За крок до «катараксису»
Першу частину – «Лажа, ґудбай!» - «Детектор медіа» опублікувала 15 травня.
Вступне слово. Коротеньке. Орієнтуюче
Для початку стислий глосарій:
Катарсис (за Аристотелем) – душевна розрядка, яку відчуває глядач у процесі співпереживання під час перегляду ним трагедії.
Катараксис – одна з «перлин» студентської творчості, віднайдена під час відповідей на екзаменаційні питання в одному супертворчому українському виші.
На додаток – кілька дуже важливих думок, оприлюднених телевізійними каналами у зв’язку з проведенням у столиці Фінляндії фінальної частини пісенного конкурсу «Євробачення-2007».
Думка перша. Ефір ОРТ-міжнародний. 12 травня 2007 року. Включення з Гельсинкі в програму такого собі активного українолюба громадянина Малахова «Пусть говорят». «Включається» абсолютно непродажний тусовщик Артур Гаспарян і видає основне: «Российский шоу-бизнес выступает тут с тремя головами – Колдун, «Серебро» и Верка Сердючка». Це мене цілком влаштовує – отож: «їхня Вєрка Сєрдючка»!
Думка друга. Ефір одного з українських телеканалів після фіналу. Коротеньке інтерв’ю вітчизняної і поп, і діви з групи підтримки: «Верка Сердючка доказала, что ее признали в Европе. Теперь думаю, что пора, чтобы ее полюбила и Украина». (Примітка від автора: чесне слово, мене не цікавить, що вплинуло на персонаж, який виголосив це – чи то алкогольні пари, чи то залишки парів наркозу від косметологічного натягування обличчя на вуха. І в тому, і в іншому випадку – що в голові, те й на язику).
І ще одне: ці рядки з’являються з відносним запізненням. Така пауза викликана кількома причинами. Перша і найголовніша – очевидно, що потрібно було трохи отямитися, подумати, зважити, поспостерігати. І пропустити вперед хвилю обов’язкових бульбашок, піни, слини.
Фінал. Телевізійна пісня гарна і нова...
Підходи до роботи телебачення у порівнянні з півфіналом змінитися не могли – сухо, стандартизовано, беземоційно. З цього ряду випав показ пісні команди з Литви. Музиканти запропонували вирішення свого виступу за допомогою... власних тіней, які проектувалися на полотно екрану за спиною вокалістки. Це вмить позбавило телевізійників можливості виходу на загальні та середні плани та плани з кранів – адже було відсутнім світлове наповнення. Непотрібною виявилася й робота зі «ста(е)дікамом». Повна статика солістки з гітарою і тіні – от і стало чітко і рельєфно видно повну творчу безпорадність телевізійної команди! На перших виконавцях відчувалася ще й деяка знервованість. Солістку з Боснії та Герцеговини, яка виступала першою, вкрили потужною тінню від конструкції «ста(е)дікама» з оператором. Правда потім аптекарський ритм налагодився і дрібненько «облажалися» тільки разок, вискочивши за спину статичного телеоператора на проїзді повз сцену камери на рейках. Погодьтеся: для двох із половиною годин живого ефіру робота доволі чистенька!
Цікаво було порівняти телевізійне вирішення виступів тих учасників, яких ми вже бачили у півфіналі, і прослідкувати, як це впливає на остаточний результат. За порядком виступів першим з них і третім за ліком у фіналі виявився білорус Дмитро Колдун. Здалося, що телевізійні акценти спробували розставити точніше, коректніше. Повірте, виконавець цей імпульс відчуває, і йому додається енергетика у виконанні. Колдун був на підйомі – Білорусь у десятці кращих та ще й на 6-му місці.
Македонська учасниця уже більш активно і «на камеру» відпрацювала емоційний фрагмент із танцюристом. Правда, в цьому випадку це не дозволило ввійти до чільної десятки.
Наступною виявилася учасниця зі Словенії. Композиція немов передала привіт чарівній українській переможниці конкурсу музичного відео Олені Гребенюк – подібні спроби оперного звучання в сучасній обробці. У півфіналі словенка продемонструвала цікаве творчо-технічне вирішення потрібного акценту у своїй пісні – при повному синьому світловому заповненні співачка вмикала спеціальний пристрій, прихований у неї на долоні (очевидно, групу світлодіодів), і проводила рукою повз обличчя, заливаючи його магнетичним світлом. Телевізійники у фіналі примусили її продемонструвати на камеру долоню, що випромінювала світло – магнетизм якось одразу зник, адже секрет відкрився мільйонам... П’ятнадцята позиція.
