ВЕДУЧИЙ: Добрий вечір. Я Данило Яневський. Сердечно вітаю всіх, хто прийшов на «Майдан». Дванадцятого січня 2007 року Україна політично зробила ще один впевнений крок у бік авторитарного, якщо не сказати, фашистського режиму. Йдеться про, так званий, Закон «Про імперативний мандат депутатів місцевих рад». Ініціатива Блоку Юлії Тимошенко, одностайно підтримана кризовиками, практично означатиме: ті, хто до виборів був ніким, залишаються нічим після вступу в дію цього закону. Ідеться про джерело влади в країні, про народ, про нас з вами, адже після вступу у дію цього закону ми, як громадяни остаточно перестанемо бути джерелом цієї влади. Про ідеологічно детерміновану напівправду, вислів належить відомому українському правозахисникові Семену Глузману, про впевнений шлях країни до двопартійної диктатури Блоку Юлії Тимошенко та Партії регіонів сьогодні на «Майдані». Отже, опитування ми запропонували вам таке: Закон «Про імперативний мандат» - це дурість, злочин чи політична необхідність задля об'єднання країни? В першу чергу хочемо почути відповідь на це питання від наших глядачів, телефони, за якими ви можете подзвонити, на ваших екранах. Також свої позиції тут, у нас в студії сьогодні представлятимуть: співавтор Закону «Про імперативний мандат», народний депутат Сергій Сас, він представляє в парламенті Блок Юлії Тимошенко, Ганна Стеців-Герман – народний депутат, Партія регіонів, Роман Зварич – представник президента у Верховній раді, Ірина Кресіна – завідувач відділу Інституту держави та права імені Корецького національної академії наук, доктор політичних наук, доктор історичних наук, заступник директора Інституту історії Національної академії наук, Станіслав Кульчицький, відомий український журналіст Сергій Рахманін, наші експерти, їх представлю впродовж програми. На Хрещатику вже готові до дискусії співрозмовники моєї колеги Яни Конотоп. Сподіваюся, що Блок Юлії Тимошенко і сьогодні спрацював на славу, і ми зможемо почути не тільки думки представників цього блоку. Вступне слово, Андрій Жигулін.

КОР.: Два Віктора, одна Україна, на противагу «Схід та захід разом». Придумані нашвидкуруч слова, політики вигадали для себе, а не для громадян, - переконана донеччанка Ольга. Зараз вона вчиться в Києві. Каже, що в обох містах почуває себе українкою, так само, як і багато її друзів з Донбасу. Інформація про вороже ставлення до мешканців західних областей – не більше, ніж міф. Розповідає, як сама кілька разів їздила на Закарпаття. Найбільше її вражає щирість людей з іншого берега Дніпра.

ОЛЬГА, донеччанка: Ярко и, я бы сказала, достаточно в полной мере отличаются, совершенно разная ментальность даже, проявления ментальности. Их жизнь, их обычаи совершенно другие, нежели восточные. Чувствуется, что, правда ненамного, ощущение того, что ты за границей. Ну потому, что совершенно другой язык, в Донецке на русском языке разговаривают, а там украинский и с определенным оттенком сочности языка. В принципе, больше ничего, отличия, природа другая. Отдыхать приятно.

КОР.: Поки Ольга згадує свої подорожі, політичний бомонд не забуває нагадувати громадянам, що країна таки роз'єднана, і треба докласти чимало зусиль, щоб її об'єднати. Під шумок навколо подолання президентського вето на Закон «Про Кабмін» депутати голосують не менш дивовижний документ, про, так званий, імперативний мандат. Головна його ідея – позбавляти депутатів місцевих рад мандатів за порушення партійної дисципліни. Політологи вже охрестили це антидемократичною нормою, адже партія тут заступає виборця. А ще експерти побоюються, що в майбутньому Україна таки перейде до, так званого, двопартійного авторитаризму. Але, схоже, у політиків своя логіка.

