13 грудня в столиці Латвії в Ризькому театрі опери та балету урочисто вручили Європейський кіноприз (European Film Award, EFA). 27-ма церемонія нагородження премії стала кульмінаційним акордом 2014 року для Риги, яка цього року має титул культурної столиці Європи.

Європейський кіноприз щороку з 1988-го вручають за видатні досягнення в європейському кінематографі, до 1996 року премія називалася «Фелікс». Це відзнака професіоналів: номінантів і переможців наразі визначають три тисячі членів Європейської кіноакадемії (European Film Academy) із близько 40 країн Європи, а також Ізраїлю, Туреччини, Росії. Європейський кіноприз нерідко називають «Європейським Оскаром». По непарних роках кіноприз традиційно вручають у Берліні, де розташована штаб-квартира Академії, а по парних церемонія мандрує великими містами Європи.

Цьогоріч номінацій було 20, а головною інтригою до самого кінця вечора лишалося, який фільм отримає статус європейської стрічки року.

Претендентів у 17 номінаціях оцінювали члени Кіноакадемії, в одній категорії - «Вибір людей» (People's Choice Award for Best European Film) - онлайн-голосуванням глядачів. Приз «Європейське відкриття» визначався кінокритиками Міжнародної федерації кінопреси - ФІПРЕССІ, а нагороду за найкращу копродукцію присуджує Європейський фонд підтримки кіно Eurimages.

Близько 200 акредитованих журналістів із різних країн працювали в прес-центрі театру, на червоній доріжці та сесії Q&A після оголошення переможців. Вперше серед них був кореспондент від України - ним пощастило стати авторці «Детектор медіа».

Близько 1000 гостей, одягнених за дрескодом black tie, зібралися у вишуканій залі, щоби почути, кого професійна спільнота кінодіячів назве найкращими цього року.

Напередодні поміж журналістів ішлося про трьох основних претендентів на головні премії - російський фільм «Левіафан» Андрія Звягінцева, польсько-данську стрічку «Іда» Павла Павліковського та картину «Зимова сплячка» Нурі Більге Джейлана (Туреччина, Франція, Німеччина).

Нарешті - 20.00. Й одразу сміливий початок. На сцені з'являється ведучий шоу - німецький комедійний актор Томас Херманнс - і підкладає шпильку Росії. Назвавшись, він заявляє, що є відкритим геєм, а тому «щасливий перебувати на цьому боці латвійсько-російського кордону».

Ведучий вечора Томас Херманнс розпочав зі сміливого жарту  

Церемонію за традицією відкривали керівники Європейської кіноакадемії - режисери Агнешка Голланд та Вім Вендерс. Говорячи про демократичні цінності Європи й роль кіно, вони ще раз нагадали аудиторії про українського кінорежисера Олега Сенцова, якого незаконно затримали російські спецслужби, а згодом звинуватили в тероризмі. Пані Голланд та пан Вендерс закликали президента Росії Володимира Путіна звільнити ув'язненого українського режисера та повідомили, що на церемонії присутні сестра Олега Сенцова Наталя Кочнева та продюсер його фільму «Гамер» Ольга Журженко.

Українська тема на цьому не вичерпалася. Одразу після оголошення премії «Європейське досягнення у світовому кіно», яку отримав британський кінорежисер Стів Макквін («Голод», «12 років рабства»), на сцену запросили голландського актора Барі Астма та румунську актрису Аду Кондееску, які вручали премію в номінації «Європейське відкриття - приз ФІПРСЕССІ». Власне, на неї й чекали всі українські глядачі, які мали змогу подивитися церемонію на Першому національному.

Британець Стів Макквін з нагородою за «Європейське досягнення у світовому кіно»

Стрічка українського режисера Мирослава Слабошпицького «Плем'я» конкурувала за цей приз із фільмами «71» Яна Деманжа (Велика Британія), «10 000 км (Довга дистанція)» Карлоса Маркеса-Марсета (Іспанія), «Рана» Фернандо Франко (Іспанія), а також «Тусовщиця» Марі Амачукелі, Клер Бургер та Самуеля Теі (Франція).

Вже за мить - чуємо переможні новини. Нагороду здобуває «Плем'я», і після невеличкої затримки Мирослав Слабошпицький із ложі номінантів з'являється на сцені. 

Мирослав Слабошпицький став першим українським режисером, який отримав «Єврооскар»

«Дякую, дякую вам дуже. Я трошки розгубився, бо не думав, що ця нагорода буде так рано оголошена. Сподівався перед цим подивитися, як інші переможці поводитимуться на сцені, й чинити так само. Тож тепер я абсолютно не підготовлений. Дякую Академії, людям, які голосували за мене, моєму продюсеру та дружині Олені Слабошпицькій, команді фільму "Плем'я"», - сказав він, отримавши статуетку.

Український режисер також додав, що присвячує свою перемогу людям із вадами слуху, адже в «Племені» знялися саме такі актори.

