Чому в ЗМІ України ніхто ретельно не читає Конституцію, проте всі її обговорюють і навіть дають тлумачення її нормам?

Верховна Рада вчепилася за конституційне положення про те, що президент отримує право розпустити парламент у випадку, якщо «протягом   шістдесяти днів   після   відставки  Кабінету Міністрів  України  не  сформовано персональний  склад   Кабінету Міністрів України».

Якщо ж Кабмін не пішов у відставку, а просто склав повноваження, то ця норма не діє, вважає нова коаліція. Заради цього вона навіть скасувала постанову про відставку уряду Юрія Єханурова від 10 січня – і цим самим погіршила своє юридичне становище, оскільки довела, що до вечора 25 липня уряд Єханурова у відставці таки був. А строк у 60 днів від першого засідання нового складу Верховної Ради минув ще 24 липня. І це значить, що Віктор Ющенко від 24 липня та до дня можливого внесення їм кандидатури на посаду прем’єр-міністра (принаймні до 2 серпня) має повне право розпустити Раду.

Але ж давайте уважно почитаємо статтю 115 Конституції. Вона справді в початку перераховує такі випадки, як 1) складення Кабміном повноважень, 2) відставка прем’єра або інших членів Кабміна. А далі йдеться: «Відставка Прем'єр-міністра України, прийняття Верховною Радою України  резолюції недовіри  Кабінету  Міністрів  України  мають наслідком  відставку  всього складу Кабінету Міністрів України.  У цих випадках Верховна  Рада  України здійснює  формування  нового складу  Кабінету  Міністрів  України  у  строки і  в порядку,  що визначені цією Конституцією».

Останнє речення починається так: «У цих випадках…» Проте кінець попереднього речення говорить лише про один випадок – відставку Кабміну.

Є всі підстави вважати, що «ці випадки» поширюється й на початок статті 115, зокрема на складення урядом повноважень.

Звичайно, будь-який фаховий юрист здатний довести все що завгодно. Скажімо, що відставка Кабміну з причини відставки прем’єра та відставка Кабміну з причини резолюції недовіри – це абсолютно різні випадки.

Проте в кінці цієї ж статті Конституції говориться: «Кабінет Міністрів України,  який  склав  повноваження  перед новообраною  Верховною  Радою України або відставку якого прийнято Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України». Отже, на правовий статус Кабміну не впливає навіть те, в який спосіб він став в.о. Кабміна – через відставку або через складення повноважень.

Та й треба ж керуватися логікою. А якби будь-яка коаліція взагалі не висунула будь-яку кандидатуру на посаду прем’єра? Відбулися 27 березня вибори, зібралися на Грушевського депутати 25 травня, склав перед ними повноваження Кабмін – і що, можна впродовж п’яти років формувати уряд? А президент не може таку Раду розпустити лише тому, що уряд не в відставці, а склав повноваження? Звісно, ні.

Те саме можна сказати про процедуру подання президентом кандидатури на посаду прем’єра. Давайте уявимо, що коаліція запропонувала на цю посаду… Олександра Мороза, вже обраного спікером. А Мороз при цьому заявляє, що хоче бути одночасно прем’єром та головою Верховної Ради й не збирається складати повноваження спікера. Або ж коаліція вирішила зробити прем’єром… самого президента Ющенка. Або… Володимира Володимировича Путіна чи Володимира Вольфовича Жириновського.

І що – президент України не має права відхилити кандидатуру Мороза-сумісника чи свою власну кандидатуру? Або людини з іноземним громадянством? Що, Віктор Ющенко має обов’язково вносити ту пропозицію, яка надійшла йому з Ради?

І не треба говорити, що такого в Верховній Раді бути не може, тому ще не може бути. Як ми побачили, може бути все.

А тепер знову ретельно почитаємо Конституцію. Там написано: «Коаліція депутатських фракцій  у  Верховній  Раді  України відповідно до  цієї Конституції  вносить  пропозиції  Президенту України щодо кандидатури Прем'єр-міністра  України,  а  також відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції щодо  кандидатур до  складу  Кабінету Міністрів України».

Зверніть увагу: «пропозиціЇ», а не «пропозиціЮ». Конституція допускає можливість того, що коаліція робить президентові декілька пропозицій! Як одночасно – наприклад, запропонувати відразу Януковича, Кушнарьова, Єханурова, Мороза та Симоненка, -- так і по черзі. Це значить, що президент може ці пропозиції відхиляти та робити подання про прем’єра лише за одною з них – за тою, яку він уподобав.

Також звернемося до звичайної логіки. Якби президент не мав права вето на кандидатуру прем’єра, то навіщо йому давати аж 15 днів? Заради того, щоб президент попрацював штампом? І навіщо взагалі тоді президент: коаліція висунула б кандидата на посаду прем’єра – Верховна Рада відразу б проголосувала, як за спікера Мороза.

А ще можна почитати інші статті Конституції. Скажімо, ту, яка дає президентові «право  вето  щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України)  з наступним поверненням  їх  на  повторний  розгляд  Верховної Ради України».

Як реалізується це право вето? За статтею 94 Конституції: «Закон підписує Голова  Верховної  Ради  України  і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів  після  отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно  оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду».

І тут 15 днів! Сподіваюсь, ніхто не вважатиме це раптовим збігом конституційних строків. У Конституції чітко дається 30 днів на розпуск Верховної Ради, якщо вона не може зібратися на пленарні засідання, і 30 днів на формування коаліції. Сформували коаліцію, висунули кандидата на посаду прем’єра – маєте ще 15 днів чекати на подання з боку президента. Не подав (або подав, проте Рада не затвердила) – висунули іншу кандидатуру та чекаєте ще 15 днів. А там і 60 днів виповнюється, після чого можна розпускати Раду, яка мала принаймні 2 спроби отримати прем’єра.
А як це робиться в сусідній Росії? За статтею 111 Конституції РФ президент робить пропозицію щодо прем’єра не пізніше за 2 тижні після свого обрання на посаду або упродовж 1 тижня з дня відхилення кандидатури Держдумою. Остання має 1 тиждень на розгляд кандидатури прем’єра. А якщо Держдума три рази відхиляє президентські кандидатури, то президент сам призначає прем’єра й розпускає думу, призначивши нові вибори.

Якщо порахувати всі можливі тижні, то їх вийде 7. Отже, в Росії на призначення прем’єра дається максимум 49 днів. А в Україні – аж 60. Потім – розпуск Верховної Ради.

Але депутатам не варто так перейматися проблемою розпуску. Як Верховна Рада 4-го скликання на чолі з Володимиром Литвином була повноважною до 25 травня цього року, так і Рада 5-го на чолі з Олександром Морозом працюватиме аж до першого засідання парламенту шостого скликання.

У Конституції написано: «Повноваження народних депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної  Ради України… Повноваження народного депутата України припиняються достроково також у разі дострокового  припинення  відповідно  до Конституції  України  повноважень Верховної Ради України - в день відкриття  першого  засідання  Верховної
Ради   України   нового скликання».

Отже, у випадку розпуску принаймні до жовтня-листопада всі депутати залишатимуться повноважними, а спікером буде Олександр Мороз.

Юрій Свірко – директор інформцентру
видавничого дому «Комерсант-Україна», для "Детектор медіа"