Слідом за нею на сцену вийшла учасниця з Угорщини. Телевізійники трішечки змінили акценти в показі і більше уваги звернули на знак «Автобусна зупинка», який був розташований на колі-сцені. З нього почали, учасниця його трохи потискала, додали ілюзію дороги на екранах. Маємо впевнений вихід на 9-те місце в євроконкурсі.
Приблизно та сама телеісторія, що із «Здоб ші здубом», була продемострована на чарівній грузинці. Очевидно, вирішили, що вихід у фінал за першої ж участі країни у конкурсі – це уже вагомий результат, і... показали абияк. Можливо, саме це відверто знітило виконавицю і той внутрішній розпач одразу побачили телеглядачі – потенційні голосувальники. Задумані і старанно викладені візерунки бісером на спині учасниці так і просто проґавили! В результаті цікавий виступ залишається на 12-му місці і грузини знову мають шукати гроші на участь у наступному конкурсі.
Латвійців показали практично так само прісно, як і перед тим. Класичний номер на «Євробаченні» – «чиста пісня» і практично нічого більше. Стильний і якісний вокал, та ще й італійською мовою, забезпечив лише 16-те місце.
Єдиний учасник із півфіналу (точніше, учасниця і фронтменша), на телевізійному показі якого зосередилися, була Марія Шеріфович із Сербії. Підвищена увага і повна концентрація телекоманди буквально відчувалися в кожному кадрі. Не забули, а явно чекали, знали і показали красиву прикінцеву композицію з двох рук із серцем. Напевне, саме це на додачу до самої пісні-молитви і склалося в остаточний результат!
Ефектно і якісно показали наприкінці конкурсу і болгарів із молдованкою. Такий момент, думаю, відомий тим колегам-телевізійникам, хто працював на багатогодинних теледійствах: усередині, як правило, відбувається певне провисання, а от під кінець команда ніби «заводиться» з новою силою!
Щодо дійства власне телевізійного – не можу залишити поза увагою роботу над євровізійним вечором команди від нинішнього президента НТКУ Віталія Докаленка. Адже ефір на Першому національному продовжився, і саме тут і сконцентрувалося розуміння того, у що активно й агресивно перетворюють найпотужніший вітчизняний телевізійний канал та для кого працюють ці навколотелевізійні особи. Можу з абсолютною впевненістю стверджувати, що такої свистопляски в ефірі Першого національного не було за всі роки існування цього каналу в аудіовізуальному просторі України. Їх розуміння того, що криють ці персонажі під кумедним визначенням «гламур», просто вилилося на екрани українського глядача. Глядач цей, переконаний, ще ніколи не бачив на своїх телевізійних екранах президента НТКУ в такому стані. Така собі дрібний фахівець зі світського життя Катерина Осадча пояснила: «Це буде гарна компанія для Віталія Докаленка, … який має щільні стосунки з Андрієм Данилком». Здавалося, лише пані Марія Орлова, яка перебувала в Гельсинкі, намагалася поводитись хоч трохи з розумінням того, що йдуть зовсім не зйомки напівп’яного «домашнього відео» на корпоративній вечірці, а супутникове включення в ефір Першого національного державного телеканалу. Хоча все це «дійство» точно і зручно лягло в мистецько-культурну концепцію Першого національного, жорстко започатковану й активно пропаговану в ефірі нинішнім президентом НТКУ. Коли шоу почало переходити навіть «світські рамки нової української еліти», чиясь рука у студії на Мельникова це все припинила... Будемо сподіватися, що цей героїчний співробітник НТКУ не буде несподівано скорочений.
Чим відповіли на суботній євровізійний вечір на Першому національному головні конкуренти? Зрозуміло, що марними були би спроби активної боротьби. Але все ж таки «1+1» поборовся за любителів віртуального світу «Матрицею. Перезавантаженням», а «Інтер» намагався відколупнути свою частку від любителів… назвемо це гумором, за допомогою «Бійцівського клубу». Окремого слова потребують потуги каналу М1. Звичайно ж, не конкурент, але все ж – перші «любителі» української музики. Там паралельно з «Євробаченням» бавилися супероригінально. Зі співачкою бавилися. Називати її не буду тому, що вважаю досить цікавою і по-своєму відвертою. Її намагалися примусити взяти участь у конкурсі: вишикували в рядочок групу з чоловіків різного віку, зросту, комплекції, а співачка із зав’язаними очима мала віднайти коханого мужчину методом... винюхування різних чоловічих пахв. Співачка щосили намагалася бути коректною у висловах. Я – ні! До того ж я мав перевагу і натиснув кнопочку... Хоча потрібно порадити президенту НТКУ чергових клієнтів-телезірок. Та відповідний формат для чергового шоу. Його стараннями Перший національний уже досягає такого рівня.
