Схоже, на наших очах народжується Великий Блеф. Велика політична спецтехнологія, велика пропагандистська спецоперація. Народжується штучно, у штабних пробірках; будучи випущеним на волю, цей Великий Блеф здатен стати руйнівним для України та її суспільства. Йдеться про проблему зимового та літнього часу.

Яка мета цієї спецоперації? Звісно ж, вибори - зокрема, цьогорічні парламентські. Які, за випадковим (?) збігом обставин, мають відбутися того самого дня, коли, за ідеєю, Україна муситиме повернутися до зимового часу. Останньої неділі жовтня. (Ця обставина й сама по собі є багатонадійною: коли українці, як-от минулої осені, будуть не дуже впевнені, за яким часом країна житиме в день виборів, плутанини з відкриттям-закриттям дільниць та явкою виборців не уникнути.)

Дотепер перед виборами політики експлуатували теми мови, геополітичного вибору тощо. І здебільшого досягали того, чого прагнули. Але ж не можна без кінця ловити виборців на одну й ту саму наживку! Тема мови приїлася, тему НАТО зусиллями нинішньої влади було «успішно» закрито, а тема інтеграції з Євросоюзом стає вочевидь неактуальною. До того ж, розчаровані виборці сходу та півдня у своїй масі або припинили приділяти аж таку увагу проблемам мови та геополітичного вибору й зосередилися на проблемах соціально-економічного характеру, або ж почали пов'язувати сподівання на «возз'єднання з Росією» з іншими, радикальнішими політичними силами, тільки не з Партією регіонів.

Прихід до влади Віктора Януковича означав руйнування ще одного навіяного пропагандою ПР міфу. Досі Донбас пишався: він годує всю Україну! Він виробляє чи то чверть, чи то третину всього українського ВВП! Україна складається з багатого індустріального сходу й депресивного, стагнаційного, ледь не паразитичного заходу! (В даному разі під «заходом» мали на увазі половину України, а то й більше.) От тільки будь-яка мандрівка країною залишала протилежне враження: хай не надто багатий, але доглянутий, більш-менш комфортний для проживання захід (знову ж таки, йдеться про щонайменше половину України) - й ущент зруйнований, розбитий, розвалений Донбас.

Дотепер регіоналівська пропаганда переконувала донбасівців: винними в цій невідповідності є «націоналісти, що захопили владу в Києві»; то вони, мовляв, грабують Донбас, відбирають у нього геть усе й віддають неробам-західнякам. «Прийдуть до влади свої й відновлять справедливість», - сподівалися мешканці регіону, масово голосуючи за ПР. І от «свої» прийшли. А «справедливості» як не було, так і немає; навпаки, руйнація лише набирає обертів.

Тож перед майбутніми виборами було конче потрібно вигадати щось новеньке, новий міф, який із гарантією знову поділив би Україну на дві частини.

Чи існують підтвердження гіпотези про суто корисливий, політтехнологічний характер актуалізації проблеми зимового та літнього часу? Так, існують. Передусім, питання часових поясів - це насправді питання того самого геополітичного вибору: або «навіки з Росією», або «нас хочуть відірвати від Росії». Віце-прем'єр Борис Колесников виголошує це прямим текстом: на його думку, Україна має належати до третього часового поясу саме для того, щоб росіянам було зручно до нас їздити.

Як інакше пояснити дуже дивний факт: протягом усіх двадцяти років незалежності перехід із зимового на літній час і назад, так само як і факт належності України до другого часового поясу, м'яко кажучи, не були в центрі суспільної уваги - аж поки регіонали не дістали цю проблему, мов фокусник з рукава? Всі двадцять років мовчали медики, не били на сполох через буцімто виняткову шкідливість сезонної зміни часу для здоров'я. Всі двадцять років переважній більшості українців і на думку не спадало, що вони живуть у якомусь «не такому» часовому вимірі. Нині суспільству нав'язано штучну проблему, причому нав'язано не лише відверто, а й досить грубо та неоковирно.

Головний же доказ полягає у способі висвітлення проблеми у ЗМІ, що мають репутацію «одержавлених» чи, принаймні, лояльних до влади. Зокрема, на переважній більшості телеканалів. Із випусків новин далеко не завжди стає зрозуміло, чому взагалі постала ця тема, яким є інформаційний привід. Скажімо, Перший канал Національного радіо повернувся до теми 10 лютого, хоча нічого нового того дня, нібито, не сталося.

