Олександр Семирядченко: «Не було жодного рішення Президента, його публічного кроку, коректив його позиції, які б ми не донесли до суспільства» (оновлено)
Олександр Семирядченко: «Не було жодного рішення Президента, його публічного кроку, коректив його позиції, які б ми не донесли до суспільства» (оновлено)
Як уже повідомляла «Детектор медіа», Олександр Семирядченко залишив посаду керівника Головної служби інформаційної політики Секретаріату Президента України і став радником голови Секретаріату Віктора Балоги.
Відповідне розпорядження глави СП було підписано минулого тижня, - повідомив «Главред» із посиланням на УНІАН. За словами Семирядченка, він працюватиме «в індивідуальному режимі, без структури» і надалі займатиметься питаннями інформаційної сфери. Відповідаючи на запитання, хто був ініціатором цього переводу, Олександр Семирядченко сказав, що він «захотів так сам». Після трьох місяців роботи на посаді голови ГСІП він «зробив висновок, що буде ефективнішим в іншій якості».
Нагадаємо, «ТК» стало відомо про наміри Олександра Семирядченка залишити цю посаду ще 26 грудня 2006 року, однак тоді ані він сам, ані прес-секретар Президента Ірина Ванникова не підтвердили цю інформацію.
Олександр Семирядченко був призначений керівником новоствореної ГСІП 6 жовтня 2006 року, змінивши на цій посаді свого однокурсника по Інституту журналістики Тараса Петріва (очолювана останнім з листопада 2005 року служба мала назву Інформаційної служби Секретаріату Президента – «ТК»). До того Семирядченко працював головним редактором інформаційної служби каналу ICTV.
«Я спробую, - сказав Олександр Семирядченко 13 жовтня на своєму першому брифінгу, - спираючись на той досвід, який є в Секретаріаті, спираючись на можливості, які надає мені ця посада, з налагоджування комунікацій з експертними групами, соціологічними службами, дослідницькими установами, медійним середовищем, спираючись на їх розуміння, їх підтримку і на їх пропозиції – зробити таким чином, щоб і сам Президент, і робота Президента були зрозумілі суспільству».
Виходячи з наявної у «ТК» інформації, можна прогнозувати ймовірне призначення на посаду керівника ГСІП Секретаріату Президента Максима Карижського, який нещодавно залишив посаду шеф-редактора інформаційно-аналітичної служби каналу «Інтер». Максим Карижський представляє середовище «Агентства гуманітарних технологій», співвласником якого, принаймні, в минулому був Валерій Хорошковський. Інший представник «АГТ», Володимир Грановскі, нещодавно став членом правління телеканалу «Інтер» (до цього він обіймав посаду радника Голови Наглядової ради «Інтеру» Хорошковського). Водночас, як стало відомо «ТК», разом із кандидатурою Карижського розглядаються ще 3-4 кандидатури.
Свій перехід на нову посаду «Детектор медіа» прокоментував особисто Олександр Семирядченко.
– Пане Олександре, нам стало відомо, що ви стали радником Віктора Балоги. Які саме обов’язки ви будете виконувати? Чи зміняться вони де-факто?
– Я став радником з інформаційних питань.
Головна служба інформаційної політики – це структура. В структурі є понад тридцять людей, які, відповідно, структуровані за повноваженнями, за напрямками роботи. Їх потрібно було адмініструвати. Також потрібно було координувати роботу, якою займається служба інформаційної політики, пов’язану, в тому числі, з побічними напрямами діяльності Секретаріату. Наприклад, роботу з громадянами, роз’яснювальну роботу, підтримання зв’язків з обласними державними адміністраціями, з прес-службами і т.д. Крім того, ще багато іншої паперової роботи, яка лежить на службі інформаційної політики. Відповідно, я за ці три місяці намагався знайти собі максимально ефективне застосування. Можу зробити таке життєве порівняння. Коли ви в’їхали в нову квартиру, то треба в ній ще деякий час пожити, щоб зрозуміти, який треба робити ремонт. От і я, власне, три місяці адаптовувався до цієї роботи, і в результаті сказав Віктору Івановичу, що, на мою думку, ефективніше моє застосування в цих стінах буде тоді, коли я працюватиму індивідуально. Але напрям моєї роботи не зміниться. За лінією Президента, лінією Секретаріату - забезпечення доступності позиції Президента, його ініціатив для громадськості, адміністрування цієї сфери. Але це, швидше, моя індивідуальна робота. Я індивідуаліст.
І я не чіпляюсь за формальну посаду (крісло, телефони тощо). Хочу нагадати ще раз: мене запросив Секретаріат, а конкретно Арсеній Яценюк і Віктор Балога. Я так само говорив, що для мене не важлива посада, - мене запросили під виконання завдань. Ми їх обговорили, дійшли до спільного бачення, оцінили один одного як партнерів. Зокрема, були оцінені мої професійні характеристики. Я співставив їх зі своїми уявленнями і з тим, чи зможу я працювати ефективно з цими двома людьми – топ-менеджерами Секретаріату, - і ми почали роботу. Відповідно, коли я зрозумів, що краще було б мені бути радником, я запропонував це Віктору Івановичу. Ми з ним зійшлися на думці, що для мене і для нашої спільної справи, - я хочу звернути увагу, що саме для справи, що є не другорядним - напевне, буде краще трошки змінити конфігурацію.
– Чи завершена вже реструктуризація служб з інформаційного супроводу Президента? Чи є теперішня структура оптимальною?
– Закінчених структур не існує, бо життя динамічно змінюється. Появляються нові виклики і нові можливості. І якщо ми «засахаримо» структуру, це означатиме, що ми станемо неадекватними зовнішній ситуації. Через те, можливо, за якийсь час ця структура буде скоригована, я її закладав, як таку, що ефективно діє і має серйозний запас. Втім, структури не треба міняти щотижня. Тому що потім буде не робота, а тільки переписування організаційних штатних розписів, функціональних обов’язків - постійна чехарда. Тоді вже процес домінує, живе своїм життям, а це неправильно з будь-яких організаційних міркувань. Будь-який менеджер про це вам скаже.
Можливо, коли на посаду керівника Головної служби інформаційної політики прийде інший управлінець, і він зрозуміє, що для кращого виконання покладених на нього завдань, або відповідно до зовнішніх викликів, змін потрібні якісь корективи, він, напевне, зможе їх внести.
– Чи задоволені ви роботою, яка була проведена Головною службою при вас? Що головне було зроблено?
– Напевно, не зовсім коректно й доречно говорити про власний результат. Як кажуть, висновки зроблять історики, а оцінки дадуть журналісти. Однак я вважаю, що деякі речі, які ми зробили тут, можна занести в позитив.
Зокрема, я все-таки думаю, - критично дивлячись на свою роботу, на роботу своїх колег, на той результат, який є, - що Президент став активніший, зросла його присутність в інформаційному просторі, а інформаційний вимір глави держави став відчутніший. Зрозуміло, було й інше, наприклад, втілення однієї події було неадекватне задумам. Йдеться про наше спілкування з регіональною пресою («Діалог з регіонами» 1 листопада, - «ТК») яке ми зробили в Харкові. Ми очікували від журналістів якіснішого діалогу. Однак рівень їхніх рефлексій з приводу актуальних тем, які можуть бути порушені, відповідно до пропорцій і масштабу Президента, був неадекватний. Це спілкування вийшло дещо розхитаним і хаотичним. Але задум спілкування в режимі діалогу, коли Президент мав спілкуватися з журналістами як виразниками інтересів суспільства, як барометром суспільних очікувань і настроїв, був добрим.
Однак стрілки барометра показували різні показники. Я вважаю, що до плюсів можна занести наш інформаційний день Президента («День спілкування з пресою», - «ТК»). Вперше ми апробували цю форму, коли зробили три майданчики – протягом дня, відповідно до фокус-аудиторії і до способів розповсюдження інформації. Ми зробили понад годинне спілкування із представниками зарубіжних ЗМІ відповідно з посиланнями до них, які ближчі їм. А потім зробили такий широкий вимір для вітчизняних ЗМІ з прямою трансляцією в ефірі. Дякую Першому національному каналу, який зрозумів важливість цього кроку. Третім майданчиком було Інтернет-спілкування за участю глави держави - . Ми тестувалися, ніби на марші, тому що підчас Інтернет-спілкування Президента було декілька хакерських атак, але нам вдалося їх відбити, і спілкування пройшло без проблем. Це було серйозне організаційне випробування. Такий захід робився вперше.
Ми завершуємо роботу над новою версією сайту Президента, яка скоро побачить світ. Сайт стане зручнішим для користувачів, матиме більший ресурс. Я вважаю, що є чим бути задоволеним, хоча й розумію, що не все вдалося. Але робота є робота. Те завдання, яке я оголошував на брифінгу з Іриною Ванниковою - зробити, щоб Президент був доступним в розумінні своїх кроків своїх дій, своїх рішень, своїх уявлень. Я думаю, що ми це забезпечили. Можливо, не так, як комусь би хотілося, можливо, недостатньо ефективно, однак не було жодного рішення Президента, його публічного кроку, якихось змін, коректив його позиції, які б ми не донесли до суспільства.
