До проекту «ТК» «Регіональний монітор» приєдналася кореспондентка з Кіровограду Марина Говорухіна. Пропонуємо увазі читачів перший огляд у «Телекритиці» медіа простору Кіровоградщини.

Друковані видання

Специфікою Кіровоградської області є величезна кількість друкованих видань, які беруться невідомо звідки і невідомо куди зникають. Проте, як не дивно, кількість їх не зменшується.
Всього на Кіровоградщині зареєстровано 270 друкованих видань і лише 116 серед них з’являються у продажу більш-менш регулярно. Що стосується форми власності, то переважна більшість друкованих ЗМІ є приватними, а 26 комунальних інформаційних вісників мають досить невисокі тиражі (2-3 тисячі примірників).

Найбільш популярними газетами в Кіровограді є:

Обласна щотижнева газета «21-й канал». Редактор - Шворак Микола Миронович. Засновник – обласна організація журналістів «21-й канал», наклад 51600 прим. Зарплата журналістів коливається в межах 400-1200 грн. Фішкою газети є висвітлення кримінальної хроніки Кіровограда та області. З номеру в номер кіровоградці дізнаються про кількість трупів, що було знайдено правоохоронними органами у квартирах, будинках, на дорогах… Політична позиція газети невизначена.

Всеукраїнський щотижневик «Україна-Центр». Редактор - Мармер Юхим Леонідович. Засновник – ТОВ «Редакція газети «Україна-Центр». Додатки «Спорт ревю», «УЦ-Репортер». Наклад 21925. Загальний наклад з додатками 29795 прим. Середня зарплата журналістів становить 450 грн. + гонорари. Газета намагається об’єктивно висвітлювати ситуацію, проте не приховує своєї прихильності до Блоку Юлії Тимошенко. Інформаційні повідомлення журналістам газети вдаються напрочуд легко та професійно, проте більш об’ємні та ґрунтовні аналітичні та колумністичні  жанри - не завжди. Забагато суб’єктиву та оціночних суджень. Журналістів цієї газети кіровоградці знають в обличчя.

Соціально-інформаційна газета «Діалог» (розповсюджується по всій території України). Редактор - Безтака Анатолій Петрович. Засновник – трудовий колектив редакції. Наклад 98200 примірників. Загальний наклад на місяць - 538730. Додатки «Домашній адвокат» - 16150 примірників; «Домашній доктор» - 33870; «Советчик на любые вкусы» - 14520; «Друг пенсіонера» - 21360; «Домашняя вкуснятина» - 60030. Зарплата журналістів - від 500 грн.  Політична позиція газети невизначена.

Обласна громадсько-політична газета «Кіровоградська Правда». Редактор - Белінський Володимир Васильович. Засновник – ТОВ «Кіровоградпресгрупа», тижневий наклад 24859.  Газета видає додатки: «Ваше здоров’я», «Освітянське слово», «Кіровоградський тиждень», «Забава». Середня зарплата журналістів тут становить 700 грн. Політична позиція газети невизначена, проте особливої критики влади не спостерігається. Скоріше, навпаки.

Газета «Народне слово». Редактор - М’ятович Валерій Павлович. Засновники – обласна рада та облдержадміністрація. Наклад 19947 прим. Середня зарплата журналістів - 600 грн. Уподобання газети схиляються в бік колишніх (і можливо, нинішніх) членів помаранчевої коаліції.

Обласний інформаційно-рекламний тижневик «Наша газета». Шеф-редактор - Сенчило Володимир Олегович, редактор - Наумова Світлана. Засновник та видавець - ПП Сенчило В.О. (він же є і засновником єдиної в Україні жіночої газети «Газета для Женщин»), наклад 4300 прим. Середня зарплата журналістів становить 400 грн. +гонорари. Політична позиція газети невизначена.

Тижневик «Новий погляд». Редактор - Талашкевич Вікторія Олегівна. Засновник - «Кіровоградський обласний фонд підтримки незалежної преси». Наклад 35000 прим. Газета неприховано підтримує «Нашу Україну». Середня зарплата журналістів - 300 грн. + гонорари.

