10 січня «Детектор медіа» повідомляла, що прес-служба Президента, відповідно до Правил акредитації, встановлених Секретаріатом Президента, вимагає додавати до заявки на акредитацію журналістів або копію диплому про журналістську освіту, або копію документу, що підтверджує членство у профспілці. Згодом керівник прес-служби Президента Лариса Мудрак уточнила, що «для журналістів, які працюють від офіційних видань, ця вимога є бажаною».

Сьогодні «ТК» отримала коментар голови Незалежної медіа-профспілки України Сергія Гузя. Наводимо його текст повністю:

«Вимоги до акредитації журналістів у Секретаріаті Президента, м’яко кажучи, не відповідають статті 3 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації». Мова йде про вимоги надавати дипломи про відповідну освіту. Фактично, робиться спроба ввести ліцензію на журналістську діяльність, що не вписується в демократичні стандарти і точно не буде підтримана Міжнародною федерацією журналістів.

Є кілька ключових принципів, що забезпечують свободу слова: право громадян вільно збирати, обробляти та поширювати інформацію. Тобто, це право не журналіста, а будь-якого громадянина. Звісно, що інколи всіх бажаючих громадян неможливо розмістити в приміщенні будинку, де відбувається якась подія за участю посадових осіб держави. Саме тому, в цих ситуаціях пріоритет надається журналістам, через яких інформацію отримує все суспільство. І єдиний критерій тут – що громадянин працює як журналіст, працює на засіб масової інформації. Все. Ніяких вимог про спеціальну освіту, чи про ще якісь спеціальні дозволи не може бути, особливо в умовах, коли держава через ліцензійні інструменти контролює надання журналістської освіти.

В Україні є спеціальний закон про висвітлення діяльності органів влади, який згадувався на початку. У статті 2 цього закону право висвітлення діяльності органів влади закріплено саме за засобами масової інформації. Тобто, редактори цих ЗМІ на свій розсуд можуть визначати що і як їм висвітлювати, кого посилати на брифінг чи прес-конференцію, кого і де акредитувати. І ніхто інший за них це не має права робити, бо цією статтею заборонено втручатись у виробничий процес.

І от тепер візьмемо реальну ситуацію. Редактор відсилає журналіста на брифінг, а його не акредитують через те, що у репортера відсутній диплом про спеціальну журналістську освіту (чи взагалі про вищу освіту). Фактично, прес-служба змушує редактора змінити прийняте ним рішення. Чи є це втручанням у виробничий процес? Безперечно!

Далі. У статті 3 цього ж закону чітко вказано, що акредитація як журналістів, так і технічних працівників може надаватись у двох випадках:

-   на підставі офіційного подання засобу масової інформації;

-    

-   або ж за особистою заявою журналіста і технічного працівника.

І якщо поєднати принципи статті 2 та 3, то легко зрозуміти, що у випадку акредитації штатних працівників редакцій ніяких дипломів про освіту або рекомендацій профспілок подавати не потрібно. Бо це право газети чи іншого ЗМІ визначати, хто і що буде для них готувати.

І лише у випадку акредитації позаштатних журналістів (фрілансерів) від них можуть вимагати пред’явлення «відповідних документів, що підтверджують їх професійний фах». І то тільки за умов, що вони не мають рекомендації професійного об’єднання журналістів.

Власне, саме на таких принципах Незалежна медіа-профспілка України вже другий рік успішно співпрацює з прес-службою Верховної Ради України. Тому конфлікт між журналістами і прес-службою Президента спочатку сприймався, як якесь непорозуміння. Поки його деталі не з’явились на сайті «Детектор медіа».

Зі свого боку, Медіа-профспілка готова допомогти журналістам відстояти свої права. Достатньо звернутись до нашого офісу. Ми також розраховуємо на активні дії власників ЗМІ. Об’єднання зусиль швидше дасть позитивний результат».

Сергій Гузь, голова Незалежної медіа-профспілки України.