24 січня 2017 року власники транзитних автівок організували протест під Києвом, перекривши окремі смуги на п’ятьох в’їздних трасах міста. Їхня головна вимога — прийняття змін до Митного кодексу, щоби після купівлі за кордоном автомобіля віком понад сім років можна було, заплативши лише відсоток від мита, рік їздити Україною на авто з іноземними номерами.

Проблема стосується багатьох громадян, а масові акції давали змогу телеканалам зробити цікавий відеоряд. Тож  висвітлення цієї теми й вирішили проаналізувати експерти ГО «Детектор медіа». У результаті було виявлено величезну кількість порушень ключових стандартів журналістики.

 Точність

У новинах журналісти уникають чи просто не мають багатьох конкретних чисел. У «ТСН», наприклад, стверджують, що «на околицях столиці зібралися сотні власників автомобілів». Непогано було б уточнити, скільки саме сотень — дві сотні чи, наприклад, дев’ять?

Ця ж проблема в «ТСН» і з часом початку акції та кількістю задіяних трас: «Від ранку одразу на багатьох в’їздах до столиці...». Ранку — це о шостій чи об одинадцятій? І багато — це скільки? Насправді їх було п’ять. Хоча на ICTV, наприклад, чомусь кажуть про шість.

Ще одна проблема з точністю на прикладі ICTV — це узагальнення джерел думок: «інші ж водії наполягають», «фахівці пояснюють». Неідентифікованим джерелам інформації складно довіряти. Та й суб’єктивність таких думок сама по собі, за визначенням, потребує суб’єкта.

На «Україні» описують коментаторів, замість називати їх: «Правоохранители, которые дежурят здесь неподалеку, нам сообщили».

Тут же постає проблема з повнотою інформації. На «1+1» використовують такі речення:

«Легальні дилери іноземних авто переймаються, що після ухвалення змін...» (яких саме змін?)

«Мовляв, запропоновані зміни — це лише схема ухиляння від податків...» (у чому ця схема полягає?).

«Відмініть цей податок» (про який податок ідеться?).

Достовірність

Не оминули журналістів і проблеми з достовірністю інформації. Це добре помітно на прикладі передачі вимог мітингувальників урядовцям. Двоє депутатів — Дерев’янко та Парасюк — увійшли до будівлі Кабміну, шукаючи Володимира Гройсмана. Із цим не склалося, тож вимоги нардепи передали міністру фінансів Олександру Данилюку. Проте на 5-му каналі ситуацію бачать дещо інакше: «До мітингувальників приєднався співавтор законопроекту Юрій Дерев'янко. Він разом із учасниками пікету пішов на зустріч із міністром фінансів». 

Також викликає питання слово «блокування», яким журналісти описують дії мітингувальників. Таку фразу, наприклад, можна почути в «ТСН»: «Уже за годину в’їзди до столиці заблоковані». Однак активісти перекривали лише окремі смуги. Так, на сусідніх смугах утворилися тягнучки й рух було ускладнено, але це не було блокадою Києва. Порушення одначе можна зустріти майже на всіх телеканалах.

Полінилися журналісти й перевіряти інформацію, яку отримали від чиновників. Депутат Юрій Дерев’янко заявив, що в Україні півтора мільйона транзитних авто (себто, майже кожне сьоме). 5 канал уточнює, що, за даними митниці, їх лише 50 тисяч. А от «112», наприклад, спокійно заявляє про очевидно завищене число нардепа.

Суб’єктивність

Окремої уваги заслуговує суб’єктивність, що присутня в усіх проаналізованих випусках новин. Журналісти часто подають свої оцінки як факти. У «ТСН», наприклад, на око оцінюють розмір колон: «довжелезна колона». У «Подробностях» на «Інтері» — нервовий стан: «со стороны Одессы все на нервах». На ICTV — схеми: «хтось шукає хитру схему». Канал «Україна» — красу машин: «с виду как новенькая, хотя этой машине уже 11 лет». «112» робить власні висновки про причини діяльності активістів: «Щоб водії в заторах не сумували, мітингарі роздають листівки». А 5 канал — про їхні мотиви: «вирішили що їхнє небажання платити за розмитнення вагоміше за потребу інших громадян дістатися до місце призначення».