Опозиційними виданнями в Кіровограді можуть вважатися «ВЕДОМОСТИ-плюс» (наклад 9552, Засновник - ПП В. Яцків) та «Вечірня газета» (вісник Кіровоградської міської ради).

Щодо першої з вказаних газет, то сприймається вона як «жовта преса», оскільки чи то журналісти, чи то редакція дуже часто забувають про позиції об’єктивності та неупередженості. Критика зі сторінок цієї газети часто виглядає, м’яко кажучи, «брудно».

Щодо «Вечірньої газети», то до цих виборів вона висловлювала інтереси міської ради, більшість якої складали депутати – представники «Трудової України», «Партії регіонів» тощо, тобто сил, які стояли в опозиції до помаранчевої влади.  Наразі ж, за результатами виборів, більшість у міській раді склали БЮТ, соціалісти та «Наша Україна» (якщо вони таки будуть виконувати документ про співпрацю, який підписали на місцевому рівні). Залишається спостерігати, чи  зміниться позиція редакції, а потім робити висновки про залежність чи «незалежність» комунальних ЗМІ.

Політична довідка:

Восьмого квітня 2006 року керівники обласних організацій БЮТ, НСНУ, Соцпартії України В.Кальченко, Е.Зейналов, М.Садовий підписали протокол про створення коаліції демократичних сил Кіровоградщини. Цим протоколом передбачалось визначити робочу групу з підготовки Угоди про діяльність коаліції, виокремлення політичних, економічних та кадрових пріоритетів співпраці.

П'ятнадцятого квітня 2006 року керівники обласних організацій БЮТ, НСНУ та Соцпартії В.Кальченко, Е.Зейналов, М.Садовий, на основі підготовлених робочою групою матеріалів, в основному, узгодили кадрові питання щодо виборів голів та заступників районних рад. Було вирішено 18 квітня 2006 р. у м. Києві завершити з'ясування кадрових питань по Олександрійському, Знам'янському, Новгородському, Ульяновському, Маловисківському, Новоукраїнському, Петрівському, Світловодському районах. У цей день на завершення переговорів не з'явився В. Кальченко.

Стало відомо, що В.Кальченко,  крім НСНУ тa СПУ,  провів переговори з керівниками блоку Литвина та КПУ. У пресі заявив, що візьме у свою команду М.Чигрина - активного організатора кризових процесів у м. Кіровограді, члена партії Регіонів.

Як оцінюють самі журналісти Кіровоградщини медіа ситуацію в регіоні? Про це – в інтерв’ю для «Детектор медіа»  головного редактора популярного тижневика «Новий погляд», координатора  Кіровоградського прес-клубу реформ, секретаря  Громадської колегії при голові Кіровоградської ОДА  Вікторії  Талашкевич.

- Вікторія, як ви оцінюєте сучасну ситуацію зі свободою слова в Кіровограді?

- На мою думку,  рівень свободи, з якою журналісти можуть збирати та розповсюджувати, а люди – отримувати інформацію на Кіровоградщині суттєво поліпшився за останні півтора роки. Принаймні,  немає тиску з боку обласної та центральної влади на обласне державне телебачення, де я раніше працювала. Про це мені неодноразово говорили і колеги, і сам керівник ОДТРК заявляв на засіданнях Кіровоградського прес-клубу. У друковану пресу теж перестали приходити вказівки із місцевих адміністрацій щодо того, як, скільки і про кого писати на шпальтах видань. Звісно, місцеві органи влади не стали набагато більш доступними та відкритими для преси, але, на мою думку, це провина самих журналістів – дуже мало, чи то пак, зовсім немає репортерів, які б проводили розслідування резонансних тем у Кіровограді. Немає видань, які б ставили на меті не розважати читача новинами та  «аналітикою» місцевого розливу, а досліджувати важливі проблемні питання і виносити їх на суд громадськості. Особливо це було помітно під час виборів, коли всі без виключення газети та електронні ЗМІ перетворилися на рекламні листівки політичних партій. Ми теж цим завинили. Але у разі, коли кіровоградські журналісти чи редактори говорять про брак свободи слова сьогодні, у незалежній і демократичній державі, це, у першу чергу, їхнє небажання взяти свободу в свої руки – вони не знають, що з нею робити.

