ВЕДУЧИЙ: Добрий вечір. Я Данило Яневський. Сердечно вітаю всіх, хто прийшов на «Майдан». Христос воскрес. На тижні, що минув українські громадяни оперативно відреагували гостру політичну кризу, чергова фаза якої розпочалася після підписання президентом указу про розпуск Верховної ради п’ятого скликання та проведення дострокових парламентських виборів. Лише за три останніх тижні українці занесли, підкреслюю, занесли до банків майже один мільярд гривень. Восьмого квітня сотні тисяч, мільйони людей вщент заповнили християнські церкви всіх деномінацій, святкуючи світле воскресіння Христове. П’ятнадцятого квітня сотні тисяч та мільйони українців вщент заповнили цвинтарі, поминаючи своїх предків, які відійшли у вічність фінансовий ринок відповів на політичну кризу стабілізацією національної валюти, продовольчий – стабілізацією та навіть зниженням цін на деякі види продовольства. Абсолютно байдужим до цієї кризи виявилися інші ринки: фондовий, нерухомості абощо. Мирний, якщо не сказати святочний та галасливо організований характер двох київських майданів різко контрастував та контрастує з тим, що діялося цими днями в країні до об'єднання з якою прагне частина вітчизняного політикуму та принаймні третина електорату. Путінський режим силою розігнав «Марші незгодних» у Москві, Санкт-Петербурзі та деяких інших містах. Рахунок побитих та заарештованих мирних демонстрантів обчислюється сотнями. Країна, в якій давно забули, що таке свобода слова, права та свободи громадян, вільні вибори та гідність людини перед владою, намагається накинути свою волю сусідам, виходячи за межі елементарної пристойності. Про останнє говорив на тижні, що минув чільний український дипломат Володимир Огризко, коментуючи великодержавний шабаш російського Чорноморського флоту в Криму. Заяви всіх без винятку суб'єктів українського політичного конфлікту про необхідність захисту Конституції, законів, правопорядку, про готовність виконати будь-яке рішення Конституційного суду не може не викликати поваги. Цю повагу я засвідчую зокрема шановним учасникам програми: професору Василю Німченку – постійному представникові в Кабінету міністрів в Конституційного суду, Інні Богословській – заступнику міністра юстиції, Юрію Мірошниченку – народному депутату Верховної ради п’ятого скликання, Партія регіонів, Роману Зваричу – постійному представникові президента України у Верховній зраді, Миколі Оніщуку – заступнику голови депутатської фракції «Наша Україна», також іншим шановним гостям, депутатам місцевих рад, з великою приємністю представлю їх всіх продовж програми. З великою приємністю представляю сьогодні партнера програми – компанію «Імпульс». «Імпульс» - провідний виробник меблів на вітчизняному ринку, «Імпульс» - яскравий зразок сучасної епохи. Всі охочі висловити своє ставлення до подій, що відбуваються в країні, зібралися і на Хрещатику. Їх модеруватиме, як завжди, моя колега Яна Конотоп, ми бачимо їх на екранах в оточенні великої кількості різнобарвних прапорів. Звідси бачу переважаючий синій колір. Вони всі візьмуть участь у дискусії приблизно за тридцять хвилин, і принагідно нагадую всім учасникам основні правила дискусії: шанувати Конституцію України, неухильно дотримуватися діючих законів та загальноприйнятих правил суспільної поведінки, не припускатися образливих або лайливих висловів на адресу опонентів, говорити лаконічно і по оголошеній темі. Вас, шановні глядачі, прошу висловитись, чи повинен Віктор Ющенко в ситуації, яка склалася в країні, вчинити так, як Володимир Путін, тобто придушити засоби масової інформації, основні права та свободи громадян, кинути проти обидвох майданів озброєних правоохоронців та частину збройних сил, заарештувати опозиційних до нього політиків, запроторити їх до буцегарні та фактично запровадити надзвичайний стан в країні? Позитивна ваша відповідь означає номер телефону 8-900-114-50-04, негативна – 8-900-114-50-05. Розпочинаємо програму зі вступного слова Тетяни Пушнової.

