Навіщо Черновецькому медіахолдинг?

Київський муніципальний медіахолдинг не пройшов. Поки що. За рішення об’єднати ТРК «Київ», «Радіо Київ», газети «Вечірній Київ», «Хрещатик» і «Українська столиця» в закрите акціонерне товариство 24 травня проголосувало лише 56 депутатів (тоді як для ухвалення рішення потрібен 61 голос). Отже, Київрада не хоче віддавати комунальні ЗМІ під повний контроль Леоніда Черновецького?

Характерно, що проти створення холдингу виступила фракція Соцпартії та більшість членів фракції Партії регіонів. Обидві фракції входять до більшості, контрольованої міським головою.

Голова постійної комісії з питань культури та інформаційної політики, регіонал Олександр Прогнімак пояснює той факт, що більшість його соратників не підтримують створення медіахолдингу, тим, що питання перед розглядом не пройшло профільних комісій. «Может быть, его нужно рассмотреть даже на общественных слушаниях. Создание такого медиахолдинга, да еще и в форме закрытого акционерного общества, считаю преждевременным. А в принципе, идея может рассматриваться. Может быть, в этом и есть смысл. А если вопрос появляется в сессионном зале, как чертик из табакерки, если я узнаю об этом за сутки, то это неправильно. Я буду настаивать на снятии с рассмотрения этого вопроса», – каже пан Прогнімак. Отже, причиною демаршу депутатів більшості стало намагання провести питання через Київраду без попередньої домовленості з ними?

«Це питання винесене на сесію з порушенням регламенту, воно не розглядалося ні в бюджетній, ні в нашій комісії, – каже секретар комісії з питань культури та інформаційної політики Київради, бютівець Олександр Бригинець перед початком розгляду питання. –  Головне, що питання медіахолдингу не розглядалося фахівцями, рішення прийнято тільки однією комісією з питань власності. Таким чином, це є грубе порушення регламенту. Сподіваюсь, що більшість фракцій це питання не підтримає. Думаю, що й нашу комісію воно не пройде, бо на підставі тих документів, які нам сьогодні роздали, видно, що в ініціаторів створення медіахолдингу немає розуміння, що засновниками комунальних ЗМІ можуть бути тільки місцеві ради.

З точки зору свободи слова, гадаю, ніяких втрат не буде, оскільки у муніципальних ЗМІ ніколи свободи слова й не було. З іншого боку, сьогодні найбільша матеріальна цінність у муніципальних ЗМІ – це бренди видань і частоти ТРК. Мені здається, що приватний бізнес дуже хоче їх захопити. Як відомо, сьогодні, згідно з українським законодавством, будь-які збори акціонерного товариства є чинними тільки тоді, коли в них бере участь понад 60%. І якщо справді в столичному медіахолдингу буде тільки 51% міського комунального майна, а не 61%, то це означає, що після того, як мера замінять, холдинг залишиться в його руках. Київська влада вже не зможе змінити керівників. Фактично сьогодні хочуть передати комунальні ЗМІ в одні руки, а потім Київ вже ніколи не зможе їх забрати».

Київрадівська опозиція не має сумнівів щодо мети створення «надійно закритого» акціонерного товариства, ключик від якого перебуватиме в руках міського голови.

«Столичний медіахолдинг створюють, на мою думку, для того, щоб потім його приватизувати, а згодом продати, – каже Віталій Кличко, депутат Київради, голова фракції «Депутатська група Віталія Кличка». – Тобто, мета тих, хто цього домагається, – максимально заробити з цього гроші. Я знайомий з багатьма журналістами, яких звільнили з комунальних ЗМІ. Вони стверджують, що свободи слова вже немає. Ми боролися два роки тому, щоб захистити право журналістів та будь-якого громадянина на свободу слова. Зараз цієї свободи вже немає. Нині журналісти комунальних ЗМІ пишуть тільки під наглядом когось із КМДА. Звичайно, якість комунальних ЗМІ мене не влаштовувала, але методи керівництва муніципальними ЗМІ не відповідають ніяким вимогам. Утім, цей фактор зараз використають для того, щоб занизити ціну медіахолдингу, а потім приватизувати й продати за дуже великі гроші. Так само, як зараз робиться з банком «Хрещатик». Він уже продається за дуже великі гроші. Більшість депутатів прийшли в Київраду тільки робити гроші. На жаль, для них немає ніких перепон, ні моральних, ні інших. Вони готові продати все, навіть своє історичне коріння».

