ВЕДУЧИЙ: Добрий вечір, шановні глядачі, в ефірі «Епіцентр» на каналі «1+1» вітає наших глядачів в Україні, в Ізраїлі, Сполучених Штатах Америки, та Канаді. Тема програми. Як вам добре відомо з вечірніх випусків новин, завтра о 9:30 Конституційний суд має розпочати своє засідання, щодо, як прийнято говорити, юридичною мовою, конституційного провадження – відповідності Конституції указу президента Віктора Ющенка про розпуск парламенту, і про призначення дострокових виборів. Про це сьогодні повідомила прес-служба Конституційного суду. Суддею-доповідачем є Сюзанна Романівна Станік, колишній міністр юстиції України. Я довго думав, кого запросити сьогодні в ефір. Не приховую, що були навіть думки запросити діючих суддів Конституційного суду. Але закон забороняє їм робити політичні заяви. Тим більше, напередодні такого резонансного розгляду справи, який фактично може вирішити долю країни. Тому, я радий вітати в цій студії патріархів української юриспруденції, людей, які дуже добре відомі у юридичних колах, двох колишніх суддів Конституційного суду України, які допоможуть нам з'ясувати ситуацію. Миколу Корнієнка. Миколо Іванович, добрий вечір. І Олександра Мироненка. Добрий вечір, Олександр Миколайович. Їх оцінку ситуації ніхто не може поставити під сумнів. Вони колишні судді Конституційного суду. Отже, вони зараз не беруть участі у справі. Але їхній досвід, я думаю, допоможе всім нам з'ясувати як виглядає ситуація на сьогодні. Розпочну програму з того, що обидва політичні лідери України – той, хто фактично призначив нові вибори і той, хто відмовляється їх фінансувати – однаково оцінюють рішення Конституційного суду.

Віктор ЮЩЕНКО, президент України: Я підпорядкуюся будь-якому рішенню Конституційного суду.

Віктор ЯНУКОВИЧ, прем'єр-міністр України: Если Конституционный суд признает, что указ президента конституционный. В этом случае, правительство и политические силы все будут выполнять указ.

ВЕДУЧИЙ: У мене запитання до вас, шановні судді. Оскільки, звання судді є пожиттєвим, так? Чи чинним є указ президента, з вашої точки зору, на сьогоднішній день? Будь-ласка, Олександре Миколайович.

Олександр МИРОНЕНКО, екс-суддя Конституційного суду України: В’ячеслав Володимирович, спасибі вам за запитання, оскільки воно дуже важливе для початку нашої розмови про ту проблему, яку ви охарактеризували. І не випадково, воно так хвилює багатьох не тільки народних депутатів, а і все суспільство. І я неодноразово бачив дискусії по іншим телеканалам, де депутати прямо ставлять питання, чи чинний на сьогодні указ президента.

ВЕДУЧИЙ: Як відповідати на це запитання?

Олександр МИРОНЕНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Я думаю, що це питання дуже важливо з тієї точки зору, що, якщо дати відповідь, що він не чинний, значить його немає права розглядати Конституційний суд. Якщо дати відповідь на ті питання, які прямо ставляться народними депутатами, що він чинний, значить його потрібно виконувати. Значить, чому він не виконується. Я б на це питання відповів так, що указ на сьогоднішній день є чинним, але нікчемним. Причому, я хочу звернути увагу шановних глядачів, тих, хто нас дивиться сьогодні, що слово «нікчемним» не є лайливим. Ні на адресу президента, ні на адресу його юридичної команди. Це просто загальноприйняте у світі юридичне поняття, яке означає, що указ є чинним, але він не діє. От тоді, діє вживається слово «ничтожный», «нікчемний». Значить, тобто це офіційний юридичний термін. Чому він не є на сьогоднішній день таким, що не діє, не діє, тому що, тому що, якщо ми звернемося до статей 90, 19, статті 60, яка часто вживається як аргументи для доведення того, що він не може діяти. То я б хотів сьогодні доповнити про те, що говорилося в багатьох аудиторіях, ще одним аргументом, чому є чинним, але є нікчемним. Тому що ми бачимо перед собою наявність конфлікту у праві. Наявність юридичної колізії, юридичної колізії. Оскільки існує і указ президента, і постанова Верховної ради. І кожен юрист…

ВЕДУЧИЙ: Зрозуміло, Олександре Миколайович. Але хочу перепитати. Давайте ми повернемося до цієї теми далі, коли ми будемо обговорювати тему питання. От, уже відомо, що Конституційний суд України 10 квітня вже переносив рішенням голови Верховного суду своє засідання відносно цієї справи. У мене запитання до вас, Миколо Іванович, скільки разів голова Конституційного суду Домбровський може переносити це засідання? Це може вічно тривати, чи є якась регламентна норма?