КОР.: … держави, ніж той, який є зараз. Але образи з цього далекого року надовго залишаться в пам'яті українців. Ось, наприклад, ця дивна мапа. Її автор, який побажав залишитися невідомим, поділив українців навіть не на ґатунки, а на сорти. Насправді тоді виборці розділились на дві частини: ті, хто голосував за помаранчевого лідера, і ті, хто за блакитного. Вже через два роки на виборах парламентських політична мапа України стає більш барвистою. Прихильники біло-блакитних залишають за собою свої області, а от пропрезидентському блоку надають перевагу лише в трьох. Більшість колись помаранчевих регіонів стають білими у червоні сердечка, вони голосують за БЮТ. Ще більше кольорів додається тоді, коли обласні ради починають формували більшість. Найпростіша ситуацію знову у біло-блакитних областях. Саме на основі Партії регіонів там формуються місцеві коаліції. У трьох областях коаліцію утворюють на основі «Нашої України», до якої приєднується БЮТ. У 12-ти БЮТ домовляється про співпрацю з силою президента. Невизначеною і досі ситуація залишається у Житомирській облраді. Наразі ситуативну більшість вдалось утворити помаранчевим, блакитним, рожевим та навіть безколірним. Дивною ситуація є і в Полтавській облраді. Там помаранчеві обрали собі біло-блакитного голову. Можемо констатувати: в умовах нинішньої політичної кризи президент може впевнено розраховувати на підтримку трьох областей, ще дванадцять, ймовірно, підтримуватимуть гаранта. Прем'єр може покластися на дев'ять областей, ще одна теоретично може його підтримати. Тож з рахунком 15:10 Ющенко та Янукович виходять напряму до рішення Конституційного суду, і виходячи з такого рахунку, кому яке рішення суду вигідно, здається не вирішили ані глава уряду, ані глава держави.

ВЕДУЧИЙ: Хто, що і як повинен вирішити в ситуації, що склалася, зокрема чи повинен Віктор Ющенко вчинити так, як Володимир Путін, тобто придушити засоби масової інформації, основні права та свободи громадян, силою розігнати обидва київських майдани, заарештувати своїх політичних опонентів і запровадити фактично надзвичайний стан в країні? Це питання я адресую до вас, позитивна відповідь – 8-900-114-50-04, негативна – 8-900-114-50-05. Звертаючись до наших шановних гостей, хочу озвучити насамперед основні варіанти розвитку ситуації, які пролунали в засобах масової інформації, пролунали з вуст українських політиків, очевидно, що їх може бути більше, якісь з них є фантастичні або неможливі, тим не менше. Варіант номер один – політичний компроміс президента та прем'єр-міністра до рішення Конституційного суду, дострокові парламентські вибори у всій країні, а можливо і президентські, третє – дострокові вибори на частині території України, що означатиме фактично утворення в країні двох парламентів, наступний - фактичний розділ країни після проведення таких виборів, наступний – юридичний розділ країни. І два останніх: підтримувати статус-кво до рішення Конституційного суду. І нарешті найменш вірогідний, але теоретично він існує – силою розігнати політичних опонентів президента за допомогою оружної сили, тобто правоохоронних органів, збройних сил, я не знаю, якихось спецназівців звідкись запросити, і тому подібне. Пане Оніщук.

Микола ОНІЩУК, заступник голови депутатської фракції «Наша Україна»: Швидше за все, розвиток подій буде знаходитись між першим і другим варіантом, тобто буде продовжуватися політичний процес в плані проведення переговорів і пошуку можливого компромісу. І другий варіант за всіх умов складовою цього компромісу, якщо він буде досягнутий , варто очікувати все ж таки дострокові вибори. Ймовірно, може йти мова про перенесення дати. Швидше за все незначне. Але є очевидним, що іншого варіанту вирішити усю сукупність накопичених політичних проблем і конфліктології політико-юридичної, окрім як, з моєї точки зору, провести дострокові вибори. І мені здається, цієї точки зору насамперед дотримується президент, неможливо. Таким чином відповідь така.

ВЕДУЧИЙ: Тобто, іншими словами, ми можемо говорити про мирний, легальний, політично-доцільний для суспільства і правлячих партій, правлячих груп варіант розвитку цієї кризи. Я правильно вас зрозумів?

Микола ОНІЩУК, заступник голови депутатської фракції «Наша Україна»: Переконаний, що лейтмотив ваших, вашого навіть запитання до наших шановних телеглядачів полягає в тому, що Україна, як мені видається, є сьогодні здатною за рівнем свого політичного розвитку пропри те, що ми маємо таку гостру політичну конфліктологію, все ж бути європейською країною і віддати перевагу компромісу, політичному і правовому регулюванню, силовим варіантам, в тому числі, коли йдеться про можливість застосування сили для подавлення політичних опонентів. Я вважаю, що це, можливо, одне із найголовніших завоювань жовтня 4-го, жовтня-листопада і грудня 4-го року, 2004 року, яке поза всяким сумнівом переважує усі ті недоліки, прорахунки, які відбулися за цей період. Я маю на увазі, два роки, що минули після президентських виборів.

ВЕДУЧИЙ: А де пролягає і до вас всіх буде це запитання також, де пролягає ця межа компромісу? До сьогодні те, що ми чули, поєднати неможливо. Російська мова – не російська мова? НАТО – не НАТО? Єдиний економічний простір – не єдиний економічний простір? Порушив Конституцію президент – не порушив Конституції президент? Порушив закон Кабінет міністрів – не порушив закон? Тобто, іншими словами, бачимо більше розходження, ніж сходження позицій.

Микола ОНІЩУК, заступник голови депутатської фракції «Наша Україна»: Насправді достатньо великий грунт для сходження позицій. Мені видається, що так чи інакше, політики першого рівня, зокрема прем’єр-міністр, голова парламенту, який представляє насамперед швидше парламентську більшість і президент мають досягти компромісу у визначенні стратегічних пріоритетів розвитку української державності і суспільства. Можливо, це не НАТо в чистому вигляді, а якийсь перехідний етап чи етап більш поступовий до інтеграції євроатлантичної. Другий варіант розвитку подій – це стосується і мови, це стосується і інших таких надто гострих питань. Це все те, що ми називаємо засади Універсалу національної єдності, коли політики, як відомо, досягли єдності. І це факт, що під самим Універсалом стоять підписи, як однієї сторони, яка сьогодні в конфлікті, так і іншої. Таким чином вони мають лише підтвердити свою прихильність до цих принципів, можливо, уточнивши, як мені видається, часові параметри, механізми їх здійснення тощо. Друга складова, я вже буду завершувати, бачу, що є багато готових долучитися до дискусії. Це політико-юридична. Йдеться насамперед про те, що ми так чи інакше у стані розгляду Конституційного суду і можна очікувати, що Конституційний суд не відійде осторонь цієї проблеми і все таки буде здатний вийти на суттєве рішення. Ну, і третє, що не менш важливо – це всі ті обставини, в яких ми знаходимся і суспільство, яке вимагає, власне, від політиків знайти порозуміння.

ВЕДУЧИЙ: Дяку. Пане Романе? Потім вас попрошу, пане.

Роман ЗВАРИЧ, представник президента у Верховній раді: Ну, я думаю, о насамперед я б хотів розставити одну таку жирну крапку над і стосовно силового варіанту. Мені видається, що сьогодні взагалі немає жодних підстав. Якщо на те пішло, немає жодних причин говорити про силовий варіант розв’язку цієї кризи. Тобто це, давайте так, уже поставимо на цьому крапку.

ВЕДУЧИЙ: Жирний хрест.

Роман ЗВАРИЧ, представник президента у Верховній раді: Да, і будемо розуміти, що це є варіант, який абсолютно не прийнятний ні для однієї сторони…

ВЕДУЧИЙ: Для обох сторін.

Роман ЗВАРИЧ, представник президента у Верховній раді: Якщо на те пішло, для українського народу він в першу чергу не прийнятний. Я хотів би нагадати, з яких мотивів виходив президент, коли він підписав цей указ. Основна його аргументація полягала в тому, що були грубо порушені конституційні права і свободи наших громадян зокрема в частині їхнього права визначати свою владу. І, звичайно, що якщо б президент пішов на такий крок або будь-хто пішов би на такий крок, щоб намагатися якось вклинитися в цю ситуацію не політичними методами, не правовими методами, тобто зокрема силовими методами, то ми фактично стояли би тоді на грані втрати демократії нашої держави. Так, що стосується до, що стосується наступного розвитку подій, я думаю, що однозначно ми повинні розуміти, що дострокові вибори парламенту потрібні. І незалежно від того, яке буде рішення Конституційного суду. Я би не хотів би навіть так сказати. Тобто давайте абстрагуємо від питання Конституційного суду і подивимося на те, що діється в парламенті. І взагалі підставимо собі питання, якщо виходити з того, що парламент – це є найвищий представницький орган, єдиний законодавчий орган в нашій державі і подивимося на ту ситуацію, яка склалася в нашому парламенті і поставимо собі питання: чи цей парламент п’ятого скликання має будь-які шанси вважатися в очах народу легітимним? Мені видається, що на це питання відповідь дати…

ВЕДУЧИЙ: Ви мене питаєте?

Роман ЗВАРИЧ, представник президента у Верховній раді: Я себе питаю.

ВЕДУЧИЙ: Ну, якщо ви мене питаєте, пане Романе, я не представляю народ, я представляю тільки сам себе. Я проголосував за певну політичну силу. Взяв себе за руку. Пішов на виборчу дільницю і опустив бюлетеня. Але я не уповноважував їх переходити в табір іншої політичної сили.

