10 серпня в українському представництві російського інформаційного агентства «РИА «Новости» відбувся круглий стіл-відеоміст на тему «Роль політтехнологів в українських виборах 30 вересня 2007 року». Росію представляли директор Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень В’ячеслав Ігрунов та президент фонду «Політика» В’ячеслав Ніконов. Учасниками з української сторони були директор Центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв, політтехнолог Олег Медведєв, голова Комітету виборців України Ігор Попов, політологи: керівник Центру політичних досліджень Олесь Доній та голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.

Утім, у минулому російський, а тепер – український політтехнолог Олег Медведєв (віднедавна працює у штабі Блоку Юлії Тимошенко) на самому початку дискусії заявив, що тема круглого столу на сьогодні… не є актуальною, принаймні, якщо говорити про російських політтехнологів.

«Парадокс у тому, що почалася мода на українських політтехнологів. Мода на російських минула після їхньої невдалої участі у президентській кампанії 2004 року на боці Віктора Януковича. Після цього Партія регіонів залучила до виборчої кампанії американських політтехнологів, робота яких, до речі, мала позитивний результат на парламентських виборах 2006 року. Мені, як громадянину України, більш до вподоби те, що зробили американці. Януковичу корисніше працювати з ними, ніж із росіянами, адже це зовсім інші стандарти, зовсім інша політична культура. До речі, Рінат Ахметов попросив написати програму розвитку України – так званий «План Маршалла» - саме американців», - зазначив Олег Медведєв, запропонувавши провести тристоронній українсько-російсько-американський круглий стіл. Москва відповіла, що не має нічого проти, тож дискусія за участю американців може відбутись уже 28 серпня.

Політолог Володимир Фесенко пішов ще далі за колегу-бютівця, закликавши не перебільшувати роль політтехнологів в українських виборах взагалі. «Виграє та політична сила, що матиме адекватного лідера та структуру. Крім того, поруч із американськими чи російськими політтехнологами повинні бути ще й українські, які перекладатимуть і допомагатимуть гостям розібратись із українськими реаліями», - пояснив він.

На думку політолога та кандидата у депутати від блоку «Наша Україна – Народна самооборона» Олеся Донія, технологічна складова виборів становитиме не більше 20%. «Американські політтехнологи занадто захоплюються технологіями, російські ж – політикою», - сказав він. Зокрема, на виборах 2004 року російські варяги не стільки допомагали кандидатові у Президенти України, скільки відстоювали інтереси Кремля, який їх делегував.

Андрій Єрмолаєв вважає, що сьогодні виборець не бачить суттєвої різниці між програмами політичних сил, і розрізнити ідеології партій і блоків йому напрочуд важко.  Голова Комітету виборців України Ігор Попов волів зупинитись не на передвиборних технологіях, а на можливих варіантах зриву самих виборів. За наявною в нього інформацією, кожен виборчий штаб готує план дій на випадок, якщо його політична сила не потрапить до коаліції. «Якщо раніше у всіх деструктивних діях ми звинувачували Росію, тепер доводиться звинувачувати лише самих себе», - підсумував пан Попов.

Вислухавши українських учасників дискусії, гість московської студії В’ячеслав Ніконов підсумував: очевидно, українці вже знайшли відповідь на запитання «Чому Україна – не Росія?». Але, на думку пана Ніконова, нестабільність у нашій державі триватиме ще довго – по-перше, через нестабільність політичних еліт, по-друге, через те, що перевибори проходять поза правовим полем, по-третє, в силу великої культурної прірви між Сходом і Заходом України. «Неизвестно, правда, как долго просуществует Верховная Рада после выборов. Но ситуация тем и интересна, что она нестабильная», – сказав президент фонду «Політика».

В’ячеслав Ігрунов погодився з тезою українських колег: тема справді не дуже цікава. Він підтримав їх і в тому, що переоцінювати значення політтехнологій не варто, і в тому, що російські політтехнологи завдали шкоди під час Помаранчевої революції. На його думку, революція проходила тоді, коли одна частина України – Галичина і Центр – прокинулась, а інша – Схід і Південь – ще спала.

«Я думаю, что сегодня в Украине достаточно своих политтехнолов, чтобы работать как с оранжевыми политиками, так и с сине-голубыми», – сказав Ігрунов. Обмовка росіянина вельми потішила українських учасників…

Загалом, на думку російських експертів, громадськість і влада Росії вже не так зацікавлені як у самій Україні, так і в результатах українських виборів, як у попередні роки. Росія стоїть перед власними виборами до Державної Думи, а за ними наближаються президентські вибори, коли вирішуватиметься «Проблема-2008» - хто стане наступником Путіна. Тож росіян цілком задовольняє, кажуть політтехнологи, що в Україні політики не вміють домовлятись між собою. І це, на думку російських учасників круглого столу, сприяє демократизації нашої держави, адже у разі, якби дві політичні сили з трьох провідних зуміли надовго домовитись і об’єднати свої зусилля, це призвело б до встановлення в Україні авторитаризму.

Розчаровані в українських політиках, які постійно відмовляються від своїх переконань (наприклад, Віктор Янукович уже не обстоює двомовність, а Юлія Тимошенко відійшла від революційних ідей і захопилась консервативними), росіяни сподіваються років за п’ять побачити в Україні нову, ближчу до народу політичну силу. У зв’язку з цим постала тема Соціалістичної партії, яка внаслідок безвідповідальної поведінки її лідера під час створення «Антикризової коаліції» втратила підтримку виборців, і тепер ризикує не потрапити у Верховну Раду. Це, як пояснили українські політологи, є наочним доказом того, що політикам пора вчитись відповідати за свої слова і обіцянки.

Українські журналісти, присутні на круглому столі, запитали експертів, чи є способи запобігти фальсифікації виборів, що насуваються. На думку Олега Медведєва, такою перепоною може стати політична конкуренція. У західних регіонах країни, каже він, Партія регіонів не є конкурентною, й між собою змагатимуться БЮТ і «НУ-НС», що може призвести до фальсифікацій. Олесь Доній назвав головною причиною фальсифікацій низьку правову культуру політиків, які перемогу власної політичної сили ставлять вище за закон.

Дискутуючи з російськими колегами, вітчизняні експерти не зірвались на безплідну полеміку та виявили своє лице та позицію. Українських журналістів зачепив зворот «на Украине», який послідовно вживали росіяни. У відповідь на зауваження один із московських гостей почав виправдовуватись: мовляв, не раз консультувався із поважними російськими філологами, і вони всі, як один, стверджують, що «на Украине» є нормою російської мови. На що з української сторони пролунало питання, чи не впровадять унаслідок газових конфліктів із іншою пострадянською державою мовну норму «на Беларуси».

Багато в чому російські політтехнологи суперечать самі собі. Декларуючи збайдужіння Росії до українських справ, вони звично зачепились із українцями на тему «українізації України», яку, за їхніми словами, провадить нинішня влада. Потім виправились: їх не влаштовує не «українізація», а «дерусифікація». Не забуваймо також про заяви Ігоря Шувалова, політтехнологічної «акули» дещо більшого калібру, ніж учасники телемосту, які він зробив у квітневому інтерв’ю «Обозревателю».З його слів виходить, що,  незважаючи на провал 2004 року, українські політики ще не готові обійтись без послуг російських  горе-фахівців.