Із 8 червня, відколи в Україні та Польщі триває Чемпіонат Європи з футболу, «Детектор медіа» зусиллями наших постійних оглядачів Ірини Гордейчук та Семена Случевського в спецпроекті «Євро в "ящику"» постійно стежить за перебігом Євро-2012 та специфікою його висвітлення на українському телебаченні.

Слід зазначити, що телеканали, які отримали права на показ Євро-2012 в Україні, ґрунтовно підійшли до представлення чемпіонату. Зокрема, Перший національний та «Україна» запустили декілька спецпроектів, останній навіть зробив масштабне прямоефірне шоу «Великий футбол». А весь ефір «Футболу» було присвячено виключно Євро. Показ матчів на цьому каналі урізноманітнили російські коментатори Василь Уткін та Юрій Розанов. Свої інформаційно-розважальні проекти на тему чемпіонату запустили й «Інтер» («Ми разом») та «1+1» («Євро на нервах»).

Напередодні фіналу Євро, який відбудеться в неділю, 1 липня, «Детектор медіа» вирішила розпитати спортивних журналістів та футбольних експертів про їхні враження від Євро на українських телеканалах порівняно із зарубіжними мовниками і від рівня роботи вітчизняних коментаторів та залучених російських фахівців.

У першій частині опитування своїми враженнями від футбольного ефіру поділився директор медіаценту футбольного клубу «Динамо» спортивний журналіст Сергій Полховський.

- Сергію, як ви оцінюєте рівень висвітлення Євро-2012 в Україні?

- Справа в тому, що я майже не дивився проектів про чемпіонат на українських каналах. Я переглянув одну чи дві програми «Великий футбол» і зрозумів, що це не моє й не варто витрачати на це час. Я дивлюся футбольні матчі, і як тільки лунає свисток арбітра по закінченню матчу - я вимикаю телевізор.

- У такому разі, чи могли б ви оцінити роботу українських коментаторів? Нагадаю, Євро на «Україні» коментують Вацко, Панасюк і Михайлюк, а на Першому - Босянок, Столярчук і Моралес. І чи задоволені ви цим вибором каналів?

- Я думаю, цей вибір правильний. Але я дивлюся французьке телебачення і слухаю коментування французькою мовою, тому не можу дуже докладно оцінювати роботу кожного з наших коментаторів.

- Чому ви надаєте перевагу французькому коментуванню? Чим воно відрізняється від українського?

- Французьке коментування більш спокійне, без високого градусу патріотизму, який інколи зашкалює в українських коментаторів. Цей коментар професійний і розповідає про гру, а не по відчуття коментатора від гри, як це відбувається у випадку з нашими коментаторами.

- Навіть у матчах, де грає Франція, надмірного патріотизму немає?

- Абсолютно немає. Там іде виключно професійний розбір матчу. Тоді як тієї маси слів, яку за один матч видає Вацко, спокійно вистачить на три, а то й на п'ять матчів. Вацко майже не робить зупинок, і від першої до 90-ї хвилини на 500% робить свою роботу. Це може комусь подобатись, а комусь ні. Я знаю Вацка особисто як професіонала, але його манера коментування мене не влаштовує, я люблю розсудливий професійний коментар.

- На вашу думку, таке емоційне коментування - це особливості школи українських коментаторів чи це зумовлено потребою українських глядачів?

- Мені здається, що деякі коментатори (не називатиму їхніх прізвищ) ідентифікують себе з глядачами на трибунах. При цьому не з тими, які дивляться матч із VIP-ложі, а з тими, що сидять за воротами - справжніми фанами. Тому й лексика, фразеологія та спосіб розповіді створює враження, що коментатор - один із тих, хто сидить на трибунах.

За своє життя я чув різних коментаторів. Я пам'ятаю Озерова, Маслаченка і пам'ятаю наших українських коментаторів, які працювали ще за часів Радянського Союзу, а потім продовжували коментувати матчі в роки Незалежності. Звісно, манера коментування тих часів - 80-ті - початок 90-х - тобто певна совковість залишалась у коментаторів Першого національного. Але нова генерація коментаторів - це, безумовно, крок уперед. Думаю, що якби в нас було менше каналів, які розповідають про футбол, і була би більша конкуренція, то деякі коментатори, які наразі працюють в ефірі, зійшли б зі сцени, й залишилося б їх удвічі менше. А це б покращило якість коментування. Але коментатори не червонці - тільки червонці подобаються всім. Однак при цьому всьому я оптимістично дивлюсь у майбутнє. Думаю, з нашими коментаторами найближчим часом усе буде гаразд.

