Примирення і дострокові вибори – два полюси українського політичного майбутнього

СТУДІЯ: У студії – Олесь ТЕРЕЩЕНКО. Примирення і дострокові вибори – два полюси українського політичного майбутнього. Підстав досягнути кожного наразі немає. І це – найгірший варіант, бо тоді – війна за владу на кілька років. Вас це влаштовує? Певно, ні. В опитуванні Центру Разумкова 63% із вас добре бачать, що все в країні йде не так. І лише 16% задоволені таким розвитком подій. Це при тому, що не кожен політолог вам скаже, куди ці події врешті-решт заведуть країну. Особливих улюбленців у цих подіях у вас також немає. Діяльність президента не підтримують 45%, парламенту – 44%, уряду – майже 40%. Спробую припустити, що найбільше вас не влаштовує в цій діяльності неспроможність знайти компроміс або небажання його шукати, або ж різні уявлення про його зміст. Примирення у нас хочуть бачити тільки у формі капітуляції противника. Бажано, повної, тому й відповідна підготовка. Замість винайдення миротворчих формул – стратегія "збери всі повноваження". Наступного тижня попередньо оголошений "круглий стіл". Про що там говорити, якщо напередодні уряд судиться із президентом з наміром скасувати кожен десятий його указ, більшість стосується голів місцевих адміністрацій. А президент всерйоз думає над можливістю розпустити уряд. Такого чітко прописаного права у нього в Конституції немає, але згадується про відповідальність Кабміну. Форму цієї відповідальності перед главою держави Банкова хоче з’ясувати у Конституційному суді. А підстави знайти завжди можна. Наприклад, невиконання обіцянки щодо підвищення мінімальних зарплат і пенсій, від якої коаліція, правда, поки не відмовляється. Викручування законодавства на свою користь змусило подати голос досі законспірований Конституційний суд. Його голова Домбровський прочитав цілий трактат про види тисків на відомство.

СИНХРОН: Іван ДОМБРОВСЬКИЙ, голова Конституційного Суду України: "Тиск на Конституційний суд чиниться і чинився завжди. Якщо виступає представник президента в суді з аргументами – своїми аргументами він і тисне на нас. Виступає інший представник, по-іншому, він теж... А для чого вони, власне, прийшли до нас? Щоб упевнити нас в правильності тієї чи іншої думки чи позиції. Такий тиск, якщо можна це назвати словом "тиск", я вважаю нормальним. Ми – публічні особи, всі мали бути до цього готові. Але такий тиск я сприймаю нормально. І не бачу тут нічого поганого, якщо журналісти критикують, що суд не видав жодного рішення. Хіба ж це не правда? Правда".

СТУДІЯ: І взагалі, знайшли крайніх. Якщо так, працюємо по повній процедурі. На безвідкладне подання – місяць, звичайне – 3, звернення – півроку. Бюрократичні терміни оголошені – тепер можна принаймні порахувати, скільки часу піде на розгляд 60 подань, що зараз перебувають у суді, а заодно й пригадати, що з часу першого подання у війні за повноваження минуло уже 4 місяці. На прес-конференції Іван Домбровський заперечив, що суд не підтримав скасування заборони переглядати політреформу. Інформацію цю роздобув "КоммерсантЪ Україна". Якщо це правда, то один із сценаріїв виходу із конституційного безладу уже відпадає. Це скасування змін до Основного Закону. Залишається нова редакція, яку пишуть не відсторонені юристи, яким би довіряли всі політичні сили, а політики, які не довіряють один одному. І більш реалістичним називають вдосконалення Конституції, яке з трьох варіантів українці підтримують найбільше. Але що відрізати і що доточувати, тут теж спеціалістів набереться.

ТИТРОВАНО: Юрій ЯКИМЕНКО, експерт Центру Ім. О. Разумкова: "Теоретично можна розглядати три сценарії подальшого перебігу конституційного процесу: скасування Конституційним судом змін до Конституції, внесених 8 грудня 2004 року, внесення до Конституції часткових змін, ухвалення цілісного тексту Конституції в новій редакції. Зміни могли б зачепити ті моменти, які вже стали джерелом конфліктів між різними владними інституціями і перебувають на розгляді Конституційного суду а також тих, які можуть стати джерелами потенційних конфліктів. Досягнення консенсусу між різними суб’єктами конституційного процесу з цих питань видається легшим, ніж принципова зміна системи влади".

