Журналіст Грант Дінк був «ідеальною мішенню»
За два тижні до того, як його розстріляли на порозі власної ж редакції, Грант Дінк казав, що йому погрожували. «Моя електронна поштова скринька переповнена висловлюваннями ненависті та погрозами. Я відчуваю, що став - немов налякана голубка. Але я знаю, у цій країні голубок не чіпають», - писав він в одній із останніх редакційних статей тижневика «Agos», котрий він заснував у 1996 році та очолював з тих пір до сьогодні. Хоча, виявляється, він не був людиною, котру легко налякати. Свій часопис він заснував саме для того, щоб суспільство дізнавалося про те, що відбувається у країні насправді, чим живуть, що думають, як страждають меншини, у тому числі вірменські меншини Туреччини. У такій авторитарній країні це було викликом темним силам. Він був першим турецьким вірменином, котрий вимовив термін «геноцид» відносно масових розправ над вірменами на початку сторіччя, пише «Le Monde Diplomatique». Про нього кажуть, що він був людиною-мостом між турками та вірменами, і це тоді, коли вже понад 13 років Туреччина відмовляється від дипломатичних стосунків з Єреваном. Про нього кажуть, що він був відважною людиною. Голова I.P.A., Іноземної асоціації видавців, Бьйорн Сміт-Сімонсен казав: «I.P.A. чимало років працювала з Грантом Дінком. Він був вільною та мужньою людиною». Проте родичі та друзі журналіста кажуть, що винних набагато більше, ніж одна особа. «Постійні переслідування, судові процеси та наклепницькі кампанії проти Дінка створили атмосферу ненависті навколо нього, що була сприятлива для скоєння вбивства», - такий аналіз надає «Le Monde Diplomatique».
Тим не менш, як зазначають слідчі, Грант жодного разу не звертався до поліції про захист. Хоча то є розповсюдженою мірою, нерідко до відомих журналістів прикріпляють охоронців. Грант навіть часом плекав думки про те, що потрібно залишити країну. «Зовсім так, як це робили наші предки у 1915-му... Не знаючи, куди ми йдемо... Ідучи тими же шляхами, що й вони колись пройшли... зазнаючи тих же катувань, зазнаючи тих же страждань...» – цитує його слова «Le Monde Diplomatique». Хоча все ж таки, не хотів поспішати перетворити у реальність цей задум. Він мріяв, що одного дня Туреччина все ж таки стане частиною Європи.
Нагадаємо, 52-річного письменника та редактора тижневика «Agos» застрелили у Стамбулі трьома кулями у шию та голову, повідомляв Reuters. У Туреччині Гранта багато хто вважав зрадником. Уперше він постав перед судом за статтею 301 Карного Кодексу, через те, що під час конференції сказав: «Я не турок, але турецький вірмен».
Грант Дінк викликав на свою адресу чимало ненависті турецьких націоналістів, адже писав про геноцид 1915 року, що його заподіяли співвітчизники, знищивши півтора мільйони вірмен, тоді як Анкара не визнає геноциду. «Грант був ідеальною мішенню для тих, хто бажає перешкодити процесу демократизації у Туреччині та її шляху до Європейського Союзу», - як сказав один із журналістів, що працював на «Agos», Айдін Енжін. І справді, останнім часом все частіше політики партій «загравають» із націоналістським електоратом, повідомляє REUTERS, адже країна - напередодні виборів: президентських, що мають відбутися у травні цього року та парламентських, котрі пройдуть у листопаді. Варто зазначити, що журналіст у Туреччині не є захищеним, за останні 15 років 18 журналістів було вбито, і це ставить країну в ранг найнебезпечніших для професії журналіста. CNN згадує, що більшість зі вбивств було скоєно саме у 90-ті роки. Комітет захисту журналістів (CPJ), що базується у Нью-Йорку, зазначив, що Туреччина посідає восьме місце серед найбільш небезпечних для преси країн. «Він став жертвою грубої кампанії, організованої політиками та органами преси з домінуючою націоналістичною ідеєю», - пише «Le Monde Diplomatique».