Юлія ТИМОШЕНКО, лідер БЮТ: Якщо депутат порушує дисципліну, помічений в корупції, помічений в махінаціях з землею, який за землю і за власність пішов в інші фракції, кинувши, практично, своїх виборців, змінивши політичну орієнтацію, такий депутат вищим органом партії або блоку буде позбавлений права бути депутатом. Саме після прийняття і втілення в життя цього закону партії і блоки справді зможуть нести відповідальність перед місцевими громадами за все, що роблять їх команди на місцях.

КОР.: За зміни до Закону «Про статус депутатів місцевих рад» народні обранці дають майже стільки голосів, скільки і за подолання вето на Закон «Про Кабінет міністрів» - 362. Голосують усі: і опозиційний Блок Юлії Тимошенко, і члени коаліції. Проте, це не заважає спікеру Морозу вже за кілька днів ущент розкритикувати Закон «Про імперативний мандат». Схоже, Олександру Морозу добре відомо, що з його впровадженням Соціалістична партія схопить облизня, адже до розподілу країни візьмуться лише політичні велетні: Партія регіонів та БЮТ. Судячи з подібних міркувань спікера, СПУ навряд чи долатиме президентське вето на цей закон, якщо так буде. Але хтозна, що день прийдешній нам готує, і що запропонує проголосувати натомість Блок Юлії Тимошенко.

Олександр МОРОЗ, голова Верховної ради України: Відносно імперативного мандату, відверто кажучи, коли ми розглядали зміни до Конституції, то і стосовно депутатів Верховної ради дискусія велася тоді про запровадження імперативного мандату, і на цій позиції стояли перш за все комуністи. Я диферентно ставився до цього питання, оскільки я вважаю, що на суспільство не треба перекладати партійні проблеми. Щоб не було потреби в вистроюванні або зміцненні дисципліни серед фракцій – підбирайте людей таких, як треба. Потрібно в партіях, там, де є партійна дисципліна, людей підбирати, ну і таке інше. Бо самим імперативним мандатом утримати дисципліну важко, і це, певною мірою, є пригнічення волі конкретного депутата.

КОР.: Поведінка ж президента нагадує міркування шерифа, якого не турбують проблеми індіанців. У Віктора Ющенка своя програма об'єднання України. Він летить до Донецька, той не зустрічає гаранта привітніше, ніж у попередні рази. На холодильному заводі «Норд» журналісти влаштовують президенту справжній іспит на витривалість.

ЖУРНАЛІСТ: В Вашей программе нет ни вступления в НАТО и, тем более, нет, значит, реабилитации пособников УПА. Какое право моральное, может быть, человеческое или юридическое Вы имеете для того, чтобы продавливать эти вопросы на нашей родине?

Віктор ЮЩЕНКО, президент України: Ви є калошним учнем тієї системи, яка на протязі 73-х років вчила, що кожна людина, яка боролася за вільну Україну – це бандит або бандформування, як сьогодні прийнято називати. Моя думка є дещо інша. Українська історія є набагато складнішою і цікавішою, ніж її викладали в краткому курсі ВКПБ.

КОР.: А от донеччанка Ольга стверджує: антизахідні настрої на сході України мають досить малий відсоток громадян. Старше покоління першим виступило проти сепаратизму під час президентських виборів. За її словами, несприятливі соціально-економічні умови в регіоні дратують саме молодь. Але навіть за таких умов розділяти Україну навпіл ніхто не хоче.

ОЛЬГА, донеччанка: Я считаю, что это неправильный шаг – отделение. Мы должны быть единым целым, и за это мы боролись столько лет – наша нация.

