17 листопада в Україні і світі відзначають Міжнародний день студентів. Мисляча молодь завжди була активним споживачем ЗМІ й інформації загалом. «Детектор медіа» вирішила поцікавитися, які саме ЗМІ полюбляють ті, хто невдовзі поповнить лави медійників, - студенти журналістських факультетів.

Наші практиканти, які самі є студентами, поставили своїм колегам такі запитання:

Чи дивитеся ви ТБ? Які саме програми, які канали? Чому?

Що думаєте про рівень української тележурналістики і телебачення загалом?

Які газети, журнали, інтернет-видання читаєте й чому?

Чи слухаєте радіо?

Що думаєте про рівень української преси, інтернет-журналістики і радіо?

Як виявилося, епоха суцільної інтернетизації захопила ще не всю журналістську молодь: деякі студенти дивляться телебачення і читають пресу. Є навіть такі, хто не визнає інтернет-журналістику за журналістику.

Про те, що саме студенти вважають взірцем журналістики в Україні і що вони читають або дивляться - далі.

Олександр Клімашевський, студент Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (надалі - ІЖ):

- Дивлюся ТВі: «Вечір з Миколою Княжицьким», «Знак оклику», «Сьогодні, Підсумки». Іноді - «Майданс» на «Інтері» для розваги. На «1+1» можу декілька сюжетів ТСН за випуск подивитися, «Велику різницю», «Ткаченко.ua» - якщо мені цікавий гість. Можу «Інтернів» - знову ж таки, щоб відпочити. «Гроші» дивлюся, але, скоріше, з професійного, журналістського інтересу. Зрідка переглядаю «Свободу слова» на ICTV, «Велику політику» з Кисельовим.

Думаю, телеканали занадто вдарилися у розважальну тематику. Майже немає цінних актуальних освітніх програм власного виробництва, жодного інформаційного, соціального проекту для молоді. Захопилися купівлею форматів і запрошенням іноземних ведучих.

Все це так чи інакше унеможливлює розвиток молодих кадрів на телебаченні і власного, українського, самобутнього телебачення як такого. Інформаційна політика багатьох каналів фактично лягла під владу, інших - під партію, членом якої є власник.

З плюсів варто хіба що назвати «гарну картинку» телепродуктів, але, здається, нині часто запрошують і іноземні команди операторів та режисерів.

Читаю Forbes, «Кореспондент» - як сайт, так і журнал, «Українську правду», ain.ua, watcher.com.ua, nashkiev.ua. Рідше - zik.ua, gazeta.ua, газету «Комментарии», журнал «Фокус», «Дзеркало тижня» - це якщо брати тільки українські.

Радіо практично не слухаю, але якщо слухаю, то найчастіше - « Радіо Ера ФМ», Перший канал українського радіо, інколи «Наше радіо» чи «Радіо Рокс».

Преса по своїй суті теж частіше зводиться до спрощення. Спрощення текстів і фактів. Часто помітна відсутність якісної інфографіки. Помічаю, що журнали останнім часом дуже нехтують перевіркою джерел інформації і можуть зловживати власним статусом та довірою до бренду.

Максим Дорошенко, студент ІЖ:

- Телебачення не дивлюся, бо працюю на ТБ. Рівень насправді непоганий.

Українське телебачення часто порівнюють із російським, кажуть про нашу відсталість, забуваючи, що російське телебачення на рівні з американським - одні з найкращих у світі.

Одне погано: ті самі обличчя вже набридли, потрібна зміна поколінь.

Пресу та інтернет-видання читаю по роботі. «Українську правду», «Кореспондент», інформаційні агентства, спортивні стрічки новин. Радіо не слухаю.

Андріана Борщовецька, студентка ІЖ:

- Не дивлюся телебачення, тому нічого особливого про телепродукти не думаю.

Регулярно читаю тільки «Кореспондент» (інтернет-версію): подача інформації задовольняє, особливо оперативність. Радіо не слухаю, та де ж його нині слухати? Хіба що шансон у маршрутці. :)

Думаю, що журналістики як такої в Україні немає.