– Які завдання в якості радника ви ставите перед собою?
– Є кілька ліній, відповідно до яких ставляться завдання. По-перше, інформаційна політика самого Президента, по-перше, діяльність Секретаріату як органу, що забезпечує втілення офіційних повноважень Президента. Крім того, в Секретаріаті є люди, які говорять від імені Президента. Треба так само думати про майбутнє зовнішнього вектору. Є багато завдань, булоб кому працювати - робота знайдеться. Всі бажаючі можуть долучитись.
– Чи можете ви прогнозувати, хто очолить Головну службу інформаційної політики? Ходять чутки, що це може бути Максим Карижський, дехто впевнений, що повернетеся ви…
- (голосно сміється – «ТК»). Це я з приводу себе. Таке буває, коли людина пропонує себе дещо в іншій категорії, і на це погоджуються, але життя багатоманітне. Мені, принаймні, смішно. З приводу Максима Карижського: я стикався з ним ще до того, як він був керівником новин на «Інтері», потім з ним співпрацював офіційно, як колега з колегою (я був головним редактором інформаційної служби на ICTV, а він на «Інтері»). В якому він статусі зараз, хто він і в якому стані – я не знаю. Ми, по-моєму, останній раз бачилися два місяці тому у службових справах. Більше наші шляхи не перетиналися. Не знаю, чому називають це прізвище. Розумієте, прерогатива призначення на цю посаду належить голові Секретаріату Віктору Івановичу Балозі. Він мені про це нічого не казав, я його про це нічого не запитував.
– Як ви можете пояснити постійні зміни кадрів у Секретаріаті Президента, які займаються інформаційною політикою і медіа?
- Які постійні зміни? Кого на кого змінили? Керівник прес-служби Лариса Мудрак залишилася незмінною, працівники, які працюють в прес-службі, залишилися незмінними, Ірина Ванникова, дай Бог їй здоров’я, працює. Арсеній Яценюк живий і неушкоджений, я теж ніби ще ходжу по цих устелених килимами коридорах. (Нагадаємо, з осені 2005 року це вже третя зміна керівника Інформаційної служби СП, - «ТК»).
– Чи можете ви сказати, хто саме сьогодні несе персональну відповідальність за інформаційну політику президентської гілки влади?
– Арсеній Петрович Яценюк. Про це зазначено на президентському сайті, на якому написано, що перший заступник голови Секретаріату Арсеній Яценюк – куратор інформаційної діяльності Секретаріату.
Сьогодні ж «Детектор медіа» звернулась до Андрія Шевченка, голови парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації, з проханням прокоментувати кадрові зміни в Секретаріаті Президента.
- Пане Андрію, чи можете ви прогнозувати, хто очолить Головну службу інформаційної політики СП?
- Прізвищ у мене немає. Але, думаю, що на цю посаду шукатимуть людину-виконавця. Наскільки я знаю, Семирядченко запропонував стратегію і тактику роботи управління. І зараз шукатимуть людину, яка зможе й надалі якісно це втілювати в життя.
- Як ви можете пояснити постійні перестановки у Секретаріаті Президента кадрів, що займаються саме інформаційною політикою та медіа?
– Тут є два рівні - об’єктивний і суб’єктивний. Суб’єктивний полягає в тому, що Віктор Ющенко є дуже непростим об’єктом для роботи піарників і спеціалістів з інформаційної сфери. Ющенко дуже самостійний у тому, що він говорить пресі і як він говорить. Часто важко передбачуваний, і тому будь-якому піарнику з Ющенком працювати непросто. Другий, об’єктивний рівень – Секретаріат Президента в непростій ситуації впродовж останнього року. Постійно міняється політичний контекст, і міняється на гірше. Це викликає бажання постійно коригувати інформаційну політику. Результатів, на жаль, країна фактично не бачить.
- Хто саме, на вашу думку, сьогодні несе персональну відповідальність за інформаційну політику Президента?
– У першу чергу - особисто Президент. З тих причин, про які я говорив раніше.
- На вашу думку, які проблеми намагаються вирішити у Секретаріаті, роблячи ці перестановки? Чи вдається це їм? Чи є це ті проблеми, які насправді актуальні для суспільства?
