ВЕДУЧИЙ: Добрий вечір, я Данило Яневський, сердечно вітаю всіх, хто прийшов на «Майдан». Два роки тому Віктор Ющенко склав президентську присягу на вірність народу України. За цей час конфронтація поміж лідерами країни та політичними силами зводить нанівець сподівання на політичний консенсус у прийнятті найважливіших рішень для прискорення вкрай необхідних для України реформ. У реальності Універсал національної єдності лише дав можливість Партії регіонів прийти до влади та виконувати владні функції не особливо дотримуючись положень самого Універсалу. Українська політична система не передбачувана, без зафіксованих правил, моральних норм чи політичних традицій. Угоди підписуються лише для того щоб бути порушеними наступного дня. Гостро відчувається нестача стратегії та прозорості, відсутність зацікавленості у реформах та повернення дискредитованих за часів епохи Леоніда Кучми особистостей до держапарату. Окрім чесних виборів та повторного продажу «Криворіжсталі» жодної з обіцянок Майдану не виконано. Усе вище зазначене збільшує відстань між державою та суспільством і серйозно підриває міжнародну репутацію України як надійного партнера. Такими є абсолютно контрреволюційні оцінки співдоповідачів Парламентської асамблеї Ради Європи по Україні Ханни Северінсен та Ринати Вольфганг. Куди і до чого докотилася пост помаранчева Україна? Де кінцева рочка цього звивастого маршруту? Кому і в що вірити громадянам? Про це сьогодні на «Майдані» головні редактори та журналісти провідних українських друкованих медіаресурсів. Альбіна Трубенкова, «Профіль Україна», Іскандер Хісамов, експерт, Наталя Влащенко, «Публичные люди», Мустафа Найем, «Коммерсант Україна», Діана Дуцик, «Без цензури», Віктор Шилинчак, «Главвред», Катерина Прищепа, «Дєло», Тетяна Кремень, «Кореспондент», Юрій Тимчук, «Власть денег». На прямому зв’язку з «Майданом» Євген Ясінов, головний редактор газети «Салон Дона і Баса» в Донецьку і за декілька хвилин безпосередньо візьме участь у нашій розмові. На головній вулиці української столиці на Хрещатику моя колега Яна Конотоп в оточенні не байдужих українців, які прийшли сьогодні висловити все, що вони думають про українську владу. Вони візьмуть участь у нашій дискусії хвилин за 15 – 20 і дадуть свої відповіді на головне запитання сьогоднішньої програми – Кому вигідна дестабілізація в пост помаранчевій країні? Провладній коаліції, опозиції чи зовнішнім силам? Переднє слово, Андрій Жигулін.

КОР: Кількість політичних скандалів за майже святковий січень, перевищила критичну норму. Не встигли українці з’їсти кутю, як виявилося, що Юлія Тимошенко має непоганий рецепт від святкового похмілля – подолання президентського вето двічі на тиждень. Така гірка пілюля аж ніяк не лізе Ющенку в горло. Тимошенко ж переконує – це заради народу. Спочатку долають вето на мораторій продажу землі. Згодом ще і закон про Кабмін. Залишки пропрезидентської сили ніяк не можуть стати цьому на заваді. Юлія Володимирівна з однопартійцями впевнено натискає на кнопки, за що має підтримку антикризовиків по закону про опозицію та імперативний мандат.

Юлія ТИМОШЕНКО, лідер БЮТ: Ніякої співпраці, фундаментальної, послідовної, системної у нас не може бути з Партією регіонів і з Віктором Януковичем, при чому це я говорю абсолютно категорично. З іншого боку законопроекти, які потрібні для розв’язання тих чи інших питань, наприклад Закон «Про опозицію», наприклад Закон «Про імперативний мандат для місцевих органів влади», наприклад соціальні законопроекти. Якщо потрібно, ми дійсно будемо голосувати одночасно за одні і ті ж проекти. Але це саме одночасне голосування, а не сумісне стратегічне голосування.

КОР: З почуттям виконаного обов’язку Тимошенко іде на парламентські канікули, залишаючи провладним політикам очікувати публікації Закону «Про Кабінет міністрів». Але Віктор Ющенко вдруге ветує закон. Мотив – текст повернутого на президентський підпис закону відрізняється від того, який він не підписав з першого разу.