Далі одна за одною вручали призи в інших номінаціях. У категорії «Найкращий короткометражний фільм» перемогла стрічка «Курча» молодої режисери Уни Гуньяк (Німеччина, Словаччина). Найкращим анімаційним фільмом було названо «Мистецтво щастя» Алессандро Рака (Італія). Найкращим документальним фільмом європейські кінодіячі відзначили стрічку «Банкір: повелитель Всесвіту» (Master of the Universe) Марка Баудера (Австрія, Німеччина).

Режисер «Найкращого короткометражного фільму» Уна Гуньяк присвятила нагороду своїй матері

Найкращий документаліст за версією Європейської кіноакадемії Марк Байдер

У паузах ведучий Томас Херманнс жартував, танцював, розповідав про свої «кінематографічні» нічні жахи, де фігурували герої вечора, та розважав гостей «ідеальним сервісом» - перевіркою багажу «на вході» й роздачею напоїв у глядацькій залі. «Важливі» номінації чергувалися з тими, які зазвичай називають «другорядними».

Свою першу статуетку стрічка «Іда» здобула в номінації «Найкращий сценарій» - його для фільму написали режисер стрічки Павел Павліковський та автор Ребекка Ленкевич.

У чорно-білому фільмі «Іда» події відбуваються в Польщі в 1960 роки. Дівчина Іда перед тим, як стати монахинею, дізнається, що за походженням вона єврейка, а її батьки загинули під час Голокосту. Дівчина знайомиться зі своєю тіткою Вандою і вони разом вирушають у подорож, аби дізнатися, що сталося з їхньою родиною.

Обидві головні актриси стрічки - Агата Тшебуховська (Іда) та Агата Кулеша (Ванда) висувалися в номінації «Найкраща європейська актриса». Проте цю премію присудили Маріон Котіяр, яка виконала роль Сандри у стрічці «Два дні, одна ніч» братів Дарденнів. Відома французька актриса не була присутня на церемонії, але підготувала есемес-подяку, де з-поміж іншого зазначила, що вдячна режисерам за можливість «пережити свій найкращий акторський досвід».

Найкращим актором 2014 року кінодіячі Європи визнали корифея британського кіно Тімоті Спола за роль відомого англійського художника у байопіку «Містер Тернер» режисера Майкла Лі. У своїй промові актор зазначив, що для нього неймовірна честь отримати цю нагороду. Він також по-британськи пожартував: сказав, що зовсім не сподівався на перемогу, тому і «взув дурнуваті черевики, щоб підняти собі настрій». 

«Найкращий європейський актор» Тімоті Спол...

... і його «дурнуваті черевики»

Серед переможців були й інші британці - в номінації «Найкращий редактор монтажу» переміг Джастін Райт за роботу над стрічкою «Лок» режисера Стівена Найта.

У номінації «Найкращий художник-постановник» нагороду здобув Клаус Рудольф Амлер за стрічку «Темна долина» (Австрія, Німеччина), над цим же фільмом працювала і «Найкраща художниця з костюмів» - Наташа Куртіус-Нос.

Музичні нагороди здобула композитор фільму «Побудь у моїй шкірі» (Велика Британія, США, Швейцарія) Міка Лівай, яку визнали найкращим композитором, а найкращим звукорежисером кінокритики визначили Йоакіма Сандстрома за роботу над стрічкою «Від дзвінка до дзвінка» (Велика Британія).

Приз фонду Eurimage за успішні проекти в копродукції отримав ірландський продсер Ед Гвіні («Одного разу в Ірландії», «Френк»). 

Ірландського продюсера Еда Гвіні нагородили за копродукції

З невпинним наближенням оголошення головних переможців - найкращого режисера року та фільму року, напруження в прес-центрі пропорційно зростало. Можна тільки уявити, яким воно було в ложі номінантів та в небайдужих глядачів.

Щиро й гідно прозвучав голос режисера «Найкращої європейської комедії» - італійця П'єрфранческо Діліберто. Він отримав відзнаку за стрічку «Мафія вбиває лише літом», де розбірки «Коза-Ностри» показано очима дітей. Він заявив, що був переконаний, що не виграє, а тому навіть поставив гроші на те, що в цій номінації переможе іспанська стрічка («Карміна й амінь» режисера Пако Леона). 

П'єрфранческо Діліберто завоював нагороду за найкращу європейську комедію

«Я пишаюся тим, що я з Італії, з Сицилії та з міста Палермо. Проте я хотів би присвятити цю нагороду всім жертвам мафії. Адже ми так часто говоримо про мафію і не згадуємо про них», - зазначив він.

У другій частині церемонії камери все частіше показували Павла Павліковського: «Іда» завойовувала статуетку за статуеткою. Зокрема, найкращою було названо операторську роботу Рішарда Ленчевського та Лукаша Зала. «Я дякую команді за можливість бути креативним, знімаючи "Іду"», - заявив пан Зал, забираючи нагороду.