- Ви зазначали, що переглянули кілька випусків шоу «Великий футбол», але вирішили не витрачати на нього часу. Чому? І який проект був би вам цікавий?

- Я вже досягнув такого віку, коли мені хочеться збагачуватися розумними думками та ідеями. А ця молода генерація експертів не дає мені такої можливості. Шоу «Великий футбол», на мій погляд, - це моветон. Комусь це може подобатись, але я зроблений з іншого тіста. Який рівень обговорення можуть дати партнерки ведучих - дочка відомого тренера (Ірина Блохіна у «Великому футболі». - ТК) і дочка відомого футболіста (Анна Безсонова у «Євроспеці». - ТК)? Вони виступають у ролі «заманухи» для людей, які захочуть побачити одну й іншу дочок. І коли ведучий програми «Великий футбол» вимірює довжину ніг тих чи інших моделей і всерйоз це обговорює з чемпіоном світу французом Карембе, то, на мій погляд, це приклад поганого смаку.

- У такому разі чого нині бракує українському телебаченню у висвітленні подібних спортивних подій?

- Зрілості. Це дитячі хвороби, ними потрібно перехворіти. Звісно, завжди буде попит на продукцію, розраховану на широкий загал, так звані зразки масової культури. Але чи з'явиться альтернатива? Чи будуть канали, які відійдуть із цього і пропагуватимуть інші шляхи, розраховуючи на публіку не віком 15-25, а хоча б 30-50? А в нас цей продукт розрахований саме на 15-20.

- У якому форматі виходять програми про футбол на французькому телебаченні?

- Канали, які транслюють Євро - це TF1 та M6. Вони транслювали не всі групові матчі. Здебільшого матчі за участю своєї команди й таких грандів, як Німеччина, Іспанія та Італія. Щоразу після закінчення матчу виходить включення зі студії й телеміст між студією в Парижі та коментаторами зі стадіону. Діалог між ними й ведучим займає хвилин 15-20 (можливо, останній вирішальний тур групового турніру був трохи довшим), і на цьому все закінчується. Ніхто нікому не вимірює довжину ніг, не хизується сукнями, стилізованими під футболку національної збірної, ніякої клоунади - є розмова професіоналів про справу, якою вони займаються і на якій розуміються. Це такий формат. І ніхто не вдається до «пошловатості».

- Чи траплялося вам на цьому чемпіонаті чути коментарі російських фахівців Уткіна та Розанова, які коментують матчі на каналі «Футбол»?

- Звісно, Уткіна та Розанова я чую вже кілька років та, мабуть, навіть десятиліть. Коли перемикав канали, трохи слухав Уткіна. Він був у своїй манері. Його стиль, на щастя, ніхто не повторює. Його приємно чути. Особисто мені він подобається.

- Як ви вважаєте, експеримент «Футболу» із залученням російських коментаторів як альтернативи українським себе виправдав?

- А чому б ні? Думаю, можна було б запросити не лише російських. Розумних коментаторів у світі дуже багато. Але тут проблема мовна, з росіянами її можна вирішити простіше. Я не згоден із тими, хто закидає каналам вибір саме російських коментаторів, які утискають права українських коментаторів та українську мову.

- Про це, з-поміж іншого, говорив і мер Львова Андрій Садовий, який обурювався тим, що у фан-зоні вмикають сигнал саме каналу «Футбол» з російськими коментаторами...

- Можливо, в цьому з його точки зору є свій сенс. Його точку зору можна поділяти, а можна й ні. У фан-зонах були присутні іноземці, які однаково не розуміють ані української, ані російської. Але я думаю, що вони від цього не страждали. Якщо українці відчували приниження від того, що чули російську мову, - їхнє право обурюватися цим. Але мені здається, що це перебільшення. Я не поділяю їхньої думки.

Фото - www.max-dreval.narod.ru