Анатолія Скопника, головного редактора газети «Мы, ильичёвцы» (м. Іллічівськ, Одеська обл.) у лютому 2011 року працівники міліції просто виштовхали з зали засідань Іллічівської міськради з мотивуванням: «Ви не маєте акредитації». Журналіст переконаний, що насправді за цим стояло розпорядження заступника міського голови).

«Засідання ради є публічними, на котрих має право перебувати кожен громадянин», - наголошує Анатолій Скопник. Відтак, він звернувся з листом до тогочасного міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова з вимогою розібратися в ситуації (наголошуючи не на порушенні законного права журналіста, а на випадку підпорядкування міліції цивільному керівництву). Після прибуття представника з МВС такі випадки припинилися, - апеляція до головного міліціонера як одноразовий спосіб виходу із ситуації допомогла.

Київський журналіст, керівник бюро розслідувань «Свідомо» Єгор Соболєв опинився у дуже подібній ситуації, та пощастило йому менше. 13 липня 2011 року йому відмовили в акредитації на засідання Київради 14 липня, де планувався черговий перерозподіл київської землі. Від журналіста вимагали надати документи для акредитації, перелік яких явно не узгоджувався з новим Законом «Про інформацію».

Прес-секретар Київради Юлія Чудновець поставила вимогу, аби Соболєв надіслав свої статті: «Що стосується Соболєва, ми лише попросили, щоб прислав статті, аби підтвердити, що він дійсно пише на "Свідомо"»... Чудновець послалася при цьому на постанову Київради з 1998 року, підписану тодішнім мером Олександром Омельченком.

Натомість згідно з Законом «Про інформацію» (підписаний Президентом в лютому 2011 р., вступив у дію разом із Законом «Про доступ до публічної інформації» 9 травня 2011 року) жодних «статей на розгляд» журналіст надавати не повинен. Зокрема, п. 2 ст. 26 визначає, що «акредитація журналіста, працівника засобу масової інформації здійснюється безоплатно на підставі його заяви або подання засобу масової інформації. У заяві, поданій журналістом, працівником засобу масової інформації зазначаються лише його прізвище, ім'я та по батькові, адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності). До заяви додаються копії документів, що посвідчують особу та засвідчують її професійну належність». Що Соболєв і зробив. Ось заява, яку Єгор Соболєв надіслав мейлом, зазначеним на сайті столичної влади (acred@kma.gov.ua.), та замовним листом.

Секретарю Київради - Герезі Галині Федорівні

Журналіста Соболєва Єгора Вікторовича

ЗАЯВА НА АКРЕДИТАЦІЮ ДЛЯ ВИСВІТЛЕННЯ СЕСІЇ КИЇВРАДИ

Шановна пані Галино!

Відповідно до Закону України «Про інформацію» (ст. 26) прошу акредитувати мене для висвітлення засідань Київради.

Мене звати Соболєв Єгор Вікторович, я проживаю за адресою..., мій мобільний телефон..., моя електронна пошта - ... Я є керівником бюро журналістських розслідувань «Свідомо», що зокрема, робить сайт про Київ www.svidomo.org.

До заяви додаю копію членського квитка Спілки журналістів України.

З повагою, Єгор Соболєв

Втім, у телефонній розмові особа, яка проводила акредитацію, попередила, що Єгора все одно не акредитують, тому що акредитація закінчиться сьогодні, а його документи будуть розглядатися тільки завтра. Наступного дня Юлія Чудновець повідомить, що «жодних листів від Соболєва на електронну адресу не надходило, як не було і листа поштою». Що було цілковитою неправдою, зважаючи на те, що одним із аргументів відмови в акредитації (висунутих навздогін) був висновок юриста Київради, що на наданій до акредитації копії членського квитка НСЖУ печатка була «нечіткою».

14 липня Єгор Соболєв разом із юристом ІМІ Романом Головенком таки спробували потрапити в Київраду. «Я думаю, що прийшов час скасувати це абсолютно аракчеєвське положення про акредитацію в Київраду, яку створив ще Олесь Довгий. Для акредитації достатньо просто скопіювати норми закону».