Микола КОРНІЄНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Ну, що стосується регламентних норм, то вони у законі про Конституційний суд визначені. Загальний термін для розгляду тієї чи іншої справи, скажімо, не більше трьох місяців. Але в діяльності конституційних суддів України не тільки нашої держави, а й інших держав, дуже буває часто так, що з ряду причин засідання переноситься. Ну, наприклад? Наприклад, на засіданні не хватає кворуму – хтось захворів. Або з інших якихось причин. І рішення переноситься не тільки за рішенням голови Конституційного суду. Ну, і складу суду. Складу суду. Голова, як правило, радиться.

ВЕДУЧИЙ: Але голова суду своїм рішенням скільки може переносити? Як завгодно довго? Поясніть для наших глядачів.

Микола КОРНІЄНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Ну, ми тут радилися із моїм колегою Олександром Миколайовичем. І ми прийшли до висновку, що нажаль, це питання до кінця не врегульоване.

ВЕДУЧИЙ: Тобто, може переноситись вічно.

Микола КОРНІЄНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Це може бути до безкінечності, до тих пір, коли у суді створяться умови, формальні умови, формально юридичні умови для розгляду цього питання по суті.

ВЕДУЧИЙ: Спасибі.

Олег ВОЛОШИН, журнал «Експерт»: В мене питання до Олександра Миколайовича. Скажіть, будь-ласка, от президент і його команда часто посилаються на те, що за Конституцією глава держави є одночасно і гарантом Конституції, що фактично, ну, не те, що ставить його на один рівень з Конституційним судом, але по крайній мірі, в можливостях трактування Конституції, ніби ставить його вище за уряд, Верховну раду і таке інше. З цим самим стикались і в час президентства Леоніда Кучми, коли він також, користуючись малозрозумілим терміном «гарант Конституції», вважав, що він може у будь-який спосіб, якщо він вважає, що є загроза Конституції, на свій власний розсуд діяти, і таким чином, що, ніби не повністю відповідає прямим статтям Конституції. Чи не вважаєте ви, що взагалі доцільно скасувати такий статус, як «гарант Конституції», оскільки… тим більше, враховуючи те, що президентом, як правило, у нас, покрайній мірі, стають люди, які взагалі далекі від юридичної науки, і трактують право дуже широко. Чи не вважаєте ви, що саме статус «гарант Конституції» на сьогоднішній день є достатньо небезпечним і дозволяє таким чином діяти президенту так, як йому заманеться?

Олександр МИРОНЕНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Я б відповів так на це питання, що, ну, по-перше, я хотів вас поправити, президент не є гарантом Конституції. Він є гарантом додержання Конституції. Гарантом суверенітету, незалежності держави. І це у світовій юридичній практиці дуже вживане поняття. І я думаю, що воно не випадково записане і в нашій Конституції. Скажімо,, ну, якщо взяти такий приклад з світової практики, то королева Англії є главою майже шістдесяти держав, тобто, в тому числі і таких авторитетних як Великобританія, Канада, Австралія, і ще біля шести десятків членів співдружності. Але вона ніколи це не підкреслювала. Вона є непомітним гарантом. Вона представляє державу у міжнародних відносинах, є її «олицетворением», як сказати?

ВЕДУЧИЙ: Втіленням.

Олександр МИРОНЕНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Уособленням. Уособлення. То, я не проти такого запису у Конституції. Але треба виконувати функції гаранта в межах цієї Конституції.