СИНХРОН: Віктор ЯНУКОВИЧ, Прем`єр-міністр України: "Я проти будь-яких зазіхань на повноваження президента. Я буду відстоювати повноваження президента згідно з Конституцією, так як і президент їх відстоює. Я буду завжди на боці президента і на боці Конституції".

Можливість дострокових виборів українськими політиками розглядається по-різному

СТУДІЯ: І поки компромісної Конституції немає, Конституційний суд думає, президент і уряд воюють, частина політиків активно позирають на інший полюс майбутнього. Досі ніхто чітко не пояснив, як можна за нинішніх обставин розпустити парламент, а до нових виборів, про всяк випадок, уже готуються. Партія регіонів сподівається на прем`єрський високий рейтинг, Тимошенко розпочинає традиційні регіональні гастролі, "Наша Україна" оголосила конкурс на харизматичного лідера, праві – УНП і Рух – укотре говорять про об’єднання, нові проекти, зокрема, "Народна самооборона", посилено розкручуються, Вітренко оголошує про чергову опозицію "антикризовикам", а соціологи проводять опитування. Результати від трьох компаній практично співпадають, і обирають у парламент тих самих. Це якщо прохідний бар’єр той самий. Ахметов на днях припускав можливість відновлення ситуативного альянсу "Регіонів" і БЮТу навколо закону про опозицію. І можна і навколо прохідного бар’єру поспівпрацювати. Понад 300 голосів і великі рейтинги дозволяють підняти виборчу планку хоч і на 10%, які ніхто, окрім "регіоналів" і "бютівців", звичайно, не підніме. Такого коаліція, звісно, не переживе. От тобі і сценарій нових виборів. Правда Тимошенко перед тим ще хоче нову Конституцію. А тут погляди двох політичних гігантів, звичайно, можуть розійтися.

РЕПОРТАЖ: Автор: Олександр МОТОРНИЙ. Вчителька за фахом, митець за життєвими переконаннями пані Тамара захоплено демонструє свої творіння. Каже: ладна взятися за будь-який малюнок. Хитре переплетіння ниточок навчило відгадувати цілісний сюжет через найменші деталі. Політика – не виняток.

СИНХРОН: Тамара ПРОШКУРАТОВА, депутат Верховної Ради IV скликання: "В політичних силах представлені не ті політики, яких би хотіли бачити в державі. Ну, я вважаю, що це не нормально. Попроходили депутати, які масажистами, водіями. Ну то що можна чекати від такого політикуму?"

РЕПОРТАЖ: На це риторичне запитання свою відповідь пропонує чинна "помаранчева" пані. Ксенія Ляпіна впевнена: багато що в політичному житті залежить від обставин, а вони сьогодні, щонайменше, неоптимістичні.

СИНХРОН: Ксенія ЛЯПІНА, фракція "Наша Україна": "Президент незалежний, але й від нього вже значно менше залежить, уряд сам по собі живе, парламент з наявністю коаліції, опозиції, знов таки, абсолютно живе, як кішка, сама по собі".

РЕПОРТАЖ: СТЕНДАП: Цілком ймовірно, що саме від розділових знаків ось у цьому нескладному реченні вже в найближчому майбутньому залежатиме доля жовто-синьої країни. Насправді варіантів лише два: або знак оклику після розпустити, або кома після неможливо. І перший, і другий варіанти пунктуаційно вірні. Насправді, – кажуть знавці, – питання суто до парламентської стилістики.

РЕПОРТАЖ: Жіноча інтуїція політеліти натякає: саме для того, аби правильно розставити розділові знаки, треба звернути увагу на всеукраїнське "народносамооборонне" турне досвідченого польового командира Луценка, мандри країною Миколи Катеринчука, об’єднання і маневри колись потужних партій, що залишилися поза парламентом, але насамперед не можна випускати з поля зору "найсердечнішу" з політжінок, яка вже проклала маршрут регіонами. Тимошенко не приховує: до всього, що має забезпечити правові підстави для дострокового розпуску парламенту, вона причетна. Затримуватись на аргументації "леді Ю" не вважає за доречне. Мовляв, усе давно виписане в найголовнішому із законів. Питання ж лише у тім, який із конституційних аргументів вдасться застосувати.

СИНХРОН: Юлія ТИМОШЕНКО, лідер БЮТ: "Всі підстави для розпуску парламента передбачені Конституцією: чи легітимний сьогодні уряд, чи легітимна сьогодні коаліція і чи має президент право достроково розпускати парламент".

РЕПОРТАЖ: Снаряди для "бютівських" мінометів у вигляді роз’яснень має підвести Конституційний суд. Сама ж Тимошенко називає те нестерпне бажання великим політичним прибиранням і закликає запитати у населення жовто-синьої країни, що йому до вподоби. У цифрах та відсотках. Аналітики Researching Branding Group оперують останніми даними. Опитування, проведене в перший тиждень лютого, свідчить: позапланово йти до виборчих дільниць бажає лише п’ята частина вітчизняного електорату, натомість 60% знову здійснювати волевиявлення не хочуть. В минулому телеведуча з юридичною освітою, народний депутат, а нині заступниця міністра Олена Лукаш Конституцію тримає напоготові. Каже: життя вирішило за неї, тому й опинилася в політиці. Натомість аби доля так само вирішила тривалість життя п’ятого депутатського скликання, не погоджується. Пані новоспечена чиновниця демонструє 90 статтю тієї таки Конституції, де прописані усі юридично можливі розпускні загрози для народних обранців.

СИНХРОН: Олена ЛУКАШ, заступник міністра Кабінету міністрів: "Пленарне засідання відбувається у визначений строк, коаліція сформована і діє, уряд діє, і жодної відставки уряду не відбувалося. Таким чином правових підстав для розпуску парламенту не існує. Існує політичне бажання, існує бажання реваншу, існує бажання повернення".

РЕПОРТАЖ: Повернутися не лише хочеться, а треба, – зі свого боку переконує очільниця усіх народних демократів країни Людмила Супрун. Вона впевнена: останні різкі рухи на вітчизняному політичному Олімпі – то не лише гра м’язами і не лише опозиції.

СИНХРОН: Людмила СУПРУН, лідер НДП: "Вони хочуть перевірити власні рейтинги, тобто роблять суцільне соціологічне опитування. Вони можуть підняти прохідний бар’єр, і це сьогодні обговорюється для того, щоб відсікти, скажемо, комуністів, соціалістів, ну і можливо, навіть "Нашу Україну", так щоби розділити Україну на двох – на "біло-голубу" і ту, що з білим прапором та червоним сердечком".

РЕПОРТАЖ: Втім існує ще одна теоретична можливість, коли під прозорим куполом на Грушевського виникне криза: народні обранці можуть відмовитись від своїх мандатів і добровільно піти геть. Щоправда, і за таких розкладів, – каже міністрова заступниця Лукаш, – перспективи розпуску видаються теж непростими. Звільняти депутатів за власним бажанням повинна принаймні парламентська більшість.

СИНХРОН: Олена ЛУКАШ, заступник міністра Кабінету міністрів: "Народним депутатам, народному депутатові, який хоче вийти, позбутися депутатського статусу навіть з політичних міркувань і мріючи про дострокові вибори, потрібно мати собі в кишені 226 голосів. Не факт, що він їх на сьогодні буде мати".

СИНХРОН: Людмила СУПРУН, лідер НДП: "За будь-яких умов прийняте рішення щодо дострокових виборів, я впевнена, буде виключно політичним".

РЕПОРТАЖ: Заслужений вчитель України Тамара Прошкуратова до пунктуації з політичним підтекстом підходить помірковано. Каже: розрубати нинішній владний вузол могли б 3 закони – про президента, про Кабмін і про опозицію, – але прийняті одночасно. За інших обставин треба розділяти.

СИНХРОН: Тамара ПРОШКУРАТОВА, депутат Верховної Ради IV скликання: "Півроку тому я би поставила кому отут. Але зараз, коли я бачу, що розрулювати ту ситуацію практично неможливо, якщо не вийде це, а воно уже не клеїться, то тому я кому ставлю оце тут".

РЕПОРТАЖ: Натомість і це – лише жіночий погляд на сучасну політичну пунктуацію.