«Підхід міської влади не має нічого спільного зі створенням справді потрібних Києву суспільних ЗМІ. Влада Києва не вважає за потрібне створювати прозору систему призначення керівних і наглядових органів та громадського контролю за здійсненням редакційної політики комунальних мас-медіа, які зараз перетворилися на рупор Леоніда Черновецького і його команди», – заявив віце-спікер Микола Томенко, у сферу інтересів якого, як відомо, завжди входила київська міська політика. Він також звернув  увагу на те, що подібні спроби організаційно «об’єднати під одним дахом» весь медіаресурс київської влади не відповідають положенням законодавства, що гарантує незалежність діяльності ЗМІ та обов’язковість надання ними об’єктивної інформації. Подальша централізація медіаресурсу, який мав би належати громаді міста – адже фінансуються ці підприємства з міського бюджету (так, у 2007 році на комунальні ЗМІ планується витратити 41 мільйон гривень) – викликає здивування Миколи Томенка.

На думку нашоукраїнця Зоряна Шкіряка, команда Черновецького поспішає, бо усвідомлює, що після перевиборів Верховної Ради неминучі перевибори й Київської міської ради, і міського голови. «Звичайно, зараз їм потрібно поспішати. Поспішати з землею, поспішати із Київенергохолдингом, поспішати зі столичним медіахолдингом. Оскільки вони розуміють, що часу в них залишилося мало, це агонія, і потрібно максимально встигнути відстояти свої фінансово-корпоративні інтереси… Ми шукаємо різні шляхи, проводимо консультації, щоб не допустити проходження таких питань. Приміром, вчора ввечері фракція Партії регіонів абсолютно підтримувала рішення щодо недопущення створення медіахолдингу. Сьогодні їхня позиція змінилася. Я все-таки сподіваюся, що нам якимось чином вдасться вплинути на цей процес, переконаний, що якщо нам з боями не вдасться це зробити, то, повірте, наступна Київрада відмінить усі злочинні рішення, які приймає сьогоднішня Київрада».

Зате на думку першого заступника голови Київської міської державної адміністрації Дениса Басса, який курує питання медіа у КМДА, створення медіахолдингу позитивно відіб'ється на самих муніципальних медіа. Від розгорнутих коментарів щодо мети та перспектив створення холдингу прибічники Леоніда Черновецького утримуються.

Не повертатимемося до гіпотетичних завдань, які можуть стояти перед холдингом у разі його створення – їх «ТК» вже аналізувала. Між тим, методи, якими діє команда київського мера в реалізації свого плану щодо створення медіахолдингу, часто порівнюють із рейдерством. Навіть спроба команди Казбека Бектурсунова, який координує цей процес, вийти на публіку та відповісти на запитання журналістів, засвідчила, що за димовою завісою піару приховані цілком прагматичні наміри. Про те, як можуть бути використані київські комунальні медіа у разі їх остаточного переходу під контроль Черновецького, може свідчити приклад газети «Вечірній Київ», де стався справжній переворот.

«Хто хоче працювати – за мною!»

Таке попередження розсилали 22 травня працівники газети Київської міської ради «Вечірній Київ», поки в редакції ще був Інтернет. Незабаром Інтернет відключили, потім дійшло й до телефонів. З останнього телефону, який відключити не встигли, працівники газети телефонували до редакції «ТК» і просили повідомити, що колектив «Вечірки» не має жодного стосунку до безкоштовного випуску газети, який вийшов увечері 21 травня.

Усе почалося вранці 18 травня, коли до редакції «Вечірнього Києва» завітала начальник управління зі зв’язків із громадськістю Київської міської державної адміністрації Тетяна Васильєва. Вона прийшла, аби представити нового виконувача обов’язків головного редактора – Романа Кострицю, який донедавна працював у газеті «КоммерсантЪ». На зустрічі з колективом пані Васильєва пообіцяла, що редакція залишатиметься у приміщенні видавництва «Київська правда» на вулиці Гречка і скорочень працівників не буде. До того подібні гарантії були озвучені і в коментарі «ТК».