3 лютого формальним приводом було засідання Кабміну. Але от саме що формальним: далеко не всі питання, що постають на засіданнях Кабміну, знаходять своє відображення у випусках новин; це є радше винятком, аніж правилом.

Із тих самих випусків новин далеко не завжди зрозуміло, що ж буде далі, що було остаточно вирішено. Великий знак запитання, неостаточність будь-якого рішення - от яке враження залишається від переважної більшості сюжетів. Ніби тему було піднято навмисне для того, щоби спровокувати суспільну зацікавленість (і це в найкращому разі просто зацікавленість), яка не вщухала б.

Іноді висвітлення проблеми не залишає нічого іншого, ніж подив і відчуття чогось несправжнього, якогось розіграшу - або ж повного абсурду. Перший канал Національного радіо, радіостанція «Голос Києва», 3 лютого. Директор Головної астрономічної обсерваторії НАН України Ярослав Яцьків у синхроні переконує слухачів: за нинішніх умов перехід на літній та зимовий час уже не потрібен, це архаїзм; стрілки годинників переводять задля «буцімто економії, але насправді ніякої економії там немає».

Дуже поширена у висвітленні цього (та хіба лише цього?) питання маніпуляція. Ярослав Яцьків - дуже поважний учений, академік. Але чи його фах дозволяє йому міркувати про наявність чи відсутність економії? Ні, не дозволяє: Ярослав Яцьків - астроном, а не економіст. І про буцімто відсутність економії він явно співав із чужого голосу, бо в цьому аспекті є таким самим дилетантом, як і більшість пересічних радіослухачів. Але ж які поважні титули він має, якою ж авторитетною мусить видаватися слухачам його думка!

Ще один синхрон, цього разу експерта представлено так: Людмила Кармазіна, науковий співробітник «Інституту медицини та праці». І до прізвища пані Людмили, й до місця її роботи ми повернемося дещо згодом. А поки що просто поміркуймо над журналістською фаховістю: що воно за штукенція така - отой «Інститут медицини та праці»? Отут відділ медицини, а отут - відділ праці? Отут медики, а отут працюють? А може, є ще й «інститут медицини без праці»? Чи має журналіст бодай розуміти, що він (вона) каже? Насправді існує Інститут медицини праці АМН України, до нього ми ще повернемося.

А вчена з «Інституту медицини та праці» доводить: шкода, якої завдає здоров'ю українців перехід на літній та зимовий час, є великою й непоправною.

Ну й, нарешті, кореспондентка переконує: наприкінці березня треба перевести стрілки годинників на годину вперед, щоби синхронізувати час в Україні з Європою на час проведення Євро-2012, але потім треба все так і залишити й більше стрілок не переводити, бо географічно Україна належить до другого часового поясу, тож вона мусить привести свій фактичний час у відповідність до часового поясу, в якому розташована, а отже, перейшовши на літній час, повертатися до зимового вже не варто, бо Україна мусить жити за другим часовим поясом, а нині, переводячи стрілки годинників, вона півроку живе за часом третього поясу.

І знову те саме запитання: чи мусять журналісти бодай трішечки розуміти, що вони самі кажуть? А чи в даному питанні це неважливо: що заплутаніше, то краще? Адже то саме зимовий час є часом другого поясу! Залишивши літній, Україна тим самим перейшла б до третього поясу, як це й зробили Білорусь та Калінінградська область Росії: на всіх мапах їх тепер позначено саме як території третього часового поясу!

Що ж до «синхронізації часу з Європою», то, якби Україна залишила зимовий час і не перейшла на літній, а Польща, як і завжди, перейшла б, то час у Києві, Харкові, Донецьку та Львові абсолютно зрівнявся б із часом у Варшаві (а разом із нею в Берліні, Парижі, Римі, Мадриді та переважній більшості інших європейських міст та сіл). Ото й була б абсолютна й довершена, просто перфектна синхронізація. Та й узагалі: чи є проведення футбольного чемпіонату підставою для маніпулювання часовими поясами? А якби в Києві мала відбутися виїзна сесія Генеральної Асамблеї ООН - треба було б «синхронізувати» час із Нью-Йорком?