Тут звична для багатьох журналістів картина повторилася. Охоронець у дверях, який представився як «старший по зміні Кравченко», не пропустив Соболєва, оскільки того не виявилося в списку акредитації. Крім того, у журналіста попросили пред'явити довідку з місця роботи з «мокрою» печаткою. Охоронець відмовився пояснити, яку організацію він представляє. Роман Головенко теж намагався потрапити в приміщення, проте не пустили і його, попри те, що на нормами законодавства навіть пересічні громадяни можуть відвідувати засідання ними ж обраних місцевих рад.

Суть недопуску криється в тому, що 14 липня мав відбутися черговий раунд розподілу земельних ділянок. «Здоровий глузд каже, що якщо я журналіст, в чому в них, як вони кажуть, сумнівів немає, то я маю туди потрапити. Я справді цікавлюся важливим завтрашнім засіданням Київради, де знову будуть розподіляти землю», - заявив Соболєв «Детектор медіа» в переддень засідання, коли йому стало зрозуміло, що він не отримає акредитації.

Хоча Соболєв попереджав прес-службу Київради, що позиватиметься до суду (в інтерпретації Чудновець: «Почав мені хамити, погрожувати судом»), спочатку він цього не зробив. У серпні 2011 року Єгор Соболєв та Роман Головенко підготували проект спрощених правил акредитації журналістів та передали його секретарю Київради Галині Герезі.

Окрім прописаних у законі положень було запропоновано введення акредитаційної картки для тих журналістів, що займаються постійним висвітленням роботи Київради. Після трьох місяців мовчанки на адресу Бюро журналістських розслідувань «Свідомо» та Інституту масової інформації надійшла відповідь за підписом Олега Качкана, голови комісії Київради з питань місцевого самоврядування, регіональних, міжнародних зв'язків та інформаційної політики. У цій відповіді, датованій 3 листопада 2011 року, сказано: «На лист (вх. Київради від 27.10.2011 №47 326) повідомляємо, що Ваші пропозиції будуть враховані при розробці нового Положення про порядок акредитації засобів масової інформації при Київраді». 

Ця відписка змусила журналіста таки звернутися в грудні 2011 р. до Окружного адміністративного суду Києва з метою припинити практику, коли в Київраді вимагають від журналістів забагато паперів задля допуску до засідань, що суперечить новому закону «Про інформацію». Їхнє прохання скасувати надмірні вимоги виокремлено в окрему справу, яку розглядає суддя Костянтин Винокуров. 28 лютого 2012 року суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Оксана Головань визнала протиправним недопуск Єгора Соболєва на засідання Київради 14 липня 2011 року. 

15 березня 2012 року Київрада таки затвердила нове Положення про порядок акредитації журналістів, працівників засобів масової інформації при Київській міській раді. За словами Єгора Соболєва, в ньому присутні суперечливі моменти. З'явилася графа про «попередній запис по телефону». «Якщо Київрада не знає, скільки журналістів вона здатна вмістити, то це її проблеми», - каже Єгор. Окрім того що мало би бути запроваджено окрему посаду для людини, що приймала би такі дзвінки, такий «запис» повертає нас до ситуації в липні, коли попри вислані електронною поштою документи Соболєву було відмовлено в акредитації по телефону. У проекті Положення був присутній пункт про обов'язкове подання на бланку ЗМІ дати та номера його реєстрації, що унеможливило б акредитацію низки інтернет-ЗМІ. Проте за пропозицією депутатів Київради Олександра Бригинця та Дмитра Андрієвського цей пункт було вилучено.

Прецедент судового рішення на користь журналістів - це більше, ніж разова «рознарядка» згори, як у ситуації з недопуском на засідання міськради іллічівського журналіста Анатолія Скопника. Так само вважає херсонський журналіст Дементій Бєлий, котрий виграв суд проти представників міськради, що виштовхали його влітку 2010 року під час щорічного звіту міського голови Володмира Сальдо.

Ця справа показує, що часом шлях до реалізації нових та прогресивних положень законів, може бути складним та довгим. Проте прецедент створено. В такий спосіб журналісти або громадські активісти мають можливість серйозно змінити ситуацію із закритістю органів місцевого самоврядування, колегіальні засідання яких, згідно з законом, мають бути відкритими для всіх громадян.

Роман Кабачій, ІМІ

Фото - vkurse.ua