Віктор ЮЩЕНКО, президент України: Другими словами закон містить зміни, що не були передбачені пропозицією президента від 11 січня 2007 року. Це, до речі, підтверджує і порівняльна таблиця, підготовлена до розгляду законопроекту у другому читанні і стенограма Верховної ради, висновки експертів. То власне кажучи моє офіційне листування між Верховною радою і Секретаріатом президента України.

КОР: Злегка шокувавши колег по владі, президент летить на лікування в Швейцарію, а спікеру ставить підпис під документом несподівано забороняє Мукачівський райсуд. Такий рідний главі президентського Секретаріату Віктору Балозі. Після повернення Ющенка керівник і уряду і парламенту повертається до практики телефонного права.

Віктор ЯНУКОВИЧ, прем’єр-міністр України: Відбулися розмови і з президентом України, він вчора повернувся вже і знаходиться в Україні, пізно ввечері, і з головою Верховної ради Олександром Олександровичем Морозом. Ми вважаємо, що ми знайдемо от в цьому процесі відповіді на ті питання, які визвали суперечності.

КОР: Зранку гроші – увечері стільці – наполягає президент. Він вимагає спочатку поправок, а потім готовий ставити і підпис. Віктора Ющенка не засмучує навіть можливість публікації закону про Кабмін без його підпису.

Володимир ШАПОВАЛ, представник президента в Конституційному суді: Ну як буде виглядати ця ситуація? Вибачте, президент повернув, потім забирає. Я не думаю, що це серйозно, я не думаю, що це виглядатиме послідовно, принаймні юридично.

КОР: Поки одні політики з’ясовують стосунки, інші потрапляють у халепи. Міністр транспорту Микола Рудьковський так недоречно запросив у гості туркменських опозиціонерів. Хадайберди Оразов та Нурмахмед Ханамов побували в Україні наприкінці грудня після смерті президента Туркменістану Сапармурата Ніязова. Рудьковський переконаний, що їхній візит не зашкодив українсько-туркменським відносинам, а відкрити візи друзям з Туркменістану він просив українських дипломатів як приватна особа.

Микола РУДЬКОВСЬКИЙ, міністр транспорту України: Я розцінюю от те, що зараз піднімається навколо приїзду пана Ханамова і Оразова, і спроби прив’язати їх приїзд до міністра транспорту, як складову певної роботи проти міністра транспорту.

Арсеній ЯЦЕНЮК, перший заступник глави Секретаріату президента: Позиція глави держави полягає у наступному: повинно бути проведено чітке службове розслідування. Звільняти чи не звільняти це справа в першу чергу коаліції і парламенту. Одначе, якщо там будуть встановлені факти протиправної діяльності Рудьковського, то чільне законодавство України, в тому числі і закон України «Про державну службу» чітко врегламентовує межі відповідальності того чи іншого державного чиновника.

КОР: Триває конфлікт і навколо міністра закордонних справ Бориса Тарасюка. Він, як міністр, здійснює офіційні візити, а Міністерство фінансів не дає грошей дипломатичним установам. Адже підпис Тарасюка під фінансовими документами вже не дійсний.

Микола АЗАРОВ, перший віце-прем’єр-міністр України: Мы понимаем ответственность прежде всего за нормальное обеспечение работы наших дипломатических представительств за рубежом. Вот понимает ли это так называемый министр иностранных дел, как он себя называет – вопрос очень большой. Я думаю, что он не понимает и не отдает отчет. Однозначно поездки так называемого министра иностранных дел куда бы то ни было, финансироваться не будут.

КОР: Чи не найсимптоматичніша за весь січень заява Олександра Мороза. Спікер парламенту вважає, що в Україні не має зваженої інформаційної державної політики, яка покликана забезпечити висвітлення в ЗМІ реального стану справ в країні. Всі заговорили про відновлення еретемників. Утім наступного дня прес-служба Верховної ради, запевняючи всіх каже, що голову не так зрозуміли.

ВЕДУЧИЙ: Почнемо дискусію з простих, як божий день питань і їх я адресую насамперед до Наталії Влащенко, якщо не буде заперечень, Ви відкриєте пані Наталю цю дискусію. Я би сказав, що, я не знаю про що вони говорять. Так званий уряд, так званий Азаров, про так звану політику. Яке це все має відношення до нашого життя? Відповідь – не знаю. Ви знаєте?

Наталя ВЛАЩЕНКО, головний редактор журналу «Публичные люди»: Я вот только что слушала сюжет, и когда услышала как господин Азаров сказал, что во всем виновато СМИ, я подумала – ну вот, опять как бы виновата невестка естественно. Но судя по тому какое напряжение, какого уровня напряжение достигло между Верховной радой, правительством и президентом, понятно, что как бы назревает новый виток конфликта и новая война между всеми ветвями власти. Потому что, мне вот сказали цифры, ну, как бы вчера, а я не поверила, я не знала эти цифры, что там скажем Кучма за все время правления использовал право вето 150 раз. Ющенко уже использовал 157 раз. Как бы прошло очень мало времени. Это говорит о том, что как бы, а вы друзья как не садитесь, вы в музыканты не годитесь. Вот, поэтому, и все эти так называемые скандалы, это следствие как раз вот этой войны. На самом деле ничего не происходит, происходит просто передел, вот, и пока что все рассказывают друг другу кто кому Рабинович. Когда Юлия Владимировна говорит о том, что мы не будем сотрудничать. Знаете, я вспомнила, вот несколько месяцев назад мне страшно понравилось выступление экс-президента Кравчука, когда его спросили – скажете, а можно доверять вот этому человеку? Он сказал – Ви знаєте що, вірити не можна, але довіряти я би радив. Вот тут тоже самое говорит и Юлия Владимировна. Она говори, что – Вы знаете, я не буду сотрудничать с партией, мы не будем сотрудничать с Партией регионов никогда, ни при каких обстоятельствах, но если нам это будет выгодно, мы обязательно будем с ними сотрудничать. Вот только что я слышала цитату. Ну, то есть я считаю, что моральная в общем-то позиция со стороны политиков. Ну, это мое частное мнение, частное мнение как журналиста. Возможно у моих коллег другое мнение. Поэтому все эти скандалы, это следствие, конечно, не того, что происходит в стране реальная политика, это следствие передела власти, передела экономического и политического и так далее…

ВЕДУЧИЙ: Да, але ж якась мета мусить бути, Мустафа, цього переділу? В чому ця мета?

Мустафа НАЙЕМ, «Коммерсант Україна»: Ну, собственно, если мы говорим о цели, ну, давайте смотреть в целом. Ну, а что вы хотели от власти? Ну, а зачем люди вообще приходят во власть? Для чего? Чтобы быть красивыми на экране?

ВЕДУЧИЙ: Я був серед тих, якщо Ви мене питаєте, який щиро вірив, що при зміні одного президента на іншого, мільйони людей в країні зможуть дихати. Я не знаю як Ви, я, ну, буквально вчора заїхав у справах до міста Ватутіна Черкаської області. Люди виживають. Мертве, убите шахтарське місто. Люди виживають на 100, 200, 300 гривень на місяць, плюс 3, 4, 5 соток землі. Це на все. Якщо ти потрапив в халепу, наприклад захворів, ти мусиш продавати з себе речі на блошиному ринку, щоб купити Валакардин. Наприклад.

Мустафа НАЙЕМ, «Коммерсант Україна»: Подождите, ну эти люди тоже голосовали, у них есть тоже собственно свой голос, да, они кому-то его отдали. Надо спросить у них кому они верили, когда они отдавали свои голоса. Все кому-то верили. Другое дело, что если мы говорим – ну давайте, ну хорошо, ну пришли эти ко власти, они должны что-то делать, ну надо чтобы что-то делать нужно тут же передел собственности, чтобы у этих людей были реальные рычаги. За эти реальные рычаги нужно бороться. Борьба не всегда выглядит красиво, в этой борьбе не всегда нужны красивые инструменты, но эти люди, для того чтобы что-то сделать, они должны добиться какой-то власти. А уже мораль там, насколько, куда мы движемся, это выбор каждого лично, доверяешь этой власти – ну, голосуй этой. Все равно тебе за кого-то придется голосовать. Не хочешь голосовать, не голосуй вообще, делай что-то свое. Но если в целом говорить: ну, борьба, да, ну люди борятся, ну и что, ну собственно говоря делайте свое дело. Мы же работаем как-то.

ВЕДУЧИЙ: Добре, спробуємо підвищити градус розмови. Еспандер, до Вас питання. Литвин в Чернівцях сказав дуже просто і дуже ясно, на відміну від пані Северінсен і Вольфганг, яких я цитував на початку програми. Він сказав, дослівно: «контрреволюція завершилася». Це перша теза лідерів Народників. Теза друга: «країна вступила в етап керованого хаосу». Чи можна з цим погодитися з Вашої точки зору, що несе нам ця контрреволюція? Може у нас якраз навпаки революція і головне як людям пояснити, що їм робити в цій ситуації? Їхати з країни, за вила братися, якраз навпаки, чекати наступних виборів? Що?