Олексій Фурман, студент ІЖ:

- Не смотрю. Думаю, что украинская интернет-журналистика ушла гораздо дальше, чем телевизионная. Наша интернет-журналистика близка к европейской, тогда как тележурналистика осталась на уровне 90-х и рассчитана на массового потребителя.

Издания, которые читаю: «Украинская правда» (оперативность), «Корреспондент» (объективность). Украинская пресса для меня - это «Корреспондент», «Фокус» и Forbes. Могу понять людей, читающих «Український тиждень».

Всё это хорошие журналы, на «4», но звёзд с неба они не хватают. Тем не менее, радует отсутствие цензуры и трезвый взгляд на всё происходящее (касается всех перечисленных изданий, кроме «Тижня», у которого по понятным причинам чёткая позиция).

Костянтин Мельников, студент ЛНУ:

- Телевізор дивлюся рідко. Якщо дивлюся, то Новий канал, СТБ, ICTV. Вважаю, що рівень телеканалів низький, багато чорнухи!

Читаю в довільному порядку, чогось сталого немає, все на купу. Рівень преси в нас наближений до середнього, інтернету - десь так само, але з тенденцією до покращення. Радіо слухаю доволі часто.

Діана Семенова, студентка Запорізького національного університету:

- Телебачення не дивлюся, бо його якість сьогодні на найнижчому рівні. Воно стало розважальним стрибунцем із «Фабрикою зірок», талант-шоу... Новини як такі рідко можна зустріти. Вважаю, що ТСН подає інформацію непогано.

Тележурналісти, як і інші журналісти, виконують завдання власника або гендиректора, тому про їхній власний рівень судити важко. Вони працюють у тих умовах, які склалися.

Читаю в основному міські видання (Запоріжжя), щоб бути в курсі подій міста та області, бо вони найближчі. Також читаю «Український тиждень», «Корреспондент», «Українську правду». Рівень преси трохи вищий, ніж телебачення чи радіо, на мій погляд. У пресі, якщо вона хорошої якості, більше грамотності, ніж на ТБ чи радіо.

Радіо слухаю, переважно «Русское радио», «Хіт ФМ», «Європу плюс». Але я не вважаю радіо таким уже ЗМІ. Нині його основна функція - розважальна. Цього потребує ринок та аудиторія. 5 хвилин новин за годину ефіру - це, вибачте, не журналістика. Та й самі новини залишають бажати кращого.

Олексій Ткачук, студент Запорізького національного університету:

- Телевизор не смотрю, так как ничего не интересует, кроме новостей, а эту информацию я получаю от СМИ в интернете. Про тележурналистику ничего не думаю, так как недостаточно знаний, чтобы оценить компетентность ведущих новостей и корреспондентов, не говоря о прочем персонале. В целом уровень телевидения оценил бы как оптимальный, но слишком много развлекалки и чернухи по ТВ.

Новости приходится читать на Ukr.Net. Иногда читаю интернет-портал «Корреспондент». Радио не слушаю, газеты/журналы не читаю. Не слушаю, потому что не имею собственного радиоприёмника, да и стимула нет (не интересует). Журналам предпочитаю иногда с книгой интересной посидеть, газеты не привык читать (опять же, под рукой интернет).

Уровень интернет-журналистики отсутствует, за исключением самых читаемых порталов (того же «Корреспондента»). Часто в интернете пишут студенты-теоретики, которые с трудом связывают два слова и путаются в фактах, но эти материалы пускают. Значит - редакторы плохие или плевать.

Насчёт радио не скажу. Всеукраинские издания разных направленностей приятно читать - хороший стиль текстов. Из запорожских читал «Субботу +» какое-то время - не ах, но уровень средний, читать можно.