- На вашу думку, наші ЗМІ взагалі розвиваються?

- Звичайно, газети та телебачення, так само як і радіо та Інтернет-видання, розвиваються. Навіть помилки, які ми допускаємо, призводять до нової якості роботи. Але перепон на шляху до вдосконалення змісту та форми друкованих і електронних видань так багато, що їх не злічити на пальцях всіх редакторів нашого міста. На мою думку,  головне серед них – це небажання вчитися. Спитайте в IREX, чи багато журналістів із Кіровограда відвідують їхні семінари. Спитайте про це саме у редакторів кіровоградських ЗМІ. Вони відкажуть, що не мають достатньо журналістів, а журналісти не мають достатньо часу, щоб витратити 1-2 дні на навчання. Це означає – повний регрес. Це небажання бачити далі від свого носа. Це – страх, що навчений журналіст не захоче залишатися у старій редакції, яка не бажає розвиватися, і поїде працювати, наприклад, у Київ. Так, це виправданий страх і багато кіровоградських редакторів краще пальця собі на руці відріжуть, ніж направлять журналіста на тренінг. Саме від таких редакторів йдуть геть кращі журналісти. А ті, що залишаються, не поважають ні себе, ні свою працю, ні, тим більше, своїх читачів.

- Чи зміниться ситуація з приходом нової  місцевої влади?

- Важко сказати, чи зможе новообрана влада, маються на увазі нові депутатські корпуси у Верховій Раді та на місцях, вплинути на розвиток мас-медіа. Звісно, якщо відбудеться роздержавлення комунальних ЗМІ, то це буде суттєвий крок до підтримки незалежного медійного простору. Наступна справа – це проведення відкритих конкурсів на висвітлення діяльності місцевих органів влади. Конкурсів, у яких могли би брати участь недержавні ЗМІ, пропонуючи найкращі проекти. Ще один напрямок – це проведення конкурсів і виділення грошей приватним ЗМІ для профілактики суспільно-негативних явищ (поширення наркоманії та СНІДу, профілактики туберкульозу). Це те, що може зробити нова влада.

- Чому так мало опозиційних видань у Кіровограді? Що заважає журналістам бути опозиційними?

- Мені здається, що поняття “опозиційна преса” трохи по-дивному сприймається у Кіровограді. Це газета або інший засіб масової інформації, який пише відверті дурниці про діючу владу – не важливо, обласну чи міську – прикриваючись гаслами про свободу слова і публічність місцевих політиків. Інший жанр, у якому пише місцева “опозиційна преса”, - це вихваляння представників “опозиційних” політичних сил та перерахування скільки дахів вони полагодили за міські кошти та скільки подарунків привезли у дитячий садок на Різдво. Ну, час від часу проскакують поздоровлення із Новим Роком та Днем Перемоги. От і все. На мою думку,  опозиційна преса – це преса, яка дає читачам можливість поглянути на речі та події трохи з іншого, незвичного боку. Така преса дає слово політикам і бізнесменам, які пропонують впровадити альтернативні документи або бачать, як зробити благоустрій і використати міські гроші в інший, можливо, більш ефективний спосіб. Опозиція – це конструктивна робота, яка дає людям альтернативу. Якби редактор опозиційної газети раптом став мером, чи зміг би він запропонувати місту нову якість життя? Якщо так – тоді це справді альтернатива.

- Чи є у Кіровограді дійсно незалежна преса?