Декілька слів про музику і дійство
Щоб там не говорили і не скиглили «хвахівці» про незаслужену перемогу «монстрів», «страхіть» і т. п., фінські Lordi, яким за традицією як минулорічним переможцям випало відкривати цьогорічне фінальне шоу, спокійно і впевнено довели потужність і кришталеву силу свого шоу. Телевізійники додали до ефектних гелікоптерних прольотів із камерою над учасниками колективу посеред безмежності фінських снігів дорогу комп’ютерну графіку (вибухнули льодом та перетворили полярних вовків на полум’я). У потрібний момент мікшернули на крупний план виконавця уже на сцені – і зала вибухнула фінськими прапорами та овацією. Уже знайомі піротехнічні приладдя на музичних інструментах та сокирі, кумедні маски і пози виконавців розчинилися у простому, жорсткому і зрозумілому хард-році. Справді могутній, веселий і видовищний початок...
Чи продемонстрував цей фінал щось нове у пісенному матеріалі? Чи зроблено крок уперед у якості самого шоу? Думаю, що вагомих серйозних кроків не зроблено. Було продемонстровано шоу нормального європейського рівня. Щодо музики, то серед 24-х композицій фіналу були пісні на різні смаки: яскраво національно забарвлені співи (Боснія і Герцеговина, Македонія, наївна Ірландія і потужна Болгарія) та поп-балади (Сербія, Вірменія), рок-музика в акустичному варіанті (Литва) і варіанті електро (Швеція, Фінляндія, Франція), спроба ритм-енд-блюзу (Угорщина) та євродансінг (Греція, Туреччина, Іспанія), альтернатива в стилі Бйорк (Софо з Грузії) та елементи опери, оперети, мюзиклу (Словенія, Латвія, Англія).
Знову здивувала Англія – всі намагання в черговий раз продемонструвати банальну попсню ні до чого не призводять. Уже практично мюзикл показують (костюми, декорація, піротехніка), а не сприймає Європа, хоч ти лусни! Порадувала Німеччина – після багатьох років практичного ігнорування пісенного конкурсу (одні старезні співаки і співачки з другорядних нічних клубів) приїхав достойний музикант. Роже Чічаро (або Ціцаро – на німецький манер) продемонстрував якісний музичний вишкіл і коректне виконання у стилі «згадуючи Сінатру». Від душі постібалися французи: барабанщик із крильцями, лисий рожевий пустун-соліст зі штучним котом на шиї – можливо, то і є їхній сучасний панк. Для нічного клубу серйозного ґатунку – потягне! Для ста мільйонів телеглядачів замало.
Ризикнула цього року й Іспанія – перший в історії бойз-бенд із непоганою енергетикою і доволі якісною вокальною подачею дівчаткам точно сподобається! Розпочав із цих країн, бо запущено чергову навколоєвровізіну качку – гроші платимо найбільші, а результатів нуль. Ну, по-перше, гроші ці країни платять не «Євробаченню», а Європейській мовній спілці, у якої, крім цього, ще є ой які грошовиті телепроекти. Саме на тих телепроектах (футбольних чи олімпійських, приміром) ці країни (навіть не країни, а телекомпанії, які ті країни представляють!) гроші собі не тільки повертають, а ще й солідно (ой як солідно!) заробляють.
Але повернімося до шоу. Можна і потрібно виділити сценографію виступу вірменського співака. Стилізоване всохле дерево побажань чи спомину, дивний народний духовий інструмент, вітер, активна й цікава підтримка загального задуму картинкою на екранах та кольоровим заповненням. Цілісний, серйозно вибудований номер – і гарантоване потрапляння в десятку!
Цікава і внутрішньо вибудована спроба британців. Предмети й костюми, деталі в руках і на елементах декорацій, стилізовані авіаційні крісла й активне навантаження на екранах – і проліт. Повний!
Звичайно ж, суперцікава й у фіналі вже практично досконало сценічно вирішена композиція Дмитра Колдуна – дівчаткам всього Се-Не і Ге просто вимушена сподобатися!
Уже усталені й закріплені в черговий раз у фіналі дві основні тенденції музичного вирішення. Глибинна народна основа і мелодика рідних мов, покладені на професійне і сучасне аранжування, і варіанти використання знаних музичних стилів – також у аранжуванні, але вже місцевого «розливу». Правда, на цьому «Євробаченні» були помітні і спроби запропонувати на суд багатомільйонної аудиторії музичний продукт для досить звужених кіл – це стосується певного клубного забарвлення у болгар, очевидної звуженої сегментації аудиторії французів, ірландців, литовців, німця та певною мірою колективу з Румунії.
