«Євробачення–2014»: фінал – шок
Фінал «Євробачення-2014», який транслював 10 травня Перший національний телеканал, вийшов достатньо святковим і цікавим; пісні, що пролунали, - досить різноплановими. Якщо оцінювати концерт, то він був чудовим. Втім, може, це загальний настрій, що панує останніх тижнів, притлумив емоції й змусив сприймати нинішній конкурс досить стримано?
Перемогла (переміг?) у конкурсі «бородата жінка» Кончіта Вюрст із Австрії із 290 балами. Справжнє ім'я виконавця-трансвестита - Том Нойвірт. Він-вона отримала: 12 балів - від Бельгії, Великої Британії, Греції, Ізраїлю, Ірландії, Іспанії, Італії, Нідерландів, Португалії, Словенії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції; 10 балів - від Грузії, Ісландії, Литви, Мальти, Норвегії, Угорщини та Франції; 8 балів - від Данії, Румунії та України; 7 балів - від Молдови та Німеччини; 6 балів - від Латвії; 5 балів - від Албанії та Росії; 4 бали - від Естонії; 3 бали - від Македонії; 2 бали - від Чорногорії; 1 бал - від Азербайджану; жодного балу не отримала «ця содомія» від Білорусі, Вірменії, Польщі та Сан-Марино. Виставлені бали свідчать: про сусідське голосування в даному разі й близько не йдеться.
Це - друга перемога представників Австрії в історії Євробачення: 1966 року переможцем став Удо Юргенс.
Друге місце посіли «Коммон Ліннетс» із Нідерландів із 238 балами, третє - Санна Нільсен зі Швеції з 218 балами, четверте - Арам Ем-Пе-Три з Вірменії (174 бали), п'яте - Андраш Каллаї-Сондерз із Угорщини (143 бали).
Утім, вести мову про перемогу над сусідським голосуванням дуже й дуже зарано. От хто й від кого отримав найвищі оцінки:12 балів: «Коммон Ліннетс» (Нідерланди, 2 місце) - від Естонії, Ісландії, Латвії, Литви, Німеччини, Норвегії, Польщі та Угорщини; Санна Нільсен (Швеція, 3 місце) - від Данії, Румунії та України; Арам Ем-Пі-Три (Вірменія, 4 місце) - від Австрії, Грузії та Франції; Андраш Каллаї-Сондерз (Угорщина, 5 місце) - від Чорногорії; сестри Толмачови (Росія, 7 місце) - від Азербайджану та Білорусі (пригадаймо скандал минулого року, коли Росія офіційно звинуватила Азербайджан у тому, що він дав тодішній конкурсантці від РФ 0 балів!); Рут Лоренсо (Іспанія, 10 місце) - від Албанії; Паула Селінг та Ові (Румунія, 12 місце) - від Молдови; Тео (Білорусь, 16 місце) - від Росії; Сергей Четкович (Чорногорія, 19 місце) - від Вірменії та Македонії; Емма (Італія, 21 місце) - від Мальти; Діляра Казімова (Азербайджан, 22 місце) - від Сан-Марино. Якщо дослідити, хто кому давав по 10 та 8 балів - картина стане ще чіткішою. Чергового разу виявилася інша мікротенденція: нафтова країна (Азербайджан) отримує високі бали від мініатюрної (Сан-Марино).
Що ж, тепер, після перемоги Кончіти Вюрст, у «русском мірє» з новою силою залунають розмови про «Гейропу», «Євросодом» і останню стадію загнивання клятого Заходу: мовляв, ще зовсім трішечки почекати, той Захід остаточно загниє - й Росія постане перед світом в усій своїй цнотливій величі. Під час оголошення балів Тимур Мірошниченко - він коментував фінал разом із Тетяною Тереховою на Першому національному - не приховував свого бажання, щоби хтось обігнав Австрію, й, відповідно, розчарування, коли розрив у балах щоразу збільшувався.