Роман ЗВАРИЧ, представник президента у Верховній раді: Це і мені видається, що це є лише один фактор, який впливає якраз на дуже низький, я буду так м’яко зараз висловлюватися, дуже низький рівень довіри до парламенту або, можливо, навіть просто відсутність легітимності в єдиному законодавчому органі, принаймні в очах людей. Якщо ми будемо це розуміти, тоді ми повинні виходити на єдиний закономірний висновок, що вибори, дострокові вибори просто потрібні для того, щоби знову ж передати цей мандат довіри від народу до наших депутатів.

ВЕДУЧИЙ: Коли ми це обговорювали, Юрій Мірошниченко посміхався. Питання, чому, пане Юрію? Мені гірко. Я плакати хочу.

Юрій МІРОШНИЧЕНКО: Ну, по-перше, мені прикро і смішно навіть деякою мірою про той рівень дискусії, яка відбувається між фаховими правниками, оскільки в цій студії я бачу як мінімум п’ятьох осіб, які мають вищу юридичну освіту, які мають і вчені ступені. Коли ми говоримо про ті сценарії, мені здається трошки відбувається маніпуляція. В чому вона полягає? Я не почув ще одного сценарію, як то вибори одночасні Верховної ради і президента України.

ВЕДУЧИЙ: Я сказав в 3-му пункті.

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія регіонів: І на мій погляд, якщо уже говорити про політичну доцільність виборів, дострокових виборів, то якраз разом з президентом повинні парламентарі пройти те чистилище виборів. Оскільки якраз ті аргументи, які застосовував президент, підписуючи цей указ, вони не мали нічого спільного з юриспруденцією, з Конституцією, із з законами. І саме тому, на мій погляд, сьогодні наші колеги, які представляють і захищають позицію президента, вимушені апелювати до політико-правових рішень, політико-правового виходу із ситуації. Оскільки правовий вихід, він полягатиме в рішенні Конституційного суду на основі Конституції. І тому, от, ми, я думаю, зустрінемось з нашими колегами візаві, які представлятимуть позицію президента в Конституційному суді. Для нас не буде важко довести, що указ президента не є конституційним. Оскільки ті сценарії, ті аргументи, які пан Зварич озвучував принаймні на каналі 1+1, що 90 стаття не має вичерпного переліку, вони не є логічними і вони не є переконливими. Оскільки якраз посилання на системне розуміння Конституції передбачає те, що три гілки влади є незалежними і втручання в діяльність однієї з гілок, зокрема діяльність Верховної ради є неприпустимим з боку будь-якої іншої гілки влади. І таке втручання можливо лише тоді, коли Верховна рада не виконує свої функції. А це, перше, прийняття законів, і друге – формування уряду. Якраз про ці випадки йдеться в 90-й статті. Який ще може бути додатковий перелік підстав я, наприклад, не можу собі уявити. Тому що лише ці дві функції якраз там і описані в трьох пунктах. Тепер щодо можливого сценарію. Я думаю, що ми не маємо права, як правники, сьогодні розглядати якісь сценарії, які б виходили за межі Конституції. І такий сценарій, мені здається, він є логічним один. Рішення Конституційного суду, яке полягатиме в тому, що указ неконституційний і повернення до роботи нашого парламенту. Я переконаний, тут є деякі шантажі, що президент не буде підписувати закони, які прийматиме Верховна рада і таким чином зупиниться законодавчий процес. Це неправда.

ВЕДУЧИЙ: Коли може бути рішення Конституційного суду?

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія регіонів: Два тижні пройшло. Президент не підписав. Голова Верховної ради згідно з Конституцією підписує закон і він є чинним. Тому я хотів би заспокоїти всіх наших телеглядачів, ніякої кризи, яку нам намагаються нав’язати, парламентської зокрема немає. А є намагання деяких політичних сил, які незадоволені тим, що утворилася небажана для них коаліція, за будь-яку ціну захопити владу в країні.

ВЕДУЧИЙ: Пане Юрію, коли може бути рішення Конституційного суду? І чи відповідає Конституції практика перекупу депутатів однієї політичної сили іншою політичною силою? Це є ті речі, які мені спеціально люди ставлять на вулиці? Що я мушу їм відповісти?

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія регіонів: Дякую. Дякую.

ВЕДУЧИЙ: Воровал ти єго по совєтскім законам?

