Анзорівське правосуддя

13 Квітня 2012
22212
13 Квітня 2012
11:59

Анзорівське правосуддя

22212
Новим фахівцем із української мови в медіаконтексті став суддя Шевченківського райсуду Києва Анзор Саадулаєв
Анзорівське правосуддя

«А чи надавали Ви вже подібні експертні висновки?», - поставив єдине питання по суті справи до викликаного на останнє судове засідання професора філології Валерія Іванова суддя Шевченківського районного суду Києва Анзор Саадулаєв. Перед тим професор Іванов кілька хвилин відповідав на ідентичне питання, що прозвучало з боку відповідачів у справі «"Дзеркало тижня" проти Бойка».

 

Трохи передісторії. У травні 2011 року газета «Дзеркало тижня. Україна» опублікувала статтю «Вишка для Бойка», у якій її автори Юрій Ніколов та Олекса Шалайський опублікували результати розслідування, з якого випливало, що куплена на тендері «Чорноморнафтогазом» в Сінгапурі бурова установка для видобутку нафти за $400 млн на світовому ринку коштує $250 млн. Учасниками тендеру стали дві взаємопов'язані закордонні фірми. Міністр палива та енергетики Юрій Бойко в коментарі для інформагентства УНІАН назвав матеріал замовним та повідомив, що дасть доручення СБУ розібратися, хто стоїть за замовленням.

 

Проте з боку міністра це була лише гра на публіку. Натомість Шалайський та Ніколов, а також «Дзеркало тижня. Україна» склали позов до Печерського районного суду м. Києва, у якому вимагали вибачення за образу професійної репутації та опублікування спростування в інформагентстві УНІАН.

 

Справу було передано до Печерського, а згодом Шевченківського райсуду Києва. Представники відповідача, представляв яких адвокат Сергій Базилевський, обрали тактику доказу того, що у словах міністра були присутні оціночні судження, а аж ніяк не твердження. Щоб це довести, було замовлено експертне дослідження, виконав яке професор Інституту мовознавства імені Потебні Віктор Бріцин.

 

Аналізував він російський варіант прямої мови Юрія Бойка та повідомлення УНІАН, оскільки, на думку адвокатів, пан Бойко висловлювався російською. Професор Бріцин побудував свій експертний висновок на доведенні оціночності суджень матеріалу, причому фрази журналіста УНІАН «считает, предположил, не исключил» він приписав міністрові.

 

Лінія адвокатів позивачів, юристів об'єднання «Волков і партнери», була іншою. Оскільки основною у висловлюванні Бойка була фраза: «Це чиєсь замовлення. Ми зараз попросили СБУ, щоб з'ясували, хто замовник... Це заказуха - сто відсотків», то вимога спростувати стосувалася не всього матеріал УНІАН, до чого їх фактично підштовхували адвокати міністра, а саме цю фразу. Проте наданий відповідачами експертний висновок спонукав позивачів залучити свій. Його автором став професор, доктор філологічних наук Валерій Іванов, котрий не вперше оцінює словесні конфлікти між ЗМІ та героями їхніх публікацій. Його висновок ґрунтувався на тому, що основна фраза є твердженням, а не судженням Бойка: «Про це свідчить, - пише в висновку Іванов, - 1) вираз "сто відсотків", тобто інтерв'юйований абсолютно не допускає, що матеріал може бути результатом добросовісної роботи журналістів; 2) прохання СБУ знайти замовника, тобто інтерв'юйований стверджує, що замовник є, і питання тільки в тому, щоб його викрити».

 

На переодостанньому засіданні суд під впливом адвокатів міністра Бойка постановив викликати експерта Іванова для оцінки його професійних якостей. При цьому не сумніваючись у наявності таких у експерта Бріцина.

 

10 квітня 2012 р. професор філології Іванов прибув на засідання суду. Питання до нього адвоката Бойка Сергія Базилевського нагадувало анекдот: «А доведи, що ти не страус». Конкретніше йшлося про те, що статус доктора філології пан Іванов отримав зі спеціальності «журналістика», яку 2009 року було розформовано, а її підвиди на кшталт «історія журналістики» та інші перенесено в розділ філологічних наук «літературознавство», а не «мовознавство». На закиди адвоката Іванов відповів: «Говорити про те, що журналістика не займається лінгвістикою, абсолютно неправильно. Я є доктором філологічних наук».

 

Іншою «зачіпкою» адвокатів стало те, що Іванов, мовляв, не спирався в своєму висновку на праці інших дослідників, а винятково на свої. Виникає питання: чи повинна людина, яка була членом Спеціалізованої ради Вищої атестаційної комісії та протягом 10 років спеціалізується на подібних судових справах (востаннє у процесі проти газети «Блик» за позовом Національної комісії з моралі), доводити свою «профпридатність» перед молодим адвокатом, для якого лише «письмові докази» мають значення?

 

...І тут слово взяв суддя Анзор. Згадана на початку статті фраза прояснила усе. Його згоду на заперечення адвокатів міністра фіксувати процес на відеокамеру та робити фотозйомку до оголошення вироку, його заперечення на прохання представників позивача запросити експерта захисту Бріцина, його бажання вислуховувати юридично-мовознавчу казуїстику замість відповісти собі на запитання: «Що мав на увазі Юрій Бойко, говорячи "Це заказуха - сто відсотків"»?

 

Як висловився юрист ІМІ Роман Головенко, «головне у цій фразі, як зрозуміли її у суспільстві; тут мусив давати свідчення не професор філології, а соціальний психолог...».

 

У результаті - позов «Дзеркала тижня» до Юрія Бойка щодо захисту професійної честі журналістів Шалайського та Ніколова відхилено.

 

«Дзеркало тижня. Україна» пише заяву на апеляцію, а українська судова система зайвий раз продемонструвала, звідки беруться сумніви в її об'єктивності та відданості винятково принципам Феміди.

 

Фото - www.ukrgazeta.com

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Роман Кабачій, ІМІ, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
22212
Коментарі
1
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
denim
4396 дн. тому
адвокати бойка професійно зробили свою роботу-захист клієнта і знаходження причин для відхилення позову.дивно і наівно сподіватися, що вони мали діяти безперспективним сценарієм і доводити заказуху.адвокати і журналіст не були готові до такого повороту подій.от і все.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду