Упродовж червня в медіапросторі обговорюється ідея, висунута МЗС Чехії: створити телекомпанію, яка буде транслювати інформаційні програми на території України російською мовою. Ця телекомпанія, за задумом, має конкурувати з російськими каналами, де правилом стала подача викривленої інформації або ж відверто брехливих «новин з місця подій». Ідею чехів підтримують Польща, Словаччина та Угорщина. «Допомога вільних засобів масової інформації, - заявив під час дебатів з партнерами з Вишеградської четвірки міністр закордонних справ Чехії Лубомир Заоралек, - є елементом нової чеської політики, коли мова йде про захист прав людини». Звісно, втримувати повноцінний телеканал - це дороге задоволення; на нього слід щорічно витрачати сотні тисяч, а то й кілька мільйонів євро. Чи може це собі дозволити Вишеградська четвірка, навіть склавши докупи свої ресурси? Як на думку місцевих оглядачів, питання дискусійне. Заступник глави МЗС Чехії Петр Друлак вважає, що до проекту можна залучити інші держави або використати бюджетні кошти Європейського Союзу. При цьому в чеському зовнішньополітичному відомстві посилаються на позитивний досвід Euroradio FM і супутникового каналу BelsatTV, які мовлять із Європи на Білорусь. Euroradio, аудиторія якого сягає 300 тисяч слухачів на день, - улюблена станція людей віком від 18 до 35 років. Програми BelsatTV переглядає кожен другий власник супутникової антени, а це майже чверть всіх дорослих глядачів.

Пропозиція дипломатів сподобалася голові комітету з міжнародних справ у чеському парламенті Карелу Шварценбергу. «У мене до неї тільки одне зауваження, - заявив він. - Такий канал має мовити українською». Більш скептично поставилася до цієї ідеї україністка Ленка Віхова: «Пропозиція, безперечно, варта уваги, але, на превеликий жаль, вона з'явилася занадто пізно. Росія давно веде інформаційну війну проти України, але в західних столицях і в самому Києві цього не хотіли помічати. А тепер Україна цю війну програла». За словами Віхової, населення Донецької й Луганської областей настільки піддалося московській пропаганді, що там навряд чи будуть переглядати передачі з Праги.

Натомість заступник голови «Української ініціативи в Чеській Республіці» Богдан Райчинець зазначає, що російськомовні трансляції в Україні з-за кордону - це «вода на млин сепаратистів, які не визнають державності української мови... Упевнений, що сепаратисти сприймуть існування такого телеканалу як доказ того, що в Україні має бути дві державні мови». На думку Райчинця, чеські політики часто не усвідомлюють ваги мовного питання. «Якщо в Україні буде дві державні мови, - вважає він, - не буде незалежної держави Україна».

В Україні, мабуть, найбільш чітко висловила свою позицію шеф-редактор «Детектор медіа» Наталія Лигачова. «Ініціатива створення європейського мовника, який би говорив до українців російською, - давно на часі, - зауважила вона в коментарі газеті "День". - Але я не думаю, що канал відразу користуватиметься шаленою популярністю. Європейський новинний формат відрізняється від тієї картинки, до якої звик наш глядач. Утім, якщо це буде канал, на якому транслюватимуться цікаві європейські розважальні програми, серіали, документалістика - він цілком може мати популярність, передусім, серед молодих глядачів. Тому, думаю, що цей канал потрібно орієнтувати на молодіжну, просунуту аудиторію, яка налаштована проєвропейськи. А молодь "підтягне" до своєї групи старших глядачів. Поступово канал допоможе українцям більше пізнати європейські цінності, а відтак стане своєрідним інструментом боротьби проти російської пропаганди. Але свідомо закладати в основу майбутнього мовника контрпропагандиський концепт, думаю, не варто. Потрібно просто зробити звичайний якісний європейський канал. Українці, в тому числі й зі сходу, побачать, яким буває нормальне ТБ, і поступово відмовляться від російського. Думаю, що українська сторона повинна всіляко підтримати цю ініціативу. Туди можуть піти працювати наші молоді журналісти, які вільно володіють англійською, українською, російською та чеською мовами. З іншого боку - можна підтримати проект інструментом соціальної реклами. А взагалі, давно треба було відкрити такий російськомовний канал в Україні. Експерти, в тому числі й я, неодноразово про це говорили на різних рівнях упродовж десяти років, але в країні так і немає україноцентричного каналу російською мовою».