Білорусь зацікавлена в спільних газотранспортних проектах з Україною

СТУДІЯ: Можливо, точки дотику президенту і коаліції пошукати десь і іншому місці? Скажімо, у зовнішній політиці. От виконувач обов’язків міністра закордонних справ і одночасно кандидат на посаду Володимир Огризко бачить схожість пріоритетів у Ющенка і Януковича. Можливо. Але президент при цьому не хоче закону про засади внутрішньої і зовнішньої політики, який так активно готує коаліція. А в коаліції критикують президентський указ про стратегії національної безпеки, який основні засади дипломатії встановлює на випередження. Чому Ющенко висуває на керівника МЗС Огризка, якого, за словами Януковича, більшість коаліційних депутатів не бажають? Чому у пресі Огризка заносять до "чорних списків" нев’їзних до Росії, хоча Москва чекає дипломата на переговори наступного тижня? Утім приклади зовнішньополітичної солідарності у владі все-таки є. На заяву Путіна про обмін енергетичними активами, точніше видобуток в обмін на транзит, відповідь одна: головну трубу не віддамо і на морський шельф не пустимо. Але консорціум щодо нового невеличкого маршруту "Богородчани-Ужгород" росіян теж особливо не цікавить. Після конфлікту із Білорусією вони остаточно зрозуміли: якщо труба не контролюється – треба йти в обхід. Газогін через Балтику уже будують, нафтогін на Балтику зараз планують. Росія переконує Європу: чим менше транзитерів, тим краще вам і нам. Росіянам – точно, енергозалежним європейцям – сумнівно. Весь контроль за сировиною і її рухом в руках однієї сторони виходить. Тому транзитні держави переконують у своїй важливості для енергетичного балансу. Ще сильнішою ця позиція буде, якщо транзитери об’єднають зусилля, а точніше, об’єднають труби. Енергетичний альянс України, Білорусі і Литви – у планах, яким наразі заважає недемократичність Мінська, відсутність перемичок і дефіцит енергоносіїв, альтернативних російським.

РЕПОРТАЖ: Автор: Інна КОВАЛЬ. Росія не відкидає ідею створення газового картелю. Таку сенсаційну заяву виголосив президент Володимир Путін на початку тижня, перебуваючи із візитом в Катарі. Хоча ще 3 місяці тому всі російські чиновники категорично заперечували таку можливість. В листопаді минулого року економічний комітет НАТО в своїй аналітичній доповіді попередив, що Росія готує газовий аналог ОПЕК, куди мали б увійти Алжир, Катар, Лівія, країни Центральної Азії і, можливо, Іран. Країни картелю могли б координувати свої плани з інвестицій та видобутку газу, щоб не допустити його перевиробництва і утримати ціни на високому рівні. Що б не заперечували російські чиновники, а їхні дії кажуть про зворотне. Держдума Росії розглядає закон про надра, за яким усі більш-менш привабливі родовища оголошують федеральною власністю.

СИНХРОН: Наталя КОМАРОВА, голова Комітету Держдуми з природних ресурсів: "Согласимся с тем, что просто-напросто иностранные инвестиции не будут привлекаться для разработки участков недр федерального значения. В этом состоит особенность деятельности иностранных инвесторов в области недропользования".

РЕПОРТАЖ: У такій ситуації дивно спостерігати за потугами України обміняти свої газотранспортні активи на можливість видобутку газу в Росії. Не варто сподіватися навіть на те, що видобутий нами газ стане дешевшим. Москва бачить нас не далі, ніж учасником якоїсь російської компанії з видобутку. І жодних пільг.

СИНХРОН: Валерій ЯЗЄВ, голова Комітету Держдуми з питань транспорту, енергетики і зв’язку: "Я так понимаю, что это будет добыча в составе компании российских резидентов, которые будут добывать газ, платить все российские налоги, выполнять все российское законодательство. И считать, что этот газ будет дешевле, для Украины или для Беларуси, вот они хотели доступ получить, это совершенно необосновано".

РЕПОРТАЖ: Між тим, умови для України однозначні: контроль головної магістральної системи "Уренгой-Помари-Ужгород". Сергій Єрмілов був міністром палива та енергетики, коли Росія запропонувала створити міжнародний газотранспортний консорціум. Тоді українська робоча група розглядала можливість передачі росіянам в управління газових труб. Торжок-Долина та Івацевичі-Долина. Там треба добудувати компресорні станції – і потужність зросла б до 30 мільярдів кубів на рік. Потім запропонували разом спорудити ще одну невеличку трубу – "Богородчани-Ужгород". Ці труби жодним чином не впливають на нашу енергетичну безпеку, але й жодного інтересу у росіян не викликають.