Несподівано для режисера «Іда» здобула й народну нагороду People's Choice Award. «На цю премію ми очікували найменше. Нам здавалося, що чорно-біла стрічка, знята нерухомою камерою, навряд чи сподобається широкій аудиторії. Але люди - мудрі, з цим ми нічого не можемо зробити. Демократія здається хорошою ідеєю», - усміхаючись зазначив Павел Павліковский.

Режисер Павел Павліковський та команда тріуфальної «Іди»

Російську стрічку «Левіафан» було висунуто в п'яти номінаціях, проте вона не здобула жодної попри позитивні прогнози кіноспільноти та висування на «Оскар».

Оголошувати переможця в номінації «Найкращий європейський режисер» запросили легенду європейського кіно - норвезьку актрису та режисера Лів Ульман, відому, зокрема, спільними роботами з Інгмаром Бергманом.

Легендарна норвезька актриса Лів Ульман оголошувала найкращого режисера року

Вона сказала компліменти кожному з номінованих режисерів - Павлу Павліковському, Нурі Більге Джейлану, Стівену Найту, Паоло Вірзі («Ціна людини»), Рубіну Остлунду («Турист/Форс-мажор») та Андрію Звягінцеву. Вона зазначила, що вірить «кожному слову, сказаному паном Звягінцевим у "Левіафані"». Але нагороду знову отримав Павліковський. Режисер, який у підлітковому віці переїхав із Польщі в Західну Європу й останнім часом працював в Англії, повідомив, що щасливий отримати статуетку з рук Лів Ульман, та жартома подякував іншим номінантам за їхні поразки.

Найзворушливішим моментом церемонії EFA став момент присудження премії «За досягнення всього життя». Нагороду отримала відома французька режисерка Аньєс Варда, яка цього року відсвяткувала 86-річчя. Глядачі побачили відеоролик про її життя, в якому пані Варда зізналася: «Кіно - це мій дім. Я весь час живу в ньому». Коли переможниця вийшла на сцену, зала вітала її стоячи, нестримними оваціями. У відповідь режисерка «Щастя» (1965) та сценаристка «Останнього танго в Парижі» (1972) намагалася змусити всіх присісти фірмовим французьким «О ла ла!».

Режисера та сценариста Аньєс Варду зала вітала стоячи

«Я рада, що нікого не перемогла в цій номінації, що тут називають тільки одну людину. Я дякую всім людям, які працювали зі мною разом над фільмами з 1954 року. Я вважаю, слід було би більше нагород присуджувати жінкам», - зазначила Аньєс Варда.

Вона додала, що впродовж довгих років своєї творчості їй часто доводилося думати про те, де знайти гроші, - це заважало сконцентруватися на творчості. Проте пані Варда пообіцяла, що нагорода за досягнення всього життя не означатиме для неї кінець кар'єри.

Коли вечір досяг кульмінації, на сцену запросили зірок п'яти номінованих на головний приз стрічок - акторів Йоханнеса Кунке («Форс-мажор»), Олексія Серебрякова («Левіафан»), Мелісу Сьозен («Зимова сплячка»), а також одну з продюсерів «Німфоманки (режисерська версія)» та оператора «Іди» Лукаша Зала. Кожен із них отримав конверт, проте тільки в одному було написано: «Найкращий європейський фільм 2014».

Здається, всі: я, мої сусіди в прес-центрі - кінокритики з Ірландії та Німеччини, які пройшли і Канни, й Венецію, й «Берлінале», затамували подих в очікуванні... І знову - «Іда».

Оператор «Іди» Лукаш Зал розгорнув конверт з назвою фільму - головного переможця EFA

Стрічка Павла Павліковського направду тріумфально завоювала любов європейських кіномитців і п'ять статуеток EFA.

Насамкінець слово взяв один із продюсерів «Іди» Ерік Абрахам. Він зазначив, що хотів би присвятити цю нагороду «дітям і онукам усіх жертв Голокосту - тим, хто вижив, і хто - ні».

Втім, згодом на прес-конференції Павел Павліковський сказав, що не позиціонує свою стрічку як «польський фільм на тему Голокосту». «Ми зняли маленький фільм про Польщу 60-х і навіть подумати не могли про такий успіх. Я не вважаю "Іду" драмою про Голокост, у фільмі є багато інших смислів, і це тільки один із багатьох», - зазначив режисер.

Усі лауреати EFA-2014

... Церемонія залишила враження, що далі «Іда» впевнено виборюватиме «Оскар», а українське кіно нарешті вписалося в європейський контекст. «Побачимося наступного року в Берліні!» - попрощався Томас Херманнс. На це йому дуже хотілося відповісти: «Авжеж».

Інтерв'ю Мирослава Слабошпицького з Риги читайте на «Детектор медіа» найближчим часом.

Фото надані European Film Academy, фотографи - Michael Tinnefeld та Mārtiņš Otto