ВЕДУЧИЙ: Ми повинні бути одним цілим. Цей висновок героїні, однієї з героїнь сюжету Андрія Жигуліна, як ніколи актуальний, особливо напередодні 22 січня. Нагадаю, завтра ми відзначимо історичну дату – дату підписання акту про злуку двох Україн – лівобережної і правобережної – в одну соборну державу. І в одну соборну державу, можна навіть і так сказати, напевно, об'єдналися і колишні затяті опоненти: Блок Юлії Тимошенко і Партія регіонів. Західний правий берег – в цьому сенсі об'єдналися. І вражає при цьому не цей одностайний порив до єднання країни, а інтелектуальна безпорадність та рівень цинізму, з яким намагалися пояснити громадськості українській необхідність ухвалення Закону «Про імперативний мандат». Якихось п'ять років тому нашоукраїнці, шановні друзі, я нагадаю вам, якщо хтось призабув, виступали ініціаторами ухвалення аналогічного закону, 12 січня виступили категорично проти. Ті, хто ініціював закон зараз, Блок Юлії Тимошенко, п'ять років тому затято доводили країні його антинародність та переконували у підступності режиму Кучми, який цей закон ініціював. Отже, перше питання, з вашої ласки, і я буду просити Вас, пане Сергію, як ініціатора, одного з ініціаторів цього закону, відкрити нашу дискусію. Перше питання є таким: чи повідомили своїх виборців депутати, які підтримували цей закон, що норма про імперативний мандат зараз діє лише в 9-ти країнах світу, а саме: Вануату, В'єтнам, Індія, КНДР, Китай, Куба, Нігерія, Російська Федерація та Південноафриканська республіка, це підрахунок присутнього тут в студії Сергія Рахманіна? В усіх європейських країнах від нього відмовилися досить давно, в одній з цих європейських країн ця норма знаходиться під прямою конституційною забороною. Прошу.

Сергій САС, народний депутат України, БЮТ: Дякую, Данило, я хотів прокоментувати Ваше питання наступним чином: ми сьогодні в даному випадку не повинні оглядатися якимсь чином на досвід Європи.

ВЕДУЧИЙ: Ага.

Сергій САС, народний депутат України, БЮТ: І я скажу чому. Тому що в Європі існує впродовж тривалого часу певна парламентська традиція. Сімсот з лишнім років, як це в Об'єднаному королівстві, 250 років з часів імперії прусської, у Франції, інших країнах, там дійсно немає імперативного мандату. Наша країна сьогодні знаходиться в стадії трансформації як політичної, суспільної. У нас іде перерозподіл власності, і це ні для кого не є секрет. На цьому фоні небачена ще за світовими масштабами корупція, і тому сьогодні суспільство і влада повинно адекватно реагувати на ці виклики часу. І я хотів би ще добавити, що от Ваше… Ваш… Ваше вступне слово, що стосовно фашистизації і тому подібно, тут воно абсолютно не має місця. Воно є суперечливим. Навіть з огляду на те, що з нашого пог… на наш погляд введення імперативного мандату за даних обставин, можливо, є якраз і гарантія ще залишки тієї демократії, яка у нас в країні. ВЕДУЧИЙ: Як скажете.

Сергій САС, народний депутат України, БЮТ: Будь-ласка.

ВЕДУЧИЙ: Я тільки пригадав досвід однієї з європейських країн, в якій рейхстаг існував до самого кінця війни, там діяв імперативний мандат, і що це їм дало в кінечному рахунку? Але це тема окремої дискусії. Пані Ганна, я багато прочитав відгуків всяких, не знаю, чи Ви мали можливість прочитати чи ні, і не знайшов нічого, як це не дивно, навіть на самих помаранчевих сайтах, нічого негативного на адресу Партії регіонів. Її позиція була в цьому питанні абсолютно послідовною, логічною, я би сказав високоморальною. Партія регіонів ніколи ані не заперечувала необхідність ухвалення імперативного мандату і необхідність не ухвалення. Чим продиктована, поясніть, будь-ласка, нашим глядачам, позиція політичної сили, яку Ви представляєте, і чого ви очікуєте, ви – в значенні «політична сила», може і Ви особисто, від ухвалення чи не ухвалення цього закону, адже не виключено, що президент може накласти на нього вето? Прошу.