ВЕДУЧИЙ: Дякую, Олександре Миколайовичу, ми маємо цілу розмову про це далі. А зараз безпосередньо все-таки, таке резонансне рішення Конституційного суду. І нам треба з'ясувати для всіх наших глядачів, ну, принаймні, пов'язуючи це із інформаційними подіями. Минулого тижня п'ятеро суддів Конституційного суду заявили про тиск на них. Ця резонансна заява викликала дійсно дуже багато розголосу. По-перше, чому вона була, по-друге, чому судді Конституційного суду оголосили про неможливість взяти участь у розгляді питання, а не оголосили, наприклад, самовідвід. І з цих питань ми почнемо обговорювати завтрашнє засідання Конституційного суду одразу після реклами.

ВЕДУЧИЙ: Преса фіксує патову ситуацію у Конституційному суді, коли жодна зі сторін не має більшості голосів.

«Політики лякають можливістю громадянських конфліктів. Але саме зараз час переговорів. Наступний розвиток подій значною мірою залежить від тих рішень, які ухвалить Конституційний суд. Але у жодної сторони немає ресурсів для цілковитої перемоги, навіть за найвдалішого для неї рішення Конституційного суду» - Газета «Коментарі».

ВЕДУЧИЙ: А минулого тижня, минулого вівторка, п'ять членів Конституційного суду України заявили про тиск на них.

КОР.: Половина президентської шістки і по одному судді від Верховної ради та З'їзду суддів звернулися до преси. У заяві суддів сказано, що подання 53 депутатів щодо антиконституційності указу президента Ющенка про розпуск парламенту 3 квітня надійшло до Конституційного суду, і з того часу на суддів здійснюється відвертий тиск з метою термінового відкриття Конституційного провадження по цій справі, розгляду цього подання і прийняття рішення по суті у терміни, визначені Верховною радою. Як висновок, за таких умов працювати неможливо. Тому, п'ятеро суддів не ходитимуть на судові засідання, поки їм не створять належних для роботи умови.

Петро СТЕЦЮК, суддя Конституційного суду України: З метою гарантування нашої безпеки, просимо у встановленому порядку надати нам державну охорону.

ВЕДУЧИЙ: Державну охорону їм надали. Але от виникають наступні запитання. Ці запитання вже до вас Миколо Іванович, оскільки ви, Олександре Миколайович, тільки що закінчували. П'ять суддів Конституційного суду відмовляються брати участь у справі. От, Миколо Іванович, уявимо собі на хвилинку, що завтра зранку двоє оголошують про те, що вони захворіли, і мають лікарняний. Не буде кворуму. Що це означає? Буде відкладене засідання знову?

Микола КОРНІЄНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Буде відкладене. Ну, а що стосується заяви цих п'яти суддів, мене це дуже схвилювало.

ВЕДУЧИЙ: Чому?

Микола КОРНІЄНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Я був дуже вражений. І мені стало, як то кажуть, за державу обідно, за Конституційний суд обідно. Чому? Тому що всі ми, і теперішні судді, і колишні судді, ми приймали присягу. У присязі сказано, що присягаю приймати активну участь в роботі Конституційного суду України, забезпечувати верховенство Конституції. І от, уявіть собі, що суддя відмовляється виконувати свою присягу, свідомо. Справа у тому, що є політичний тиск, нема політичного тиску, якщо війна, якщо надзвичайний стан, або щось, якесь небажане у державі, Конституційний суд повинен зібратися і сидіти за столом Конституційного суду України. І вирішувати питання.

Олеся ЧЕПУРНА, телеканал «КРТ»: Завтра не буде прямої трансляції засідання Конституційного суду. Скажіть, будь-ласка, наскільки суд правомірний відмовляти від трансляції, якщо четвертою статтею про Конституційний суд дозволяється, має бути взагалі відкритий… відкриті засідання.

ВЕДУЧИЙ: Відкритий, гласний процес. Власне, це до вас запитання, Олександре Миколайовичу. Конституційний суд має проводити свої засідання у відкритому гласному режимі. І завтра відмовлено відносно прямої трансляції Конституційного суду. Наскільки це законно з вашої точки зору?

Олександр МИРОНЕНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Я думаю, що претензій якихось правових у відмові я не бачу, оскільки, це дійсно, справа Конституційного суду, і він може прийняти таке рішення. Хоча, я б проводив його відкрито, як це було засідання Верховного суду у 2004 році. Але коли суд вирішив так, то хай буде так.