Отже, позиції визначені. Але, як на мене, непоміченими залишилося чимало проблем. Найбанальніша з них - це те, що порівнювати Україну з Білоруссю ніяк не випадає. По-перше, в Білорусі диктаторський режим панує от уже два десятиліття, по-друге, весь цей час там пліч-о-пліч ішли - у тих чи інших формах, тими чи іншими темпами - русифікація та ресовєтизація, по-третє, вільно володіє білоруською мовою (не кажучи вже про вживання її у побуті) меншість громадян цієї держави. На щастя, в Україні ситуація принципово інша. Молоде покоління, навіть у Криму, в своїй масі розуміє українську мову і спроможне вільно розмовляти нею. Ба більше: як засвідчили, скажімо, випускники Ялтинської гімназії, що демонстративно і з власної ініціативи заспівали на урочистій церемонії замість російського український гімн, воно значною мірою орієнтоване на українські політичні та соціокультурні цінності. Хоча при цьому в побуті на сході й півдні зазвичай розмовляє російською мовою. Ну, а несподівана, мабуть, навіть для послідовних націоналістів нинішня популярність повстанських гасел («Україна понад усе!», «Героям слава!», «Слава нації!» тощо) серед політично активної молоді не тільки центрально-південного й південного, а частково і східного регіонів говорить сама за себе.

І тут виникає друга проблема, куди більш серйозна. Якщо йдеться не лише про інформаційний канал, а і про такий, де будуть розважальні програми й документальні стрічки, які призвичаїть молодь сходу й півдня отримувати таку продукцію російською мовою, то за рахунок яких каналів вона, ця молодь, отримуватиме інше? Спорт, телесеріали, розважальні (все один канал не охопить) та політичні телешоу? За рахунок російського телебачення, обраного лише за мовним критерієм. А це нівелюватиме позитивний вплив «європейського» російськомовного телеканалу, бо і фільми, і телешоу, і навіть спорт на російському телебаченні наскрізь просякнуті імперсько-шовіністичним духом. Інакше кажучи, якщо сьогодні молодь цих регіонів (запеклих адептів «русского мира» я не беру до уваги, їм ота «ґейропа» не потрібна) користується україномовними та двомовними телересурсами, то в разі реалізації такого масштабного проекту її відсунуть у російськомовну (і російськовпливну) зону, відгороджуватимуть від решти України і - реально - від Європи. І в цьому буде не користь, а реальна й велика шкода від такого телеканалу. Єдине, що хоч якось компенсує цю шкоду - це небажання молоді, яка «зависає» в інтернеті й користується популярними українськими мережевими ресурсами, в тому числі й із телевізійною компонентою, взагалі дивитися телевізор як такий...

І ще про мову: зупинив «день розмов російською», який провели ліберальні львівські інтелектуали, сепаратистів і просто бандитів Донецька? Ні. Він їх лише заохотив. Бо показав слабкість і готовність до поступок Галичини. На щастя, ці інтелектуали представляють далеко не всю Галичину... З іншого боку, командир батальйону «Донбас», який діє під псевдо Семен Семенченко, є російськомовним етнічним росіянином - але йому «дні розмови російською» у Львові не були потрібні. Так само, як і його бійцям, абсолютну більшість яких становлять так звані російськомовні.

Отож, як на мене, для того щоб завоювати молодіжну аудиторію, потрібен україномовний - але добре зроблений, із використанням найкращих європейських та американських технологічних «примочок» канал, і не тільки інформаційний, а й науково-популярний, пізнавальний, який цілеспрямовано руйнував би совєтсько-російську соціально-історичну міфологію і розкривав би сучасний світ. Можете назвати це контрпропагандистською функцією, - я ж волію називати такі речі «промиванням мізків», добре засмічених (навіть у значного числа юнаків і юнок!) такими гидкими ідеологічними субстанціями, що їх відверто називати у пристойному товаристві якось незручно...