СИНХРОН: Сергій ЄРМІЛОВ, колишній міністр палива та енергетики України: "Що стосується газопроводів "Торжок-Долина", "Івацевичі-Долина", то вони сьогодні працюють на 30-40% від своєї нормальної потужності. Це перше. По-друге, вони ідуть через територію Білорусі – це додатковий ризик. Кажучи про аргументи, це пішка на шаховій дошці. Тобто вона якесь значення має, але до ферзя там дуже-дуже далеко".

СИНХРОН: Валерій ЯЗЄВ, голова Комітету Держдуми з питань транспорту, енергетики і зв’язку : "Значит, если вы понимаете, Украина понимает под газовым консорциумом газопровод на Богородчаны, да, значит, это вот столько. Мы столько строим за три месяца. Какой это консорциум? Речь шла о консорциуме по управлению газотранспортной системы Украины, там, в 37 тысяч километров, да, газопровода. Если нам, как-бы, предлагает, вот, такой-то, то тогда это месторождение, значит, емкостью 10 миллиардов кубов газа. Я такие... не интересно мне одному такие разрабатывать".

РЕПОРТАЖ: Взагалі останнім часом в Росії розробляти родовища цікаво лише "Газпрому". Першою ще 5 років тому була позбавлена своїх родовищ компанія "Ітера". Зараз згортає газовидобуток компанія "ТНК ВР" на шельфі Сахалін-2 та на Ковиктинському родовищі. Мабуть, саме про це й розповідали українському прем`єру Януковичу керівники обох компаній Ігор Макаров та Герман Хан під час їхньої зустрічі в Києві. Не хоче зв’язуватися з Росією і "УкрГазЕнерго", половина якої належить "РосУкрЭнерго" – виключному постачальнику середньоазійського газу в Україну. Через складне законодавство і неможливість здешевлення газу робити це просто немає сенсу. Чекати на якийсь виняток не варто: Росія довела, що переймається лише власними інтересами. Навіть партнерка по союзній державі Білорусь отримала і газову, і нафтову рукавичку. І зроблено це було в такий жорстокий спосіб, що альтернативним транзитом зацікавився сам Лукашенко. Його інтерес – у можливості постачання нафти в Білорусь через нафтопровід "Одеса-Броди".

СИНХРОН: Олександр ТОДІЙЧУК, колишній президент ВАТ "Укртранснафта": "93-94 рік Білорусь замовила економічні обґрунтування постачання через цей нафтопровід і до своїх заводів у Мозирі і в Новополоцьку. Така робота була виконана. Невеликі зміни, які можна зробити на одному з трубопроводів, дозволяє підняти потужність одного з трубопроводів до тих обсягів, які б забезпечили транзит нафти до Словаччини і до Чехії. А інший – використати в реверсивному напрямку і качати нафту із Бродів до Мозиря".

РЕПОРТАЖ: Ця операція потребує десь 50 мільйонів доларів і рік роботи. За два роки ми можемо об’єднати нашу систему з литовськими трубопроводами, що виходять на Балтійське море. Для цього потрібне політичне рішення.

У Туркменістані відбулась інаугурація новообраного президента

СТУДІЯ: Радикальні зміни в енергетичній геополітиці могла спричинити всього одна країна, навіть одна людина з цієї країни. Але вона не захотіла. Новий президент Туркменістану сам зізнався: його кредо – поміркованість, а тому нікому з світових гравців після зміни лідера в Туркменістані нічого не світить. Жодних альянсів, нейтралітет, виконання всіх міжнародних угод. У газових справах це означає, що Росія 21 рік купуватиме весь нинішній обсяг туркменського "блакитного палива". А отже, Україна може розраховувати тільки на інвестиційні проекти, військово-технічну співпрацю і ще можливість власного видобутку. У внутрішній політиці плутанини більше. Опозиція зауважила: не можна одночасно обіцяти реформи і продовження курсу Ніязова. Але Бердимухаммедов не дарма протримався в уряді Туркменбаші довгих, за місцевими мірками, шість років. Демократія буде, але не імпортна, а місцевого виробництва, на досвіді і традиціях. На Сході все роблять розважливо, тому наразі демократія по-туркменськи – це вибори президента із шести кандидатів, де один, правда, набирає майже 90%. Це запрошення преси тільки на інаугурацію і незапрошення спостерігачів узагалі. У порівнянні з вічним президентством, це вже прогрес.