Максим Лісовий, студент Запорізького національного університету:

- Смотрю СТБ, Новый канал, ОРТ. Часто также смотрю каналы, показывающие только кино - TV1000 и другие в таком роде. Из программ отметить можно «Танцуют все», «Х фактор», иногда «Давай поженимся». Раньше смотрел «Званый ужин». :) Нравится интерактивная развлекаловка, сериалы и всё остальное в нете.

Почему это смотрю? Потому что весело. Особенно - смотреть, как люди чудят на этих шоу и их потом инет делает звёздами.

Думаю, что уровень не очень высок, большинство форматов шоу мы копируем, наши люди приходят к этому, как и ко всему остальному, через 20 лет после того, как это было популярно на Западе.

Об общем уровне не могу судить, потому что к телевизору редко подхожу, но вот те программы, что смотрю, мне кажется, сделаны довольно качественно технически: монтаж, качество съёмки, звука.

Читаю периодически журналы «Фокус», «Корреспондент», Maxim и Men's Health. Сейчас больше увлекаюсь фотографией и не склонен анализировать прессу, но то, что читаю, мне нравится.

Інна Сагайдак, студентка Львівського національного університету:

- ТБ - це радше задній фон для домашнього прибирання. Інколи можу подивитися парочку серіалів на Новому, які інтелектуали охрещують «тупими для тупих» :), чисто для емоційної розрядки. Найпрофесійнішим каналом вважаю «1+1», хоч останнім часом він зіпсувався.

Попри те, що всі звикли плакати, мовляв, у якій ми дупі, я вважаю, що українська тележурналістика на досить пристойному рівні. Іншу мову можна вести про ідеологію, тематику програм і т. д. Це справді кульгає. До прикладу, центральні телеканали Італії мовлять так, як у нас регіональні канальчики. Тому все в порядку.

З преси надаю перевагу «Експресу» - чітко і незалежно про найголовніше. А оскільки я ще й дівчинка, то з жіночих журналів читаю LQ. Цих двох видань буде достатньо, щоб бути в курсі і не здуріти від передозування проблем чи гламуру. Українська преса, попри все, залишається трохи поверховою і жовтуватою.

Радіо не слухаю, бо немає потреби. Тому про радіо сказати нічого не можу.

Щодо інтернет-журналістики, то це для мене нонсенс. Адже вона дозволяє кожному писаці виливати в інформаційний простір усілякий брехливий чи непотрібний бруд.

Олеся Титаренко, студентка ІЖ:

- Телебачення дивлюся не дуже часто. Новини стараюся дивитися хоча б в інтернеті, якщо не встигла подивитися по ТБ. В основному це «1+1», СТБ та «МTV Україна». По-перше, тому що їхні новини легші для сприйняття, цікавіші, а ведучі колоритні, запам'ятовуються.

Рівень достатньо високий, що б там не казали. Подбати треба про культуру мовлення та зменшити кількість сюжетів про секс, насилля, вбивства.

Інтернет-видання, газети, журнали читаю нечасто. Переглядаю інтернет-версії телеканалів, інформагентства. Але з тих видань, що читала, подобаються «Український тиждень», Viva та «Корреспондент». У вищезгаданих виданнях рівень достатньо високий.

Радіо практично ніколи не слухаю. Хіба що «Європу плюс», коли хочеться послухати музику. Проте більша частина залишає бажати кращого. Радіо та інтернет також потребують контролю за культурою мовлення, радіо необхідно вдосконалити цікавими програмами, хіт-парадами.

Катерина Полтавець, студентка ІЖ:

- ТБ не дивлюся, окрім Шустера. Був би час - і телевізор дивилася б: Шустера, «Велику політику з Євгенієм Кисельовим», «Вечір з Миколою Княжицьким», «Республіку з Анною Безулик»... Думаю, що наше телебачення перебуває на низькому рівні, тому що все, чим оперують журналісти - це факти. Мало аналізу. Професійні журналісти - в основному іноземні.

Тільки двоє своїх авторитетних, вважаю, - Княжицький і Безулик. Герасим'юк іще.

Читаю Euronews, «Кореспондент», «Укрправду», inopressa.ru. Радіо не слухаю.

Марія Мороз, студентка ІЖ:

- ТБ дивлюся дуже рідко. Залюбки дивилася б Discovery та Перший автомобільний канал, але, на жаль, у мене їх немає. Можу подивитися новини або якісь кулінарні програми.

Думаю, що телебачення в нас жахливе. Суцільні серіали, що призводять до остаточної деградації населення. Навіть до новин треба ставитися критично, адже кожен канал «під кимось», і новини подаються аж ніяк не об'єктивно.

Читаю в інтернеті «Корреспондент», сайти інформаційних агентств, а з друкованих видань читаю чоловічі журнали зазвичай: Men's Health або «Байк». :) Радіо не слухаю. Стан преси кращий, ніж телебачення, я гадаю.

Володимир Полегін, студент ІЖ:

- Нет, ТВ не смотрю, уровень украинской тележурналистики в основном считаю... не то чтобы нулевым, но стремящимся к нолю. :) Хотя бы по причине денег, за которые работает украинское ТВ. Точнее, их источников. Не считаю купленный каким-нибудь толстозадым олигархом канал компетентным каналом.

Газеты почти не читаю, из журналов - Djam (заинтересован, частенько читаю) и «Корреспондент» (качественный разноплановый журнал, но читаю реже). Радио не слушаю. Уровень прессы несколько выше уровня ТВ, хотя бы исходя из количественного соотношения зависимых и независимых изданий, если можно так выразиться. Меньше рекламы. Есть много прессы, о которой можно сказать: «ближе к цивилизации». Интернет-журналистикой не интересуюсь.

Анастасія Ковбасенко, студентка ІЖ:

- Телебачення дивлюся на рівні фону - MTV та М1, бо там непогану музику крутять. Рівень тележурналістики нормальний, контент мас-медіа загалом - жахливий. Що це за програми типу та «Здравствуйте, я ваша мама»? Ідіотизм.

Газети/журнали читаю рідко, адже є аналоги в інтернеті, хоча інколи є настрій придбати, погортати якийсь журнал. З новинних ресурсів надаю перевагу «Укрнет», tsn.ua. Радіо не люблю, тому й не слухаю.

Рівень преси засмучує. Весь глянець російською мовою, тому україномовному журналісту там робити немає чого. :)

Дарина Вєтрова, студентка ІЖ:

- Майже не дивлюся телевізор. Якщо випадає нагода, то зазвичай це новини або програми типу Whats good for you та Reinventors.

Рівень української журналістики не найкращий. Хоча вони швидко зорієнтувалися, що глядач охоче «їсть» (саме цим пояснюю появу численних шоу типу «Х-фактор» та «Зважені та щасливі»).

Читаю журнали «Корреспондент» і «Тиждень», люблю їх за новаторський підхід та «креативну критику». Рівень української преси далекий від зарубіжної, але на правильному шляху до неї.

Радіо загниває, перетворюючись на музичні добірки.

Міхаель Агафонов (Москва, Інститут журналістики і літературної творчості):

- ТВ не смотрю вообще.

Читаю в основном те издания, куда пишу: Billboard, TotalDVD, RollingStone, «Акція», «Свободный доступ», LookAtMe. Из тех, которые просто читаю - «Афиша», OpenSpace. Все они очень достойные и интересные СМИ с разными взглядами - это и ценно.

Радио не слушаю, так как слушаю музыку в колонках.

Украинская медиасфера меня пока коснулась только раз - когда мой материал в русском Playboy (интервью с писателем) перепубликовали и в украинской версии журнала. Я гордился. :)

Дмитро Плешаков, студент ІЖ:

- Телебачення не дивлюся зовсім, немає часу і бажання. Про рівень судити не можу, бо маю поверхове уявлення про ТБ.

Про більшу частину новин дізнаюся із соціальних мереж, вважаю такий спосіб отримання інформації найзручнішим. Рівень преси й інет-журналістики невисокий. Матеріали пишуться просто так, без жодної мети.

Ілюстрація - biggik.com