Світлана КОНОНЧУК, Український незалежний центр політичних досліджень: У травні цього року виповнюється 10 років з початку діяльності Конституційного суду України. З чим, власне, я вітаю і вас, і Конституцію. Скажіть, будь-ласка, чи пригадуєте ви за 10 років своєї діяльності такі резонансні справи на взірець цієї, пов'язаної із достроковими виборами.

ВЕДУЧИЙ: Будь-ласка, Миколо Іванович.

Микола КОРНІЄНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Ну, що стосується дострокових виборів, питання про вибори взагалі слухалося у Конституційному суді у свій час. У свій час, наприклад, група народних депутатів України піддавала сумніву так звану пропорційну систему виборів. Вважалося, що вона не конституційна з точки зору цих депутатів, тому що вона дає можливість голосувати, але не дає можливість висуватися будь-кому. Тобто, ліквідований принцип самовисування. Ну, тоді Конституційний суд України після довгих дискусій прийняв все-таки правильне рішення, тим більше, що тоді була змішана система, мажоритарно пропорційна. І з урахуванням світового досвіду, ця пропорційна виборча система була визнана така, що відповідає Конституції. Але спори були дуже такі жорсткі.

Юрій СИДОРЕНКО, телеканал «Студія 1+1»: Скажіть, будь-ласка, шановні судді, чи можуть взагалі існувати якісь причини для призупинення дії президентського указу, да, ми маємо ситуацію, коли він не виконується, чи може це бути постанова Верховної ради, чи може бути для невиконання його звернення до Конституційного суду, взагалі, будь-які причини для призупинення дії?

ВЕДУЧИЙ: Прошу вас, Олександре Миколайовичу. Отже, причини для призупинення указу президента, якими вони можуть бути?

Олександр МИРОНЕНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Я продовжу з вашого дозволу тоді з чого почав. Значить, чинність указу президента, навіть нікчемного, може бути зупинена тільки двоякими методами. Це самим президентом, який може скасувати цей указ, або Конституційним судом, який визнає цей указ не конституційним. Що стосується, ви сказали, призупинення…

ВЕДУЧИЙ: Призупинення дії указу?

Олександр МИРОНЕНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Призупинення дії указу залишає його чинним. Тобто, суд має підстави продовжити його розгляд, зважаючи на те, в який час він буде призупинений.

ВЕДУЧИЙ: А тепер, я хочу поставити запитання, на яке я прошу відповісти вас обох. Мабуть воно цікавить наших глядачів чи не найбільше. Яким може бути рішення Конституційного суду України?

Микола КОРНІЄНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Я вважаю, що рішення Конституційного суду України повинно бути таке: указ президента України є таким, що не відповідає Конституції України. Є не конституційним.

ВЕДУЧИЙ: Ви з цим погоджуєтесь, Олександре Миколайович?

Олександр МИРОНЕНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Я цілком із цим погоджуюсь. Я теж не закінчив відповідь на перше питання, яке мені поставили.

ВЕДУЧИЙ: Будь-ласка, продовжуйте.

Олександр МИРОНЕНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Значить, до тих статей, які зараз жваво обговорюються на всіх рівнях, і в суспільстві. Мається на увазі, статті Конституції, які заперечують можливість дії і чинності такого указу. Я б додав ще і, як я сказав, конфлікт у праві це колізія норм, яка виникла, яка виникла у зв'язку з дією водночас, і указу президента, і постанови Верховної ради, відповідної постанови. Якщо президент навіть призупинить, як ми говорили цей указ, то буде діяти постанова Верховної ради, і тоді слід очікувати від Верховної ради аналогічного кроку. Тобто, призупинення її постанов. А Конституційний суд у даному випадку, він може прийняти лише одне виважене і справедливе рішення, на мій погляд, визнати цей указ не конституційним, оскільки він суперечить не тільки тим статтям, про які я вже казав, а і статті 8 і 150 Конституції, де чітко вибудовується, я підкреслюю, у Конституції, вибудовується ієрархія норм. Тобто діє указ президента, і діє постанова Верховної ради.