Але вже незабаром під керівництвом тієї ж Тетяни Васильєвої та Романа Костриці розпочалося перевезення комп’ютерів, сервера та іншого майна редакції до приміщення газети «Хрещатик». За свідченнями очевидців, цей процес продовжувався до 23-ї години. Наступного дня працівники «Вечірки» побачили, що, крім комп’ютерної техніки, вивезено ще й меблі. Вони викликали міліцію, було складено протокол, але правоохоронці начебто задовольнилися поясненнями представників КМДА. Разом із Кострицею на нове місце роботи зголосилися декілька людей із редакції. Решті працівників під страхом штрафних санкцій заборонили коментувати події навколо газети журналістам. Аудіозапис погроз Тетяни Васильєвої, за словами працівників «Вечірки», є в редакції.

 «Після мого призначення на посаду я видав наказ про переїзд у новий офіс, до редакції «Хрещатика», де, згідно з договором оренди, нам виділили 5 кімнат загальною площею 150 квадратних метрів. Зі мною пішла частина колективу: верстальники, коректори, молоді журналісти – всього 11 осіб. До приміщення на вулиці Дегтярівській, 13 ми переїдемо тоді, коли там завершиться ремонт», – пояснив свої дії Роман Костриця. Він, як і його роботодавці – інші представники команди Казбека Бектурсунова, – послуговується аргументом: «хто хоче працювати, той працює, а нероби "качають права"».

За словами пана Костриці, зарплатню отримуватимуть «тільки ті, хто працює». Колишній в.о. головного редактора Руслан Малашенко та заступник головреда Вікторія Бевзо були звільнені наказом Романа Костриці «за відмову виконувати наказ про переїзд». Намагаючись переконати людей перейти до редакції «Хрещатика», пан Костриця пообіцяв їм «5 кімнат загальною площею 150 квадратних метрів»; насправді ж, за словами працівників «Вечірки», люди, які зголосилися працювати з новим в.о. головного редактора, сидять у кімнатах разом із працівниками «Хрещатика» (для порівняння: у видавництві «Київська Правда» на вулиці Гречка «Вечірка» займає два поверхи). «Коли верстальники поскаржилися на погані умови праці, Дмитро Джангіров сказав: "Я вас взагалі посаджу в підвалі, будете дітьми підземелля". Перед виходом у друк шпальти проглядає Джангіров, і тільки після його згоди газету починають друкувати», – каже відповідальний секретар «Вечірки» Тамара Колумбет.

Уся ця метушня, як виявилось, була підготовкою до здійснення обіцянки Казбека Бектурсунова зробити «Вечірній Київ» вечірньою газетою. Щоправда, разом із тим газета стала… безкоштовною. Вона не надходить до мережі роздрібної торгівлі, хоча передплатники отримують «Вечірку» й надалі. Тираж газети виріс у декілька разів – до 40 тисяч, і тепер її роздають на вулицях. Слід зазначити, що працівники редакції вже давно попереджали про можливе перетворення «Вечірнього Києва» на багатотиражний безкоштовний листок і наголошували, що в бюджеті видання немає грошей, необхідних для щоденного виходу таким накладом.

Перший примірник оновленої газети, який вийшов 21 травня, разом із декількома молодшими працівниками «Вечірки» робила команда, залучена Романом Кострицею з-поза редакції. Серед них є колишні працівники «Коммерсанта», запрошені Казбеком Бектурсуновим до роботи у київських комунальних медіа (наприклад, громадянин Росії Антон Петров, відомий своїм не надто прихильним ставленням до української мови та українців). Молода команда з ентузіазмом підійшла до цікавої справи – створення вечірньої газети (останні 17 років «Київ Вечірній» виходив уранці), яка за змістом і формою мало нагадує стару «Вечірку». Матеріали, розміщені в газеті, працівники редакції, не залучені до випуску безкоштовної «Вечірки», називають «брудними й однобокими» та вбачають у них чорний піар, спрямований проти деяких політиків.

