автор «Детектор медіа», професор Георгій Почепцов, котрий системно досліджує масову культуру та її вплив на людей, у контексті програної Україною інформаційної війни вкотре зазначив: «Кіно й телебачення керують бажаннями людини». А говорячи про російське кіно, в тому числі телевізійне, наголошує: «Російські новини, політичні ток-шоу, навіть фільми несли одну точку зору». Цим він підтверджує: кіно як мистецтво насправді може формувати і формує уявлення про державу, яка його представляє, в світі. Тобто, за її межами.

Складно уявити, щоб Росію як згуртовану та консолідовану в єдиному мілітарному пориві націю формували стрічки Андрія Звягінцева чи Івана Вирипаєва. Навіть захоплено прийнятий в Україні минулорічний російський фільм Олександра Велединського «Географ глобус пропив» для самої Російської Федерації навряд чи є, так би мовити, «зброєю масового враження». Ніде на просторах Росії ви не почуєте після цієї прем'єри: «Так, так, це про нас! Ми, росіяни, всі такі! Нам треба щось із собою робить!» Зате російський глядач звик вірити спецназівцям, котрі мають упізнавані слов'янські обличчя. Та періодично зачищають Росію та світ від терористів. Чеченських, американських, скоро будуть українські, точніше «бендерівські».

Протягом календарного року росіяни знімуть серіал про те, як чергові «братани» під керівництвом Сергія Безрукова перемагають моральних потвор та фашистів із «Правого сектора», котрі вирішили замінувати Сколково. Якщо це станеться, я обіцяю зжерти свою бейсболку. І готовий з'їсти другу, якщо провідні українські канали не поставлять (виділено мною. - А.К.) такий серіал у прайм. «Цифру» дасть той же Безруков, а телебачення працює заради рейтингів, це бізнес-структура, нема чого нарікати.

За моїми оперативними даними, зараз українські виробники телевізійного кіно хто в повній, а хто - в частковій депресії. Не тому, що вони не можуть працювати. Навпаки, останнім часом у нас створено кілька потужних продакшн-студій із повним циклом виробництва. Фільми їхнього виробництва отримують престижні нагороди на Заході, формати - продаються. Старання та майстерність українців оцінені. Але все це не приносить належної втіхи.

Бо є серйозний ризик: для українського виробника серіалів може закритися російський телевізійний ринок.

Без роботи раптом опиняться десятки фахівців своєї справи. Котрі брали актину участь у створенні серіалів під назвою «Братани», «СМЕРШ» та інших, що цілком і повністю відповідали вимогам російського ринку й споживача щодо того, яку саме точку зору повинні нести такі історії. Не буде великим перебільшенням сказати зараз, у світлі останніх подій: у наших цехах, нашим зусиллями, навіть за українські гроші кувалася перемога Російської Федерації на російсько-українському ідеологічному фронті.

Вище я вживав по відношенню до таких серіалів слово «актуальний». Вони справді актуальні - для громадян Росії і тих громадян України, котрі свято вірять у силу та міць російської зброї, благородство армії-визволительки й цінності. Котрі не мають адекватного пояснення, але при цьому дивним чином втілюються щоразу, коли розглядається проект і сюжет чергового фільму для потреб російського ринку.

Коли сьогодні Володимир Путін виправдовує агресію Росії та анексію українських територій потребою захисту мирних росіян, котрі живуть в українських містах, він уже спирається на потужний фундамент російської масової культури. А вона, своєю чергою, втілює погляди та бажання Володимира Путіна на світовий порядок та роль великої сильної Росії в ньому. Й тиражує, в тому числі - в ефірах українських каналів.

Так, у кіно ще можна не піти, проголосувавши гривнею. Але без російських серіалів у сітці мовлення справді не обійтися. Замінити їх у кращому випадку американськими, а в гіршому - турецькими чи повернути мексиканські з латиноамериканськими? Пізно. «Російське» зусиллями повзучої пропаганди давно стало для мільйонів українців «нашим».

Успішний ситком «Свати» зроблено в Україні, його герої - ніби «наші», але чи відбувається в українських реаліях дія цієї комедії? Тиснуть на нібито універсальну історію, зрозумілу найширшим верствам населення. На виході вона повинна бути близькою найперше росіянам. Українцям же «и так сойдёт», бо «и так поймут». Між іншим, подібний підхід навіть у проектуванні невинної комедії - така сама інформаційна та ідеологічна міна сповільненої дії, як агресивні поліцейські, бойові плавці, десантники в тільниках, кадети, юнкера.

У зв'язку з цим держава Росія може собі дозволити робити заяви на кшталт того, що американські фільми в російському прокаті можуть надалі суттєво обмежитися. Цю думку озвучив місяць тому міністр культури РФ Володимир Мединський.

За великим рахунком, імпортозаміщення на цьому ринку в них можливе. Нового російського кіно вистачає, аби наповнювати цілодобово канал «ТV 1000 русское». Та обставина, що автору цих рядків цікавіше й навіть корисніше дивитися ті ж американські серіали про, наприклад, поліцію Майямі чи щось на кшталт «Пуститися берега», більшість моїх співгромадян не обходить. Вони хочуть дивитися «наше», тобто зрозуміле й близьке. Те, яке відповідає світогляду, формує його чи все разом.

Так у всьому світі. Американці віддають перевагу американському. У Франції є своє кіно й серіали, зрозумілі здебільшого французам. У бідній Індії квітне Боллівуд, і його продукція цілком здатна замістити індусам Голлівуд. Здається, лише для українців «наше» й «російське» - синоніми. Наслідок: «зелені чоловічки» з автоматами, яких громадянки України вітають квітами.

На законний аргумент «нема грошей на кіно» згаданий вище професор Почепцов резонно зазначає: «Дивлячись на рівень машин на вулицях Києва та мільярдні витрати на державне управління, варто визнати, що гроші є. Державні (і не лише державні. - А.К.) агенції можуть прекрасно переорієнтуватися. Як кажуть у таких випадках, нема політичної волі. Буде вона - знайдуться гроші й люди». Справді, переорієнтація на внутрішні ринки та зміцнення контактів із перспективнішими ринками Заходу поки що хоча б у форматі копродукції - справа складніша, ніж планувати проекти під гарантоване замовлення на аналогічному ринку Росії. Та знаю особисто: для цього є контакти, фахівці, можливості, техніка, люди, гроші.

Лишається знайти бажання цим займатися, розділити «наше» й «російське», адаптувати Україну в кіно та серіалах не під російську глибинку, а під європейську. Доведеться в чомусь себе обмежувати й закрити ідеологічний ринок країни-ворога для себе. Щойно прийде таке розуміння, українські серіали та кіно стануть нашим ідеологічним фронтом. А українські герої та супергерої прийдуть у кожен дім. Вчитимуться відбивати атаки «зелених чоловічків». Та рятувати й захищати свою країну.

Фото - www.5-tv.ru