Вибори за пропорційною системою істотно вплинули на якісний склад Верховної Ради. В цьому впевнені парламентські кореспонденти різних ЗМІ, яким «Детектор медіа» поставила запитання: «Хто, на вашу думку, є найвідкритішим і найзакритішим для ЗМІ депутатом V скликання?». Відповідь дали 30 журналістів, які постійно працюють у Верховній Раді.

Виявилось, що поняття «відкритий для ЗМІ депутат» може мати декілька різновидів: «демагог», «піарник», «речник фракції», «щирий», «експерт із одного чи декількох питань».  Останніх виявилось зовсім мало. Простежуються певні закономірності: по-перше, опозиція є більш відкритою до спілкування з пресою; по-друге, політики, які були відкритими за часів депутатство, миттєво «закриваються», перейшовши на роботу в Кабмін – це, зокрема, сталося з Міністром внутрішніх справ Василем Цушком.

Відкритість депутатів журналісти поділяють на щиру та демагогічну. Щирий, розповідаючи про щось, бачить і чує співрозмовника; демагог – лише себе. Щирий може спокійно й доступно роз’яснити незрозумілі журналістові моменти, а демагог не має часу на пояснення. Має свою градацію й закритість: «бізнесмени», «постійно відсутні», «злі» та «ті, що не мають дозволу коментувати». Багато депутатів просто не готові до спілкування з журналістами – бояться сказати щось зайве. Тож журналісти звертаються до випробуваних «речників» фракцій. За словами співрозмовників «ТК» - досвідчених парламентських журналістів - такого несолідного складу Верховна Рада ще не мала: кількість яскравих особистостей є мінімальною. «Після 50 номера у списках немає з ким говорити. Було б добре, щоб вожді дозволили їм коментувати, бо, коли треба взяти коментар, вони тікають. Спілкування шукають лише ті, кому треба пропіаритись», - прокоментував «ТК» один із парламентських кореспондентів.

Найзакритішою є фракція Партії регіонів. Окрім Тараса Чорновола, Ганни Герман, Ярослава Сухого та покійного Євгена Кушнарьова, практично ніхто з «регіоналів» не має мандата на коментування дій фракції.

У тому, що депутати відмовляються коментувати політичні події та навіть рішення власної фракції, журналісти звинувачують пропорційну систему виборів. За мажоритарної та мішаної системи в парламент потрапляло чимало яскравих особистостей. Тепер лідери воліють не брати яскравих політиків до списків, адже вони менш керовані й дисципліновані, ба навіть можуть затьмарити лідера. У партійних списках, відтак, панує сірість.

Бізнесмени, які пройшли до ВР за списками всіх політичних сил, воліють не світитись, і заявляють про себе лише тоді, коли під загрозою опиняється їхній бізнес. Ще один недолік пропорційної системи, що позначився на стані відкритості політиків – відсутність у тих, хто «після 50 номера», досвіду публічності. За мажоритарної системи кандидат у депутати, що прагне бути обраним, просто вимушений виступати перед виборцями, давати інтерв’ю й  відповідати на запитання журналістів. За кілька місяців передвиборної кампанії кандидат набирається досвіду й уміє формулювати думку, не губитися від незручних і несподіваних запитань, давати відсіч опонентові в політичній дискусії. Люди ж, чия участь у виборчій кампанії обмежилась грошовим внеском у партійну касу, не мають нагоди розвинути в собі ораторські та комунікативні навички.

Не може V скликання похвалитись великою кількістю громадських і культурних діячів, науковців, митців. Тож і бачимо в новинах синхрони тих самих людей – Тараса Чорновола, В’ячеслава Кириленка, Андрія Шкіля, Ярослава Сухого, Михайла Поживанова, Петра Симоненка, Олександра Турчинова, Івана Бокого, Миколи Томенка...

До того ж, багато депутатів є просто некомпетентними, зокрема, й у тій сфері, що є їхньою спеціалізацією у ВР. «Коли нам потрібно було взяти коментар щодо конкретних статей бюджету, ми не могли знайти депутата, який би знався на цих питаннях. Політичні особливості могли коментувати «рупори» фракцій, а ось економічні...», - скаржиться представник однієї з найбільш тиражних газет України.