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія регіонів:

Значить, щодо рішення Конституційного суду. Я думаю, що воно буде нетривалим. Оскільки Конституційний суд не прийняв, ну, мається на увазі, ну, да, незадовго. Оскільки Конституційний суд своєю ухвалою прийняв цю справу як невідкладну. Це перше. Друге. Значить, в вівторок, тобто 17-го числа почнеться розгляд. Я думаю, що не більш, як, виходячи з мого досвіду, діва дні буде публічна частина тривати, і вже фактично позиції суддів з’ясовані. І це, можливо, буде швидко. Я не хочу за них це вирішувати. І щодо того, чи відповідає перекуп депутатів європейській практиці.

ВЕДУЧИЙ: Ні. Українській Конституції. Моєму спеціальному волевиявленню.

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія регіонів: Українській Конституції. Перше, що я скажу, не відповідає. А друге. Скажіть мені будь ласка, назвіть прізвища, кого перекупили, крім секундочку…

ВЕДУЧИЙ: З політичної точки зору?

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія регіонів: Назвіть мені прізвища, перекупили?

ВЕДУЧИЙ: Пупкін.

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія регіонів: Ні-ні, такого депутата в Верховній раді немає.

ВЕДУЧИЙ: Немає? Візьміть список депутатів Верховної ради і…

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія регіонів: Так, я хочу почути від вас і я хочу почути від наших колег, назвіть мені прізвища.

ВЕДУЧИЙ: Пане Юрію, пане Юрію?

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія регіонів: Ви постійно фактично маніпулюєте суспільною свідомістю, звинувачуючи коаліцію.

ВЕДУЧИЙ: Ні. Я нічим не маніпулюю. Но-но-но… Не треба. Я не маніпулюю. Я вам сказав, сказав глядачам, вже Інна Герман, прошу долучатися до дискусії, сказав глядачам, я особисто не уповноважував представників політичної сили і мені все одно, кого вони записали в свій список. Переходити в інший табір. Крапка.

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія регіонів: Пане Данило, я категорично заперечує першу вашу тезу, що хтось когось перекуповує.

ВЕДУЧИЙ: Прекрасно.

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія регіонів: А, по-друге, я категорично наполягаю на праві кожного депутата…

ВЕДУЧИЙ: Полювати в обличчя своїм виборцям.

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія регіонів: Приймати рішення відповідно.

ВЕДУЧИЙ: Понімаю.

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія регіонів: Ну, навіщо ви таке сказали?

ВЕДУЧИЙ: Ну, тому що мені плюнули в обличчя. Я висловив своє почуття.

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія регіонів: За кого ви голосували?

ВЕДУЧИЙ: За одну з політичних сил, представники якої відійшли.

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія регіонів: Персонально, за кого ви голосували?

ВЕДУЧИЙ: За одну з політичних сил.

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія регіонів: Так. От, з політичної сили і питайте.

ВЕДУЧИЙ: Так, я і питаю. Я і питаю.

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія регіонів: Не плутайте з тих депутатів, які проявили громадянську свідомість.

ВЕДУЧИЙ: Ага, добре. Вони проявили громадянську свідомість. Я теж проявлю громадянську свідомість. Інна Герман, прошу.

Інна БОГОСЛОВСЬКА, заступник міністра юстиції: Ну, давайте по черзі. Вже так багато тем. Перше, я думаю, що силового сценарію, слава Богу, вже не буде. Хоча ми знаємо, що в оточенні президента є люди, які спонукають, які штовхають його до силового розгортання подій. Я думаю, що в президента вистачить громадянської позиції цього не робити. Тому що законних підстав для введення надзвичайного стану в Україні, безумовно, немає. Друге – чи був конституційним указ президента? Я, як юрист, можу сказати, що я не знаю жодного юристу, який в Україні може сказати, що цей указ відповідає Конституції. Він не відповідає. І тому що він не відповідає, тому й з’явилися розмови про політичний, про політико-політичний підходи і так далі. Указ президента порушує Конституцію. До речі, не хочу часу втрачати, але можна зачитати ті статті, за якими президент розпустив раду – там взагалі нічого немає. І ті статті, за якими він мав розпустити. Це абсолютно конкретні статті. Третє – чи відповідає те, що депутати переходять із фракції у фракції Конституції України? е порушує Конституцію.

ВЕДУЧИЙ: Ага, не порушує.

Інна БОГОСЛОВСЬКА, заступник міністра юстиції: Тому що за Конституцією України, носіями суверенітету є Верховна рада і народні депутати. Депутати. Не фракції, не політичні партії. Друге, про що, цієї площини, про що забувають. Скажіть будь ласка, за скільки партій голосували люди на виборах?