Але річ у тім, що саме про необхідність переходу на літній час заради «синхронізації» з Європою ведуть мову політики. Саме вони жонглюють часовими поясами, мов у цирку. Ретранслятивна журналістика, метою якої є переповідання слів політиків, мов незаперечної істини, стає дуже зручним знаряддям утілення політтехнологій. І коли політики відверто брешуть, ретранслятивна журналістика стає не бар'єром на шляху брехні, а каналом поширення тієї брехні.

Того ж самого вечора у випуску новин уже самого Національного радіо пролунав інший синхрон Ярослава Яцьківа: Україна звернулася до європейських країн із пропозицією відмовитися від сезонної зміни часу; найближчих років варто очікувати на позитивне рішення європейців. Он воно як: і що б ті дурні європейці робили без України з її передовою науковою думкою? Знову те саме: пан Яцьків є шановним астрономом, але аж ніяк не фахівцем із міжнародних відносин; усі дипломатичні одкровення він міг виголошувати не інакше, як із чужого голосу. Може, саме тому й став пан Яцьків незмінним фігурантом усіх матеріалів на тему часових поясів, бо ним виявилося легко маніпулювати, легко навіювати йому що завгодно?

Отже, два фокуси з експертами ми вже виокремили. Перший - використання експертів із питань не за їхнім фахом, другий - використання легконавіюваних, занадто довірливих експертів.

А що ж телебачення? Перший національний, «Підсумки», 3 лютого. Оцініть перехід між студійною підводкою та репортажем. Підводка: «Зимовий чи літній? Другий чи третій? Дискусії, як саме обчислювати час в Україні, тривають і досі. Уряд планує стрілки годинників перевести двічі. На годину вперед у березні, щоб було зручніше іноземцям під час Євро-2012. (Нагадаю: зручніше їм було б якраз тоді, коли стрілки не перевели б. - Б.Б.) І на годину назад у жовтні, щоб Україна залишилася у другому часовому поясі. Як до такої ініціативи ставляться науковці та медики, дізнавався Андрій Татарчук».

Репортаж: «У цьому столичному магазині майже шість тисяч годинників. Для того, щоб змінити на них час, потрібно три дні. При цьому стрілки механічних хронографів назад не переводять, бо ламаються». Сихнхрон, Денис Дюнов, заступник директора магазину годинників: «Потому что это связано со спецификой механизма, что при переводе назад может произойти сбой в специальной балансировочной системе, и это попросту приведёт к остановке часов».

Ну, то й як вам «науковці та медики»? Звісно ж, зручність для працівників годинникових магазинів - то дуже й дуже поважний аргумент. Але гаразд: а що роблять у тих країнах, де існує сезонне переведення часу? Двічі на рік викидають годинники й купують нові? А що робити подорожнім, які їдуть до інших країн і так чи інакше мусять переводити годинники, іноді неодноразово? До тієї ж Росії, тільки на Урал або в Сибір? А що робити людям, чиї годинники поспішають, і їх треба підводити назад? Виходить, неможливо, й крапка? А чи перевести стрілку на одинадцять годин, менш ніж на коло, вперед - це така вже обтяжлива процедура? Але ні, глядачі мали просто-таки жахнутися від шкідливості переведення стрілок.

Далі кореспондент: «Людина до зміни розпорядку дня звикає щонайменше тиждень, кажуть науковці. Вони твердять: будь-які переведення стрілок - вперед чи назад - скорочують життя українцям (виділення моє. - Б.Б.)». Отак, не більше й не менше. Ви ще не тремтите від жаху? Ну, тоді для вас синхрон Людмили Карамзіної, яка виявилася... старшим науковим співробітником Українського інституту стратегічних досліджень: «Повышаются суицидальные наклонности, повышается частота вызова скорой гипертоникам (до відома пані Карамзіної: швидка до гіпертоніків більше не їздить, а їздить переважно на нещасні випадки; у разі гіпертонічного кризу диспетчер 103 ввічливо порадить вам звернутися до районної невідкладної, «неотложки». - Б.Б.) и повышается риск развития инфаркта миокарда. И ситуация со здоровьем не стабилизируется до 30 дней после перевода часов».

Отут ви вже не можете не злякатися. Принаймні, до такої міри, щоб на думку вам уже не спало запитання: а хіба Український інститут стратегічних досліджень - це така медична установа? Звучить, звісно, гучно, от тільки чи за фахом?

