10 серпня в ефірі ICTV розпочався новий сезон ток-шоу «Свобода слова» з новим ведучим – Андрієм Куликовим. На тлі літнього затишшя та підготовки до нового сезону цей дебют став однією з найбільш обговорюваних та помітних телеподій.

Рейтинг випуску за аудиторією 18+ становив 3,86%, частка – 15,08% (дані компанії GfK Ukraine). За аудиторією 14-49 програма мала рейтинг 2,29% і частку 10,68%. Середня частка програми за першу половину 2007 року становила 18,6% (18+). Проведений Олександром Богуцьким випуск 15 червня – перший після переходу Савіка Шустера на «Інтер» - мав частку 20,65%.

Учасниками «Свободи слова» 10 серпня стали Олександр Турчинов, Раїса Богатирьова, Микола Катеринчук та Адам Мартинюк. Програма тривала 3 години 11 хвилин.

Андрій Куликов поділився з «Детектор медіаю» своїми міркуваннями щодо першого ефіру: «Мені здається, що треба ретельніше продумувати участь гостей, активніше з ними працювати. Треба також відпрацьовувати манеру ведення; мені зробили зауваження щодо радійної манери роботи з голосом».  За його словами, для учасників програми зміна ведучого не стала великою подією – принаймні, вони не приділяли йому забагато уваги під час рекламних пауз. Що ж до показників програми, то Андрій Куликов вважає частку 15% цілком пристойною, хоча «хотілося б більше».  

«Мені сподобалось», - коротко прокоментував першу програму генеральний директор ICTV Олександр Богуцький.

«Детектор медіа» поцікавилася першими враженнями експертів про Андрія Куликова як ведучого та його стиль ведення «Свободи слова». Які плюси і мінуси у порівнянні з попереднім ведучим? Чи вдалося Андрієві позбутися недоліків, які мала програма за Савіка Шустера? Чи відчувалися зміни у форматі програми?

Відповідають: Ганна Герман, Тарас Петрів, Юлія Мостова, Володимир Цибулько, Андрій Окара, Лаврентій Малазонія, Володимир Міхалєвіч.

Юлія Мостова, заступник головного редактора газети «Дзеркало тижня»:

– Я вважаю, що ще зарано робити висновки щодо Андрія Куликова. В програмі були вдалі моменти. Він дуже гарно виглядає, коли іронізує, але був скупий на такі речі. Цікаво було би подивитись, як він поводитиметься, коли перестане перейматися тим, що вся увага зосереджена на ньому. Ця людина, мені здається, є інтровертом, і те, наскільки він зможе перебороти свою природу, визначить його успіх як ведучого. Хоча естетичним та інтелектуальним вимогам до ведучого такої програми він, безумовно, відповідає.

На мою думку, Андрій Куликов як персонаж, у принципі, підходить. Але я не впевнена, що він зможе розслабитись. Якщо «Інтер» виведе Савіка Шустера одночасно з ним у схожому форматі, Андрієві буде просто гаплик – він користуватиметься виключно другим-шостим складом політиків. Тому вони мали одразу зробити нову програму, щоб зацікавити людей. Адже ведучі – це люди, які приходять до нас у дім, і ми пускаємо їх або не пускаємо. Навіть до зміни слюсаря, який приходив до нас багато років, ми ставитимемось насторожено.

Мене засмутило інше. Я повністю згодна з думкою Наталії Лигачової, яку вона висловила в ефірі «Свободи слова»: програма як не відчувала, так і зараз не усвідомлює своєї місії, або не наважується це зробити. Справді, потрібні не нудні, а серйозні розмови про серйозні проблеми. Глядачам не потрібно спостерігати за з’ясуванням стосунків політиків. Мені здається, що саме це могло би дати програмі другий шанс і друге дихання.

Здається, зміни у стилі ведення започаткував ще Олександр Богуцький, намагаючись більше апелювати до залу. Ділять аудиторію не за географічним принципом, а за її ставленням до тієї чи іншої проблеми. Ми не побачили кольорових смуг, які означали би позицію Сходу і Заходу, Півдня чи Центру. Іноді такий географічний поділ, може, й виправданий, але мене завжди прикро вражало намагання поділити аудиторію за цим принципом, з огляду на проблему розколу суспільства в Україні. Поки що я трохи розчарована відсутністю змін у форматі програми, але сподіваюся, що менеджмент каналу просто вирішив притримати їх, а не впроваджувати всі одразу.