РЕПОРТАЖ: СТЕНДАП: Автор: Єгор ЧЕЧЕРИНДА. Останній бюлетень впав у скриню для голосування у неділю пізно ввечері, а вже у середу рано-вранці відбулася церемонія інаугурації переможця, – це вибори президента по-туркменськи. Україна намагається відновити стратегічне економічне партнерство з середньоазіатською республікою та дуже сподівається на поновлення прямих газових поставок.

РЕПОРТАЖ: Звісна річ, 79% за Гурбангули Бердимухаммедова – це не ті 99,5, які отримав Сапармурат Ніязов 16 років тому, коли вперше обирався президентом. Але традиція вшанування вождя або сердара залишилася незмінною. У палаці Рухієт, де відбувалася церемонія інаугурації, все як за часів розквітлого соціалізму. Дівчата у національному вбранні, сивочолі аксакали, діячі єдиної в країні демократичної партії, портрети Туркменбаші та кількахвилинні гучні оплески. Синхронний переклад здійснюється англійською, арабською та фарсі. Віктору Ющенку у перекладі допомагає Михаїл Саакашвілі, що сидить поруч. Новообраний Бердимухаммедов у тронній промові обіцяє продовжити справу Сапармурата Ніязова.

СИНХРОН: Курбангули БЕРДИМУХАМЕДОВ, Президент Туркменістану: "Як і перший президент, великий сердар, я продовжу політику, скеровану на добробут народу. Населенню безкоштовно надаватиметься природний газ, електроенергія, вода та сіль. Низькі ціни на хліб, бензин та житло не зміняться. Ми продовжимо політику виведення наших енергоресурсів на нові міжнародні рейтинги".

РЕПОРТАЖ: Місце новообраного президента – у партері між Віктором Ющенком та Нурсултаном Назарбаєвим. Як кажуть туркмени, на Сході це свідчення великої шани. Президенти дивляться концерт, дитячий струнний оркестр виконує класичні твори, потім парад роти почесної варти, фотографування на пам’ять та зустріч Ющенка з Бердимухаммедовим за зачиненими дверима. Пересічні туркмени хоч і перебувають у піднесеному настрої, втім з пресою спілкуються неохоче, часто називаючи другого президента прізвищем першого.

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Ну, Ниязов там объяснил, что чего он хочет, он всё сделает нам – учёбу, за границу чтоб поехать, ну, мы думаем, что всё сделает для нас".

РЕПОРТАЖ: Гурбангули Бердимухаммедов вже пообіцяв, що кількість студентів, яких відправлятимуть навчатися за кордон, суттєво зросте. Разом з тим туркменам дозволять вільний Інтернет, знімуть заборону на балет, уроки фізкультури в школах та відновлять пенсії селянам. Усе це було неможливо за Ніязова. Наслідками культу особи все ще залишаються 14 тисяч пам’ятників Туркменбаші. Ось цей золотий – вартістю десять мільйонів доларів – завжди повертається до сонця. Перейменовані назви місяців, днів тижня та національні свята на честь днів народження членів родини екс-президента.

СИНХРОН: Олександр ЧАЛИЙ, заступник Глави Секретаріату Президента України: "Ми побачили заяви нового президента щодо розвитку освіти, контактів, Інтернету, доступу до мобільних телефонів, що є елементами сучасної демократії, тобто Туркменістан починає новий розвиток".

СИНХРОН: Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Центру соціальних досліджень "Софія": "В азійських системах, і це не секрет, традиція відіграє навіть більшу роль, традиція як основа права, ніж формальне юридичне право, яке є основою в функціонуванні політичних систем західної демократії".

РЕПОРТАЖ: Справді, вимагати від Сходу західних стандартів демократії – річ невдячна. Як каже міністр палива та енергетики Юрій Бойко, варто поважати вибір туркменського народу та, не нав’язуючи йому власної волі, робити спільну роботу. Так на сьогодні обсяг українських інвестиційних проектів у Туркменістані – майже один мільярд доларів. Щоправда, пряму угоду на купівлю туркменського газу три роки тому Україна втратила, тепер купує його від російського посередника.