Проте, як виявилось, події 18 травня мали й передісторію. «На адресу в.о. головного редактора газети "Вечірній Київ"» Руслана Малашенка 17 травня 2007 р. пролунав "наказ" опублікувати у газеті "Вечірній Київ" "брудні" замовні матеріали щодо Юрія Луценка і Віталія Кличка. (Дивний збіг, але саме цих двох політиків називають можливими претендентами на посаду мера Києва у разі перевиборів. – «ТК».) Малашенко відмовився це робити. Вранці, 18 травня 2007 року, Малашенка звільняють з посади в.о. головного редактора газети "Вечірній Київ" та призначають нового в.о. – Романа Кострицю», – ідеться у заяві колективу «Вечірки», опублікованій 24 травня. Нагадаємо, попередника Руслана Малашенка – Олега Арестархова – спіткала така сама доля після відмови виконати «джентльменську угоду» – звільнити значну частину колективу газети. Олег Арестархов та його заступник Олексій Бобровников покинули газету, а Руслан Малашенко, запрошений до «Вечірки» Арестарховим на посаду заступника з господарчих питань, став новим виконувачем обов’язків головного редактора… Як виявилось, ненадовго. Спершу Руслан намагався виконати рішення щодо переїзду до приміщення «Хрещатика», але, коли колектив відмовився, вирішив залагодити конфлікт. Тепер молодий бізнесмен очолює частину колективу, що залишилась у приміщенні редакції «Вечірки». Ці люди називають дії представників КМДА рейдерською атакою. За їх словами, наказ нового в.о. головного редактора про перевезення матеріальних цінностей не підписаний головним бухгалтером газети, що робить такі дії незаконними.

Після того, як під кінець робочого дня 21 травня Тетяна Васильєва разом із Романом Кострицею та юристом Дмитром Дорофеєвим завітали в редакцію і показали людям зроблений без них випуск «Вечірки», осередок профспілки провів збори, на яких в.о. головного редактора було висловлено недовіру. Отримавши протокол цих зборів, Тетяна Васильєва… звинуватила колектив у хуліганстві та викликала міліцію.  

На захист колективу «Вечірки» виступив голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації Андрій Шевченко. 24 травня у приміщенні Київради він провів прес-конференцію разом із Русланом Малашенком та заступником головного редактора газети Вікторією Бевзо. Вони заявили про тиск з боку КМДА, про втручання в редакційну політику тощо. Було продемонстровано й факти цензури – електронну розсилку з КМДА про те, які матеріали ставити, які не ставити. Цей «темник» є в розпорядженні «ТК». Він справді містить конкретні вказівки щодо тематики, яку необхідно висвітлювати у газетах. Повіяло 2004-м роком…

«Все те, що відбувається в муніципальних медіа – це проти свободи слова. Немає громадського контролю, немає конкурсу на заміщення вакантних посад», – каже Андрій Шевченко.

Денис Басс вважає, що в заявах працівників «Вечірки» немає ніяких фактів, «а якщо є факти, то нехай вони звертаються  суд». «Насколько я помню, все эти заявления никакого фактажа под собой не имели, – каже пан Басс. – Это просто эмоции людей, которые, к сожалению, некомпетентны в принятии решений. Они работают там на протяжении 10 лет, получают большую зарплату, но неэффективны в управлении. Сейчас там новый менеджмент, и они принимают соответствующие решения по персоналу».

Після прес-конференції у Київраді Роман Костриця зустрівся з представниками колективу. За їх словами, він пообіцяв не звільняти нікого… крім Малашенка, Вікторії Бевзо й Олени Цибенко – дочки колишньої в.о. головного редактора Світлани Синякової. Також він погрожує звільнити весь рекламний відділ. Натомість, представники профспілки погодилися вступити у переговори, якщо не буде звільнено нікого. Пан Костриця також запропонував робити газету частково в старому приміщенні редакції (5 шпальт), а частково – у «Хрещатику» (3 шпальти).

Колектив «Вечірки» ще сподівається відстояти своє право робити газету. Працівники редакції звернулися до міського голови Леоніда Черновецького. Втім, приклад ТРК «Київ», працівники якої отримали від мера усні гарантії, що «все буде добре і нікого не звільнять», а потім – накази про звільнення, є доволі показовим.

Аргумент реформаторів залізний: «Ми зробимо газету кращою». Безперечно, люди, які пройшли школу «Коммерсанта», роблять матеріали зовсім іншої якості, ніж журналісти старої, радянської школи. Але чому газета стала безкоштовною? Звідки беруться гроші на збільшені в чотири рази тиражі? Чому жертвами критичних публікацій газети стають політичні опоненти мера?

І чи не з’явиться в нас ще більше риторичних запитань після того, як Леонід Черновецький таки переконає депутатів Київради створити муніципальний медіахолдинг?