Вразила ступінь мімікрії учасників цього скандалу, і захотілося надати читачам видання більш детальну інформації: «who is who» та «що є що». Сподіваюся, це їм буде цікаво. Отож, що собою являє це підприємство, адже його зична назва не дає відповіді на це питання? За статутною діяльністю, Центр є Держфільмофондом художніх фільмів України і виробництвом, яке обробляє відзнятий на кіноплівці матеріал та тиражує кінофільми для комерційного показу. Про сьогоднішній стан справ на підприємстві свідчать лише 2 цифри: з усього майже сотенного колективу, Держфільмофондом опікується 6 осіб, а у виробничій діяльності безпосередньо задіяні близько 10. Початок нинішнього скандалу треба шукати вже в далекому 2007 році, коли підприємство почало лихоманити. Тоді, за прем’єрства В. Януковича, влада продала 10 з 12 корпусів підприємства, нібито з метою отримання коштів на його модернізацію. Перший тривожний дзвіночок пролунав тоді, коли разом з іншими було продано і об’єкти життєзабезпечення Центру, які здійснювали електро, тепло і водопостачання. Згодом в ЗМІ і інтернеті з’явилися ескізні проекти побудови на місці Національного центру О. Довженка розважально-офісного центру. Та цей план, проти якого «повстав» колектив, реалізувати не встигли: як відомо, в грудні 2007 року уряд Януковича був змінений урядом Ю. Тимошенко. На жаль, з тих «революціонерів» 2007-2009 років, які не допустили тоді знищення Центру, зараз на підприємстві майже нікого не залишилося: «біло-сині» вміють «працювати над помилками». За підтримки «помаранчевого» уряду Ю. Тимошенко колектив Центру все ж домігся проведення обіцяної модернізації виробництва, на яку було витрачено приблизно 50 млн. грн. На підприємстві було створено сучасне кіновиробництво, яке здатне не лише повністю задовольнити потреби вітчизняних виробників, але й тиражувати фільми іноземного виробництва в обсязі до 5 тис. фільмокопій на рік (що практично повністю закриває потреби вітчизняного кінопоказу). Для того, щоб оновлене виробництво запрацювало, не вистачило кількох місяців: Янукович у лютому 2010 року повернувся до влади, уже в статусі президента. І діяльність підприємства незабаром була паралізована: на ньому оголосили не зрозумілу реорганізацію з масовим скороченням працівників, згодом, півроку взагалі не призначався керівник, який би мав право укладати договори, видавати накази і розпоряджатися активами. В 2011 році в Національний центр О. Довженка була призначена «нова команда» керівників – трійця, яка фігурує в сьогоднішньому кадровому скандалі. Появу цих людей на підприємстві «лобіювали» різні представники колишньої влади, але вони склали єдину монолітну команду однодумців, що активно втілювала «генеральну лінію» держагенства з питань кіно. На початку 2012 року розпочалося рейдерське проникнення на підприємство приватної російської компанії «Творча лабораторія «Саламандра» (м. Москва). Вся виробнича діяльність була підпорядкована представникам цієї компанії, які були введені до штату Центру. Тоді, наприклад, і з’явився в Національному центрі директор ТОВ «Саламандра-Київ» Б. Савінцев, який обіймає зараз посаду технічного директора. «Саламандра» зайняла більшу частину щойно відремонтованих виробничих приміщень та фактично інтегрувалася у виробничу інфраструктуру Центру. Натомість більша частина власного виробничого персоналу українського державного підприємства була звільнена (з блюзнірським формулюванням: «… в зв’язку з успішним завершенням модернізації і введенням нового обладнання в експлуатацію (?)». Колориту цій оборудці додає те, що вона проводилася виключно за усними розпорядженнями, без належного документального оформлення та в режимі фактичної напівсекретності. Тих, кого зацікавлять подробиці, відсилаю до матеріалу «Найдет ли Министерство культуры Украины коррупцию в Госкино?», яку легко можна відшукати в інтернеті. Зараз, в умовах фактичної україно-російської війни і з урахуванням пов’язаних з нею проблем для російської компанії , персонал «Саламандри» знову, як і в 2012 році, переведено в штат Національного центру О. Довженка. До того ж, за інсайдерською інформацією, російське обладнання, яке зараз простоює, взято українським державним підприємством в «оренду» (при тому, що воно його також не використовує через відсутність замовлень). Нехай оцінку цьому факту дадуть читачі. В надрукованому «Зверненні трудового колективу…» йдеться про якісь економічні успіхи архівного підрозділу за останні роки: ніби він із дотаційного став прибутковим. Варто подивитися на природу цієї «прибутковості». Так, поряд з прямими дотаціями, які залишилися (для перевірки відсилаю бажаючих до Держбюджету-2013) на підприємстві реалізовувалися знову ж таки ДЕРЖАВНІ програми розвитку кіно, частина з яких взагалі не мають жодного стосунку до його статутної діяльності. В більшості цих програм Центр не був кінцевим виробником. Матеріалів про це достатньо на відомих сайтах журналістських розслідувань. Відповідь на питання: «Що це може означати?» дасть будь-яка людина, хоч трохи знайома з економічними реаліями доби Януковича. І наостанок. Дуже красномовним виглядає голосування щодо майбутнього гендиректора підприємства. Тут хочеться звернути увагу на 4 обставини: по-перше, нинішня в.о. гендиректора В. Федорчук, «попри її успіхи», набрала лише 23 голоси (це в колективі, в якому зараз працює приблизно 100 працівників); по-друге, не набагато перевершив її І. Козленко, який, до речі, був завсідником ледь не всіх PR-акцій вже колишньої керівниці Держкіно К. Копилової, – в нього 25 голосів; по-третє, С. Коробіна, яку нібито мінкульт погодився призначити гендиректором, має практично нульовий рейтинг; по-четверте, ПРИ ТАКИХ НИЗЬКИХ РЕЙТИНГАХ практично всіх нинішніх КЕРІВНИКІВ підприємства НІХТО НЕ ГОЛОСУЄ ПРОТИ ЇХ КАНДИДАТУР, що красномовно свідчить про психологічний стан колективу, який перебуває під адміністративним тиском. Нещодавно працівників Центру примусили «добровільно» відмовитися з 1 червня від усіх премій і доплат. Це при тому, що середній розмір ставок і окладів на підприємстві знаходиться на рівні лише 2,5 тис. грн. – такі ось «непересічні економічні успіхи». Написане є іншою, прихованою, правдою про ситуацію в Національному центрі Олександра Довженка. З неї напрошуються два висновки: по-перше, ВСЕ керівництво підприємства дійсно потребує найскорішого оновлення; по-друге, його керівниками мають бути призначені авторитетні фахівці ЗЗОВНІ, що не були задіяні в сумнівних схемах, які реалізовувалися на підприємстві. Останнє є особливо важливим з огляду на те, що зараз на підприємстві працює прокуратура, і тільки дійсно НОВЕ керівництво сприятиме доведенню розслідування до логічного кінця.