СИНХРОН: Юрій БОЙКО, міністр палива та енергетики України: "Ми отримали свого часу декілька пропозицій стосовно видобутку газу і нафти на території Туркменістану, але ці пропозиції були стосовно видобутку на шельфі. У нас є своя програма по шельфу Чорного моря, і тому ми віддали права свого часу їй. Зараз ми повернемось до розглядання цього питання, і наші експерти відпрацюють можливі варіанти".

СИНХРОН: Валерій ЧАЛИЙ, заступник директора Центру ім. О. Разумкова: "Можемо говорити про нові родовища, про нові поставки і тут Україна може брати участь в забезпеченні обладнанням, в спільних проектах, індикатором досягнення успіхів будуть саме прямі контракти на постачання газу з Туркменістаном, а їх забезпечити можна, беручи участь, допомагаючи в додатковому видобутку газу".

РЕПОРТАЖ: Чи вдасться Києву вдало розіграти нову туркменську карту, питання риторичне, – запевняє Андрій Єрмолаєв. Адже в боротьбу за нові каспійські енергетичні ресурси за рік-два втрутиться не лише Росія, але й Європейський Союз, який також прагнутиме дешевого азіатського газу та нафти.

СИНХРОН: Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Центру соціальних досліджень "Софія": "Зараз змінюється геополітичний малюнок. Європейський Союз стає активним гравцем, який буде конкурувати з Росією, і відповідно з Україною-споживачем за азійський газ. Гра буде цинічна, навіть і прагматична. І на відміну від Росії та Європи, на відміну від Росії та України, Євросоюз буде спроможний пропонувати Туркменістану в середньостроковій перспективі нові маршрути".

РЕПОРТАЖ: Хай там як, але Україна продовжуватиме боротьбу за Туркменістан, – одностайні і в Кабміні, і в Секретаріаті президента. Українці будують там газокомпресорні станції, мости, дренажні системи і дуже сподіваються на доступ до розробки нових родовищ. Частину проектів Ющенко та Бердимухаммедов обговорили цього тижня в Ашгабаті.

СИНХРОН: Олександр ЧАЛИЙ, заступник Глави Секретаріату Президента України: "З інвестиційних проектів обговорювались, перш за все, будівництво мосту через річку Амудар’ю, є принципова ідея перейти з розрахунків на компенсаційній газовій основі на розрахунки грішми, що дасть можливість інтенсифікувати будівництво, а також завершення будівництва дренажного тоннелю під Ашгабатом".

СИНХРОН: Валерій ЧАЛИЙ, заступник директора Центру ім. О. Разумкова: "Сьогодні після зміни влади в Туркменістані, я не думаю, що відбудуться різкі зміни, але сьогоднішнє керівництво демонструє все ж таки більше відкритість, і я думаю, що це дозволить нам співпрацювати більш активно".

РЕПОРТАЖ: Поки ж головною туркменською загадкою для українських політиків та політологів залишається сама персона нового середньоазіатського президента, а також те, чому саме на ньому зупинили свій вибір туркменські еліти, фактично зробивши єдиним провладним висуванцем, який з неприхованою легкістю випередив п’ятьох інших технічних кандидатів. Колишнього стоматолога, міністра охорони здоров’я та особистого лікаря Туркменбаші завжди вважали номенклатурною посередністю, але як кажуть у політичних кулуарах, іноді саме особисті лікарі знають таємниці, що дозволяють їм після смерті сердара опинитися на його місці.

США та Росія можуть розпочати між собою "холодну війну"

ОГЛЯДОВО: Ще не вороги, але уже не друзі. Сполучені Штати і Росія впритул наблизилися до повтору історії в вигляді "холодної війни". Досі Вашингтон реалізовував свої інтереси у світі, а Москва реалізувала свої. Інколи вони співпадали, частіше – ні.

Місце України серед гонки озброєнь Росії та США залишається невизначеним

СТУДІЯ: Гонки озброєнь знову популярні у зовнішньополітичному лексиконі. Росія уже на третьому місці за оборонним бюджетом, після Сполучених Штатів і Китаю. Енергодолари дозволяють це робити. Так м’язи уже накачував Радянський Союз. Куди у цій ситуації подітися Україні? До системи колективної безпеки далеко, гарантії від ядерних держав немає. Що воно за ПРО біля кордону, американці тільки приїдуть розповісти. Наразі Україна змушена дбати про власну безпеку сама. За п’ять років вітчизняна оборонка має створити новий тактичний ракетний комплекс. Завдання – зробити його кращим від іноземних. Але на питання, з ким ви у змаганні геополітичних гігантів, це не відповідь.