Далі тільки й залишалося, що довести глядачів до потрібної кондиції. «Після переведення стрілок і працювати важче, кажуть медики. (Які? - Б.Б.) Людина відчуває втому, тяжко зосередитися», - лякав кореспондент. «При переходе на летнее время в первый понедельник повышается аварийность на дорогах. У шахтёров после перевода на летнее время аварийность и травматизм в утренние смены повышался на 30%», - переконувала старший науковий співробітник Інституту медицини праці Наталія Бобко.

Виявилося, що й метеорологи дуже потерпають, бо внаслідок переведення стрілок годинників відчувають «проблеми зі спостереженнями», а ще змушені переналаштовувати техніку (добре, що хоч не купувати щоразу нову, як годинники в магазині). Начальник Українського гідрометцентру Микола Кульбіда підтвердив: «Незважаючи на те, що в нас попереду чемпіонат Європи, коли в Україну приїде дуже багато вболівальників із Європи, мені здається, це також не аргумент для того, щоб навіть у цьому році залишати літній час».

Залишалося тільки гадати, який стосунок одне до одного мають чемпіонат Європи, що відбудеться в червні, та залишення або незалишення літнього часу, яке має відбутися у жовтні. Але глядачі були вже в тому стані, коли сприймати щось критично, та й узагалі розуміти почуте, вже не могли. Для повноти ж матеріалу було б конче необхідно, щоби слідом за метеорологом про часові пояси фахово висловилися фізик, хімік, мистецтвознавець та літературний критик. І, до речі, от він, результат поширених у ЗМІ штампів: шановний метеоролог сказав, що вболівальники приїдуть «з Європи», а не «з усієї Європи» - ніби Україна є чимось відмінним від Європи, а європейський чемпіонат проходитиме в ній через якесь непорозуміння.

Завершився матеріал майже «вменяемо»: «На літній час переходять в усій Європі, окрім Ісландії. Загалом прибічниками цієї процедури є 82 країни світу. (А як там у них із зіпсованими годинниками? Із метеорологічними дослідженнями? Із аварійністю на шахтах? Зі скороченням життя, зрештою? За радянських часів відповідь була б очевидною: імперіалістичним урядам цих країн плювати на трудовий народ. А яка відповідь має напрошуватися зараз? - Б.Б.) Проте більшість - 159 країн - цього не роблять».

Отже, Україна з Європою чи з «більшістю»? А що то, до речі, за більшість? От про це в матеріалі не було ані слова. А річ навіть не в тім, що більшість - це країни третього світу. Річ у тім, що на літній час переходять здебільшого країни середніх широт, тоді як не переходять здебільшого країни тропічні - ті, де різниця між тривалістю світлої й темної частини доби дуже мало залежить від сезону і є близькою до нуля. Плюс приполярна Ісландія, де майже полярний день і майже полярна ніч. То чи Україна планує пересунутися ближче до тропіків, а чи до Полярного кола?

Пересмикування на пересмикуванні сидить і пересмикуванням поганяє.

Ідемо далі. Денний випуск «Фактів», ICTV, 3 лютого - у вечірньому цієї теми не було. Початок студійної підводки: «Медики та науковці підтримують запровадження в Україні єдиного часового поясу». А досі, пардон, скільки їх було, різних? Цитуймо далі: «На думку експертів, це позитивно вплине на здоров'я українців. Нагадаю, минулого тижня в МНС повідомили про намір закріпити по всій Україні так званий другий часовий пояс (а чому «так званий»? - Б.Б.), залишивши зимовий час. Але цьогоріч Україна востаннє перейде на літній час. Для комфорту гостей, які приїдуть на Євро-2012. А в жовтні стрілки переведуть на годину назад і так і залишать...». Наша пісня гарна й нова, починаймо її знову: виходить, що коли вболівальники змушені будуть переводити годинники - це для них комфорт, а коли б не змушені були - це був би страшенний дискомфорт. Може, наші можновладці з журналістами щось переплутали й чекають, що в Україні відбудеться чемпіонат із мазохізму?

Закінчення підводки: «...Години початку та закінчення роботи під єдиний час необхідно підлаштувати залежно від регіону, вважають експерти (всі, мов один? - Б.Б.). Так, у Луганську, наприклад, роботу варто було б починати о 7:00 - 7:30, у столиці - о 8:00». Коротенький синхрон Миколи Кульбіди, начальника гідрометцентру, переконував, що Україна належить до другого поясу, і його треба залишити.