- Повертаючись до опозиційності, скажу, що незалежна преса – це така, де журналісти не думають, як саме описати засідання міської ради і кого можна ставити на фото, а кого – ні. Незалежна преса – це преса, яка отримує прибутки із диверсифікованих джерел, але не забуває, що газета – це не лише комерція. Це спосіб змінити себе, людей і суспільство. І якщо смаки та уподобання газетярам хтось нав’язує, то й газета виходить нещирою. У Кіровограді є незалежна преса, але вона не має нічого спільного із інформаційними та суспільно-політичними виданнями. Це “Газета для жінок”, це “Діалог”, це “Бабушка” та “Безплатні оголошення”. Вони – справді незалежні.

Електронні ЗМІ

Телеканалів в Кіровограді  три.

Кіровоградська обласна державна телерадіокомпанія (КОДТРК). Генеральний директор – Омельчук Сергій Іванович.
Цього місяця журналісти КОДТРК мали змогу радіти підвищенню заробітної платні з 400 до 900 гривень. До того ж, компанією була закуплена нова студія та обладнання. Бракує лише спеціалістів, які б змогли цим обладнанням вміло користуватись. Та і не мають журналісти змоги підвищувати свій професійний рівень, оскільки щорічні обіцянки направити працівників КОДТРК на стажування до одного з київських каналів так і залишаються обіцянками. Політична позиція КОДТРК цього року, під час виборів порівняно з виборами Президента України, була об’єктивною. Тоді ж вона неприховано працювали на користь представників колишньої влади. За словами журналістів, тиску вони не відчували. Навіть у платних сюжетах вже не доводилось писати оди замовникам. Висвітлювали ситуацією такою, яка вона була в реальності.

ТОВ «Телерадіокомпанія «Стимул» 31 ТВК. Директор – Горбань Олександр Олександрович. «Стимул» з політичною позицією визначився остаточно – підтримка «Нашої України» та ОДА. Це зі всією очевидністю  можна було побачити  в сюжетах, присвячених ОДА та голові обласної державної адміністрації. Наприклад,  після поїздки з губернатором в шахти в сюжеті можна було почути вислови на кшталт «Тільки така мужня людина, як Едуард Зейналов, що не боїться спуститися до шахти, може керувати Кіровоградською областю».

ТОВ «Телерадіокомпанія TTV» 24 ТВК. Директор – Галамасюк Іван Васильович. Однозначно визначити політичну позицію каналу не можна.  Дуже часто в адресу ТТV з вуст їхніх колег з телеканалів лунають звинувачення в непрофесійності під час підготовки сюжетів. Це стосується як текстів, так і зйомок, і монтажу.

Радіо

Кіровоградські радіостанції поступово переходять на більш просту і зручну форму роботи – ретрансляцію інших радіостанцій. Все менше і менше з’являється передач власного виробництва. Що є цьому причиною? Невміле керівництво, недостатньо фінансів? В наступному моніторингу я спробую розглянути цю проблему. З радіостанцій, які ще мають власні програми і журналістів, залишились:

ТОВ «Телерадіовидавнича компанія «Новий день» 101,9 FM. Головний редактор – Шворак Микола Миронович. Політична позиція не визначена

Радіо КОДТРК. Державне радіо, особливо ретельно висвітлює позицію обласної державної адміністрації.

ТОВ «АБ-РАДІО» 104,2 FM. Головний редактор - Ванцак Алла Леонідівна. Формат радіостанції – розважальний. Політичних акцентів не ставиться.

Негативна тенденція  у розвитку кіровоградських радіостанцій має  сумні наслідки. Зокрема, нещодавно Кіровоградська обласна державна телерадіокомпанія «Скіфія-Центр» (106,7 FM) (генеральний директор - Омельчук С.І.) звільнила журналістів, що працювали в ній за контрактом, заявивши, що призупиняє виробництво власних програм, і почала повну ретрансляцію радіо «Мелодія». Цікаво, що ліцензія, видана цій компанії, передбачає 12 годин власного мовлення.