Ганна ГЕРМАН, народний депутат України, Партія регіонів: Ну, насамперед, Партія регіонів дійсно має сильну партійну і фракційну дисципліну, і нам імперативний мандат просто не потрібен.

ВЕДУЧИЙ: Так.

Ганна ГЕРМАН, народний депутат України, Партія регіонів: У нас люди не йдуть з фракції, наших людей неможливо перекупити до фракції.

ВЕДУЧИЙ: Так.

Ганна ГЕРМАН, народний депутат України, Партія регіонів: Тому, чи імперативний…

ВЕДУЧИЙ: Ну да, випадків не було, да.

Ганна ГЕРМАН, народний депутат України, Партія регіонів: Так.

ВЕДУЧИЙ: Не було.

Ганна ГЕРМАН, народний депутат України, Партія регіонів: Тому, чи є імперативний мандат в Україні, чи нема, в Партії регіонів від цього ні тепло, ні холодно. Але, оскільки існує опозиція, а справа в опозиції, і Юлія Володимирівна, Блок Тимошенко задекларував себе, як опозиція, і в опозиції справи йдуть погано. Від неї тікають депутати на місцях, є загрози…

ВЕДУЧИЙ: Мабуть, так і треба.

Ганна ГЕРМАН, народний депутат України, Партія регіонів: Є загрози розвалу фракції.

ВЕДУЧИЙ: Так і слава Богу.

Ганна ГЕРМАН, народний депутат України, Партія регіонів: Ми не можемо допустити, щоб в країні розвалилася опозиція.

ВЕДУЧИЙ: Але ж вона слабка.

Ганна ГЕРМАН, народний депутат України, Партія регіонів: Оскільки, де нема опозиції, там нема демократії.

ВЕДУЧИЙ: Так, правильно.

Ганна ГЕРМАН, народний депутат України, Партія регіонів: Ми підтримуємо опозицію в такий спосіб, що можемо підтримати такий закон, який дозволить опозиції триматися купи. І третє, ми знаємо, що люди все-таки голосували за партії, за політичні сили.

ВЕДУЧИЙ: Ну або блоки, так.

Ганна ГЕРМАН, народний депутат України, Партія регіонів: Так, і, очевидно, ті люди, які покладали свої надії на певну конкретну політичну силу і голосували за неї, можливо, не будуть добре сприймати, коли депутати, які пішли під прапором цієї політичної сили, в якийсь момент переходять до іншої фракції, до іншої політичної сили. Мені здається, що це не зовсім морально. І останнє, що стосується мене, для мене особисто, хоча я буду підкорятися фракційній дисципліні, буду голосувати так, як вирішить фракція, але для мене особисто, імперативний мандат – це певні обмеження депутатської свободи.

ВЕДУЧИЙ: В чому полягають?

Ганна ГЕРМАН, народний депутат України, Партія регіонів: Бачите…

ВЕДУЧИЙ: В чому полягають обмеження для Вас, як для депутата?

Ганна ГЕРМАН, народний депутат України, Партія регіонів: Бачите, бувають в житті повороти, бувають в житті ситуації, коли треба зважитися і сказати своє слово депутату, навіть якщо воно не сходиться з думкою фракції.

ВЕДУЧИЙ: Так.

Ганна ГЕРМАН, народний депутат України, Партія регіонів: Це може бути нечасто, але є ті моменти, коли дійсно якісь переконання не дають тобі можливість діяти так, як вирішила фракція. І депутат мав би мати право вибору. Ми маємо в своїй фракції таке право вибору в Верховній раді. Очевидно, було би добре, щоб депутати на місцях мали таке право. Але я кажу, попри те, що це не співпадає з якимись моїми внутрішніми поняттями свободи людської, якщо фракція вирішить – я буду підтримувати опозицію, щоб вона не розпалася.