ВЕДУЧИЙ: Дякую, Олександре Миколайовичу, дякую.

Олег ПОЛІЩУК, газета «Коментарі»: У мене питання, напевне, що до обох суддів.

ВЕДУЧИЙ: До Миколи Івановича, давайте перше.

Олег ПОЛІЩУК, газета «Коментарі»: Миколо Іванович, скажіть, будь-ласка, от сьогодні прем'єр-міністр Віктор Янукович чи не прямо підтвердив, що у разі визнання Конституційним судом не конституційним указ президента про розпуск Верховної ради, це дає підстави для початку процедури імпічменту. Чи дійсно, можна застосовувати, починати процедуру імпічменту у разі, якщо Конституційний суд визнає не конституційним указ?

ВЕДУЧИЙ: Прошу, Миколо Іванович.

Микола КОРНІЄНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Я б хотів у двох словах, чи в трьох пояснити, чому я так категорично сказав перед вами, що цей указ є таким, що не відповідає Конституції.

ВЕДУЧИЙ: Будь-ласка, поясніть.

Микола КОРНІЄНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Чи вас воно не цікавить?

ВЕДУЧИЙ: Цікавить. Цікавить.

Микола КОРНІЄНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Я хотів би пояснити, тезисно, щоб було зрозуміло. Перше, в Конституції чітко проведено принцип, що органам державної влади і їх посадовим особам, а президент, хоч і найвища, але посадова особа, дозволено лише те, що передбачено законом, Конституцією, законом. Так от, президенту, нажаль, з його точки зору, нажаль, може він так думає, не передбачене у Конституції право розпускати Верховну раду України з тих підстав, на які він посилається. В Конституції чітко і ясно визначені повноваження президента. От тут говорили про статтю 102 Конституції. В статті 102 Конституції йдеться про функції президента, тобто, загальні напрями його діяльності. Їх можна поділити на дві частини – зовнішню і внутрішню. Гарант додержання суверенітету, і територіальної цілісності України. Це одна функція, дуже велика. І друга функція – гарант додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Під ці функції у Конституції чітко визначені його повноваження. При тому, ці повноваження визначені чітко, і ніякого, так сказать, довільному тлумаченню вони не підлягають.

ВЕДУЧИЙ: Миколо Іванович, це зрозуміло. А тепер, повертаючись до питання про імпічмент. Можливо?

Микола КОРНІЄНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Про імпічмент, я вважаю, що цього не досить для того, щоб розпочати процедуру імпічменту. Справа у тому, що у нашій Конституції процедура імпічменту і умови розписані так жорстко, що мені здається, що ніколи не було застосовані в Україні.

ВЕДУЧИЙ: Дякую, Миколо Іванович. Хочу до вас запитання поставити, Олександре Миколайович. От є сама по собі ситуація, про яку ви зараз говорили – постанова Верховної ради і указ президента. Поясніть нашим глядачам, щоб було зрозуміло їм самим. В ієрархії юриспруденції, що вище у даному випадку, постанова Верховної ради, чи указ президента?

Олександр МИРОНЕНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Спасибі, В’ячеслав Володимирович, що ви мені дали можливість закінчити попередню думку. Я маю на увазі, що ієрархія нормативних актів, вона повинна бути виписана у законі про закони, чи у законі про нормативні акти, які вже давно готуються у Верховній раді. Але мало хто бачить, що вона виписана у Конституції. Якщо ми візьмемо у системі статтю 8 і статтю 150 Конституції, вона там чітко виписана. На самій верхівці у нас право. Право як абсолют Гегеля, абсолютний дух, але не все право має юридичну силу, юридичну силу. Юридичну силу має упозитивоване право, що починається з Конституції. І відразу стаття 8 говорить, що найвищу юридичну силу у нас має Конституція України. А стаття 150 продовжує ці сходинки вниз. Значить, за Конституцією України йдуть закони і інші правові акти Верховної ради.

ВЕДУЧИЙ: Тобто, постанови також?

Олександр МИРОНЕНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Якби я зараз був суддею Конституційного суду, я б розтлумачив, що йдеться про нормативно-правові акти Верховної ради. Потім ідуть акти президента, потім ідуть акти Кабінету міністрів. Тобто, в Конституції просто так нічого не пишеться. Якщо Конституція вибудовує цю ієрархію, отже постанова Верховної ради має вищу юридичну силу, ніж указ президента.