Грант неодноразово поставав перед судом через неповажні висловлювання щодо Туреччини. Тричі був ув’язнений, як пише «Le Monde Diplomatique», за свої ліві погляди. Та минулого року апеляційний суд підтвердив йому вирок, котрий було оголошено за статтею 301 Карного Кодексу, в якій ідеться про «образу турецької самоідентифікації». Приводом став матеріал, в якому Грант посилався на вірменську націоналістичну ідею «етнічної чистоти», як повідомляє CNN. Але також критикував статтю 301, за якою образа держав визнається злочином. Тоді судді сказали своє слово – півроку умовного засудження Гранту, хоча у той же самий час інші обвинувачувальні за тією ж самою статтею уникли будь-якого покарання. У Європі чимало хто, між іншими - і комісар ЄС Оллі Рен, намагалися заступитися за Гранта. Саме за цією 301-ю статтею і саме через висловлювання, що стверджувало факт геноциду вірмен, у 2005 році переслідували у суді Орхана Памука, котрий минулого року отримав Нобелевську премію з літератури. Та лише під тиском світової спільноти у січні 2006 року справу проти Памука закрили.
Міжнародна організація захисту свободи слова IFEX звертається до Анкари: «Мабуть той сумний привід послужить нагадуванням турецькій владі про необхідність відкликати статтю 301, як ідеологічну та таку, що спричиняє ворожнечу, та усі інші положення, що шкодять свободі висловлювання у Туреччині».
Вчора у вівторок у Стамбулі ховали журналіста. Десятки тисяч осіб вийшли на вулиці у європейській частині Стамбулу, Османбей, траурний хід розтягнувся на
Тим часом губернатор Стамбулу Муаамер Гюлер зазначає, що на даному етапі слідство намагається встановити, чи вбивця діяв сам, чи він належав до групи. Турецька преса, як повідомляє AFP, вказує, що це вбивство могли влаштувати люди з радикального угрупування, розташованого у Трабзоні, північний-східний район. І хоча поліція затримала підозрюваного, 17-річного хлопця, багато хто має сумніви щодо того, хто стоїть за цим злочином. Огню Самаст нібито діяв за вказівкою свого наставника Ясіна Хайяля, відомого радикала, котрий відбув 11-місячний строк за звинуваченням у тероризмі. У 2004 році він підірвав вибухівку у МакДональсі у місті Трабзон. Самаст вже зізнався і не розкаюється, і часопис «Hürriyet» процитував його, Самаста, слова: «Немає чого казати. Я пішов туди та прикінчив його». На питання, чому йому доручили застрелити відомого журналіста, Самаст казав: «Мене обрали, адже я швидко бігаю та добре стріляю». Трабзон – місце, що славиться радикальними націоналістичними поглядами. У листопаді 2006 року там було застрелено католицького священика-італійця, прямо на порозі його церкви. Стріляв знову 16-річний парубок. Трабзон – місто з мільйонним населенням та високим рівнем безробіття. А там, де погано з економікою, завжди виникають проблеми з екстремал-націоналістами. Як зазначив адвокат Дінка, Фейті Сетін, «роль держави у тому, щоб захищати своїх громадян, а не робити з них мішені, як у випадку Гранта Дінка».
CNN - ФАКТИ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ У СУДІ ТА ФІЗИЧНИХ РОЗПРАВ НАД ЖУРНАЛІСТАМИ У ТУРЕЧЧИНІ
19 січня 2007 р.: Грант Дінк, редактор турецько-вірменського часопису «Агос» застрелений у Стамбулі. Визнавав факт геноциду вірмен.
19 грудня 2006 р: письменника Іпека Калісліра виправдано у справі за звинуваченням в образі засновника Туреччини Мустафи Кемаля Ататюрка, про котрого автор написав, що той перевдягся у жіноче плаття, щоб запобігти вбивству.
21 вересня 2006 р.: автора Еліфа Сафака виправдали у процесі за статтею 301 через висловлювання про факт геноциду вірмен.
27 липня 2006 р.: письменник та журналіст Періхан Магден виправданий у судовому процесі за звинуваченням у тому, що він налаштовував молодь проти військової служби, адже захищав юнака, котрий відмовився служити, на шпальтах тижневого журналу.
11 липня 2006 р.: суд підтвердив вирок, котрим засуджувався до піврічного строку умовно Дінк Грант, через те, що його статті критикували закон, котрий визначає злочином висловлювання образи Туреччині.
Лютий 2006 р.: суд над п’ятьма провідними журналістами, котрих звинувачували в образі на адресу держави.
23 січня 2006 р.: суд відкликає звинувачення в образі Туреччини проти Орхана Памука.
За матеріалами західних ЗМІ,
