Журналіст і політик (чи навпаки?) Андрій Шевченко нагадав нещодавно, що в Україні зберігається стара добра потужна традиція читати між рядками. Скажімо, є відомий факт історії, коли за товариша Сталіна могли посадити і навіть розстріляти за шкідницьку діяльність тих, хто як публікував, так і вивчав дані перепису населення. Розумна людина, вчитавшись в аполітичні цифри статистики, могла шляхом простих математичних вправ зрозуміти, скільки народу в Радянському Союзі жило до 1937 року і на скільки населення зменшилося після великого терору. А потім провести шкідливу для комуністів паралель і зробити крамольні висновки.

З огляду та це, а також із урахуванням зростання кількості випадків самоцензури, яку, наприклад, Олександр Богуцький вважає лише виявами редакційної політики (але Бог із ним, правда!), невеличку програму «Докладно з...», яка від 31 жовтня щонеділі виходить на «Інтері» о 20.55 одразу після «Подробиць тижня», ваш автор схильний вважати прикладом такої ось конспірології. На офіційному сайті каналу значиться, що поява такого собі додатку до основного випуску новин - лише можливість для провідних репортерів глибше, ніж у вигляді сухого новинного сюжету, розкрити певну проблему. Проте побачене й почуте нагадало мені радше авторську колонку, якими щодня майорять шпальти газет та інтернет-видань. «Докладно з...» - вже не сюжет, але ще не документальний фільм.

Ці 15 хвилин можна і варто сприймати як бажання та вміння авторів робити та пропонувати певні висновки, не називаючи речей своїми іменами. Бо якщо в Україні назвати речі своїми іменами, це або не опублікують та виріжуть (цензура чи редакційна політика), або назвуть опубліковане та сказане підіграванням певним політичним силам, якщо взагалі не джинсою та лизанням чиїхось філейних частин. Тоді як факт, глибоко захований автором саме журналістського, тобто - одноденного, а не художнього, сиріч - на віки, тексту, насправді здебільшого працює ефективніше, аніж звинувачення влади із відкритим забралом на зразок: «Влада краде!» (автор фрази - Сергій Притула, «Файна Юкрайна» - А.К.).

Так, 31 жовтня у прем'єрному випуску «Докладно з...» журналіст Андрій Цаплієнко розповідає дві історії. Одна - як рятували шахтарів із шахти в Чілі. Інша - як це робилося в Україні. В обох випадках загибель людей, горе, сльози, розповідь про роботу рятувальників. Але чіпляє за вуха фраза: президент Чілі витратив на рятувальну операцію свої особисті гроші. І не надто приховує, що зробив це задля рейтингу, який останнім часом упав нижче плінтуса. Подібних фактів з української сторони Цаплієнко не наводить. Ми ж із вами можемо згадати хіба випадок із захопленим піратами судном «Фаїна», яке не могла викупити влада, в тому числи - президент, і викуп заплатив зі своєї кишені Віктор Пінчук. Ага, ще нинішній президент задля рейтингу зробив півкроку назустріч підприємцям із Майдану, насварив Азарова та когось там малозначущого звільнив. Ця рейтингозбільшуюча акція теж не надто мімікрувала під бажання таки справді почути кожного.

Але чому б українській владі загалом та кожному політику зокрема не зробити для підняття власного рейтингу за свої ж гроші щось красиве й корисне? Так, під час виборів закатати в асфальт сільську вулицю чи видати гречку в продуктовому наборі - підкуп виборця. Але ж чому це не робиться після виборів? Отак в ефірі «Інтера», нібито провладного каналу, мимоволі дізнаєшся - навіть поганий голова держави за бажання може стати хорошим хоч ненадовго. Значить, в української влади подібне бажання - заплатити за корисну справу зі свого гаманця - не виникало, не виникає і навряд чи виникне.

У випуску від 7 листопада журналіст Руслан Ярмолюк розповідає нібито багато разів чувані та бачені історії про інвалідів, котрі чогось досягають у житті, не бажаючи миритися з рослинним існуванням у чотирьох стінах. Але знову ніби між іншим чуєш: фотохудожника Олександра Майструка, виявляється, лікували невідомо від чого, коли почали відніматися ноги. Вітчизняні медики просто не в змозі були поставити людині діагноз, щоби лікувати правильно. Але це не тому, що лікарі такі погані, а через загальний стан нашої медицини. Адже наш лікар, на жаль, не знахар, здатний діагностувати хворобу на око чи накладанням рук. Та стан справ у країні не залишає йому іншого виходу.

14 листопада Лариса Задорожна якось так дуже ненав'язливо, не в лоба, а між рядками показала: науково-технічний потенціал в України ще великий, але робота потужної та унікальної дослідницької станції може зупинитися лише через те, що процес перестала фінансувати держава Росія. Значить, державі Україна все це не потрібно? І Україна існує для того, щоб або працювати на Росію і для Росії, або не працювати взагалі?

21 листопада Акім Галімов між рядків каже: травматична зброя дуже небезпечна, з нею треба вміти поводитися, вона не лише калічить, але й убиває людей. Проте українці чимдалі більше запасаються травматиками - міліція не захищає, бо влада їй не наказує. Самозахист - ось остання надія. Трагедії, які несуть із собою застосування такої зброї, доводиться списувати на жертви під час ведення війни.

Нарешті - випуск від 5 грудня, в якому Геннадій Вівденко каже про загалом знайомі речі: церква «Посольство Боже» та пастор Сандей Аделаджа займалися зовсім не релігійною діяльністю. Спустошення душ - не та категорія, про яку говорять по телевізору і яку швидко відчуваєш, хоча «Посольство Боже» займалося саме цим. А ось попутне спустошення гаманців та позбавлення адептів квартир - кримінал. Причому все це відбувалося на очах у влади, міліції, прокуратури, СБУ, і навіть тепер Сандея не можуть посадити - бачте, одразу оголосить себе постраждалим за віру...

У випуску звучать дві ключові фрази. Перша: «Українське законодавство таке, що потерпілим допомогти неможливо». Тобто, нібито провладний канал «Інтер» підтверджує: закони в Україні пишуться не для людей і не працюють, а всіх це влаштовує. Додайте сюди Конституцію, кодекси - від Кримінального до Податкового, і все стане зрозуміло. Друга фраза - синхрон Леоніда Черновецького про Сандея: «Он мой друг, я за него ручаюсь». Робіть висновки, любі друзі: здогадуючись, хто такий сам Черновецький, не складно зрозуміти, хто такий Сандей Аделаджа. І навпаки: в світлі подій довкола «Кінгз Кепітал» ясно, хто він - друг Черновецького і чому Леонід Михайлович за нього ручається.

Офіційний сайт каналу «Інтер» закликає глядачів програми «Докладно з...» думати й робити висновки. Сподіваюсь, автор цих рядків на заклик каналу відгукнувся. Між рядків зрозуміло: влада не працює або (дамо їй шанс) працює погано. В усіх сферах, яку не візьми.

Пора вже сказати це прямим текстом.