Особисті враження: видовище «бородатої жінки» мені не видалося надто естетичним. Вигляд артиста (артистки?) реально відволікав від пісні. Аж на ранок виявилося: пісня Кончіти Вюрст «Rise Like A Phoenix» таки була найбільш «прилипливою», саме вона найкраще запам'яталася - от саме пісня, а не відеоряд. Тож тепер хай фанати «Євробачення» досліджують: чи допоміг Кончіті Вюрст епатажний імідж, а чи просто не зміг зашкодити. Є й інше поле для дослідження: що то за образ, створений на сцені? Суто епатажний? Комічний, пародійний - адже з деяких інтонацій і жестів у «Грінрумі» можна було зробити саме такий висновок? Просто вихід із ситуації, прагнення «замаскувати» нестандартний тембр голосу артиста - адже колись потужна мода на співаків-чоловіків із «жіночими» голосами (згадаймо хоча би легендарних «Бі Джіз»!) давно минула?
Цього разу полетіли шкереберть усі прогнози букмекерів. Скажімо, голландцям, які посіли друге місце, вони не пророкували навіть виходу до фіналу. Зайве підтвердження: різниця між кліпом зі студійним записом та сценічним виступом може виявитися нездоланною. І чергового разу здобув підтвердження головний ідіотизм нинішньої системи проведення конкурсів. Ідеться про країни «великої п'ятірки», чиї представники потрапляють одразу до фіналу. Почесне коло обраних, за місце в якому ведуть запеклу боротьбу, - згадаймо, як свого часу Італія погоджувалася повернутися до участі в конкурсах лише за умови включення її до тодішньої «великої четвірки»; як нині неналежність до цієї євробаченнєвої еліти править за одну з причин неучасті Туреччини. Так от, ці країни опиняються в програшному становищі через те, що всі інші пісні лунають на конкурсі по два рази, а пісні їхніх представників - лише по одному разу, й одразу в фіналі. І цього разу пісні артистів із Великої Британії, Іспанії, Італії, та й, цілком може бути, Німеччини, залишилися, вочевидь, недооціненими.
Марія Яремчук посіла шосте місце зі 113 балами. Їй поставили: 10 балів - Азербайджан, Італія та Молдова; 8 балів - Білорусь і Естонія; 7 балів - Латвія, Росія та Чорногорія; 6 балів - Грузія та Іспанія; 5 балів - Австрія, Греція, Ізраїль, Литва та Польща; 4 бали - Бельгія; 2 бали - Угорщина та Фінляндія; 1 бал - Данія. А от які бали виставила Україна: 12 - Щвеції, 10 - Вірменії, 8 - Австрії, 7 - Польщі, 6 - Білорусі, 5 - Німеччині, 4 - Росії, 3 - Угорщині, 2 - Іспанії, 1 - Азербайджану. За традицією, після оголошення балів кожною країною на екрані крупним планом з'являється артист, який щойно отримав найвищий бал - дванадцятку, та його команда. Після оголошення балів від України було видно: шведи не могли стримати радісного подиву - вони цього не чекали. Цього року Україна проголосувала не по-пострадянськи, а по-європейськи.
Оголошувала бали від України чарівна Злата Огневич; звертаючись до європейської аудиторії, вона - кримчанка! - замість традиційного «Добривечір!» або «Good evening!» вигукнула: «Слава Україні!» Це було тим паче неочікувано, що, на відміну від Джамали, Злата не оприлюднює у ЗМІ - принаймні, широко - своєї позиції.
Що ж до виступу Марії Яремчук, то фінал тільки переконав у враженні: якби пісню залишили в тому варіанті, в якому вона лунала на національному відборі, - цілком можливо, кількість отриманих балів була б істотно більшою. І чергового разу цей виступ переконав: суто телевізійне розгортання виступів, їхнє проектування на камеру, на екран залишаються слабким місцем українських учасників конкурсів «Євробачення». Цілком можливо, з глядацької зали виступ виглядав абсолютно інакше, але ж конкурс є телевізійним! Зокрема, на «Євробаченні» не стоїть завдання заповнити сцену - замість нього постає потреба обрати потрібні, виграшні плани та ракурси. Бо в телевізійному конкурсі розмір сцени не є константою, вона виглядає рівно такою, якою її охоплює камера. А плани та ракурси, й узагалі концепцію знімання, на «Євробаченні» диктує сам конкурсант - точніше, його команда.
