У вас є iPad? Якщо є, я дуже рада, адже за допомогою цієї велемудрої машинки можна спілкуватися зі світом, навіть перебуваючи на безлюдному острові.

Тим часом, якби розробники Apple прислухалися до Білла Гейтса, то ми б жодного iPad не мали, а досі б ходили з нетбуками. Адже буквально торік засновник Microsoft заявляв: «З iPad нічого не вийде, майбутнє - за нетбуками». Що змусило Гейтса видати такий неточний прогноз: ревнощі до конкурентів, заздрість до них чи звичайна добровільна омана, - ніхто, крім нього, не знає. Проте факт лишається фактом: гуру IT-індустрії жорстоко помилявся. Свідомо чи ні - це вже інше питання. Проте проблема не в тому, що в своїх прогнозах зганьбився найвідоміший знавець високих технологій, а в тому, чому саме він це зробив. Зрозуміло, що основа будь-якого більше-менш точного прогнозу - наявність усієї можливої інформації в царині об'єкта прогнозу, чи це погода, чи то політика, а чи інтелектуальний продукт нового покоління. У випадку Гейтса (додам, що він аж ніяк не самотній в компанії нездалих футуристів, бо до нього говорили, що мобільні телефони не мають майбутнього, і персональні комп'ютери вдома потрібні будуть хіба що домогосподаркам для записів кулінарних рецептів! До слова, останні слова належать засновнику Intel Гордону Муру, корпорація якого незабаром стала лідером ринку багато в чому завдяки продажам саме домашніх ПК. :) Його прогноз вочевидь не враховував інформації про зростання продажів нових планшетів, інакше він би просто змовчав. Це тим більше дивно, що така динаміка - цілком відкрита інформація, і нехтувати нею не мають права навіть справжні шпигуни, яких успішні корпорації тримають на ставках. Але ті споживачі, які звикли довіряти Біллу Гейтсу, над його словами могли серйозно замислитися й зробити вибір між нетбуком і планшетом на користь першого. Якщо автор прогнозу добивався саме такого результату, він свого досяг.

Таким чином, неточні або й відверто брехливі пророцтва, з одного боку, дуже корисні, а з другого - небезпечні. Надто ж коли вони стосуються суспільних процесів. В останньому випадку такі прогнози допомагають їхнім авторам непомітно маніпулювати громадськими настроями на користь тих, хто або ж сам замовляє непевні пророцтва, або ж бере в їх складанні безпосередню участь.

Останні два місяці в інформаційному просторі України якраз і спостерігається масове засмічення ЗМІ (як друкованих, так і електронних) тими самими неточними прогнозами. Вони стосуються основних питань життя держави, а саме - вибору вектора розвитку чи, радше, в нашому випадку - стагнації.

Пригадується нещодавня дискусія на «Детектор медіа» щодо того, чи можна оприлюднювати інформацію, сказану джерелом офф-рекордз, хай навіть і на офіційному брифінгу. Тоді йшлося про те, чи можна засуджувати журналіста УНІАН, який оприлюднив інформацію з брифінгу Сергія Льовочкіна, котрий, сказавши про відставку Дмитра Табачника, попросив цієї інформації не оприлюднювати. Але сміливий новинар не втримався від спокуси й зробив ці дані надбанням громадськості. Коли навколо теми виникла дискусія, всі забули, що відставка міністра освіти, науки та у справах молоді й спорту - ніяка не інсайдерська інформація, а очікувана ще з торішніх студентських протестів подія. На перше місце чомусь вийшов той факт, що оприлюднено те, про що просили не писати. В такий спосіб маніпулятори з АП досить успішно відвернули увагу журналістів від справді важливих тем, змусивши відповідати на закиди, які не варті були виїденого яйця. Тим часом під димовою завісою уявного конфлікту в АП вершилися справи, від яких залежала доля країни. Які саме, ми дізналися пізніше з офіційних хронік. Але «секретний» прогноз на найближче майбутнє з боку АП було вкинуто, а отже вчительсько-наукова спільнота на якийсь час заспокоїлася й почала просто чекати жаданої відставки одіозного міністра, припинивши акції протесту. Чого, напевне, й добивався пан Льовочкін, озвучивши «заборонений плід».

