Учора «ТК» опублікувала офіційну заяву щодо позиції Правління телеканалу «Інтер» для ЗМІ. Ця заява, наскільки відомо «ТК», мала величезний резонанс, перш за все – серед співробітників каналу. Водночас, зміст заяви викликає багато запитань з точки зору відповідності її положень суспільним інтересам. «ТК» звернулася по коментар із цього приводу до медіа-юриста Вячеслава Якубенка.

Вячеслав Якубенко, медіа-адвокат, кандидат юридичних наук:

– Ідеться про два блоки проблем: систему оплати праці на провідному телеканалі та конфіденційність інформації про фінансове становище та програмну політику.

Можна було б давати докладний правовий коментар,  лише маючи доступ до колективного договору та трудових договорів із працівниками каналу. Загалом же цей конфлікт ще раз активізував стару проблему – система оплати праці журналістів та інших працівників ЗМІ. Рівно 10 років тому, коли я працював шеф-редактором телекомпанії «Служба інформації» (ТБ-Табачук), ми вийшли пікетувати рідну студію так само через затримку із виплатою зарплати. Тобто, офіційно зарплата була – по 17 грн. кожному, незалежно від посад. А те, що називається преміями і додатковими зарплатами, може виплачуватися вже в залежності чи то від фінансового становища власника, чи від просто хорошого настрою.

За таких умов юридичне вирішення можливих конфліктів безперспективне. Власник виплатив зарплату, зазначену у трудовому договорі, ця зарплата не менше офіційного мінімального рівня. І все. Більше роботодавець нікому нічого не винен. Сама система «додаткових» зарплат вигідна роботодавцю з двох причин: це можливість зробити журналістів слухняними і залежними особисто від власника; а також можна, у випадку виникнення фінансових проблем, мовчки знизити витрати на фонд оплати праці.

Очевидно, що в інтересах журналістів вимагати офіційного закріплення в трудовому договорі всієї зарплати, без поділу на «премії» та «додаткові зарплати», особливо якщо така винагорода виплачується неофіційно, у конверті. Думаю, ситуацію можна змінити, якби таку принциповість виявили хоча б половина журналістів. Надбавки можуть бути у малярів за надпланово пофарбовані метри. Звідки надбавка у творчого працівника – журналіста? Або це хороший журналіст із хорошою зарплатою, або не дуже хороший – з відповідною зарплатою.

Єдина юридична «зачіпка» в позиції правління «Інтера»: вони оголосили, що зарплата у них за трудовими договорами виплачується до кінця місяця. Якщо це так, то можна припустити, що АТЗТ «Українська незалежна ТВ-корпорація» систематично порушує ст. 24 Закону «Про оплату праці» та ст. 115 Кодексу законів про працю, адже заробітна плата повинна виплачуватися не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Щодо комерційної таємниці – ситуація також не однозначна, особливо якщо всі працівники за трудовим договором чи окремою угодою дійсно зобов’язалися дотримуватися конфіденційності. Стаття 30 Закону «Про інформацію» дає можливість підприємству самостійно визначати режим доступу до інформації виробничого характеру. Але очевидно, що інформація про трудовий конфлікт чи навіть передстрайковий стан на провідному каналі становить значний суспільний інтерес, тобто, право громадськості знати цю інформацію переважає корпоративні інтереси «Інтера». Це також закріплено у названій статті цього закону. Іншими словами, незалежно від того, чи ми є глядачами каналу, ст. 34 Конституції, ст.47-1 закону «Про інформацію» і чинне законодавство дають нам, українським громадянам, право знати про так звану «внутрішню політику» на «Інтері», особливо якщо це може призвести до значних змін у штаті чи у форматі мовлення. Скажу більше: оскільки це найрейтинговіший канал, то йдеться про питання національної безпеки. Тож наше право на таку інформацію не може бути обмежене.

Викликають подив спроби примусити працівників каналу «не виносити сміття з хати». По-перше, стаття 47-1 Закону «Про інформацію» звільняє їх від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо ця інформація є суспільно значимою. Крім того, осіб зі статусом «whistler» чітко і недвозначно захищає Європейський Суд із прав людини в низці прецедентів (наприклад, Goodwin v. UK). А прецеденти Європейського Суду є обов’язковими для застосування нашими судами в якості джерела права.

Конституція України

Стаття 34. Кожному гарантується  право  на  свободу  думки  і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на  свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом  в  інтересах національної безпеки, територіальної цілісності  або  громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав  інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної  конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Закон «Про інформацію»

Стаття 47-1. Звільнення від відповідальності

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності  за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Особа звільняється від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо  суд встановить, що ця інформація є суспільно значимою.