ВЕДУЧИЙ: Дякую, Олександре Миколайовичу.

Олеся ЧЕПУРНА, телеканал «КРТ»: Скажіть, будь-ласка, у мене до обох суддів…

ВЕДУЧИЙ: Давайте до Миколи Івановича.

Олеся ЧЕПУРНА, телеканал «КРТ»: Гаразд. Скажіть, будь-ласка, а суд взагалі може зняти питання розгляду через його за політизованість?

ВЕДУЧИЙ: Можливе таке, що суд посилається на заполітизованість?

Микола КОРНІЄНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Мені здається, що у даному випадку суд не може прийняти такого рішення, не дивлячись на те, що це питання викликає велику дискусію в суспільстві. Воно все ж таки знаходиться у правові площині. Ідеться про акт президента України, який він видав на підставі Конституції, як він вважає. Але, цей указ, м’яко кажучи, не відповідає Конституції. Я не закінчив свою думку. Справа у тому, що у самій Конституції передбачена юридична відповідальність самого президента, ви питали про імпічмент, Верховної ради, Кабінету міністрів України, народних депутатів України. Це так звана конституційна відповідальність. Або, її ще називають політичною відповідальністю. Так от, президент притягнув Верховну раду України до конституційної, політичної відповідальності. А для того, щоб притягнути будь-якого пересічного громадянина до відповідальності, треба що? Щоб у його діях була вина, так? Щоб його дія, або без дія відповідно до Конституції, закону, розглядалася як правопорушення. Так от, Верховна рада України для того, щоб до неї застосували таку міру покарання повинна була порушити статтю 90 Конституції. І якщо протлумачити три позиції цієї статті, то йдеться про бездіяльність Верховної ради, про нездатність виконувати свої функції. Якщо вона не може сформувати урядову коаліцію, якщо вона не може сформувати уряд, якщо вона взагалі дієздатна протягом 30 суток. У даному випадку, Верховна рада не вчинила того, за що її припинили повноваження. Вона навпаки проявляє дуже вже велику дієздатність. А те, що в діяльності Верховної ради може і є порушення, про які йдеться в указі президента, але за ці порушення немає такої відповідальності, дуже суворої, вищої міри покарання, як розпуск Верховної ради України.

ВЕДУЧИЙ: Дякую дуже, Миколо Іванович. І от, звідси напрошується ще одне питання, дуже важливе. Справа у тому, що ми маємо не останнього президента України, сподіваємося. Віктор Андрійович Ющенко колись передасть важелі керування країни наступнику своєму, як Леонід Данилович Кучма передав Ющенку. Ми маємо не останній склад Верховної ради України. Але ми маємо той випадок. І ми знаємо, що якщо випадок ввійде в історію, він стає традицією. Ми маємо той пункт, що на підставі 102 статті Конституції, саме конкретно 102 статті Конституції, може бути розпущено парламент, принаймні може бути підписано указ про розпуск парламенту. Так от, чи будь-який президент матиме підстави на підставі 102 статті Конституції розпускати вже майбутні парламенти України, вже будь-які майбутні президенти? Про це поговоримо після реклами.

ВЕДУЧИЙ: Нагадаю нашим глядачам, хвилинку вашої уваги. Ось як звучить 102-га стаття Конституції України.

КОР.: Президент України є головою держави і виступає від її імені. Президент є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Стаття 102-га Конституції України.

ВЕДУЧИЙ: Миколо Івановичу, в мене запитання до вас. На підставі цієї статті може статися таке, що будь-який президент України буде, майбутній президент України буде вирішувати, що він має можливість на підставі цієї 102-ї статті розпускати парламент. Це нормально? Це не нормально? Це справедливо? Це несправедливо?

Олександр МИРОНЕНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Шановний В’ячеслав Володимирович, ви дуже точно задали це питання, оскільки створення такого прецеденту, створення такого прецеденту, тобто застосування статті 102-ї для припинення дострокового повноважень парламент є дуже небезпечним для держави.

ВЕДУЧИЙ: Чому?