Наприкінці маю зазначити ще одне. Якщо бути об’єктивним, то найбільш сучасно прозвучала композиція команди з Росії «Серебро». Дійсно найкращий саунд–продюсер Росії Максим Фадєєв запропонував потужний музичний матеріал світового рівня. Команда має всі шанси повторити міжнародний успіх «ТАТУ». Робота Фадєєва заслуговує на серйозну увагу, зважаючи на специфічність російської шоу-тусні. До речі, чергова (після «татушок» - третя) позиція російських «срібних дівчат» у черговий раз довела, що найбільш жирна й тупа внутрішньоукраїнська журналістська євровізійна качка про «конкурс для домогосподарок» – повна нісенітниця.
Голосування
Не говоритиму, що очікував подібних результатів. Перше і найголовніше – ну не було трихвилинне шоу з титром «Ukraine» найкращим чи найоригінальнішим, не було! Хоча, можливо, міг статися якийсь прорив. Але його не сталося. Посередній балаганчик, який не витримує порівняння з виступом вірменів, болгарів, білоруса, ба навіть британців. Телевізійний екран це наочно і жорстко продемонстрував. І тут (для мене цілком несподівано) – цифри, які виникали поруч із назвою моєї країни. Виникали і відверто приголомшувати. Практично всі країни Європи (крім загадкової Албанії) виставили бали. Під кінець голосування уважно придивившись і, здається, хоч трохи розібравшись у тенденціях, дещо заспокоївся, але все ж таки було моторошно. Особливо моторошно стало тоді, коли залишилося оголосити результати голосування у двох країнах, а сербська учасниця вела з усього 14-ма балами. Чомусь одразу пригадалося «Євробачення», коли брати-слов’яни з Македонії, тоді останньої країни за ліком, призначили створіння з Ізраїлю під псевдо Дана Інтернешнл переможницею(цем)...
Європа обрала тужливу мелодійну чи то псевдо, чи то насправді лесбійську баладу виконавиці із Сербії Марії Шеріфович. Можливо, настав час і такого. Нам же потрібно звернути увагу на той факт, що перемогти допомагає участь у півфіналі.
Тут ситуація досить цікава: задля того, щоб на наступний рік виступити у півфіналі, потрібно фактично... програти – тобто не увійти до десятки найкращих. Звичайно, місце в десятці й у фінал одразу виводить, і економить певну копійку – близько сорока тисяч швейцарських франків. Це розмір вступного внеску (він, до речі, може змінюватися з року в рік) для участі в конкурсі, який платить Європейській мовній спілці телекомпанія, що представляє в ЄМС свою країну. Але слід зауважити, що участь пісні у півфіналі дає можливість значно більшій кількості потенційних прихильників побачити учасника та отримати вагомий досвід. Так перемагали фіни, сербка й Україна, фактично всі переможці останніх років. От така дилема.
Під час голосування знову маємо яскраві підтвердження тенденції, що буквально доводить євроклерків до сказу, – сусідське голосування: балканці за балканців, скандинави за скандинавів і т. д. Усі розмови на цю тему банальні й ні до чого не призводили, не призводять і не призведуть. Головний і беззаперечний аргумент для критиків – телефон у руки і хочете голосувати за сусідів – голосуйте! До цього додалася явна тенденція зразка 2007 року – активний вплив на результати голосування дзвінків від трудової імміграції та еміграції. Великою мірою це визначило результат Туреччини, як і підсумковий результат під титром «Ukraine» (правда, певною загадкою є найвищий бал від Андорри – будемо думати, що проголосували всі 12 українських нянь або прислужниць, які мешкають у тих горах). Утім, можна констатувати ще одне: український люд, розкиданий по всіх усюдах, – не тільки в катастрофічній інформаційній блокаді, а ще у більшій блокаді моральній і культурній. Разовими концертиками і хоровим співом із народними танцями на свята ситуацію не змінити. Супутникове телевізійне мовлення просто чавить все живе на корню! Є над чим подумати...
Не можу проминути і справжню істерику, яку вчинив під час голосування ведучий Першого національного. Здається, юнак просто забув, що голосують люди за країну, а не «іхнюю Вєрку»... А може просто не знав. Чи не хотів знати.