ВЕДУЧИЙ: Так. Пане Романе, я вчора, відкрию правду Вам і глядачам, дивився фільм Реніри Фендшталь «В треуголе», там на партійному з'їзді в Нюрнберзі Рудольф Гетс, надаючи слово Адольфу Гітлеру, звертаючись до аудиторії, сказав цілком ясно, і це було чесно з його боку: «Германія – це партія, партія – це Адольф Гітлер, хай Гітлер». У нас в Україні існує хіба чотири електорально значущих політики, якщо я помиляюся, шановні колеги, експерти, які присутні в цій студії, мене поправлять. Чотири, отже, електорально значущі політики: Віктор Янукович, Юлія Тимошенко, Олександр Мороз, Віктор Ющенко, але він не є зараз в цю секунду предметом парламентських, так би сказати, електоральних зацікавлень. Чи означає цей, з Вашої точки зору, цей простий електоральний факт доказом того, що в Україні фактично демократичне партійне життя закінчується, і все буде залежати від волі лідера тієї чи іншої партійної сили, окрім Партії регіонів, у яких побудована партійна машина в масштабах всієї країни? Отже, що скаже конкретний лідер конкретної політичної сили, і на тому кінець дискусії, що тут відмінного від тієї ситуації, яка була НСДЕП до 41-го року, скажімо, чи до 43-го, не має значення?

Роман ЗВАРИЧ, представник президента в парламенті: Я думаю, що дуже важко наводити якісь паралелі, ми в цілком іншому політично-суспільному розрізі зараз живемо, і наводити паралелі України 2007-го року з фашистською Німеччиною 30-х років мені видається, ну, недоцільним. Натомість я думаю, що Ви абсолютно правильно наголошуєте на тому, що є загроза демократизації України, зокрема в посттоталітарному цьому… цій епосі, в якій ми живемо, коли політика занадто сильно уособлюється. І дуже багато…

ВЕДУЧИЙ: Персоніфікуються значення?

Роман ЗВАРИЧ, представник президента в парламенті: Ну так.

ВЕДУЧИЙ: Так.

Роман ЗВАРИЧ, представник президента в парламенті: І дуже багато політичних процесів, а, отже, і також рішень, які приймаються у вищих органах державної влади, зокрема в парламенті, залежать від особистого… особистої позиції чи харизми лідера однієї чи іншої політичної сили. Звичайно, що я можу погодитися з тим, що вже було тут сказано пані Ганною, що для того, щоби дійсно можна було забезпечити демократизацію суспільства, то, звичайно, потрібно забезпечити розвиток політичних партій, але насправді демократичних політичних партій, де б внутрішня демократія в кожній партії…

ВЕДУЧИЙ: Пані Ганна є за те.

Роман ЗВАРИЧ, представник президента в парламенті: …Буде забезпечена, і по цій лінії цей закон якраз викликає дуже великі сумніви. У вступі те, що було сказано, ну на екрані, зокрема, лідером БЮТ, Юлією Тимошенко, Ви знаєте, єдина репліка: не можна робити добро методами зла, це є відома така парадигма, така позиція, постулат Мануїла Канта. Я думаю, що його якраз тут нам потрібно запам'ятати. Чи імперативний мандат нам дійсно дає можливість просуватися вперед по лінії демократизації наших політичних відносин, мені видається, що тут є питання.

ВЕДУЧИЙ: Нам – це суспільству, країні чи політичним партіям?

Роман ЗВАРИЧ, представник президента в парламенті: Я думаю, що суспільству в першу чергу.

ВЕДУЧИЙ: Так.

Роман ЗВАРИЧ, представник президента в парламенті: Мова йде не тільки про політичні партії, ми не можемо говорити про політичні партії в якомусь відриві від самих виборців.

ВЕДУЧИЙ: Добре.

Роман ЗВАРИЧ, представник президента в парламенті: А Конституція дуже чітко встановлює, що обирається депутат на основі прямих виборів.

ВЕДУЧИЙ: Так.

Роман ЗВАРИЧ, представник президента в парламенті: Тобто не обираються політичні платформи, не залежно від того, що де-факто це може бути так. Де-юре обирається конкретний депутат.