Іскандер ХІСАМОВ, головний редактор журналу «Експерт»: Я бы начал с того, что вряд ли оправдаю Ваши надежды насчет повышения градуса, а скорее всего здесь, ну, у меня мнение такое, которое можно сформулировать как фаталистический оптимизм что ли. Ну вот он на чем базируется? Например, вот позавчера мне довелось присутствовать на украинской конференции в Даосе, это касается замечания по ПАСЕ, интерес к украинской сессии был огромен, в два раза больше, там, в три раза больше людей пришло и зал не вместил желающих, был интерес действительно большой и серьезный. Это об отношении Европы. Кроме того провели социологию, социологические исследования европейского общественного мнения, оказалось, что где-то 61% так или иначе поддерживает в той или иной форме работу по вступлению Украины в ЕС. Это европейцы так считают. Я бы не стал говорить и бить себя в грудь или посыпать голову пеплом от имени страны что ли, в том смысле, что вот Европа, весь мир над нами смеется и нас презирают за то, что мы такие неумелые. Ну Европа и мир умнее, они видели всякое, они видели например, когда в России палили из пушек там, из танков по парламенту в результате кризиса. В Украине это не происходит и слава богу, и нет, на мой взгляд, предпосылок к тому, чтобы пролилась кровь вот в результате этих вещей. Многие действительно неприятные вещи происходят, но я бы здесь скорее согласился с коллегой Мустафой в том смысле, что смешны заявление политиков и прессы, обычных людей, что вы мол, политики, вместо того чтобы что-нибудь доброе для людей сделать, вы тут боретесь за власть.

Іскандер ХІСАМОВ, головний редактор журналу «Експерт»: Но нельзя. Это наука и закон. Все нужно сначала решить конфигурацию власти. Кто за что отвечает, кто кому-то транслирует свои пожелания. В тоже время проблема очень большая о не представлености населения. У нас по закону, скажем, о земле. Вот сейчас Виктор Андреевич Ющенко пытается ветировать, что там возвращать, но у него был год на то, чтобы довести земельные реформы до конца. Это не было сделано, а народ у нас левый, он не проголосует за земельные референдуме на референдуме, допустим. Парламент это чувствует. Крупнейшие фракции работают против этого закона. Значить сейчас с одной стороны слабое правительство. Я даже процитирую свой собственный заголовок о пользе слабого правительства. То кольцо на большинство, с которым с огромным трудом сложилось оно не способно к радикальным реформам, потому что оно само расколется, если она будет производить что-нибудь решительное. Сейчас идет борьба за наращивание власти. Потому что без какой-то, без гарантии какой-то коалиции на 3-4 года нельзя приступать к реформе. По этому я бы пожелал нынешним политикам как-то определится с вопросом о власти.

ВЕДУЧИЙ: Вони взагалі здатні зрозуміти що ви їм говорите чи ні?

Іскандер ХІСАМОВ, головний редактор журналу «Експерт»: Я ….

ВЕДУЧИЙ: Так або ні?

Іскандер ХІСАМОВ, головний редактор журналу «Експерт»: Да. Это уже слабое заявление с моей стороны. На самом деле конечно надо ждать или приветствовать новое поколение политиков. Не представленных в бизнесе совершенно политики, все партии левые. И так далее. И эта проблема не политики, не верхней политики. Верхней политики, вот, то, что она может делать. У нас общество еще не скомуницировано …

ВЕДУЧИЙ: Зрозуміло. Дякую. Зараз, пані Альбіно, ваш попрошу до слова. Але у нас Євген Ясінов, головний редактор «Салону Дона і Баса» вже підключився до нашої розмови. Пане Євгене, дякую що знайшли можливість людям розказати, донести вашу позицію. Я хочу вас запитати насамперед чи можна говорити про остаточний відрив всіх без винятку політичних сил, які сьогодні представлені у парламенті від реалій життя простих людей? Насамперед, наприклад, регіону славного, який ви представляєте. Чи праві ті, хто вказує на кінець проекту незалежна Україна у виданні 1991-1996 років та звертаю увагу на необхідність докорінного … докорінної зміни державного устрою мирним шляхом. Зміни політичного режиму на користь людей, а не на користь політиків, чиновників або всіх тих, якого … яких люди скопом називають – бандити. Прошу, пане Євген.