Після фіналу
Відчуття теж дивне – полегшення, але якесь украй неприємне. Недільні програми українських телеканалів ще раз точно нагадали, про що, власне, йшлося. Приміром, телеканал «Україна», 16:20, у черговий раз гумористична програма виробництва друзів-сусідів. Виступ «добраго (грустнаго і т. п) клоуна». Обов’язкові молодики з дебілоподібними виразами верхньої частини тіла і чомусь не «в кєпках с заліхфацкі закручєнимі чубамі» та «касаваротках і начіщених сапагах», а у шароварах і вишиваних сорочках. Телевізійники відпрацьовують «обов’язковий КРП» мами, яка наспівує слова «проізвєдєнія» дитинці у вушко. Жалкую, що цей красивий кадр не потрапив на відповідний текст, що залунав за секунду: «...Ізвіні за вираженьє – ти ж напився як свиня!»
Але все, здається, позаду – ну прорвало цей тусовочно-бізнесовий чиряк, і нехай собі! Процес міг пройти тихенько й непомітно, але ні – керівництво НТКУ забезпечило всеєвропейське оприлюднення процесу. Така собі операція над лобними долями України в ефірі каналу «Дискавері». Переживемо. Але час повернутися до наших справ. Аж гульк – у павутинні заплутується інформація про те, що Президент України, та ще й із сім’єю, привітав заслуженого артиста України Андрія Данилка, який в образі Вєрки Сєрдючки представляв Україну на пісенному конкурсі «Євробачення-2007», та подарував йому на щастя ікону. Отакої! Поколупавшись у мережі, здається, знайшов першоджерело (звичайно ж, від «крапка ru»): «Алла Борисовна чуть ли не первой поздравила Сердючку со вторым местом на конкурсе. Певица прислала Андрею Данилко, а именно так в миру зовут Сердючку, матерное sms-сообщение. “Я вам ее сейчас вслух зачитаю, – решил поделиться радостью Данилко, – потому что своими словами не расскажешь. Там с матами. Правда, с хорошими, добрыми матами”». І через кому: «Президент Украины Виктор Ющенко тоже не оставил Андрея своим вниманием. “После финала мне у лифта подарили цветы от Президента, – рассказал Данилко. – Причем без пафоса, типа: цветы от Президента Украины! А просто передали. Поздравили. И еще иконку подарили”» (Кінець цитати. Стилістику і написання в оригіналі збережено). І пішло-поїхало...
Звичайно, цікаво було поспостерігати за тим, яка з політичних сил у державі Україна бігом визнає, що то «їхня Вєрка вжарила»! Думаючі люди знають, що «то» розташовується в одному ряду і теж через кому: «Амєріканскіє валєнкі, гармоніст, члєн фракції і жюрі, бидлотний персонаж, наколотиє апельсіни». Аж тут раптом сухий і чіткий штиль подачі інформації указів, постанов, заяв – «заслужений», «в образі», «представляв Україну».
За тим (і тільки за тим – ну що поробиш, Глава ж держави уже й «привітав», і «подарував») слідує: «Премьер-министр Украины Виктор Янукович поздравил заслуженного артиста страны Андрея Данилко с успешным выступлением на 52-м песенном конкурсе “Евровидение-
Роблю елементарне: 15 травня о 14 годині 07 хвилин набираю номер офіційної прес-служби Секретаріату Президента України і прошу повідомити, де я можу ознайомитися з офіційним текстом повідомлення «про вручення і привітання». Пропонують звернутися до працівника, який безпосередньо подає інформацію на офіційному сайті Глави української держави.14 годин 08 хвилин: «Такого тексту на сайті немає!» – чітко повідомив інтернет-фахівець. 14:09 – висловлює свій подив за тим самим телефоном і представниця прес-служби. Радять звернутися до Керівника інформаційного управління. Близько 14:29 потрібний телефонний номер озивається. Представляюсь і прошу керівника інформаційного управління Секретаріату Президента України пані Мудрак офіційно або підтвердити, або спростувати інформацію, яка тотально оприлюднена низкою ЗМІ, про те, що Президент України і його сім’я вручили ікону і привітали з участю в «Євробаченні» Вєрку Сердючку. Ось її коротенький коментар: «Я Вам скажу так: якщо такий факт і мав місце, то очевидно, що це відбувалося в неділю. Якщо таке справді відбулося, то це сталося у вихідний день Глави держави. Все, що відбувається у неробочий час Президента, є його особистою справою й офіційно не коментується».
Жену від себе думку, що Президент України готує до оприлюднення у Верховній Раді щорічне послання з аналізом потужних проблем у гуманітарній сфері держави, які розцінюються як загроза катастрофи. У робочий час. А от у час «неробочий»... І офіційні роз’яснення з приводу «іконок», і повний текст роздумів щодо гуманітарних проблем можна надрукувати поруч.
Олександр Зирін, незалежний телевізійний оглядач