ВЕДУЧИЙ: Дякую, пане Романе. Пані Ірино, Ви представляєте високу академічну науку, і, якби Ви не були присутні сьогодні тут в студії, а дивилися би, припустимо, нашу програму дома по телебаченню, який варіант Ви би проголосували, це є дурість цей закон, це є злочин проти суспільства, чи це є необхідність, яка таки об'єднає Україні і поведе нас у щасливе майбутнє?

Ірина КРЕСІНА, завідувач відділу правових проблем політології Інституту держави та права імені Корецького національної академії наук: Я сказала б, що і не перше, і не друге, і не третє.

ВЕДУЧИЙ: Так.

Ірина КРЕСІНА, завідувач відділу правових проблем політології Інституту держави та права імені Корецького національної академії наук: Це, я вважаю, кон'юнктурний крок, спрямований на посилення позицій певної фракції, яка відчула ослаблення дисципліни і намагається таким чином, так би мовити, закріпити депутатів у своїй фракції. Слід сказати, що треба правильно, напевне, розуміти, що таке імперативний мандат. В статті 81-й Конституції цей, так би мовити, прямий зв'язок не закріплюється. Саме зв'язок з виборцями, бо імперативний мандат – це інститут прямого зв'язку обраної особи до представницького органу безпосередньо з виборцями. Так він тлумачиться в юридичній літературі, і так фактично він є. І ми пам'ятаємо, що радянській Конституції…

ВЕДУЧИЙ: При Сталіні це чудово діяло.

Ірина КРЕСІНА, завідувач відділу правових проблем політології Інституту держави та права імені Корецького національної академії наук: Так, в радянських Конституціях, і зокрема в Конституції України – УРСР 78-го року цей мандат був закріплений, але, як інститут наказу виборців. Ви пам'ятаєте ще ті часи, коли виборці, власне, обирають депутата, давали певні накази. Ну, ми знаємо, що це була певною мірою декларація, але все-таки цей інститут був закріплений. Сьогодні демократична Конституція України не закріплює цього імперативного мандату безпосередньо…

ВЕДУЧИЙ: Звідси випли… Звідси випливає, що цей закон є недемократичний, так?

Ірина КРЕСІНА, завідувач відділу правових проблем політології Інституту держави та права імені Корецького національної академії наук: Не є демократичний, тому що цей закон закріплює зв'язок виборних осіб саме з партіями, а не з виборцями. І таким чином, порушується подвійна, так би мовити, зв'язок, значить, недемократичний по відношенню до виборців і по відношенню до самих депутатів, які позбавляються своєї… свого права волевиявлення в парламенті.

ВЕДУЧИЙ: Дякую Вам сердечно. Прошу до слова професора Кульчицького. Станіславе Владиславовичу, розкажіть, будь-ласка, людям про інший бік цієї проблеми, спеціально той, який Ви досліджуєте і вчені Вашого інституту. Будь-ласка.

Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, доктор історичних наук, заступник директора Інституту історії Національної академії наук: Справа в тім, що само поняття політичної партії…

ВЕДУЧИЙ: Ближче мікрофон, якщо можна, трошки.

Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, доктор історичних наук, заступник директора Інституту історії Національної академії наук: Само поняття політичної партії усім відомо, але наші політичні партії не сформувалися, по-суті.

ВЕДУЧИЙ: А Партія регіонів.

Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, доктор історичних наук, заступник директора Інституту історії Національної академії наук: Ну…

ВЕДУЧИЙ: Ви можете собі уявити, що депутат в районі з Партії регіонів вийшов з фракції? Я щось… дуже важко мені це…

Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, доктор історичних наук, заступник директора Інституту історії Національної академії наук: Це зрозуміло. Зрозуміло. Є організаційні структури, звичайно, є. Але це мова йде про самі ці структури без відриву від виборців. А ми звикли, ну, ми, там з 19-го століття партії, які були. Люди були в якійсь партії, у них були книжки, вони платили членські внески, вони обирали людей в цю партію, і потім партія таким чином функціонувала. Партія більшовиків вже не була такою, вже не була, це була…

ВЕДУЧИЙ: Ну там була резолюція про єдність партії.

Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, доктор історичних наук, заступник директора Інституту історії Національної академії наук: Це вже була державна, це вже була державна структура. І от, коли все це розвалилося, і Україна почала демократизуватися, тому що спочатку була суцільна охлократія, нічого ж не було, було все зруйновано, то, мені здається, імперативний мандат, який… який дає залежність від партії, а насправді не від партії, а від того, у кого ця партія в кишені, це дуже небезпечна річ.

ВЕДУЧИЙ: Наша історія, поясніть, будь-ласка, людям, знала таке поняття в ті недовгі часи, коли у нас була парламентарна демократія, знала таке поняття, як імперативний мандат чи ні?

Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, доктор історичних наук, заступник директора Інституту історії Національної академії наук: Ні, у нас тільки ради, тобто радянська влада, мали право відізвати будь-якого депутата, оскільки він порушує наказ.

ВЕДУЧИЙ: Ну там був інший інструмент – НКВД. Але про то…

Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, доктор історичних наук, заступник директора Інституту історії Національної академії наук: То була інша справа.

ВЕДУЧИЙ: То була інша справа. Я Вам дякую сердечно. На цю секунду, скажу Вам, ми так захопилися розмовою, що забули подивитися на екран, а там такі цифри, очевидно, опитування не репрезентативне, але з тієї тисячі людей, які подзвонили на цю хвилину вже, власне, більше, 5% вважають, що імперативний мандат – це дурість, 13%, що це – злочин, і 82%, що це – необхідність. Що думають про це люди, які зібралися на Хрещатику, ми дізнаємось за хвилину-дрТак, саме тоді і продовжимо нашу дискусію.

ВЕДУЧИЙ: Вітаю всіх, хто долучився до дискусії на «Майдані». Сьогодні обговорюємо питання про Закон «Про імперативний мандат депутатів місцевих рад». Чи є дурістю, його ухвалення Верховною радою? – 8-900-114-50-01, злочином проти української демократії – 8-900-114-50-02, чи необхідністю, яка об'єднає країну – 8-900-114-50-03. Перед перервою співвідношення голосів було 5%, 13 і 82 відповідно. Точка зору людей, які зараз знаходяться на Хрещатику, там моя колега Яна Конотоп. Яно, прошу Вас до слова, нагадаю своїм співрозмовникам, що у нас тут головним чином три думки прозвучало. Перша: ми не повинні оглядатися на досвід Європи в цьому, пан Сас про це сказав. Пані Герман сказала, що Партія регіонів проголосувала за цей закон, аби підтримати БЮТ, який є опозицією. І Роман Зварич сказав нарешті про те, що паралель з європейським досвідом середини ХХ століття є недоречним. І нарешті Ірина Кресіна сказала, принаймні я так зрозумів, що цей закон не сприяє розвитку демократичних засад нашого суспільства. Що думають твої співрозмовники? Прошу.

ВЕДУЧА: Доброго вечора гостям студії. Вітаємо глядачів «П'ятого». Мушу сказати, що таке поняття, як імперативний мандат виявилося досить близьке нашим співгромадянам. Надзвичайно багато людей прийшли сьогодні для того, щоб висловитись. Одразу ж з тими самими тезами, які ми вже встигли почути, я звертаюся до тих, хто готовий сказати своє слово вже зараз. Пані Тетяна, Ви, до речі, досить скептично, здається, поставилися до слів пані Ганни Герман, коли вона говорила, що нібито вони хочуть підтримати БЮТ. Ваша позиція з цього приводу, чи вважаєте Ви, чи це справді так, і взагалі Ваше ставлення до імперативного мандату, як такого?