– Я поки що не бачу глибинних підводних течій за цією перестановкою. Наскільки я розумію, Олександр Семирядченко залишається в команді, на державній службі. Він просто хоче частково вивільнити руки від адміністративної роботи і зосередитись на якісних пропозиціях Президенту і його Секретаріату.
Якщо піднятися над ситуацією, мені здається, що факт появи Семирядченка у Секретаріаті пішов на користь. Уперше ми побачили людину, яка змогла публічно сформулювати стратегічні лінії роботи в інформаційному напрямі для Секретаріату. Мені здається, були непогані спроби систематизувати цю роботу. По-друге, Семирядченко продовжив лінію Тараса Петріва, який вибудував хорошу систему комунікацій Секретаріату із медіасередовищем.
Інша справа, що в інформаційному плані з кожним місяцем Президент виглядає все слабше. В інформаційному полі персонаж номер один – Прем’єр-міністр. Я думаю, що насправді потрібні екстраординарні кроки, щоб ця ситуація змінилася. Знаю, що була ідея залучити зовнішніх піарників, в тому числі тих, які працюють на комерційному ринку, щоб свіжим оком подивитися на те, ким є Президент в інформаційному плані, запропонувати нові виходи. Я не готовий сказати, що це єдино правильний шлях, але точно потрібен струс, якісно інше рішення. Тому що, якщо нічого не зміниться, Президент буде програвати в інформаційному плані. Він уже відійшов на другий план, і є ризик, що так буде й надалі.
- Пані Ларисо, як ви прокоментуєте перехід Олександра Семирядченка на посаду радника голови Секретаріату Президента?
- Для мене дуже важливо, що Олександр залишився в команді, знайшов силу волі, аби витримувати далі і навантаження цієї відповідальної роботи. Він має право на таке рішення. Це рішення схвалене і прийняте людьми, які його запрошували, - Главою Секретаріату Президента України Віктором Балогою і його першим заступником - куратором інформаційного блоку Арсенієм Яценюком. Ми знайшли форму співпраці, яка нас всіх влаштовує. Це внутрішні домовленості, ми маємо на це право. Головне, що штатна чисельність Секретаріату не повинна перевищити ту, яка закріплена Указом Президента. Я вважаю, що найкраща структура - та, яка відповідає можливостям, здібностям і бажанням працівників організації та скерована на досягнення ефективного результату.
- Чи плануються організаційні і кадрові зміни в Головній службі інформаційної політики?
- Є вакантна посада керівника Головної служби інформаційної політики її підрозділи та всі співробітники працюють, як і працювали. Рішення щодо вакантної посади, як і будь-яких інших змін - прерогатива Глави Секретаріату Президента України.
- А у прес-службі?
- Я не планую ніяких змін. За останні два роки відбувалися невеличкі кадрові зміни, зумовлені, в першу чергу, рішеннями самих працівників (кілька працівників перейшли в інші служби, хтось звільнився). З вересня у мене є другий заступник і одночасно керівник відділу акредитації Олег Кошелєв. Також заступником керівника прес-служби є Ольга Гришина. Ми відчуваємо потребу в кадрах, адже наша структура має невеликий штат, а навантаження на неї велике. Прес-служба Президента насправді дуже просто організована: чотири функціональних відділи, які відповідають потребам Президента і Секретаріату. Вона побудована за класичною моделлю, як і більшість прес-служб державних установ в Україні й на Заході.
- Чи задоволене керівництво Секретаріату роботою прес-служби?
- Нашу роботу оцінюють журналісти, Президент України та керівництво Секретаріату Президента України. Всі зауваження, вся критика або незадоволення керівництва висловлюється зранку на оперативних нарадах, і проблеми вирішуються поточно. Поки якихось суттєвих зауважень не було.
- Скільки радників має голова Секретаріату Президента? Які обов’язки вони виконують?
- Наскільки мені відомо – троє. Наша структура, згідно з законодавством і внутрішнім регламентом, побудована так, що має певний запас гнучкості. Є гранична чисельність штатних працівників, закріплена указом Президента України і перевищувати її не можна. Однак кожен керівник підрозділу має право на організаційні та кадрові зміни у структурі, якою він керує. Глава Секретаріату має право давати будь-які завдання і визначати функції тих людей, яких він бере на роботу. Радникам він дає індивідуальні завдання, адміністративним працівникам – функціональні. Зокрема, Олександр Семирядченко - радник з інформаційних питань.