Євген ЯСІНОВ, газета «Салон Дона і Баса»: Добрый день. Приветствую Киев из заледеневшего Донецка. Прошу извинить мой замерзший вид. Вот, ну, относительно отрыва политиков от реалий. Да, конечно, трудно спорит. Такое происходит, такое происходит всегда и везде. Я когда был, извините, во Франции. В общем-то, страна демократический уровень, которой не подвергается каким-то сомнениям. Даже там жаловались местные журналисты на что, ну, с политиками тяжело разговаривать. Как только они попадают в Париж. То есть я был в провинциальном городке. А люди, попавшие в Париж моментально перестали быть гражданами этого городка, моментально стали парижанами. И они … и в Париже там не знают нужд рядового парижанина. Собственно говоря. Они там составляют некую элиту, некую прослойку, снабженную всяческими благами, привилегиями, льготами. Конечно, они у них по-другому выглядят, но это суть не меняет. То есть отрыв политика от масс, которая его избрали, неизбежен к сожалению. Это суть. Политики – это суть вообще демократического устройства, любого устройства, любой власти. И по этому выражение политикам интересов электората вещь всегда условная. Электорату всегда приходится проявлять некое усилие, прилагать какие-то специальные действия для того, чтобы напомнить политику о себе, о своих требованиях, о том, что они его избирали под определенными лозунгами, знаменами и так далее. То есть в принципе вот таким вот образом должно действовать гражданское общество. Рассчитывать на то, что гражданское общество сможет выдвинуть из своих рядов какого-то высоко морального политика. Ну, это очень наивно, по-моему, я так считаю. Ну, а что касается Донецка, то естественно мы пристально следим за людьми, которых избрали, которые генерировали Киев. Вот, мы очень рады за них, что они там устроились. Вот. Мы надеемся, что они адекватно воспринимают то, что от них хотим, … хочет Донецк, так сказать, их диаспора. И в общем-то по большому счету больших разочарований Донецк не испытывает пока что. Ну, есть ряд причин, которые позволяет нам более снисходительно относится к своим выдвиженцам, так сказать, чем, ну, например, Западной Украине, чем электорату Юлии Тимошенко. Вот, которые, ну, в общем, ну, они более требовательны, может быть. Нас, наверное, удовлетворил тот реванш, который Донецк получил. Реванш в хорошем смысле слова. Я надеюсь, меня понимают правильно. Который Донецк получил после парламентских выборов прошлого года.

ВЕДУЧИЙ: Пане Євгене, скажіть будь ласка, тим людям, які живуть поза межами Донецької області. Наскільки покращилося реальне життя рядових людей на Донеччині, на Луганщині за ті місяці, які уряд Януковича керує в країні?

Євген ЯСІНОВ, газета «Салон Дона і Баса»: Ну, наверное ни на сколько. Наверное, ни на столько же, на сколько он не повысился за предыдущие два правительства. То есть, в общем-то, нельзя сказать, что после прихода к власти Ющенка, после изменений премьеров, в креслах премьера людей что-то сильно, радикально улучшилось или ухудшилось. Жизнь продолжает оставаться тяжелой. Она становиться в чем-то менее тяжелой, в чем-то наоборот более тяжелой. Но люди естественно продолжают жить. Люди воспринимают каждую новую проблему, которой их награждает каждое очередное правительство как нечто неизбежное, как неизбежное зло. Ну, и как могут они борются с этим конечно. То есть Донецк. Я не думаю, я не так хорошо знаю жизнь в других регионах Украины, чтобы делать какие-то глубокие выводы, но не думаю, что Донецк чем-то отличается в этом смысле. То есть жизнь здесь не стала лучше. Вот, она не стала беспросветно хуже. То есть реальных улучшений нет и быть не могло. Потому что когда идет дележка власти, естественно об улучшениях говорить не приходится.

ВЕДУЧИЙ: Пане Євгене, з вашої ласки останнє запитання. Одним з безперечних досягнень політичного устрою України за останні два роки став несамовитий розквіт свободи слова в нашій країні. Принаймні тут в Києві ми журналісти не маємо ніяких проблем з тим, щоб формулювати і висловлювати свої точки зору. Як стан справ з тим, що називається свобода слова на Донеччині? Поясніть будь ласка нашим глядачам.