РЕСПОНДЕНТ: Я пані Ганні не дуже вірю. А з приводу імперативного мандату, ми стояли на Майдані за що – за свободу, за можливість вільно висловлювати свої думки, а якщо, наприклад, з цим законом може купка людей керувати депутатами по всій країні, якщо якийсь депутат буде висловлюватись, висловлювати свою думку або захищати інтереси виборців, і це не сподобається керівництву партійному – його можуть запросто позбавити депутатства. Хіба ж це демократія?

ВЕДУЧА: Зрозуміло. Але чи бачите Ви в такому разі якусь іншу альтернативу того, щоб тримати дисципліну, адже ми зараз бачимо, що відбувається: перекуповують, переманюють і так далі і тому подібне? Можливо Ви бачите якийсь інший варіант того, щоб ті, за кого голосували, відстоювали інтереси виборців?

РЕСПОНДЕНТ: Ну треба якось ретельніше підходити до складання виборчих списків, треба дивитися, як людина працює, працює на виборця, працює на партію, а не тільки гроші брати, коли за гроші всіх в списки включають.

ВЕДУЧА: Зрозуміло, питання моралі знову ж таки. Пан Сергій, будь-ласка. Пан Сергій тут.

РЕСПОНДЕНТ: Добрий вечір. Я можу сказати те, що я підтримую те, що прийнятий імперативний мандат. Чому? Люди голосували не за конкретних кандидатів, вони голосували за конкретну партію, і якщо людина зрадила цій партії, я приведу вам приклад, кияни, сорок процентів киян проголосували за Блок Юлії Тимошенко, в 9-ти районах переміг Блок Юлії Тимошенко. А завдяки тому, що «Наша Україна», «Ми» були куплені грошами «регіонів» і об'єднались. Зараз кияни не знають, що робить з Черновецьким. Але знову гроші працюють. І ще один, останній приклад. Ми знаходимося в Шевченківському районі. Вдумайтеся, тільки чотири чоловіки із 54-х мандати мають партія «Ми», але їхній голова Пилипишин, голова ради то єсть, чотири чоловіки купили всю партію. Тому цей, дійсно, можливо якийсь буде зажаті депутати, не буде свободи, але буде свобода для виборців, тому що депутат, який зрадив, його виженуть з цієї партії, і прийде новий по списку. І іншим, хто зраджував, буде закрита дорога, і переможуть, і виграють тільки виборці. І ще одне, подивіться на екран, не тільки тут хто стоїть, 82% вже киян, хто подзвонив, підтримують це. Тому ми повинні підтримувать це.

ВЕДУЧА: Зрозуміло, дякую. І ще одне питання до Вас буде. Якщо можна, ще одне питання. Всі ми знаємо, що іноді інтереси політичних лідерів дещо різняться від інтересів виборців. В такому разі імперативний мандат якраз і робить депутатів ще більш далекими від людей, ніж вони є зараз.

РЕСПОНДЕНТ: Я з Вами не згоден. Справа в тому, що, якщо партійна організація або фракція, де налічує 20-30 депутатів місцевої ради, і якогось депутата лідер партії буде виключати, то я думаю, що якщо фракція за нього заступиться, підніме це питання в пресі – це питання знімуть. Тобто це – надумана ідея, це абсолютно правильний хід. Я ж кажу ще раз, 82% людей підтримують.

ВЕДУЧА: Зрозуміло. Ну і ще одна думка у нас є. Пан Петро, мені згадалася знову ж таки думка Ганни Стеців-Герман, вона сказала, що якщо буде таке рішення партії, то я підкорюся. Чи не вважаєте Ви, що імперативний мандат – це все ж таки тиск на депутатів, спосіб тиску?

РЕСПОНДЕНТ: Добрий вечір. Значить, я по цьому питанню можу сказати наступне: нема такої необхідності європейський досвід, який є механічно переносити на сучасні реалії в Україні, тому що Європа до демократичного розвитку йшла століттями, і в них, в тому числі в політику пронесені такі категорії, як честь, порядність, мораль. Але що принесено зараз Кучмою і його режимом в українську політику? Підкупність, зрада, підлість, залякування, корупц