Подальші події та прогнози були настільки ж несподіваними, наскільки й очікуваними. Йдеться про арешт Юлії Тимошенко 5 серпня. По-перше, ніхто з журналістів чи офіційних політиків не передбачав, що Юлю таки посадять. По-друге, вже після арешту більшість аналітиків, політологів та оглядачів наввипередки прогнозували її швидке звільнення - або через взяття на поруки, або через милість Януковича, котрий, опинившись під потужним тиском міжнародної спільноти, мусив, будучи все-таки президентом європейської держави, до тої спільноти дослухатися, а отже взяти слухавку й наказати судді Кірєєву завтра змінити запобіжний захід щодо Юлії Тимошенко на підписку про невиїзд. Не справдився жоден прогноз - Юля лишилася в СІЗО, ба більше, депутати відмовилися декриміналізувати її статтю, й екс-прем'єр отримала строк «на повну котушку»! Отже, наші пророки з медіа та політикуму виявилися неспроможними передбачити дії української влади.

Можна припустити, що тут вони не врахували одного чинника - на той час президент настільки впевнився в непорушності своєї влади, що почав просто ігнорувати всі правила гри, яких до нього все-таки хоч якось дотримувалися. Цієї інформації не мав тоді ніхто, навіть Ганна Герман. Відповідно, без урахування такого тонкого нюансу ми отримали прогнози, які просто провалилися. Це схоже на відомий «ефект метелика», описаний математиком Едвардом Лоренцом 1963 року. Він спробував скласти просту модель погоди за допомогою трьох диференційних рівнянь. Але проста система продемонструвала складну поведінку - динаміка модельної системи була чутлива до невеликої зміни початкових умов. Лоренц сформулював висновок: якщо є бодай невелика похибка у визначенні початкового стану системи, прогноз її стану в майбутньому неможливий. Схожа ситуація трапилася з героєм оповідання Рея Бредбері «І пролунав грім»: герой випадково роздавив метелика під час туристичної подорожі в минуле машиною часу, що спричинило зміни в теперішньому часі героя. Настрої четвертого українського президента й стали тим «ефектом метелика», який спричинив появу неточних прогнозів щодо майбутнього Тимошенко.

А наприкінці жовтня практично всі наші ЗМІ в один голос казали, що 2 листопада на засіданні Кабінету Міністрів запрошений на нього Віктор Янукович оголосить про відставку того ж таки Табачника і міністрів фінансів Ярошенка та охорони здоров'я Аніщенка. Багато хто з телевізійників казав про відставку Ярошенка як про неминучий і майже доконаний факт. Прогнозували, що це місце зачищають під Валерія Хорошковського, якому давно хочеться поміняти бідне СБУ на багате МФУ, а Табачника та Аніщенка всі дружно «поховали». Тим часом, усупереч усім прогнозам, жодної очікуваної відставки президент не озвучив, натомість звільнивши двох голів обласних держадміністрацій. Журналістам і політологам після такого пшику варто було б насторожитися й замислитися над тим, чому нібито очевидні всім прогнози не здійснюються? А натомість у Кабміні відбулася геть несподівана ротація - главу МВС відрядили зміцнювати «макіївську вертикаль» до Криму! У прогнозах ця відставка не фігурувала навіть обережними натяками. Можна лише тепер, заднім числом, припустити, що саме у випадку Могильова відіграло роль сумнозвісного метелика і хто наступив на його тендітні крильця. Здається, відставка міністра внутрішніх справ була наслідком його неналежної реакції на слова патрона про те, що «українці масово скуповують зброю, готуючи повстання проти влади». Ну, аж таких глобальних наслідків для міністра не очікував ніхто, і передусім він сам.

Найсвіжіший приклад «абсолютно точних» прогнозів - цілковита певність і політиків, і журналістів у декриміналізації ВР 365-ї статті Кримінального кодексу, за якою сидить Тимошенко. Знову не склалося. Тоді чого варті пророцтва, якими нас цілодобово годують політологи чи журналісти?

Про те, що сучасному українському оглядачеві, який пише на політичні теми, доступні лише 50% інформації, вперше сказала кілька років тому Юлія Мостова. І вона ж таки розповіла, до яких хитрощів доводиться вдаватися журналісту, щоб добути хоч шматок правдивої, а не вкинутої з АП інформації/дезінформації, аби дати читачеві картину дійсності, максимально наближену до реалій, або - мінімально викривлену. :) Бо зі ставленням більшості наших чиновників до «Закону про доступ до публічної інформації», тобто його відвертим ігноруванням, доводиться вдовольнятися або ж крихтами правди, зібраними офф-рекордз, або ж фантазіями на тему «Кого завтра звільнять». У результаті подібних прогнозів, збудованих на піску авторських припущень та акуратно вкинутої дезінформації, маємо як ніколи міцну Банкову, де щосили застосовують «ефект метелика», й цілковито дезінформоване та дезорієнтоване суспільство, яке того метелика вже ладне придушити, але не знає, де його вполювати.

Фото - nauka.in.ua