Інша сторона суб’єктивності матеріалів — це недотриманий у них баланс думок. Так, майже всі телеканали в питанні митної політики стають на бік активістів, подаючи їхні вимоги як більш ніж справедливі. «Урівняти в правах, власників таких авто зі звичайними водіями...» — ідеться на 5-му каналі. По-хорошому журналісти не мали би взагалі ставати на чийсь бік, тим паче в інформаційному жанрі — новинах. Але раз ми вже говоримо про справедливість, то, по суті, телеканали обманюють гладачів і, можливо, самих себе. Мітингувальники борються не за рівні права, а за колосальні преференції: можливість рік не реєстрували машини й мати значні податкові знижки. Не розібравшись як слід у питанні, журналісти з екранів просувають агітацію за створення привілейованої групи осіб. І здебільшого навіть не подають думки уряду, до якого ходили активісти. Всього два телеканали — «112» та «Україна» — подали позицію Кабінету міністрів. «Інтер» же, наприклад, узагалі не дав ані думок авторів закону, ані експертів, ані міністрів. При цьому на ICTV, наприклад, жаліються: «проте реакції чиновників поки немає». Чому б не запитати в них самим —питання риторичне.

Відеоряд

На більшості телеканалів картинка не відповідає тому, про що йдеться в сюжеті. Якщо, розповідаючи про абстрактні речі чи вимоги, журналістам доводиться використовувати абстрактні кадри (авто, дороги, будівлі), то підбір відеоряду під деякі цілком конкретні речі викликає лише подив та посмішку. Ось деякі приклади — цитата й супровідний кадр. 

Кадр	Цитата з сюжету	Наш коментар
	…заблокировав, например, дорогу в Киев из элитной Кончи-Заспы.	Тут немає ні блокади, ні дороги.
	Та в Раді є щонайменше два альтернативні законопроекти щодо розмитнення машин	Це будівля Кабміну.
	Торік за пільговими акцизами, розмитнили понад 11 тисяч іномарок.	Розмитнив Кабмін?
	…подожгли шины на пешеходном переходе.	Палаючих шин та пішохідного переходу в кадрі немає.
	...через дымовою завесу	Не найбільш вдалий кадр «димової завіси».
	В итоге к протестующим вышел министр…	Звісно, ніякий це не міністр
	…Митного кодексу, який подали до парламенту.	Із кадрами Верховної Ради справжня біда.
	…співавтор Юрій Дерев'янко. Переконує…	А журналісти тим часом показують автомобілі

Але підбір кадрів — не єдина проблема візуального ряду в новинах. Питання є й до монтажу. Телеканал «112», наприклад, монтує поспіль оці кадри, з майже однаковою крупністю та ракурсом.

... і повторює титр.

Телеканал ICTV зловживає беззсмітовними панорамами. Наприклад, такими (початок та кінець кадру). Вони не показують ані логічного зв’язку об’єктів, ані самих об’єктів, які не вміщаються у звичайний кадр. Загалом, їх знято, щоби хоч чимось перекрити начитку.

Окремі кадри незрозумілі без контексту. І журналісти його теж не надають. Наприклад, на цьому кадрі з «Подробностей» двоє народних депутатів — Парасюк та Дерев’янко — заходять у Кабмін, щоби передати вимоги мітингувальників прем’єр-міністру. Проте як ідентифікувати це зі спини й без відповідної начитки — невідомо.

Також журналісти порушують елементарні правила ідентифікації осіб. Наприклад, показуючи оцей кадр із чітким номером автівки, на «Україні» стверджують, що якщо подібне авто потрапить у ДТП, «ее владельца найти практически невозможно».

Замість висновку

Констатувати можемо лише одне: журналісти несумлінно виконують свою роботу. Їм варто вправніше добирати відеоряд, а для цього — подавати більше фактів і менше абстракних роздумів. Треба звертатися по точні дані до відповідних служб, а не вносити до сюжетів варіації в 200–900 осіб. Перевіряти (!) інформацію, яку вони отримують від чиновників, активістів, будь-яких інших осіб. Глибше розбиратися в темах, щоби не бути використаним у чужих цілях. Перестати давати всьому на світі власні суб’єктивні ярлики та висновки. І брати коментарі в усіх сторін процесу: дві їх, п’ять чи десять. Урешті-решт, інформаційні жанри передбачають інформування, що важко забезпечити,маючи лише частину інформації, та й ту «на око».

Набагато детальніше про це ви можете прочитати в матеріалі «Звичка "хапати те, що лежить на поверхні". Моніторинг якості новин на шести телеканалах».

Зберегти