ВЕДУЧИЙ: ну, не знаю.

Інна БОГОСЛОВСЬКА, заступник міністра юстиції: За 45. Скажіть будь ласка, скільки залишилось в парламенті? П’ять. Ви хочете сказати… Ви хочете сказати сьогодні, що всі партії відповідають усьому волевиявленню народу? Ні, тому що в нас є бар’єр, за яким ті політики які намагалися узурпувати владу ще в колишні часи, ввели бар’єр, щоб інші не попали, щоб законсервувати цю ситуацію. Коли люди кричать, що нема оновлення політичних еліт – це завдяки тому, що хтось прийняв бар’єр. І коли він прийняв бар’єр, то він відсік на сьогодні 30 % населення України, які не мають представництва у раді тих політичних сил, за які вони голосували. І що ми з цим будемо робити?

Тому це конституційно і ніде в Конституції не сказано, що більшість – це вибір голосуючих. Ми, голосуя за когось, ми голосуємо не за більшість. Ми голосуємо за депутата, який належить до політичної партії.

ВЕДУЧИЙ: Пане Василю, принципові речі, які не були озвучені зараз?

Василь НІМЧЕНКО, постійний представник Кабінету міністрів у Конституційному суді: Ну, принципові, я вважаю, що ми повинні вести мову про причину, а ви нам пропонуєте наслідки, чи будуть війська, чи будуть патрони роздаваться, чи все інше. І тому відносно причини, я хотів би процитувати: парламент мене зрадив. Це сказав не наш президент. Це сказав Луї Бонапарт в 1851 році, підписавши свій антинародний маніфест. І ви знаєте, чим це закінчилось. Другу фразу, яку я хотів би сказати і яка тоже все знає, тоже ввійшли в історію. Фамілія Желєзняк, який він сказав: «Караул заморився. Учрєдітелі собранія, покиньте зал». От, я провожу аналогію. Про це ми повинні сьогодні вести мову. Чи повинен… Чи було це в межах правового поля?

ВЕДУЧИЙ: Ха-ха-ха… І роздался, в толпе раздался громкій смєх Остапа, - писав класик. Українські парламентарі, ви знаєте краще за мене, дуже давно вийшли за межі будь-якого правового поля.

Неправда?

Василь НІМЧЕНКО, постійний представник Кабінету міністрів у Конституційному суді: Відповідаю. Відповідаю. Відповідаю. Відповідаю.

ВЕДУЧИЙ: Неправда? В Закон «Про Кабінет міністрів» в межах?

Василь НІМЧЕНКО, постійний представник Кабінету міністрів у Конституційному суді: Шановний ведучий, дозвольте мені відповісти?

ВЕДУЧИЙ: А голосування 4-ма разами? Це в правовому полі?

Василь НІМЧЕНКО, постійний представник Кабінету міністрів у Конституційному суді: Дозвольте відповісти.

ВЕДУЧИЙ: Я не знаю.

Василь НІМЧЕНКО, постійний представник Кабінету міністрів у Конституційному суді: Я не хотів би вести полеміку в ракурсі політико-юридичних фактів. Те, що нам тут пропонує шановний мною і поважний Микола Іванович. Ми повинні вести мову тільки в аспекті правового поля, правових відносин. Це комусь потрібно казати, от, політичне і все інше. Ми повинні виходити з точки зору права, з точки зору Конституції. Все. І ніхто, ніхто, включаючи президента, не може порушити свята святих, матрицю життєдіяльності суспільства, як правовий регулятор Конституції.

ВЕДУЧИЙ: Особливо ясно це було видно 8 грудня 2004 року.

Василь НІМЧЕНКО, постійний представник Кабінету міністрів у Конституційному суді: Я відповідаю. Я не знаю, чи вам ясно. Для мене на сьогоднішній день тоже ясно, що указ находиться поза межами Конституції. І це навіть не мені. Навіть всім ясно сьогодні в суспільстві, про те, що ви сьогодні казали. І якщо ви звернули увагу відносно компромісу. Я дуже вдячний, що ви поставили це питання, чи можливий компроміс. Ви подивіться, чи можливий компроміс чи ні? Дві неділі проходить. Що пропонує голова Верховної ради? Що пропонує прем’єр-міністр України? Що давайте ми сядемо, давайте ми подумаємо, давайте ми вернемся в конституційне поле.

ВЕДУЧИЙ: Поле.