Чергового разу головним ураженням від сценічного оформлення пісні Марії стало таке: виявляється, двоє людей на сцені теж можуть улаштувати цілковиту метушню. Послухав наступного дня ту саму пісню по радіо - зовсім же інше враження! Та ще й світло. Світлові ефекти в усіх інших номерах були фантастичними, можливості техніки видавалися безмежними, завдяки цим ефектам ландшафт сцени змінювався по кілька разів за номер. Під час виступу Яремчук світлове оформлення було за принципом аскетизму-мінімалізму, на сцені панували невиразні сутінки, застиглі й нединамічні - було таке враження, що її освітлювали кілька кольорових малопотужних лампочок, ото й усе. Динаміки це аж ніяк не додавало - навпаки, глушило закладену до самої пісні динамічність.
Зарепетируваним, механістичним - от яким виглядав виступ Марії Яремчук. Співачка старанно виконувала свої сценічні обов'язки.
Ведення конкурсу чергового разу заслуговувало на найвищі оцінки. Навіть якісь технічні вади між виступами №23 та №24 не впадали в око - паузу миттєво заповнили включенням із «Грінруму». Хотілося би відзначити ведучих на сцені - Ніколая Коппеля, Пілоу Асбека та Лісе Рьонне - вони продемонстрували виняткове почуття міри та бездоганно дотримувалися стилю «інтелігентного свята».
Що не витримувало критики - то це таблиці під час оголошення балів. Їх було виконано в різних відтінках одного кольору (та й вони були неконтрастними), тож доводилося просто-таки всовувати голову в телевізор, аби щось розібрати.
Коментування Тимура Мірошниченка й Тетяни Терехової майже не викликало зауважень. За двома винятками - й їх не назвеш неважливими. І цього разу на самому початку трансляції Мірошниченко нагадав, що цього року склад національних журі мав бути оприлюднений заздалегідь, сказав, що в кожній країні журі - це п'ятеро людей, пов'язаних із музикою, пообіцяв назвати склад українського журі трохи згодом... Під час підрахунку голосів, коли було включення з «Грінруму», знову нагадав про професійне журі. І, врешті-решт, як і попередніх разів - і тепер уже остаточно - так і не назвав!
І, повертаючись до коментування оголошення балів, - вболівання проти представника Австрії перетворилося в Мірошниченка на нав'язливу ідею. Іноді здавалося, ніби не допустити Кончіту Вюрст до першого місця - це найголовніша мета всього життя нашого коментатора. «Що ж, 2006 року теж проголосували за монстрів», - підсумував Мірошниченко. Але ж ішлося лише про сценічний образ! Карнавальний, гротескний - він міг подобатися або ні, видаватися доречним або надмірним, але ж навряд чи саме в ньому концентрувалося все вселенське зло! Радянське моралізаторство (от, мовляв, куди котиться клятий Захід; пісня - передовий край ідеологічного фронту) - от що відчувалося в затятості коментатора.
Коли демонстрували нарізки під час інтерактивного голосування, Мірошниченко та Терехова називали країни та виконавців - усі й усіх, але: «Під п'ятнадцятим номером сестри Толмачови», іншого разу: «Сестри Толмачови, номер п'ятнадцять». Країну, яку вони представляли, кожного разу він назвати соромився - ніби всі глядачі були просто зобов'язані знати сестер Толмачових.
Як і під час минулих трансляцій, організатори показували жартівливі рекорди «Євробачення» (частину з них з'їдала реклама). Скажімо, найвищими зачісками та найбільшими накладками на плечі уславилися ірландці «Джедуард», «найсріблястіший вигляд» за всю історію конкурсів мала наша Вєрка Сердючка (й ірландці, й Сердючка були в залі). Цього разу оголошували конкурсанта, що в своїй пісні вжив найбільшу кількість «ла-ла-ла». Мірошниченко з Тереховою затеревенили цей момент трансляції.
Отаким він вийшов - 59-й конкурс пісні «Євробачення». Рівно десять років тому тріумфаторкою стала Руслана. І хай потім їй так і не вдалося перевершити той пік у своїй творчості, але сьогодні вона є всесвітньо відомою громадською діячкою. Якби не перемога на конкурсі «Євробачення», навряд чи до її слів під час Майдану та після нього так дослухалися би в усій Європі, зокрема й в урядових колах: Руслана була би просто «однією з». І в цьому також виявилося значення цього конкурсу.