Причому робити таку справу зазначений телеканал мав би сміливіше й об'єктивніше, ніж західні мовники, де в останні десятиліття зазвичай панує доведена до абсурду політкоректність, про яку знаний російський дисидент брежнєвських часів, науковець і публіцист Володимир Буковський сказав так: «Політкоректність гірша за ленінізм». Тепер якщо терорист-ісламіст арабського походження у боротьбі за ствердження всесвітнього халіфату вбиває невірних (християн і євреїв) і «неправильних» мусульман на Близькому Сході, але при цьому якось здобув британське громадянство, слід говорити, що він є «британець». Хоча це тільки затьмарює істину, зате, вважається, нікого не ображає. Добре, хоч кримського Ґобліна-Аксьонова перестали звати «українцем»... А про стилістику і зміст нинішніх історичних екскурсів європейських медіа блискуче написала Юлія Латиніна: «Раньше, например, мы простодушно думали, что крах Римской империи был катастрофой, вызванной нашествием варварских народов. Мир утратил цивилизацию. Теперь новая политкорректная история называет это "аккомодацией" и "трансформацией". Проект, спонсируемый European Science Foundation, так и называется: "Трансформация Римского мира". Трансформация это была, понимаете? Приходили гунны и вырезали город. Приходили вандалы и вырезали город. В раскопках до 446 г. - богатый город с красивыми домами, банями, форумом, храмами, а после 446 г. - слой пепла, а потом четыре хибары, липнущие к трущобе, в которой жил епископ... Грамотность исчезла, денежное обращение исчезло, рынок исчез, исчезли дома, крытые черепицей (что было норма в римские времена), исчез цемент, строительство дорог, а в Англии на три столетия исчез гончарный круг. Так вот, это была трансформация. Взаимовыгодное сотрудничество римлян с радостно переселявшимися к ним германскими племенами. Все культуры относительны, все точки зрения равноправны».

Так от, ми на своєму досвіді переконалися, що це зовсім не так. І що новітні варвари та вандали з фавел Донбасу хочуть не тільки свій край і його населення повернути в совєтські (сталінсько-брежнєвські) часи, а й завоювати всю Україну і загнати її в ту ж цивілізаційну «чорну діру» (яка сьогодні зазвичай зветься «русским миром», але не має змістовно нічого спільного з культурним світом Олександра Герцена й Андрія Сахарова). І що прогрес та регрес мають як відносні, так й абсолютні маркери, бо «золотий батон» ніде й ніколи (крім як у середовищі криміналітету) не може корелювати з вектором нормального соціального розвитку. Інакше кажучи, маючи такий телеканал, ми б не тільки себе повчили, а і Європі дещо нагадали з тих фундаментальних цінностей та принципів, на яких постала її міць і бодай часткова відмова від яких у 1920‒30 роки породила Сталіна та Гітлера...

Але це окрема тема. Тут же зауважу: якщо вже й робити російськомовний україноцентричний телеканал, то для тієї (і чисельно великої) частини середнього й старшого покоління, яка не надто добре володіє українською і є політично нейтральною. Але тут існує низка своїх серйозних проблем. Адже, по-перше, ці люди тією чи іншою мірою звикли до «совєтського соціолекту» (А. Новіков) російської мови, з його «есть мнение» та «поставить на вид». І перехід до нормальної, «живої» (а не «приблатньонної», як на багатьох FM-станціях) російської мови створить для них певні труднощі. По-друге (і це головне), у їхню свідомість і підсвідомість закорінена російсько-совєтська мова у якнайширшому сенсі цього поняття - тобто мова всієї системи аудіовізуальних знаків та символів. Простіше кажучи, вони звикли до совєтської та неосовєтської стилістики телебачення - від телесеріалів до випусків новин, від КВНу до урядових заяв. І знов-таки: якщо канал даватиме тільки новини та документалістику, він не матиме адресата, принаймні, значного числа глядачів. Потрібні й неросійські серіали, бо ж переважне число російських побудоване так, щоб у глядача створювалося враження «общего отечества», і відповідні телешоу, і пізнавальні передачі. Причому не обов'язково європейські - Латинська Америка дає сьогодні телепродукт для масового глядача, передусім серіали, що має достатньо високу якість; а індійські талант-шоу часом просто-таки захоплюють. І так далі, і таке інше.

Отож, на мою думку, чеська ініціатива цікава, але ж Україна - не Білорусь, і тому слід не копіювати вже зроблене, а творити принципово нові проекти.

Фото - uos.cz