Василь НІМЧЕНКО, постійний представник Кабінету міністрів у Конституційному суді: Чому до цього не йдуть? Чи є назад дорога? В Одесі кажуть: «Назад дороги нет». Всігда є, всігда є місце для компромісу. І ви тут не зовсім вірно сказали, що е може бути, що компроміс можливий тільки до початку розгляду справи в Конституційному суді.

ВЕДУЧИЙ: Я запитав. Я запитав. До кінця.

Василь НІМЧЕНКО, постійний представник Кабінету міністрів у Конституційному суді: Компроміс можливий, коли буде і розглядатися справа в Конституційному суді. Хочете я вам розкажу по секрету? Дальше Україна вона не піде. Коли Конституційний суд розглядав справу стосовно державних секретарів, коли пропонувалось це в часи президента Леоніда Даниловича Кучми, закруглялось, так суд почав розглядати справу і виходив на те, що інститут державних секретарів є неконституційним інститутом. Про це якось узнали на Банківській і за день до оголошення рішення указ був скасований. От вам і все.

ВЕДУЧИЙ: Дякую вам пане Василю. Дякую всім, хто подзвонив до нас, настрої радикальні в нашій аудиторії. Не репрезентативне опитування. 1500 людей подзвонили. 63 % вважають, що Ющенко повинен вчинити як Путін. 37 % - це категорично заперечують. Ми повернемось до дискусії за хвилину-другу.

Продовжуємо програму. Я чітко працюю, на що, хотів сказати Юрій Мірошниченко на певний соціальний заказ. Ну, нічого я не говорив тут про голову Верховної ради. А хочу насправді менше говорити, більше слухати, зокрема тих людей, які зараз на Хрещатику. Яна Конотоп поруч з ними. Нагадаю. Обговорюємо проблему про необхідні і доцільні варіанти розв’язків політичної кризи, яка існує в країні. Глядачі висловлюються з питання, чи повинен Ющенко вчинити як Путін? І 63%, 63 %, перепрошую нашої аудиторії все ж таки підтримують радикальний шлях розв’язання цієї кризи. 37 – займають помірковану позицію і виступають за мирний шлях розвитку подій. Яно, слухаємо твої співрозмовників.

ВЕДУЧА: Вітаємо глядачів П’ятого з Хрещатику. Мусимо сказати, мушу сказати насамперед, що тут не менш завзято звучать слова «конституційний», «неконституційний». Люди так само завзято сперечаються. І наразі я надаю слово пану Олександрові. Будь ласка, ви Олександре, як вважаєте, як має діяти президент за умов нинішньої політичної ситуації? Радикально, так як в Росії, наприклад, або помірковано домовлятися? Будь ласка.

РЕСПОНДЕНТ: По-перше, я вважаю, що Конституційний суд повинен набратися мужності і вирішити на користь народу це питання. По-друге, Ющенко повинен пригласити Януковича і вдвох повинні вони зробити владу, яка буде два місяці готувати вибори і йти на вибори всім треба – і регіонам, і помаранчевим. А також помаранчевим треба не в Києві стояти, а їхати у Донецьк, у Луганськ і всюди там, де були регіони і агітувати людей, щоб вони проголосували так, як треба народу. А звідти нехай регіони їдуть до Львова і таке інше, і там агітують людей. І тоді буде інформація поширюватись між людей і буде нормально. А таким, а таким адвокатам, як, наприклад, Шуфрич чи Богославська, чи міністр транспорту треба поменше давати трибуну, бо вони стільки запутують, нагнітають обстановку і кажуть, що тут якесь кровопролиття і так дальше. Я думаю, що цього нічого не буде.

ВЕДУЧИЙ: Дякую вам дуже. Пане Роман, будь ласка вам слово. Як вважаєте, президент має діяти помірковано? Домовлятися? Чи радикально, як в Росії? І ще, чи вірите ви в те, що Конституційний суду прийме рішення, яке буде зрозуміле, а не якесь розпливчасте, яке зрештою навіть не зрозуміло, як виконувати? Будь ласка.

РЕСПОНДЕНТ: Я вначале, с вашего позволения, отвечу на вопрос в студии. Ющенко не может поступить так как Путин. Потому что он, к сожалению, не Путин. Вот, я приехал сюда из Донецка. Сплю на граните, на Майдане для того, чтобы со своими товарищами нейтрализовать угрозу гражданской войны. Помаранчевые силы сейчас разделяют Украину, к большему сожалению, да. Я обращаюсь к президенту Ющенко. Я прошу его вчерашнего президента раскола не быть сегодня президентом гражданской войны.

ВЕДУЧА: Пане Романе, ви сказали, що Ющенко, на жаль, не Путін? Я правильно зрозуміла? Тобто ви вважаєте, що він має діяти як Путін?