Олександр МИРОНЕНКО, екс-суддя Конституційного суду України: І це тому, що я вже відповідав на це питання, якщо ви звернули увагу, що президент повинен бути гарантом суверенітету, територіальної цілісності держави і додержання Конституції виключно у рамках Конституції. А у даному випадку, виключно у рамках статті 90-ї основного закону.

Олеся ЧЕПУРНА, телеканал «РКТ»: Дотримуючись черги, знову-таки, запитання до вас.

ВЕДУЧИЙ: Миколо Івановичу.

Олеся ЧЕПУРНА, телеканал «РКТ»: Микола Іванович, так. Скажіть, будь ласка, на вашу думку, коли суд переносив свій розгляд на 17-те квітня, на що тут міг бути розрахунок? На те, що коаліція просто рознервується, здадуть нерви в неї і вона почне проводити з’їзди, як це роблять опозиційні сили з’їзди своїх партій, які входять в коаліцію?

ВЕДУЧИЙ: Це таке, трошки політичне питання.

Микола КОРНІЄНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Це питання політичне. Я не знаю, чим керувався. Які там міркування були в Конституційному суді України. були на то причини. Мене теж здивувало. Я, наприклад, би на місці голови Конституційного суду запропонував працювати день і ніч і в вихідні дні, тому що це ж дуже серйозне питання. Але я хотів би трошки продовжити те питання, яке ви моєму колезі задали.

ВЕДУЧИЙ: Будь ласка.

Микола КОРНІЄНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Справа в тому, що нам треба чітко розуміти, що в статті 102-гій ідеться про загальні функції президента. От, наприклад, в інших статтях сказано, Конституційний суд єдиний орган конституційної юрисдикції України. Або там Верховна рада, це єдиний орган законодавчої влади. А далі сказано, приймає закони. То це не значить, що Верховна рада приймає закони з будь-якого питання. Навіть з тих питань, які віднесені до компетенції президент чи Кабінету міністрів України. Крім функцій…От ці загальні функції, загальна характеристика президента, як глави держави, чим він повинен займатися в цілому, воно деталізовано в конкретних повноваженнях. Тобто, він гарант додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина. А в Конституції чітко розписано, як він виконує цю свою функцію по відношенню до Верховної ради, по відношенню до Кабінету міністрів, по відношенню до судової влади.

ВЕДУЧИЙ: По відношенню до громадян також.

Микола КОРНІЄНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Тобто, все чітко, ясно виписано. Наприклад, до Верховної ради. Ну, ідеться про її розпуск в чітко визначених Конституцією України випадках. Ідеться про те, що він оприлюднює закони, може застосувати вето, відкладальне вето на цей закон. Ідеться про те, що він може пропонувати кандидатури, вносити кандидатуру прем’єр-міністра за поданням урядової коаліції. Ідеться про те, що він може ініціювати обговорення питання про довіру Кабінету міністрів України. От його питання, як гаранта. І все. Ні в право, ні вліво.

Світлана КОНОНЧУК, Український незалежний центр політичних досліджень: У мене запитання трошечки…

Микола КОРНІЄНКО, екс-суддя Конституційного суду України: А якщо він тлумачить це дуже широко, то ви самі розумієте, завтра буде так тлумачити свої повноваження Верховна рада, післязавтра судова влада. І що тоді буде в державі? Кожен повинен працювати на підставі в межах і порядку визначених Конституцією і законами України. В тому рахунку і президент, не дивлячись на те, що це найвища посадова особа. І ми його всі поважаємо.

ВЕДУЧИЙ: Дякую, Миколо Івановичу.

Світлана КОНОНЧУК, Український незалежний центр політичних досліджень: За десять років діяльності Конституційного суду було лише два випадки, коли три судді викладали свою окрему думку. Усі інші рази, це було по одному, або взагалі не було окремих думок. Як ви гадаєте, у цій справі позиція суду буде одностайною? Чи настільки прозорими є підстави правові, що позиція суду буде одностайною? Чи, все-таки, будуть розбіжності у позиціях суддів?

ВЕДУЧИЙ: Миколо Івановичу, власне кажучи, питання до вас. Ви сподіваєтеся, що позиція Конституційного суду буде одностайною, чи будуть розбіжності в оцінці цього указу?