Євген ЯСІНОВ, газета «Салон Дона і Баса»: Вообще никаких проблем с этим нет в Донецке. Вот за последние годы лично газета, которую я возлагаю, имела одну единственную проблему со свободой слова и то это было в самом начале оранжевого правления. Насколько я помню в марте или в апреле 2005 года, когда меня вызывали в одну из наших прокуратур и требовали объяснения по статье, в которой редакция выразила позицию, ну, относительно тогдашней власти, относительно тогдашнего Кабинета министров, тогдашнего президента. Вот, было письмо. Прокуратура с нами по этому поводу разбиралась. Это последнее давление на … по линии свободы слова, которое наша газеты испытала. Сейчас говорить о каком-то ущемлении, о каком-то контроле, ну, вообще, то есть все стали кураторами, так сказать, прессы, кураторы стали слишком умны, чтобы делать это в открытую и чтобы вообще каким-то образом проявлять ущемления свободы слова.

ВЕДУЧИЙ: Пане Євгене, я сердечно дякую вам за участь у Майдані. Євген Ясінов, Євген головний редактор однієї з провідних донецьких газет «Салона Дона і Баса» був на прямому зв’язку з нашою студією. Ще раз уклінно дякую. Слово до Альбіні Трубенкової, журнал «Профіль». Пані Альбіна. Я не знаю чи вас вразило те, що ми всі почули чи ні? На прикладі Донецька. Життя краще не стало. Але ми задоволені реваншем в самому кращому значенні цього слова, оскільки наші люди тепер в уряді. Чи не здається вам, що життя в Україні тепер нагадує життя в королівстві кривих дзеркал.

Альбіна ТРУБЕНКОВА, головний редактор журналу «Профіль – Україна»: Вы знаете, мне кажется, что вообще очень хорошо, как сказал наш коллега из Донецка, очень хорошо, что в Донецке теперь нет проблем со свободой слова. Наверное, за это стоило бороться. И это, наверное, достижение с точки зрения того, что было раньше. Вот, то есть, может быть, какая-то доля иронии здесь есть, но на самом деле если так, то действительно это стоило того. Вот, что касается реванша. Мне кажется, что речь шла о том, что граждани, которые голосовали собственно за Партию регионов они чувствуют, что, в общем-то, как раз и избранники, политические они более отвечают собственно тому, чтобы хотели видеть. Ну, наиболее всех, собственно говоря, тех сил, которые представлены в парламенте. Если смотреть по уровню доверия. То, что действительно Партия регионов, в общем-то, вернулась во власть и теперь может, собственно говоря, отстаивать определенные идеи, определенные части избирателей Украины. Ну, речь может идти, да, о различных напоминаниях, которые периодически делает Партия регионов. О знаковым каким-то проблемам, по НАТО, по русскому языку и по другим. Что касается, … то есть они в определенном смысле, наверное, в более хорошей позиции, чем те избиратели, которые избирали … сначала голосовали за президента Ющенка, а потом голосовали за представителей помаранчевых сил в парламенте. Почему? Потому что как вы сказали. Действительно можно сказать, что обещания Майдана не выполнены …

ВЕДУЧИЙ: Це … я вибачаюсь …

Альбіна ТРУБЕНКОВА, головний редактор журналу «Профіль – Україна»: Возможно речь идет о том, что не начаты системные реформы. Вот, они, собственно говоря, возможно там и были бы, то есть отвечать на собственно, на те запросы, той части электората, которая голосовала за помаранчевых. Потому что она бы могла внести эту системную реформу, возможно, они бы не понравились вначале, а вот они бы привели к части каких-то негативных последствий. Вот в частности, ну, тем не менее, они привели к необратимым изменениям, которых собственно и добивались люди стоявшие на Майдане.

ВЕДУЧИЙ: Дякую, пані Альбіно. Я надам обов’язково слово. Я просто нагадаю, в цю хвилину робота в мене така, що обговорюємо сьогодні на Майдані просте як божий день питання. Кому вигідна політична дестабілізація, яку ми спостерігаємо впродовж останніх місяців? Зокрема в січні в нашій країні. Владній коаліції, опозиції чи зовнішнім силам? Телефони на ваших екранах. Ми повернемося до дискусії за хвилину, другу.