Звісно, я звернула увагу на мову програми. З цього приводу точилося чимало дискусій: мовляв, відмова від російськомовного ведучого могла спричинити падіння рейтингів. Не знаю, чи це правда, але підтримую позицію і принциповість Андрія Куликова в цьому питанні, і той крок, який зробили власники каналу, прийнявши аргументи щодо доцільності саме україномовного ведення «Свободи слова».

Загалом, враження від програми могли би бути іншими, якби не дратував рівень дискусії, який залежить від рівня політиків – учасників програми. Ця програма дала можливість повністю зануритись у той самий стан виснаженості й безцільності, який був до початку нового сезону. Ми не почули нічого нового, тільки примітивні звинувачення. Я переконалася, що політики як не чули, так і не чують одне одного. Певні проблиски, намагання почути й розділити відповідальність я побачила у Раїси Богатирьової; показово, що саме її слова найбільше поділили аудиторію.

Тарас Петрів, голова Національної комісії з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при Президентові України:

– Мені імпонує галантна, вишукана манера ведення Андрія Куликова. Він уже у першій своїй програмі показав дуже високий клас ведучого-модератора. Вважаю, що він зробив дуже вдалий перший крок, і програма з Андрієм Куликовим матиме хорошу динаміку. Вважаю, що цей формат навіть більше підходить для Андрія – він у темі. Тому вибір керівництва каналу я схвалюю.

По-перше, добре, що програма вже не так розтягнута в часі. Бо коли вона йшла до ранку, глядач не встигав охопити весь матеріал. Я вважаю, що такі програми завжди матимуть поле для вдосконалення – межі тут немає. Загалом, це одна з найцікавіших програм українського телебачення, канал ICTV робить добру справу. Великий крок уперед – зміна мови програми на українську. Андрій Куликов володіє кількома мовами, тому він зможе вільно модерувати мультикультурну аудиторію. Це модерація ХХІ століття.

Ганна Герман, народний депутат V скликання, Партія регіонів:

– Як на мене, Андрій поки що не зміг замінити Савіка. Він почувався досить скуто. Цілком було видно «білі нитки», які у професійних ведучих є непомітними. Я вважаю, що ведучий не повинен мати потуплений долу, непрямий, не відкритий погляд. Мені бракувало Шустера. Савіку не завжди вдавалося бути об’єктивним, але він, принаймні, навіть необ’єктивні речі робив професійніше.

Подолати недоліки програми, як на мене, не вдалося. Вона виглядала однобоко: відповідним чином дібрана аудиторія, частина якої була вишколена, тож було зрозуміло, який буде кінцевий результат. Взагалі, мабуть, треба робити так, щоб вільний мікрофон мали учасники програми. Мені не подобається оце тримання і висмикування мікрофонів. Балансу не було. Я не побачила у Куликова рівня Бі-Бі-Сі… До кінця я не додивилась, і це теж показник – Савіка зазвичай додивлялася.

Лаврентій Малазонія, телепродюсер:

– Я всегда подозревал, что свобода слова не продается, параллельно подозревая, что она стоит очень дорого. И вот теперь, когда я слышу, что «Свобода слова» на ICTV не продается, у меня возникают иные подозрения: она что, до этого продавалась? Или канал намекает, что свободой слова торгуют другие? Но, по-моему, все эти подозрения – просто чепуха. Хотя, если вдруг подобные мысли проникнут в общественное мнение… Впрочем, сегодня это не имеет никакого значения.

Средства массовой информации, объективно или субъективно, зашиты в стадию острого медийно-конфронтационного подхода, когда стороны заведомо знают, что их действия не приведут к конкретным результатам, но резкая критика друг друга и объявление недостижимых целей могут сойти за политическую принципиальность и отстаивание якобы национальных интересов. Сравнивать программы партий, искать в них идеологию – все равно что сравнивать анекдоты о Штирлице с правдой о Штирлице: и то, и другое сводится, в конечном итоге, к «Штирлиц шел по коридору» (кто-то метко съерничал).

Территориально, несомненно, мы в «коридоре» Европы, но живем мы в режиме политического лайт-трайбализма. Мы почти похожи на Ливан, где генерал-христианин Мишель Аун со своей партией играет роль сервиса у шиитской «Хезбаллы» и Сирии. Мы можем стать похожими на Зимбабве, где чернокожее население уже ностальгирует по расистской Южной Родезии, устав от «патриота» Роберта Мугабе. Мы мало похожи на себя. Но не стоит рефлексировать: у нас вроде демократия, хотя в большую часть электората вживлен опознаватель «свой-чужой» – таковы наши реалии. Сегодня – такие, завтра будут другие.