РЕСПОНДЕНТ: Путин, я извеняюсь, Ющенко – слабое, безвольное существо.

ВЕДУЧА: Якщо можна, з повагою будь ласка.

РЕСПОНДЕНТ: Безусловно, да, я извиняюсь, я из города Донецка , повторю, вот, и в городе Донецке это точно также, как и в большинстве других городов, ну, вот…

ВЕДУЧА: Думку вашу, я зрозуміла вашу думку. Ви вважаєте, що є загроза громадянської війни, правильно?

РЕСПОНДЕНТ: Я отвечу сейчас, если можно, в Донецке проголосовало за Ющенка президента примерно 3 % населения, да. Вот, случайно так попало, что в Донецке примерно такой же процент имеют сексуальные меньшинства.

ВЕДУЧА: Я не знаю, до чого тут це. Дякую вам. Будь ласка, пані Галино?

РЕСПОНДЕНТ: Тише. Указ президента конституційний. Тому що я голосувала за програму партії. Якщо програма партії переходять в іншу фракцію, яка програма не підходить мені, значить, в мене немає представництва.

ВЕДУЧА: Пані Галино, як сьогодні має діяти президент? Він має домовлятися для того, щоб вийти з кризи? Чи діяти радикально, стояти на своєму і бути непорушним у своєму рішенні?

РЕСПОНДЕНТ: Стояти на своєму. І захищати українську націю. Це наша землі. Це наш народ. І українську націю потрібно захищати, бо з нас хотять зробити регіони резервації як ето. Не повинно такого бути.

ВЕДУЧИЙ: Дякую. Дякую вам. Вашу думку. Будь ласка, пане Олександре, як вважаєте ви?

РЕСПОНДЕНТ: Уважаемые телезрители, вы знаете, первое, что я хочу сказать, мотивация данного указа. Данный указ он объединяет Украину или разъединяет? Вы видите на Майдане, что данный указ Украину еще больше разделил. Сейчас люди злые друг на друга. Кричат. Вы уже видите, что еще нет выбора, а уже появился черный пиар. В руках находятся плакаты.

ВЕДУЧА: Як має діяти президент?

РЕСПОНДЕНТ: И используются даже маленькие дети. Практически уже весь мир, юристы всего мира визнали, що указ є неконституційний, але ж, але ж ми будемо чекати рішення суду Конституційного. Тому що треба поважати, якщо ми говоримо, що ми країна правова, треба поважати наш суд і треба дочекатися того, щоби суд дав свою…

ВЕДУЧА: Прийняв рішення. Пане Олександре, якщо можна, одне питання. Скажіть будь ласка, як ви вважаєте Конституційний суд винесе однозначне рішення чи таке, яке можна буде трактувати по різному і зрештою неможливо буде виконати. Як ви, чи вірите ви в однозначне рішення Конституційного суду на чиюсь користь?

РЕСПОНДЕНТ: Я вважаю, що в правовій державі треба поважати рішення суду. Це головне. А якщо в нас в державі анархія, тоді є коментування цього рішення таке чи інше. І іще, звертаюсь до всіх політиків. Треба Україну об’єднати. І Схід, і Захід, і кожних людей. Тому що на Майдані ви бачите, що робиться.

ВЕДУЧА: Зрозуміло вашу думку, дякую за неї. Такі думки маємо на цей момент. Обов’язково будемо висловлювати їх і надалі в наступних- рішеннях.

ВЕДУЧИЙ: дякую, Яно, сердечно. Відгуки від нашої аудиторії. Тетяна Трико з Печерської районної ради міста Києва, фракція Блоку Юлії Тимошенко. Прошу.

Тетяна ТРИКО, Печерська районна рада міста Києва, фракція Блоку Юлії Тимошенко: Дякую. Тут, от, дуже довго ми нагадували друг другу правові аспекти. А давайте нагадаємо собі як приймалася ця Конституція, як за неї голосувалося. Хто її писав? Писали професіонали з двома літерами ф. Голосували пакетом так, щоб бистріше, бистріше, бистріше. Коли прийняли – ми зрозуміли, що ми прийняли кінець-кінців. Так, є ця злощасна 90 стаття. Там є три пункти. Але ж, панове, зрозумійте будь ласка, а якщо якась незвичайна ситуація в країні. Якщо парламент корумпований. Це записано в Конституції? Не записано. Якщо завтра ми продовжимо оренду Чорноморського флоту, парламент продовжить. Що робити президенту? Якщо Крим подаруємо Росії? Щ