РЕПОРТАЖ: Автор: Сергій ШВЕЦЬ. Прощання з ілюзіями – головний наслідок міжнародних дискусій з політики безпеки. Зуби кремлівської стіни для численних західних медіа і політиків тепер виглядають, як ікла агресивної зовнішньої політики Москви. У Німеччині Володимир Путін влаштував справжню прочуханку Сполученим Штатам та іншим західним країнам. Росія разом з Путіним продемонструвала здатність до проведення самостійного зовнішнього курсу. Спіч російського лідера вперше після розпаду Радянського Союзу був вкрай жорстким, для декого навіть зухвалим. Путін заявив, що ОБСЄ перетворюється на вульгарний інструмент, який обслуговує інтереси однієї чи групи країн, розкритикував розширення НАТО на схід, прямо звинуватив Штати у спробі світового диктату.

СИНХРОН: Володимир ПУТІН, президент Російської Федерації: "Однако что же такое однополярный мир? Как бы не украшали этот термин, он в конечном итоге означает на практике только одно: это один центр власти, один центр силы, один центр принятия решения. Это мир одного хозяина, одного суверена".

РЕПОРТАЖ: Після цього Путін демонстративно вирушив у турне арабськими країнами, де його радо вітали мусульмани. Поведінка російського президента ошелешила світових лідерів, а в експертних коментарях вперто застрягло напівзабуте – "холодна війна". Саме страх перед сибірським ведмедем з ядерним кийком став першим результатом виступу. Під знаком запитання постала претензія Москви на повагу до серйозної ролі Росії у світових справах.

СИНХРОН: Олександр СУШКО, директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва: "Він послабив навіть позиції своїх власних прихильників на Заході. Тепер, безумовно, посилюється на Заході позиція тих, хто виступає за більш жорстку політику стосовно Росії".

РЕПОРТАЖ: Серед цілей промови проглядають і виборчі: зіграти на імперській ностальгії великої частини росіян напередодні парламентської та президентської кампанії і мінімізувати втручання Заходу у сам перебіг виборів. Крім того, зміцнити образ зовнішнього ворога, яким російська громадська думка традиційно вважає США.

СИНХРОН: Сергій ЗГУРЕЦЬ, директор агентства Defence Express: "Така стратегія дозволяє вправно керувати народом, який звик до такої ідеології за часів СРСР, а політичному керівництву дозволяє проводити достатньо жорсткі заходи щодо придушення можливих опонентів".

РЕПОРТАЖ: Можливо, такі цілі і будуть досягнуті, однак в світовому масштабі ошелешеність швидко змінилася на роздратування, а згодом на скептичну посмішку. Наприклад, чеський міністр закордонних справ заявив, що Путін ясно та переконливо довів, чому НАТО повинно розширюватися. В самому Альянсі демонструють, що не зважатимуть на позицію Росії.

СИНХРОН: Джеймс АПАТУРАЙ, речник НАТО: "Глави держав та урядів НАТО кілька місяців тому висловили намір зробити нові запрошення на наступному самміті у 2008 році. Ми віримо і переконані, що процес розширення буде подовжуватись. Відносини між НАТО і Україною є особливими вже протягом багатьох років. Сподіваємося, що влада в Україні дійде згоди, щоб і далі крокувати до НАТО".

РЕПОРТАЖ: СТЕНДАП: Спроба Володимира Путіна зіграти на протиріччях між Євросоюзом та Сполученими Штатами виявилася марною. Досі жодна з європейських країн не підтримала російських заяв. Не чути і схвальних відгуків від таких відомих антиамериканських центрів, як Куба, Венесуела, Іран та Північна Корея. Додатковим фактором, який грає проти Росії в цій ситуації, є те, що навіть країнам, які в контексті путінської промови віднесені до потенційних партнерів росіян у грі проти американців, а це частина пострадянських країн, включно з Україною, Китай та Індія, навіть цим країнам Росія сьогодні не здатна запропонувати привабливої альтернативи, привабливої політичної, економічної та соціальної моделі розвитку.

РЕПОРТАЖ: США володіють поте