Микола КОРНІЄНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Це дуже тяжко сказати.

Олександр МИРОНЕНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Ну. Я б хотів, відповідаючи на це питання нагадати всім відомі слова і такий соковитий вислів Довженка, що стоять двоє, дивляться в калюжу. Один бачить зірки на небі і ними милується, інший бачить виключно болото, яке треба обійти. Точно так же і норма права і загальний підхід до вирішення справи у Конституційному суді. Навіть двоє найвисококваліфікованіших юристів не зможуть однаково протлумачити одну і ту ж правову норму. Якщо їх 18, то обов’язково такі розбіжності будуть. І це природно. І у нас вони були за дев’ять років моєї роботи в Конституційному суді. І ми знаходили шлях до компромісу, до прийняття рішень. А хто не погоджувався з рішенням, той викладав це в окремій думці.

ВЕДУЧИЙ: От у мене запитання і до вас, Олександре Миколайовичу, і до вас Миколо Івановичу. Коли, от знов таки, реалістично, завтра, якщо розпочинається конституційне впровадження, коли нам чекати рішення Конституційного суду? Скільки це, тиждень, два? Будь ласка, Миколо Івановичу? Будь ласка, Олександре Миколайовичу?

Олександр МИРОНЕНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Я вам скажу так, що Конституція, вірніше закон про Конституційний суд встановлює терміни впровадження. Ну, загальний термін за конституційним поданням, це три місяці. За конституційним зверненням шість місяців. А у випадку, якщо суд визнає цю справу невідкладною, то один місяць. Давайте рахувати. Давайте рахувати. Термін відліку вважається з дня прийняття рішення про відкриття впровадження. Якщо я не помиляюся, то уже пройшло майже два тижні з того дня, коли колегія суддів відкрила це впровадження. Якщо суд визнав це впровадження невідкладним, то в рамках, якщо суд буде діяти в рамках закону – а я на це сподіваюся – слід очікувати через два тижні. А якщо судді зрозуміють той накал у суспільстві, який існує, то вони можуть прийняти. Наскільки, для мене, для мене, наскільки очевидна неконституційність указу президента, що я б це рішення прийняв і завтра

ВЕДУЧИЙ: Будь ласка, Миколо Івановичу, ваша думка?

Микола КОРНІЄНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Ну, моя думка така ж. Справа в тому, що якщо судді зрозуміють, а воно очевидно, я погоджуюся повністю, для мене очевидно, що цей наказ, нажаль, не конституційний. І якщо судді дійдуть такої ж точки зору, то вони приймуть дуже швидко. Може не завтра, завтра тільки відкрите засідання буде, так. там ще декілька днів. А якщо інше рішення буде, то будуть вони його писати і місяць, і два, і три, і рік будуть писати і не напишуть так, щоб всі були задоволені.

Олег ВОЛОШИН, журнал «Експерт»: Миколо Івановичу, якщо дозволите, в мене до вас питання не як до судді, а як до громадянина. Незалежно від того, що зрозуміло, що указ, як ви кажете, є неконституційним , ви розумієте, що конфлікт це не зніме, якщо суд це питання вирішить. Чи не вважаєте ви, що правильніше б було, щоб Конституційний суд зайняв би таку позицію, яка б змусила обидві частини, обидві гілки влади домовлятися між собою? Це з точки зору до вас, як до громадянина. Тому що зрозуміло, що чітке рішуче рішення Конституційного суду на бік однієї чи іншої гілки влади не призведе до стабільності і спокою в державі?

ВЕДУЧИЙ: Будь ласка, Миколо Івановичу?

Микола КОРНІЄНКО, екс-суддя Конституційного суду України: Ви знаєте, тяжко відповісти на це питання однозначно. Тут треба бути політиком а не юристом. Я, наприклад, як юрист вважаю, що рішення повинно бути виписано чітко, відповідно до Конституції. Тобто, суд повинен прийняти принципове рішення на підставі Конституції. Політичне рішення, таке ні туди, ні сюди, це значить суд повинен припинити справу. А для припинення справи, мені здається, немає підстав.

Юрій СИДОРЕНКО, телеканал «Студія 1+1»: Оле