Прокоментувати ситуацію я попросила представника Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Кіровоградській області Любов Бондаренко. За словами пані Бондаренко,  такі дії керівництва телерадіокомпанії є порушенням ліцензійних умов. З приводу цього генеральному директору вже було винесене попередження. Проте належних заходів не вжито. Про ситуацію, що склалась,  була повідомлена Національна рада з питань телебачення і радіомовлення в Україні. Скоріш за все,  її реакцією буде проведення позапланової перевірки.

На мої питання, чи принесуть такі заходи будь-які результати, чи будуть вжиті паном Омельчуком (що одночасно є і генеральним директором Кіровоградської обласної телерадіокомпанії) заходи по дотриманню ліцензійних умов, і що буде, якщо змін не станеться, Любов Бондаренко відповісти не змогла.

(«ТК» адресує ці запитання членам Нацради з питань ТБ та РМ).

Позиція губернатора щодо місцевих ЗМІ

Голова Кіровоградської обласної державної адміністрації Едуард Зейналов  про взаємовідносини із засобами масової інформації:

«Я вважаю, що свобода слова, вільна, незалежна преса, чесна і відкрита інформація  - невід’ємні складові демократичного суспільства. Я на власні очі бачив, як саме журналісти  першими піднімалися на захист свободи, на захист правди у нашому відомому на всю Україну 100 окрузі. Бачив, як наші, кіровоградські, журналісти підтримували журналістів  «5 каналу» і, не думаючи ні хвилини, виходили до стін обласної державної адміністрації – тоді царині адміністративного тиску. Бачив, як наших журналістів били, а вони все одно  виходили в ефіри і говорили правду. Їх почули. Вони були тими першими, які дали поштовх іншим, передали іншим частину свого вогню… Сьогодні, думаю, як ніколи раніше, для журналістів створені умови для нормальної роботи, відсутня брудна технологія «темників», тиску – так має бути, ми цього прагнули. Що стосується критики, яку зараз можна прочитати  у пресі, то я вважаю, що критика – це нормальне явище. Нормальне і корисне. Всі кроки влади сьогодні знаходяться під постійним контролем уважних журналістських очей, об’єктивів. Рішення влади більше піддаються критиці, але ця критика допомагає виправляти помилки та не втрачати відчуття реальності. Не можу сказати, що надзвичайно приємно читати критику про свої вчинки, але розумієш – так потрібно, так треба, вишукуєш конструктивні моменти, розмірковуєш, виправляєш. Думаю, так має бути.»

На травневі свята до рідного міста завітало багато кіровоградців, які зараз працюють у столичних ЗМІ. Мені вдалося зустрітися з журналісткою телеканалу «Тоніс» Анною Суходоловою та поставити їй кілька запитань.

- Аню, як ти вважаєш, чи реально кіровоградським журналістам «пробитися» до столиці?

- Я цього не знаю, адже жодного дня журналістом в Кіровограді не працювала. Проте, наскільки мені відомо, кожний телеканал, який має мережу регіональних кореспондентів, має спеціального регіонального редактора. З сюжетами із регіонів, зокрема,  з Кіровограда, працювати важко.

- Чому?

- Низький рівень матеріалів. Майже завжди доводиться переробляти тексти, написані в стилі радянських часів. Пафосу через край і багато оціночних суджень.

- Що ти вважаєш основною причиною непрофесійності регіональних ЗМІ?

- Мало грошей. Коли журналістові платять 400 гривень,  у нього немає абсолютно ніякого бажання робити якісні речі. Це як мінімум. А як максимум, він не отримує навіть ці 400 гривень, коли робить гострі критичні матеріали проти влади, якою б вона не була. Далі серед причин - звичайна лінь.

- А чи мають шанс ліниві регіональні кореспонденти потім потрапити в штат столичного каналу?

- Якщо лінивий, то навряд чи. Але коли можеш працювати, то чому б і ні. Я от знаю, що телеканал К1 забрав у Київ двох кореспондентів зі Львова, а одного з Одеси взагалі зробив ведучим. Це не проблема.

Тож, шановні колеги, є стимул працювати і підвищувати свій професійний рівень.