Об'єктивний матеріал? Аж ніяк. Навпаки, отут і виявився спецопераційний характер проблеми часових поясів. Скажіть: чи багато киян починають роботу о восьмій ранку? А чи багато хочуть починати? «От якби був третій пояс, а не цей клятий другий, не треба було б прокидатися раніше за півнів!» - тільки й залишалося обурюватися киянам.

«Події», «Україна», 17:00, 3 лютого. Цей самий матеріал, тільки російською мовою, вийшов і ввечері. Студійна підводка: «Україні варто залишитися на зимовому часі. Тобто у другому часовому поясі, до якого належить 90% її території. Такої думки дотримуються вітчизняні астрономи (які? - Б.Б.). Але заради футбольного чемпіонату і вони, і медики ладні змиритися ще з одноразовим впровадженням літнього часу. (Зверніть увагу: про подальше повернення або неповернення на зимовий - ані слова. - Б.Б.) Надалі різним частинам країни просто радять враховувати географічні особливості у режимі життя».

Далі пішов синхрон Яцьківа (то він, як виявилося, наполягав на початку роботи в Києві о восьмій, «в Луганську треба ходити на роботу о сьомій годині» - ну от треба, та й годі!), а слідом за ним був синхрон Карамзіної: «Медицина (вся медицина стрункими лавами, пліч-о-пліч? - Б.Б.) выступает против, извините за сленг, дёргания часов. И дёргания организма. А если будет стабильность, мы с удовольствием примем второй, третий, первый. Всё это будет замечательно».

Отже, однаково, байдуже - хоч перший, хоч триста вісімнадцятий, аби не смикали, аби стабільність. І це була промова експерта, а не обивателя? Жодного синхрону представника медичної установи в матеріалі не було.

Прослухавши й проглянувши все це, звернувся до старшого наукового співробітника Інституту медицини праці Костянтина Козлова. Процитував йому найвидатніші місця з матеріалів. Не дослухавши, він вигукнув: «Але ж досліджень не було! Не було!». Далі він був менш категоричний: «Я регулярно проглядаю медичні журнали, але жодного разу не бачив жодної публікації про дослідження проблеми сезонної зміни часу. Може, щось пропустив?». І пообіцяв дізнатися.

І от, через два тижні, надійшла відповідь: «У наукових публікаціях на даний момент нічого не знайшов з питань шкідливого впливу переходу на літній час. Розмовляв з колегами з тої лабораторії, яка подібними проблемами займається. Сказали, що колись давно (ще у радянські часи) вони це вивчали. Результати показали, що у перші дні дійсно є певна десинхронізація, але це дуже швидко минає (буквально за декілька днів)... Хоча якихось посилань на публікації мені не надали. Але питання настільки вже заполітизоване, що тут-таки між іншими співробітниками розгорнулася жвава дискусія з приводу поясів і переходів».

З останнього речення наведеної цитати випливає принаймні ще одне застереження любителям синхронів. Навіть фахові експерти можуть висловлюватися суто умоглядно. А тому, коли метою синхрону є не особиста думка експерта, а з'ясування об'єктивного факту, самих лише гучних титулів і регалій експертів замало. Потрібні ще й посилання на конкретні дослідження або публікації.

Що ж до проблеми висвітлення зимового та літнього часу... Ну от, здається, й усе, всі крапки розставлено. Проблему висмоктано з пальця, й цілу країну поставлено перед фактом непримиренної суперечки.

Прогноз на майбутнє? Зверніть увагу: жоден матеріал не містить згадок про остаточне розв'язання проблеми, про остаточне рішення влади. Питання так і залишається у стадії рекомендацій. У матеріалах домінує залякування, а ще неправдиве навіювання, буцімто заради футбольного чемпіонату навесні просто немає іншого виходу, як тільки перевести стрілки. Отже, радше за все, проблема зависне в повітрі - якраз під вибори. Чомусь синхрон Людмили Карамзіної у «Подіях» «України» - про те, що байдуже, який часовий пояс, аби стабільність - видається програмним. Бо, з погляду традиційного електорату Партії регіонів, яка ж то стабільність, коли нас «відривають від братів-росіян»?

Фото - krsk.24au.ru