ВЕДУЧИЙ: Вітаю всіх учасників «Майдану». Сьогодні обговорюємо, кому вигідна політична дестабілізація в пост помаранчевій Україні. Владній коаліції – 8 900 114 50 01, опозиції – 8 900 114 50 02, зовнішнім силам – 8 900 114 03. В цю хвилину можемо дізнатися думку людей, які знайшли час і мають натхнення висловитися в прямому ефірі п’ятого каналу. Поруч з ними Яна Конотоп. Яна, прошу вас до слова. Але просив би людей головним чином пояснити нашим глядачам, чи є з їх точки зору напруга у відносинах по лінії президент – голова уряду і спікер парламенту, нерозумінням з їх боку і, отже, з боку політичних сил, які вони представляють реальних потреб реальних людей в реальній країні. Будь-ласка.

Яна КОНОТОП: Ми вітаємо глядачів п’ятого. Вітаємо всіх присутніх в студії. Перш за все я хочу сказати, що поки відбувалася розмова в студії, я тут чула. Що говорять юди. А в основному, звучали слова на кшталт «підшумок», «відмазки», «торги». Тому так і живемо. А принаймні так думають переважно ті люди, які прийшли сюди. Ну а конкретно, звісно, розпитають у них зараз. Зокрема, пану Володимиру надам перше слово. Дестабілізація. Ну спочатку, напевно, на те питання, відповідь на яке дуже хоче почути Данило Яневський. Непорозуміння між урядом, президентом і парламентом – це результат того, що політики дуже далекі від народу і не розуміють наші потреби? Чи, можливо, ви бачите в цьому іншу причину?

Володимир: Я хочу сказать, что свобода, данная людям, она используется именно таким образом, что если нету, значит, вот таких вот вещей, как морали, нравственности и духовности, естественно свобода перерастает в анархию и беспредел, что мы видим в данный период времени. А также, если есть мораль, нравственность и духовность, то тогда свобода перерастает в правовое государство и таким образом мы бы жили прекрасно и хорошо. Вот у меня есть по советскому парку такой вот вариант, что там идут настройки, єсть ухвала суду, єсть припис прокуратури і ніякої нема дії з приводу влади.

Яна КОНОТОП: Пане Володимире, от тут журналісти, зокрема присутні в студії, вони сказали, що, мовляв, це об’єктивний процес. Люди приходять до влади і абсолютно зрозуміло, що вони відриваються від тих потреб, від потреб тих людей, які за них голосували. Нам що змиритися з цим чи ви бачите якусь протидію цьому?

Володимир: Я бачу протидію. Ну, в настоящее время мы знаем, что можно провести всенародный референдум. Это законный процесс, акт. И поэтому, по вопросу, значит неприкосновенности немедленно снять, а также, если мы назначаем кого-то, то мы должны и немедленно его удалить, если он не выполняет свои обязательства. И это будет очень справедливо.

Яна КОНОТОП: Ви бачите зараз у нинішньому парламенті, зокрема, можливість того, що те. що ви запропонували, буде прийнято?

Володимир: Я думаю, что если народ, как главная сила по Конституции, выйдет на Майдан и покажет свою силу, то парламент будет вынужден принять то, что народ хочет.

Яна КОНОТОП: Дякую вам дуже. Наступний мій співрозмовник – це пан Микола. Будь-ласка, про наболіле. Дестабілізація, яку ми нині спостерігаємо, результат чого до чого призведе?

Микола: Дестабілізація, яку ми спостерігаємо не нині, а вже 15-16 років від приходи до влади Кучми і зараз вона тільки загострилася. От цей керований хаос, про який згадав Данило, пан Данило, він триває вже 16 років. І от ця підла влада, керований хаос вигідний нинішній владі. Я не хочу казати про бандитську фракція Януковича, яка є абсолютно кумівською і про червоних фашистів Симоненка. Це всім ясно. Але ці б дві фракції не прийшли б до влади, якби не підла зрада Мороза. Підлішої зради, мабуть, не найдеш ні в Древньому Римі, ні в Древньому Єгипті, за всю історію. І він, безперечно, в цьому плані ввійде в Книгу Гінесса. Але, що ще я хочу, хотів би сказати, який він підлий, ну до нього наближається ще хіба що Чорновіл, Тарас Чорновіл, який зрадив і народ, і батька.

Яна КОНОТОП: Пане Миколо, ви знаєте, ми спостерігаємо зради, будемо називати речі своїми іменами, практично в усіх політичних силах. При чому, чим далі, тим більше приходимо до думки, що це вже стає нормою. Принаймні нам намагаються нав’язати це як норму. Як в такому разі ви бачите вихід із ситуації і докорінно це змінити? Чи бачите таку можливість?

Микола: Трудно найти вихід. Якщо навіть от такий журналіст, як я бачив Мустафа, що виступав, і він фактично старався оправдати і облагородити цю підлість Мороза і других політиків. Він каже. Якщо прийшов до влади, то вже нема межі у їхній діяльності. То в такому випадку дуже трудно найти. Те, що влада відірвалась від народу. Вона не відірвалась, вона впилась в народ, як от ті кліщі, що його не відірвеш від народу.

Яна КОНОТОП: Дякую. Дякую вам дуже.

Микола: Але я ще хочу сказати одне. Який Мороз, такі й соратники. У село Солонці Миргородського району Полтавської області соратник Мороза Бульба, Степан Бульба, будучи губернатором, вишахраїв у цих колгоспників 230 гектарів землі. А тоді плаче, що там у Полтаві продалось 50 гектарів воєнної землі за безцінок.

Яна КОНОТОП: Я зрозуміла. Зрозуміла.

Микола: Так само в Бородянському районі його соратник Хміль розкрадає у колгоспі шахраїв землю.

Яна КОНОТОП: Дякую вам дуже. Ну, я думаю, що насправді це не поодинокий випадок. Ще пані Ярослав готова висловитись. Буж-ласка, причини дестабілізації і до чого ми дійдемо із нею?

Ярослава: Добрий вечір, шановні. Я хочу сказати, що на мою думку, вигідна дестабілізація зараз в нашій країні тим. Хто є при владі. І саме антикризовій коаліції, по вони зараз під шумок тирять наші гроші, гроші народу, власність народу. І хочу сказати, що якби пан Ющенко не зробив дві великі помилки, це перше – звільнення Юлії Тимошенко з поста прем’єр-міністра, а друге – назначення Януковича на ю посаду. Ми б зараз такої ганебної не спостерігали події.

Яна КОНОТОП: Дякую вам дуже. І ще пані Лідія. Будь-ласка, вам так само слово. З усього почутого, з чим погоджуєтесь? З чим не погоджуєтесь? Можливо, маєте свою окрему думку? Будь-ласка.

Лідія: Да, я думку маю. Можна говорити про дестабілізацію. Яка тут може бути стабілізація країні. Коли пройшли вибори, я даже сама була на тому Майдані, 15 днів ходила. Але ж розумієте, коли пройшли вибори, якось люди улибалися, люди якось надіялись на покращення життя. І коли ж от це зараз із Донецька говорять, що вони, можна сказати, чуть е щасливі від того, що донецькі взяли реванш. Да, дійсно, при такому прем’єру і мені сором, мені дуже соромно за мою рідну Україну, яку я дуже люблю. Хоча я двадцять років, можна сказати не жила в Україні, ну так по життю. Але ж ви знаєте, коли прийшов до влади, та людина прийшла керувати Україною, яка два жди сиділа за гратами, от, і вона керує нами, да вона людей не бачить в упор. І ті депутати, які рядом з ним і ті міністри, ви подивіться, хто зараз на посади приходить? Всі ті, хто були при Кучмі, всі ті, хто були при Януковичі. Ті ж самі начальники обласних, районних відділів міліції. От, я даже впевнена в тому, що скоро і Пукач тут появиться і той же, що був губернатор Київської області. Фамілію забула. Засуха! І тут ще появиться багато криміналітету, який знаходиться та ще й на них відкриті кримінальні справи. Яка стабілізація може бути?

Яна КОНОТОП: Я надзвичайно вам вдячна. Вдячна всім, хто встиг вже висловитись і думаю, що пані Лідія якраз і надала новий виток в цій дискусії, яка сподіваюсь, продовжиться, продовжиться в студії. Ну а ми в свою чергу за нею уважно слідкуємо.

ВЕДУЧИЙ: Дякую сердечно, Яно. Дякую всім, хто висловився. В нашій студії на черзі Діана Дуцик «Без цензури».

ВЕДУЧИЙ: Діано, скажіть будь-ласка, може, права дійсно пані Лідія, яка твердить, що політики і влада нас взагалі, як вона сказала, в упор е бачить і не хоче. Це моє перше запитання. Друге до вас всіх, колеги. А чи не вині дійсно ми, журналісти, ми багато часу витрачаємо на те. об розказати людям, чи дзвонив Рудьковський до Відня, що сказав з цього приводу Єльченко, як зайшов Тарасюк в Міністерство закордонних справ, я