Андрей Куликов – очень качественный журналист. Он наверняка знает, что Хафизулла Амин – не брат Иди Амину. И очень правильный. А дело ему придется иметь с очень неправильным контингентом политиков. Я не хочу сказать – «шулерами», это не то слово. С этим контингентом нужна своя качественная «актерская игра» – противостоять им (во имя зрителя, правды и прочих правильных вещей) жесткостью, фактажом, «пипловостью» уже примитивно. Это дрессированные «люди-функции». Не думаю, что стоит по этому поводу слишком уж переживать. Зритель ведь тоже выдрессирован.

Это не просто 2007 год, а Год Свиньи, где абсолютная бессмысленность происходящего по-свински резонирует с общей бессмыслицей. Но так должно было быть. Наверное. И, наверное, контингент не подсунет свинью «Свободе слова». Она ведь не продается.

Володимир Міхалєвіч, програмний директор ТОВ «Телерадіокомпанія МАЯК», Олександрія:

– Свободу слова треба цінувати, тому скажу коротко. Претензій і запитань до Андрія Куликова як до ведучого в мене немає: професійний і життєвий досвід, робота на великих українських каналах і авторитетна школа Бі-Бі-Сі є чинниками, що зумовлюють успішну роботу в новому проекті. Чи перед нами «важковаговик», покаже час, а дискомфорт частини глядачів і їхнє враження, що «все не те і не так» легко зрозуміти. За два телесезони аудиторія звикла до одного ведучого. Можна згадати, коли ведучим популярної на російському телебаченні програми «Поле чудес» замість Владислава Лістьєва став Леонід Якубович – цей етап неможливо перескочити нікому.

Облишмо питання, чи варто було без Савіка Шустера залишати назву програми, формат і дизайн студії. Чи то продюсерам і вищому керівництву стало шкода витрачених (або ще не витрачених) грошей, чи якісь інші принципові міркування були – вже не суттєво. Серйозним недоліком і недопрацюванням каналу можна вважати бліду промо-кампанію нового сезону програми. Якщо минулі сезони «Свободи слова» були успішними, їх промоція акцентувалася на ведучому і будувалася навколо нього, то зараз це потрібно як ніколи. «Новенькому» необхідно допомогти. Сам Андрій Куликов не може забезпечити собі піар, а реакція глядача на роботу ведучого у студії залежить від того, як цього глядача до цього ведучого підготували. 24 серпня мільйони пальців натиснуть не стільки на нову програму на «Інтері», скільки «на Шустера», і повернути бодай половину буде дуже важко. Тоді вже додаткові витрати не допоможуть, бо це питання творчості, роботи в команді та удачі. Тому бажаю Андрію Куликову успіхів.

Андрій Окара, політолог:

– Після однієї програми важко скласти враження, і мені якось незручно казати, що Куликов веде краще, ніж Богуцький, але гірше за Шустера. Крім того, коли ведучий намагається вписатись у формат, «краще – гірше» не зовсім підходить.

Здається, Олександр Богуцький, на відміну від Савіка Шустера, був політично заангажованим ведучим. Андрій Куликов, у порівнянні із Савіком, також виглядав заангажованим, і я навіть здогадуюсь, на чию користь. Але все ж він мені сподобався.

Від самого початку «фішка» цієї програми полягала в тому, що ведучий не є членом українського політикуму, українським журналістом або членом тутешньої політично-політологічної тусовки. Із приходом Богуцького, а потім Куликова цю «фішку» було втрачено. Тому найбільша концептуальна помилка творчої групи цієї програми – в тому, що вони не запросили в якості ведучого людину на ім’я Окара Андрій Миколайович (місто проживання – Москва). До речі, я ще й вільно володію українською мовою.

Володимир Цибулько, народний депутат IV скликання, літератор:

– По-перше, я думаю, що сама персона Андрія Куликова, одного з асів української служби Бі-Бі-Сі, додала мужності та реалізму всій програмі. Навіть його подекуди небезсторонні авторські судження ментально ближчі українській свідомості, ніж вихолощена коректність Савіка Шустера. Хоча ведучого не оцінюють за першою програмою, я думаю, що Андрій Куликов – особистість, не слабша за Савіка Шустера, і програма дрейфуватиме від персони Савіка до персони Андрія: жорсткої, але мужньої, з неприхованим патріотизмом і високою планкою інтелігентності. Це випадок, коли інтелектуалізм та інтелігентність ведучого, хоч і б’ються об реальність і жорстоку брутальність української політики, але нав’язують гру, а не підлаштовуються під обставини.

Зміна мови – це данина моді, адже українська стає модною. Тому, думаю, ICTV продовжує свою добру традицію робити програми якісною українською мовою, і сам стає законодавцем моди.