За спостереженнями вашого автора, небагато в теперішньому скликанні ВР депутатів, які усвідомлюють важливість соціальних функцій журналістів. Для більшості журналіст – це, перш за все, джерело потенційної загрози розголошення. До різних журналістів політики ставляться неоднаково: приміром, частина респондентів називає Раїсу Богатирьову відкритою, а близько третини – дуже закритою. «Все залежить від настрою, з яким прокинулась сьогодні пані Богатирьова, - коментує один із журналістів. – Не приведи, Господи, потрапити їй під гарячу руку – такого наслухаєшся!»

Закритим для одних журналістів і відкритим для інших є й соціаліст Василь Волга. Рінат Ахметов інколи «відкривається», якщо журналістам пощастить зловити його у Верховній Раді, однак, на жаль, рідко з’являється на робочому місці, як і низка інших депутатів-бізнесменів. Водночас, саме Ахметов, як найвпливовіший «регіонал» у ВР, викликає в журналістів найбільший інтерес – відтак, його прізвище очолює перелік «закритих» депутатів.

Відзначають журналісти й таку закономірність: у разі, коли комусь із політиків кортить донести щось до уваги ЗМІ, вони через своїх помічників, прес-секретарів, а часом і особисто звертаються до журналістів, розшукуючи їх хоч під землею... Тоді як у випадках, коли інформація потрібна журналістові, він може не сподіватись, що йому підуть назустріч. До тих, хто найохочіше йде на контакт із журналістами саме заради самопіару, відносять БЮТівців Олександра Ковтуненка та Сергія Поліщука.

«Ми хочемо спілкуватися з тими, хто живе у законодавчому процесі, а не забезпечувати їхній піар. Ми обмежені у часі, нам потрібен кваліфікований коментар, а не такий, який вони потім самі спростовуватимуть телефоном», - зауважив один із журналістів у розмові з кореспондентом «ТК».

Думки опитуваних щодо відкритості політиків розділилися в залежності від спеціалізації журналістів: для телевізійників відкритими виявляються одні особи, для радійників, газетних журналістів – інші.

Серед урядовців найзакритішими для преси називають Віктора Януковича, Андрія Клює ва та Юрія Бойка. Зокрема, за словами журналістів, Прем’єр-міністр практично ніколи не дає відповідей на прямі запитання.

Відкриті та закриті для ЗМІ депутати V скликання (опитано 30 парламентських кореспондентів):

Відкриті:

1. Тарас Чорновіл (15 голосів)
2. В’ячеслав Кириленко (11)
3. Ярослав Сухий (10)
4. Андрій Шкіль (10)
5. Михайло Поживанов (8)
6. Микола Катеринчук (8)
7. Петро Симоненко (7)
8. Борис Беспалий (7)
9. Іван Бокий (7)
10. Ганна Герман (5)
11. Євген Філіндаш (4)
12. Юрій Ключковський (4)
13. Олександр Голуб (4)
14. Адам Мартинюк (3)
15. Олександр Мороз (3)
16. Петро Цибенко (3)
17. Олександр Турчинов (3)
18. Андрій Шевченко (3)
19. Микола Онищук (3)
20. В’ячеслав Коваль (3)
21. Микола Томенко (3)
22. Йосип Вінський (2)
23. Руслан Князевич (2)
24. Сергій Головатий (2)
25. Анатолій Семинога (2)
26. Сергій Поліщук (2)
27. Володимир Макеєнко (2)
28. Олександр Ковтуненко (2)
29. Віталій Шибко (2)
30. Леонід Грач (2)

Закриті:

1. Вся фракція Партії регіонів, за деякими винятками
2. Рінат Ахметов (11)
3. Раїса Богатирьова (10)
4. Борис Колесников (3)
5. Юрій Єхануров (3)
6. Богдан Губський (3)
7. Олександр Мороз (2)
8. Олександр Третьяков (2)

Також називали Валерію Заклунну-Мироненко, Василя Горбаля, Василя Волгу, Романа Безсмертного, Петра Ющенка, Юлію Тимошенко, Петра Порошенка, Віктора Тихонова, Олександра Єфремова, Миколу Мартиненка, Сергія Осику, Ярослава Мендуся, Тарієла Васадзе.